Права неповнолітніх у трудових правовідносинах.

(КЗоТ Украины. Глава XIII. Праця молоді). Умови праці неповнолітніх на виробництві, тобто осіб, які не досягли вісімнадцяти років, повинні відрізнятися від умов праці дорослих працюючих. Це пояснюється як фізіологічними особливостями організму підлітків, який тільки формується, так і відсутністю у більшості з них відповідної професії і спеціальності.

Стаття 187. Права неповнолiтнiх у трудових правовiдносинах. Неповнолiтнi, тобто особи, що не досягли вiсiмнадцяти рокiв, у трудових правовiдносинах прирiвнюються у правах до повнолiтнiх, а в галузi охорони працi, робочого часу, вiдпусток та деяких iнших умов працi користуються пiльгами, встановленими законодавством України.

Стаття 188. Вік, з якого допускається прийняття на роботу. Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Стаття 190. Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років. Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці (від 31 березня 1994 р.).

Стаття 191. Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років. Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

Стаття 192. Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

Стаття 193. Норми виробітку для молодих робітників. Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років. Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.

Стаття 194. Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи. Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Стаття 195. Відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років. Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час (1 місяць). Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Стаття 196. Броня прийняття молоді на роботу і професійне навчання на виробництві. Для всіх підприємств і організацій встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років. Районні і міські Ради народних депутатів затверджують програми влаштування на роботу випускників загальноосвітніх шкіл, квоти робочих місць для працевлаштування молоді та забезпечують їх виконання всіма підприємствами, установами, організаціями. Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання на виробництві зазначеним особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена ними до суду.

Стаття 197. Надання молоді першого робочого місця. Працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років. Молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 198. Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років. Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб. Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Права інвалідів.

Зниження працездатності у людини може настати з двох причин: досягнення похилого віку, внаслідок чого людина вже не може виконувати роботу в такому ж обсязі і з такою ж інтенсивністю, як це було раніше, а також інвалідності, що може настати внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, нещасного випадку, загального захворювання або з дитинства. Як міра втрати здоров'я інвалідність визначається шляхом обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Положення про порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994. Особи із зниженою працездатністю володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і обов'язків. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" [8] дискримінація інвалідів заборонена і переслідується законом. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Кабінет Міністрів України 3 травня 1995 р. прийняв постанову "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" і затвердив Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, згідно з яким робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації (далі - підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути: звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування; спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Робота інваліда в нічний час і залучення до надурочних робіт допускається тільки за його згодою та за умови, що це не суперечить медичним показанням. Місцеві Ради народних депутатів спільно з підприємствами (об’єднаннями), установами та організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у областях, на підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту населення України щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. При цьому Закон встановлював, що нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються для всіх підприємств (об’єднань), установ та організацій (незалежно від форм власності та господарювання) в розмірі не менше 4% від загальної чисельності працюючих. Підприємства (об’єднання), установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів України штрафні санкції. Сума цих санкцій визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Медичні огляди.

Статья 169 КЗоТ Украины. «Обязательные медицинские осмотры работников определенных категорий. Собственник или уполномоченный им орган обязан за свои средства организовать проведение предварительного приема на работу и периодических (в течение трудовой деятельности) медицинских осмотров работников, занятых на тяжелых работах, работах, с вредными либо опасными условиями труда или таких, где необходим профессиональный отбор, а также ежегодного обязательного медицинского осмотра лиц в возрасте до 21 года. Перечень профессий, работники которых подлежат медицинскому осмотру, срок и порядок его проведения устанавливаются Министерством здравоохранения Украины по согласованию с Государственным комитетом Украины по надзору за охраной труда.»

1. Общие положения

1.1. Порядок проведения медицинских осмотров работников определенных категорий, разработанный во исполнение статьи 17 Закона Украины «Об охране труда», определяет процедуру проведения предварительного (при приеме на работу) и периодических (в течение трудовой деятельности) медицинских осмотров работников, занятых на тяжелых работах, работах с вредными или опасными условиями труда или работах, требующих профессионального отбора, ежегодного обязательного медицинского осмотра лиц в возрасте до 21 года.

1.2. Порядок предназначен для: работников, занятых на тяжелых работах, работах с вредными или опасными условиями труда или работах, требующих профессионального отбора, и лиц в возрасте до 21 года предприятий, учреждений и организаций независимо от форм собственности, вида экономической деятельности и их филиалов, других обособленных подразделений; физических лиц — субъектов предпринимательской деятельности, которые в соответствии с законодательством используют наемный труд (далее — работодатели); лиц, обеспечивающих себя работой самостоятельно; заведений государственной санитарно-эпидемиологической службы; лечебно-профилактических заведений, военно-врачебных и соответствующих комиссий министерств и других центральных органов исполнительной власти, осуществляющих медицинские осмотры работников, специализированных лечебно-профилактических заведений, имеющих право устанавливать диагноз относительно профессиональных заболеваний, кафедр и курсов профессиональных заболеваний высших медицинских учебных заведений III—IV уровней аккредитации (далее — ЛПЗ); рабочих органов исполнительной дирекции Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний Украины (далее — рабочие органы исполнительной дирекции Фонда).

Предварительный медицинский осмотр проводится при приеме на работу с целью:

- определения состояния здоровья работника и регистрации исходных объективных показателей здоровья и возможности исполнения без ухудшения состояния здоровья профессиональных обязанностей в условиях действия конкретных вредных и опасных факторов производственной среды и трудового процесса;

- выявления профессиональных заболеваний (отравлений), возникших раньше при работе на предыдущих производствах, и предупреждения производственно обусловленных и профессиональных заболеваний (отравлений).

