Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень.

Систе́ми опа́лення являють собою комплекс елементів призначений для отримання, переносу та передачі необхідної кількості теплоти в опалюване приміщення, та включає в себе три основні елементи: теплогенератор, призначений для отримання теплоти та передачі теплоносію; теплопровід, для транспортування теплоносія; опалювальні прилади, передають тепло в приміщення. Системи, у яких тепло виходить і використовується в одному приміщенні, називаються системами місцевого опалення; системи, у яких від одного генератора опалюється кілька приміщень, називаються центральними опалювальними системами. Центральне опалення може бути паровим, водяним, повітряним, панельним. Парове опалення засноване на тім, що суха або волога насичена водяна пара, конденсуючи в нагрівальних приладах, виділяє сховану теплоту паротворення. Це тепло передається в приміщення через стінки приладу, а конденсат стікає знову в казан для повторного перетворення в пару. Парове опалення має ряд серйозних недоліків. При водяному опаленні створюється гравітаційна циркуляція води під дією різниці щільностей холодної і води, що нагрівається, (або циркуляція, здійснювана насосом). Нагріта вода віддає своє тепло в приміщення через стінки нагрівальних приладів. При повітряному опаленні теплоносієм служить повітря, що нагрівається до температури більш високої, чим повітря в приміщенні. Переваги повітряного опалення – гігієнічність, безпека, швидке підвищення температури повітря в приміщенні, виключення безлічі місцевих нагрівальних приладів. Виробничі, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні бути обладнані опаленням і загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91, ВСН 01-90 і забезпечувати стан повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005-88 (розділ 2, пп. 28, 42 цих Правил). Отопление учебных помещений производится от ТЭЦ, районных или местных котельных. Паровое отопление не используется. Во внеучебное время в помещении поддерживается температура не ниже 15 °С. Температура воздуха, поддерживаемая в системе воздушного отопления, в рабочее время не должна превышать 40 °С. Печное отопление допускается только в одноэтажных малокомплектных сельских школах (не более 50 человек). Топка устраивается в коридоре.Не следует устанавливать железные печи. Во избежание загрязнения воздуха помещений окисью углерода печные трубы закрываются не ранее полного сгорания топлива и не позднее, чем за 2 ч до прихода учащихся. Температура воздуха в зависимости от климатических условий должна составлять: · в классных помещениях, учебных кабинетах, лабораториях - 18-20 °С при их обычном остеклении и 19-21 °С - при ленточном остеклении; · в учебных мастерских - 15-17 °С; · в актовом зале, лекционной аудитории, классе пения и музыки, клубной комнате-18-20 °С; · в дисплейных классах - оптимальная 19-21 °С, допустимая 18-22 °С; · в спортзале и комнатах для проведения секционных занятий - 15-17 °С; · в раздевалке спортивного зала - 19-23 °С; · в кабинетах врачей - 21-23 °С; · в рекреациях - 16-18 °С; · в библиотеке - 17-21 °С, · в вестибюле и гардеробе - 16-19 °С.

