Третє Знайдення Голови — 25 травня

У часи іконоборства в VIII ст. голову Предтечі взято з Царгорода і сховано в Команах у Малій Азії, на місці заслання і смерти святого Йоана Золотоустого. За цісаря Михайла у 857 році голову знайшли втретє і з великою почестю знову перенесли до Царгорода. Під час хрестоносних походів її забрав один латинський священик.

Собор Предтечі і Хрестителя Йоана

Наступного дня після празника Господнього Богоявлення, 7 січня, Східна Церква празнує Собор святого Йоана Хрестителя. Цього дня вірні збиралися разом, щоб віддати святому Йоанові окрему честь за те, що він хрестив Христа Господа.

Годиться також згадати, що 5 вересня наша Церква святкує пам'ять праведних Захарії і Єлисавети, батьків святого Йоана Хрестителя.

Святий Йоан Хреститель своїм геройським життям учить нас, що високі і святі ідеали виростають тільки з любови, посвяти і жертви. Без духа жертви нема служби Богові, нема любови ближ­нього, нема чесноти, нема героїв.

Повчання, яке містить наш слов'янський Пролог на празник Різдва святого Йоана Предтечі, закінчується такими словами: "Тож і ми, брати, натішмося цим світлим празником Господнього Пред­течі і прикрасімо себе добрими ділами. Наслідуймо цього великого пророка Йоана, що його Бог поставив за приклад усім, що хочуть спастися... Не сміємо бути християнами тільки на словах, але треба набувати добрі діла, щоб явитися без закиду на страшному суді, де не поможе слуга панові, ані батько синові, ані мати доньці, ані брат братові, але тільки добрі діла введуть нас у вічне життя, а злі діла зі стидом відженуть на муку. Хай від неї вибавить нас Господь Бог наш, що Йому слава нині і завжди і на віки віків".

[111.jpg]

ПІСТ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ

"Хто молиться і постить, той має два крила, легші від самого вітру"

(Святий Йоан Золотоустий).

Святі апостоли молитвою і постом готувалися до Зіслання Святого Духа. Вони багато молилися й постили, доки почали про­повідувати святе Євангеліє. Після молитви й посту вони висвя­чували нових пресвітерів на апостольську працю, як це читаємо в Діяннях апостолів: "Вони настановили їм по церквах пресвітерів, а після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували" (14, 23). Святий Йоан Золотоустий свідчить, що "апостоли майже завжди постили" (Бесіда. 57, на св. Мт.).

Тож і свята Церква з давніх-давен молитвою і постом приго­товляє своїх вірних до великого празника Святих верховних апос­толів Петра й Павла, пам'ять яких святкуємо 29 червня, а наступ­ного дня ще й Собор 12 апостолів. Цей піст настає після святої П'ятдесятниці, тому в давнину деколи його називали постом П'ят­десятниці. Він знаний також, як піст святих апостолів, піст Апос­тольський, піст Петрів і піст літній. Наш народ зве його Петрівкою.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПЕТРІВКИ

Піст святих апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З IV століття маємо про нього свідчення святого Атанасія Великого і святого Амвросія Медіолянського, а з V ст. святого Льва Великого і Теодорета Кирського. Найдавніше свідчення про Петрівку дає нам святий Атанасій Великий († 373). У своєму листі до цісаря Констанція, де скаржиться на переслідування від аріян, він пише: "У часі тижня після святої П'ятдесятниці народ, що зберігав піст, вийшов на цвинтар молитися". "Господь так вирі­шив, — каже святий Амвросій († 397), — щоб ми брали участь в Його муках в часі Чотиридесятниці, так, щоб і раділи ми Його воскресенням під час П'ятдесятниці. Ми не постимо в П'ятдесятниці, тому що в ті дні сам Господь перебував з нами... Бути разом з Хрис­том — це наче пожива для християн. Тож у часі П'ятдесятниці ми живимося Господом, що з нами перебуває. Після тих днів, коли Господь піднісся на небо, ми знову постимо" (Бесіда. 61).

Святий Лев Великий († 461) говорить: "Після празника П'ятде­сятниці піст особливо необхідний, щоб його подвигом очистити наші думки і стати гідними дарів Святого Духа... Тому то установ­лений незмінний і спасенний звичай, щоб після святих і радісних днів, що їх празнуємо в честь Господа, який воскрес із мертвих і потім піднісся на небо, і після прийняття дару Святого Духа, — приходив подвиг посту" (Бесіда. 74 і 76).

