Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розділ 1. Вплив антропогенної діяльності на стан атмосферного повітряСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Курсова робота з дисципліни «Охорона атмосфери» на тему: «Хімічна промисловість. Адсорбер»
Виконала: студентка групи ЕО-21, ГЕФ Мікушева В. А.
Перевірила: Давидова І. В.
Житомир Зміст
Вступ Атмосфера є одним з головних середовищ буття людини У житті нашої планети вона грає величезну роль, оскільки вона затримує сонячну теплоту, формуючи погодні і кліматичні умови, що чинять вирішальний вплив на життя людини і перебіг геологічних процесів. Атмосфера (від греч. atmoc - пара й сфера - куля) - газова (повітряна) оболонка Землі, що обертається разом з нею. Життя на Землі можлива, поки існує атмосфера. Всі живі організми використовують повітря атмосфери для подиху, атмосфера захищає від шкідливого впливу космічних променів і згубної для живих організмів температури, холодного «подиху» космосу. Атмосферне повітря - це суміш газів, з яких складається атмосфера Землі. Повітря не має запаху, прозоре, його щільність 1,2928 г/л, розчинність у воді 29,18 см/л, у рідкому стані здобуває блакитнувате фарбування. Основними складовими частинами атмосфери є: азот, кисень, аргон і вуглекислий газ. Крім аргону в малих концентраціях утримуються інші інертні гази. В атмосферному повітрі завжди присутні пари води (приблизно 3 - 4%) і тверді частки – пил (14). Напружена екологічна ситуація у багатьох районах і містах країни свідчить про те, що незважаючи на посилення останнім часом уваги до цих питань і значні витрати на їх вирішення, вжиті заходи не досить ефективні і не зумовлюють змін у тенденції погіршення стану довкілля. Структура промислового виробництва, що склалася в Україні, пов'язана з розвитком енергетичної, гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної та машинобудівної промисловості і характеризується інтенсивним споживанням енергії, сировинних, водних і земельних ресурсів, а також збільшенням навантаження на довкілля (3). З галузей промисловості найбільше забруднюють атмосферу енергетика (32 відсотки), металургія (27 відсотків), вугільна промисловість (23 відсотки). Основні шляхи зниження й повної ліквідації забруднення атмосфери наступні: розробка й впровадження очисних фільтрів, застосування екологічно безпечних джерел енергії, безвідхідної технології виробництва, боротьба з вихлопними газами автомобілів, озеленення. Вирішити проблему охорони атмосфери тільки за допомогою очисних споруджень неможливо. Необхідне застосування комплексу заходів, і насамперед впровадження безвідхідних технологій. Безвідхідна технологія ефективна в тому випадку, якщо вона будується за аналогією із процесами, що відбуваються в біосфері: відходи однієї ланки в екосистемі використовуються іншими ланками. Циклічне безвідхідне виробництво, порівнянне із циклічними процесами в біосфері, - це майбутнє промисловості, ідеальний шлях збереження чистоти навколишнього середовища (29).
Розділ 1. Вплив антропогенної діяльності на стан атмосферного повітря Розділ 2. Нормативно-правова база з охорони атмосферного повітря Питання з охорони атмосферного повітря, що вирішуються на рівні органів місцевого самоврядування Правова охорона міст та інших населених пунктів вимагають створення в них найбільш сприятливих умов для життя і здоров’я, праці і відпочинку населення. Навколишнє середовище міст – це складний виробничий, природний і соціальний комплекс. Він включає в себе промисловість, транспорт, архітектурно-будівельні ансамблі, заклади науки, освіти, культури, жилі і комунально-побутові, міські угіддя, парки відпочинку, земельні зони. Правова охорона міст та інших населених пунктів здійснюється на підставі загальних екологічних правових норм, спрямованих на охорону земель від ерозії, вод і атмосферного повітря від забруднення, лісів населених пунктів від пожеж, знищення, пошкодження, засмічення(21). І так разом з тим,специфіка об’єкта охорони визначає і специфіку природоохоронних заходів, що притаманні лише охороні природного середовища населених пунктів. До таких заходів відносяться: 1)еколого-вимогливе планування і забудова населених пунктів, їх благоустій; 2)забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення; 3)охорона атмосферного повітря в населених пунктах; 4)охорона зеленої рослинності міст та інших населених пунктів. Планування і забудова населених пунктів, курортів ровинні передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров’я громадян. При проектуванні, будівництва і реконструкції підприємств слід передбачати заходи щодо запобіганню забрудненню атмосферного повітря, водойм, підземних вод, зелених насаджень, грунтів (22). З метою зменшення впливу промислових підприємств на навколишні середовища передбачено створення навколо них санітарно-захисних зон. Залежно від характеру і масштабів шкідливих викидів підприємства поділені на 5 класів. Підприємства 1 класу повинні мати санітарно-захисну зону у 1000м., 2 класу- 500м., 3 класу-300м., 4 класу-100м., 5 класу-55м. Відповідну роль в охороні навколишнього природного середовища в містах та інших населених пунктах покликано відіграти законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Вона базується на засадах Конституції України, основах законодавства України по охороні здоров’я і складається з Закону України «Про забезпечення санітарно та епідемічного благополуччя населення», та інших актах законодавства та санітарних норм. У статті 49 Конституції України записано: «Держава... забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя». Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення та та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідемічної служби і здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду в Україні (25). Державну санітарно-епідемічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України- перший заступник міністра охорони здоров’я України. Державну санітарно-епідемічну службу в районі, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території. Стаття 22 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” наголошує на вимогах, які виступають до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій. Також стан середовища в деякій мірі залежить від забезпечення раціональної безпеки. Вирішенню цієї задачі присвячено ст. 23 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Відповідно з цією статтею підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини, здійснюють їх захоронення чи утилізацію, зобов’язанні дотримуватись норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки (26). За викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин з підприємств, установ і організацій стягуються платежі, але стягнення платежів не звільняє ві відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Розміри вказаних платежів установлюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на нього і нормативів плати за них. На навколишнє середовище і її зміцнення відіграє зелена рослинність. Відповідно з Лісовим Кодексом та лісовим законодавством у лісах населених пунктів допускається тільки рубки догляду, санітарні рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків, прокладанням пролісок, створення протипожежних розривів. Усякі інші рубки деревостанів у цих лісах заборонені. Крім того, у зазначених лісах забороняється також заготівля живиці, деревних соків, лісової підстілки, а також випасання худоби. Для посилення контролю за охороною лісів населених пунктів і зелених насаджень приймаються спеціальні нормативні акти. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України „Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів” від 8 квітня 1999р., яка визначає матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну зеленим насадженням. Якщо порядок відшкодування шкоди спеціальним законодавством не регулюється, він визначається за загальними правилами, передбаченими ст.440 і 441 Цивільного Кодексу України (27). Правову охорону слід вирішувати в більш широкому плані. Планування, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища у містах здійснюють міські Ради народних депутатів і їх виконавчі органи. Ці органи контролюють виконання прийнятих планів та рішень щодо охорони навколишнього середовища. Також відповідну роботу проводять селищні та сільські Ради народних депутатів і їх виконавчі органи. Повноваження місцевих Рад та їх виконавчих органів у сфері охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997р. (26). Місцеві Ради народних депутатів застосовують різні форми і методи. Ці місцеві Ради розробляють і приймають нормативні акти екологічного спрямування, контролюють виконання законодавчих актів, прийнятих вищестоящими органами, розглядають питання охорони навколишнього середовища на сесіях Рад. До відання виконавчих органів міських, селищних, сільських Рад належать: • визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями за забруднення довкілля та екологічні збитки; • підготовка і подання на затвердження Ради проектів місцевих програм довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля; • підготовка і внесення на розгляд Рад про позиції щодо прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповітного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; • здійснення заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення; • визначення територій для складування зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства; • вирішення інших питань у сфері охорони навколишнього природного середовища (27).
Організаційні заходи Забруднювачами атмосфери є аерозолі, гази, пара. Вони виникають в результаті процесу згорання, обробки матеріалів, експлуатації транспорту, випарювання і подрібнення. Заходи щодо запобігання, зниження або ліквідації забруднення атмосферного повітря повинні передбачати впровадження сучасних рішень планувального характеру, а також враховувати можливість здійснення ефективних рішень технологічного, санітарно-технічного та організаційного характеру, позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід їх використання, включаючи застосування маловідхідної та безвідхідної технології, комплексного використання природних ресурсів, споруд та пристроїв для ефективного вловлювання, знешкодження та утилізації шкідливих речовин і приладів для контролю вмісту їх у викидах та атмосферному повітрі (11). Передбачені заходи повинні забезпечувати додержання гігієнічних нормативів допустимого вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць (гранично допустимих концентрацій - ГДК, орієнтовних безпечних рівнів діяння - ОБРД, гранично допустимого забруднення - ГДЗ у повітрі житлової забудови та 0,8 ГДК, 0,8 ОБРД, 0,8 ГДЗ - у повітрі місць масового відпочинку і оздоровлення населеннях, згідно з вимогами, викладеними у розділі 8 цих правил. Додержання ГДК, ОБРД чи 0,8 ГДК, 0,8 ОБРД, 0,8 ГДЗ оцінюється з врахуванням трансформації речовин в атмосфері і фонового забруднення за