Периодические медицинские осмотры проводятся с целью:

- своевременного выявления ранних признаков острых и хронических профессиональных заболеваний (отравлений), общих и производственно обусловленных заболеваний у работников;

- обеспечения динамичного наблюдения за состоянием здоровья работников в условиях действия вредных и опасных производственных факторов и трудового процесса;

- решения вопроса относительно возможности работника продолжать работу в условиях действия конкретных вредных и опасных производственных факторов и трудового процесса;

- разработки индивидуальных и групповых лечебно-профилактических и реабилитационных мероприятий работникам, отнесенным по результатам медицинского осмотра к группе риска;

- проведения соответствующих оздоровительных мероприятий.

Заведения государственной санитарно-эпидемиологической службы ежегодно по заявке работодателя (его представителя), при участии представителя первичной профсоюзной организации или уполномоченного работниками лица определяют категории работников, подлежащие предварительному (периодическим) медицинскому осмотру и до 1 декабря составляют Акт определения категорий работников, подлежащих предварительному (периодическим) медицинскому осмотру по указанной форме.

2.3. На основании Акта определения категорий работников, подлежащих предварительному (периодическим) медицинскому осмотру, работодатель составляет в течение месяца в четырех экземплярах поименные списки работников, подлежащих периодическим медицинским осмотрам на бумажном и электронном носителях, согласовывает их в санитарно-эпидемиологической станции. Один экземпляр списка остается на предприятии (у ответственного за организацию медосмотра должностного лица), второй — отправляется в ЛПЗ, третий — в заведение государственной санитарно-эпидемиологической службы, четвертый — в рабочий орган исполнительной дирекции Фонда.

Работодатель за счет собственных денежных средств обеспечивает организацию проведения медицинских осмотров, расходы на углубленное медицинское обследование работника с подозрением на профессиональные и производственно обусловленные заболевания и их медицинскую реабилитацию, диспансеризацию работников групп риска развития профессиональных заболеваний.

2.7. Периодичность проведения медицинских осмотров в ЛПЗ может изменяться заведением государственной санитарно-эпидемической службы, исходя из конкретной санитарно-гигиенической и эпидемической ситуации, но не реже одного раза в два года.

2.10. Для прохождения медицинского осмотра работник предъявляет в Комиссию паспорт или другой документ, удостоверяющий его личность, и Медицинскую карту амбулаторного больного, при предварительном медосмотре предъявляет направление, выданное работодателем по установленной форме.

При решении вопроса о пригодности к работе конкретного работника при предварительном (при приеме на работу) медосмотре Комиссия руководствуется медицинскими противопоказаниями, определенными в Перечне вредных и опасных факторов производственной среды и трудового процесса, при работе с которыми обязателен предварительный (периодические) медицинский осмотр работников, Перечне работ, для выполнения которых является обязательным предварительный (периодические) медицинский осмотр работников, Перечне общих медицинских противопоказаний к работе с вредными и опасными факторами производственной среды и трудового процесса, приведенном в приложении 6. Вопрос пригодности к работе в каждом отдельном случае решается индивидуально с учетом особенностей функционального состояния организма (характера, степени проявления патологического процесса, наличия хронических заболеваний), условий труда и результатов дополнительных методов обследования. Каждый врач, участвующий в обследовании пациента, дает заключение относительно состояния здоровья работника, подтверждает его личной подписью и личной печатью, участвует в окончательном обсуждении пригодности обследуемого лица к работе в избранной профессии и в случае необходимости определяет лечебно-оздоровительные мероприятия. В Карточке работника указываются жалобы работника на состояние здоровья, анамнез, результаты медицинского осмотра, лабораторных, функциональных и прочих исследований, диагноз, заключение о профессиональной пригодности работника работать по своей профессии. Она хранится у медицинского работника или, при его отсутствии, в отделе кадров на предприятии (по последнему месту работы) в течение трудовой деятельности работника, предоставляется Комиссии во время проведения медицинских осмотров. Копия Карточки работника хранится на предприятии (по основному месту работы) в течение 15 лет после увольнения работника.

2.17. По результатам периодических медицинских осмотров (в течение месяца после их окончания) Комиссия оформляет Заключительный акт по результатам периодического медицинского осмотра работников. Срок хранения Заключительного акта 5 лет.

2.21. Работодатель сохраняет за работником на период прохождения медосмотра место работы (должность) и средний заработок и по результатам медицинского осмотра информирует работника о возможности (невозможности) продолжать работу по профессии.

2.27. Результаты медицинского осмотра могут быть обжалованы работодателем или гражданином в ЛПЗ высшего уровня или в судебном порядке.

Отказ работника пройти периодический медицинский осмотр является нарушением трудовой дисциплины. Такого работника органы санэпидемнадзора могут отстранить от работы. Если работник своевременно не прошел медицинский осмотр, собственник или уполномоченный им орган не имеет права допускать работника к работе. Согласно части 2 статьи 19 Закона Украины «Об охране труда», если работник уклоняется от прохождения медицинских осмотров, он отстраняется от работы без сохранения заработной платы. При наличии уважительных причин непрохождения осмотра в установленный срок отстранение от работы производится с сохранением заработной платы.