Паломниця С. Етерія (кінець IV ст.) у своєму щоденнику зга­дує, що наступного дня після празника П'ятдесятниці починався піст. В Апостольських постановах (IV ст.) сказано: "Після П'ятдесят­ниці празнуйте одну седмицю, а потім зберігайте піст, бо справед­ливість вимагає, щоб радіти після одержання дарів Божих і пости­ти після відпочинку тіла".

Із свідчень IV сторіччя виходить, що в Олександрії, Єрусалимі й Антіохії піст Апостолів був пов'язаний з П'ятдесятницею, а не з празником святих апостолів Петра й Павла. У перші століття після П'ятдесятниці був звичайно один тиждень радости, тобто загаль­ниця, а потім один тиждень посту.

Про Петрів піст згадується в канонах царгородського патріярха Никифора (806-815). В уставі святого Теодора Студита сказано про Чотиридесятниці святих апостолів. Симеон Солунський († 1429) так пояснює мету цього посту: "Піст апостолів слушно встанов­

[112.jpg]

[113.jpg]

лений в їхню честь, бо через них ми одержали дуже багато благ і вони є для нас прикладом і вчителями посту... Ми, згідно з Апос­тольськими постановами, що їх уклав Климент, після Зіслання Святого Духа один тиждень празнуємо, а потім у наступному тижні постом віддаємо честь апостолам, що навчали нас постити".

ТРИВАННЯ ПЕТРІВКИ

Піст Петрівки ввійшов у практику в Церкві не дорогою закону, але через звичай. З тієї причини тривалий час не було одностайнос­ти ані щодо його дотримання, ані щодо часу його тривання. Одні постили 12 днів, другі — 6, инші — 4, а ще инші — тільки один день. Антіохійський патріярх Теодор Вальсамон († 1204) про Пет­рівку каже: "За сім днів і більше до празника Петра й Павла всі вірні, тобто миряни й монахи, зобов'язані постити, а хто б не хотів, то хай буде виключений з християнської спільноти".

З твору Про три чотиридесятниці, який приписують монахові синайської обителі Анастасієві Синаїтові (VI-VII ст.), довідуємося, що піст апостолів тривав від першої неділі після П'ятдесятниці аж до празника Успення Пресвятої Богородиці. Пізніше від нього відділився Успенський піст, і з Петрівки виключено місяць липень. Симеон Солунський говорить про один тиждень посту Петрівки. Сирійці-уніяти зменшили цей піст до чотирьох днів, а сирійці-яковіти дотримуються його разом з греками.

Піст святих апостолів у нашій Церкві триває від неділі Всіх святих до 29 червня — празника святих Апостолів Петра й Павла. Він може бути довший або коротший, залежно від того, коли випадає празник Пасхи. Випаде празник Пасхи скоріше — довша Петрівка, випаде пізніше — коротша Петрівка. Найбільше вона може мати шість тижнів, а найменше — один тиждень і один день. Тривання Петрового посту вже на початках християнської України був той самий, що й сьогодні.

ПРИПИСИ ПЕТРОВОГО ПОСТУ

[114.jpg]

[115.jpg]

Петрів піст є дещо лагідніший, ніж Вели­кий піст перед Пасхою. Київський митрополит Георгій (1069-1072) у своєму Уставі не дозволяє під час Петрівки вживати ані м'ясні, ані молочні страви. У середу і п'ятницю він приписує суху їжу, тобто хліб і воду чи су­шені фрукти. У вівторок, четвер, суботу й неділю дозволяється їсти рибу два рази на день й пити вино. Крім того, ще наказується робити по сто поклонів денно до землі, за ви­нятком суботи, неділі і свят. Митрополит Ге­оргій був грек, тому мож­на припустити, що він приписав нашій Церкві таку саму практику Пет­рівки, яку той час мала грецька Церква.

Замойський Синод 1720 року пригадує, що в нас Петрівка триває від першої неділі після Зелених свят, тобто від неділі Всіх святих, до празника святих апостолів Петра й Павла. Синод уважає, що від цього посту можна зві­льняти селян і робітників частково або цілком тому, що він припадає на час жнив. Львівський Синод 1891 року на час Петрівки дозволяє в понеділок, середу і п'ятницю набіл, а в инші чотири дні тижня м'ясні страви, але накладає на мирян обов'язок перед обідом і перед вече­рею проказувати п'ять разів "Отче наш" і п'ять разів "Богородице Діво", а духовні особи мають відмовляти п'ятдесятий псалом.