7.2. Для обігрівання і створення у виробничих приміщеннях нормованих показників мікроклімату повинно застосовуватися повітряне, парове або водне опалення. 7.3. Система опалення, незалежно від виду, повинна забезпечувати рівномірне нагрівання повітря в приміщеннях, можливість місцевого регулювання і вимикання, зручність в експлуатації, а також доступ при ремонті. 7.4. Опалення виробничих приміщень, в яких на одного працюючого є більше 50 м2 площі підлоги, повинно забезпечувати нормативну температуру повітря на постійних робочих місцях. 7.5. Чергове опалення слід передбачувати для підтримки температури повітря не нижче +5 °С, використовуючи основні опалювальні системи. 7.6. У холодний період року в приміщеннях зберігання, профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів, коли вони не використовуються в неробочий час, температура повітря повинна бути не нижче +5 С. Відновлення нормованої температури повинно забезпечуватися до початку використання приміщення або до початку роботи. 7.7. Температура припливного повітря, яке подається в робочу зону, оглядові канави (в т. ч. канави контрольно-технічного пункту), а також приямки, траншеї і тунелі оглядових канав в холодний період року, повинна бути не нижче +16 °С і не вище +25 °С. Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря. Системи вентиляції і кондиціонування мають бути пожежо – й вибухобезпечними, простими в облаштуванні не переохолоджувати приміщення, не створювати надмірного шуму, бути надійними в експлуатації та економними. Залежно від умов виробництва на об'єктах повинні бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів та очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримуючих клапанів, іншого обладнання вентиляційних систем, а також визначений порядок відключення вентиляційних систем і дій обслуговуючого персоналу у разі виникнення пожежі або аварії. Особа, призначена відповідальною за технічний стан та справність вентиляційних систем, зобов'язана забезпечити додержання вимог пожежної безпеки під час їх експлуатації. Не допускається робота технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправних або відключених гідрофільтрів, сухих фільтрів, пиловідсмоктуючих, пилевловлюючих і інших пристроїв систем вентиляції. Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід встановлювати каменевловлювачі, а для вилучення металевих предметів - магнітні вловлювачі. Усередині повітроводів та на їх стінках не дозволяється розміщати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку й каналізаційні трубопроводи; не дозволяється також перетинання повітроводів цими комунікаціями. Усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини, повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики. Перевірка й очищення вентиляційного обладнання повинні проводитися за графіком, затвердженим адміністрацією об'єкта. Результати огляду обов'язково заносяться до спеціального журналу. Вогнезатримні пристрої, магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією та системами пожежогасіння, а також автоматичні пристрої відключення вентиляції у разі пожежі повинні перевірятися у встановлені адміністрацією підприємства терміни, але не рідше одного разу на півроку, та утримуватися у справному робочому стані.

Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється: 1)відключати або знімати вогнезатримні пристрої; 2)випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини; 3)закривати витяжні канали, отвори й решітки; 4)залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різні матеріали, устаткування тощо; 5)використовувати припливно-витяжні повітроводи й канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів; 6)складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці; 7)видаляти за допомогою тієї самої системи відсосів різні гази, пар, пил та інші речовини, котрі при змішуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух; 8)експлуатувати переповнені циклони.Не дозволяється: 1)розміщення холодильних установок систем кондиціонування повітря в житлових будинках, будинках лікувально-профілактичних закладів, інтернатах для людей похилого віку та інвалідів, дитячих закладах і готелях; 2)розміщення холодильних установок компресійного типу з місткістю масла у будь-якій з холодильних машин 250 кг і більше над або під приміщеннями з масовим постійним або тимчасовим перебуванням людей. Застосування аміачних холодильних установок дозволяється тільки для холодопостачання систем кондиціонування повітря виробничих приміщень; у такому разі установки потрібно розміщувати в окремих будівлях, прибудовах або в окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель.

тримати постійно справними контрольно-вимірювальні прилади;

не допускати виникнення зазорів між калориферами, а також між калориферними і будівельними конструкціями камер, а виявлені зазори зашпаровувати негорючими матеріалами;

систематично проводити пневматичним або гідравлічним способом очищення калориферів від забруднень;

стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів, крім каналів, призначених для подавання повітря у приміщення.

Монтаж, підключення, прокладання мереж, улаштування електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери, повинні проводитися відповідно до вимог Інструкції з експлуатації кондиціонерів. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера групи необхідно забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів. Зовнішній простір та стіни будинків навколо кондиціонерів мають бути розчищені від гілок дерев, витких рослин та інших предметів і конструкцій із горючих матеріалів у радіусі не менше 1,5 м. Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється: 1)при встановленні кондиціонера у віконному отворі використовувати як опорні конструкції горючі елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій; 2)кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення; 3)замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні; 4)установлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках та стінах; 5)установлювати у виробничих приміщеннях категорій А і Б.