рахунок діючих, тих, що будуються, та намічених для будівництва об'єктів. У випадках, коли природоохоронні нормативи допустимого вмісту забруднюючих речовин мають менші значення у порівнянні з гігієнічними, повинні прийматися природоохоронні нормативи (30). До організаційних заходів слід віднести: - централізацію теплопостачання від великих ТЕС, обладнаних системами очищення і утилізації викидів. Тому що малі котельні і пічне опалення дають набагато більше газових і цинових викидів; - озеленення міст, селищ і насадження лісів; - розміщення житлових масивів окремо від промислових. Санітарно-захисні зони. Об'єкти, що є джерелами виділення в навколишнє середовище шкідливих і з неприємним запахом речовин, варто відокремлювати від житлової забудови санітарно-захисною зоною (СЗЗ). Розміри нормативної СЗЗ до границі житлової забудови встановлюють у залежності від потужності підприємства, особливостей технологічного процесу виробництва, характеру і кількості виділюваних в атмосферу шкідливих і з неприємним запахом речовин. Відповідно до санітарної класифікації промислових підприємств розміри санітарно-захисних зон встановлюються в межах від 50 до 3000 м у залежності від класу небезпеки підприємства (табл. 3.1). Таблиця 3.1. Висновки Структура промислового виробництва, що склалася в Україні, пов'язана з розвитком енергетичної, гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної та машинобудівної промисловості і характеризується інтенсивним споживанням енергії, сировинних, водних і земельних ресурсів, а також збільшенням навантаження на довкілля У найзагальнішому вигляді забруднювачі й забруднення довкілля класифікуються так: – за походженням — механічні, хімічні, фізичні, біологічні; матеріальні, енергетичні; – за тривалістю дії — стійкі, нестійкі, напівстійкі, середньої стійкості; – за впливом на біоту — прямої й непрямої дії; – за характером — навмисні (заплановані), супутні, аварійно-випадкові. Фактори навколишнього середовища мають ефективно впливати на здоров'я і забезпечувати нормальний перебіг усіх процесів життєдіяльності людини. Сучасні екологічні проблеми, які особливо гостро постали перед людством, знаходяться в безпосередньому зв'язку з порушенням адаптивного ефекту його діяльності. Забрудненістю атмосфери називають не спрямовані зміни стану атмосферного повітря, цілком або частково зумовлені діяльністю людини, які безпосередньо чи опосередковано впливають на розподіл енергії, що надходить, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери та умови існування живих організмів. Важливою також є роль атмосфери у відносинах між країнами, у міжнародних відносинах. З одного боку атмосфера - це сфера, на яку розповсюджуються національний суверенітет, з іншого боку - це простір активної взаємодії країн, це національний ресурс і умови середовища країни. Об'єктивні фізичні та екологічні закони унеможливлюють встановлення національних кордонів для атмосферних процесів. При використанні міжнародних ресурсів особливо важливими є наявність та дотримання міжнародних домовленостей, їх спільне використання має супроводжуватися співробітництвом, а не протиборством. Цілі та завдання управління природокористуванням досягаються виконанням державними та іншими органами ряду функцій, тобто видів діяльності, що необхідні для оптимальної організації раціонального використання та охорони природних об'єктів чи навколишнього середовища в цілому. Особливістю такого управління є його диференціація переважно за видами природних ресурсів, незалежно від того, в яких галузях суспільного виробництва вони використовуються. Хімічна промисловість пов'язана з багатьма галузями. Вона комбінується з нафтопереробкою, коксуванням вугілля, чорною та кольоровою металургією, лісовою промисловістю. Найважливіше значення для розміщення галузей хімічної промисловості мають сировинний, паливно-енергетичний та споживчий фактори. Хіміко-технологічне перетворення природи людиною, поряд з механічною зміною ландшафтів і структури земної кори, є головний засіб негативного впливу на біосферу. Тому є потреба в аналізі хіміко-технологічної діяльності людства: виявленні її історико-культурних форм, масштабів і структури. Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами хімічної промисловості є: оксиди сульфуру (сірки) – SO2, SO3; сірководень (Н2S); сірковуглець (СS2); оксиди нітрогену (азоту) – NОx; бензпірен; аміак; сполуки хлору; сполуки фтору; сірководень; вуглеводні; синтетичні поверхнево-активні речовини; канцерогени; важкі метали; оксиди карбону (вуглецю) – СО, СО2. Перспективним методом очищення газів від газо- й пароподібних за- бруднень є адсорбція - тобто процес розділення, що грунтується на властивості деяких твердих тіл вибірково поглинати газоподібні компоненти з газової суміші. Молекули забруднювального газу або пари, що є в газовій суміші, сорбуються на поверхні або в порах твердого тіла. Адсорбційний метод очищення газових викидів доцільно використовувати коли необхідного ефекту не можна досягти іншими методами. Цей метод доцільний також коли концентрація домішок, що видаляються з газу носія, дуже мала та необхідна гарантія рекуперації домішок, оскільки вони мають значну вартість. Доцільно використовувати адсорбер в хімічній промисловості тому,що метод адсорбції базується на селективному вилученні з газових сумішей шкідливих домішок за допомогою твердих адсорбентів. Так, як в хімічній промисловості основні ЗР сірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін..,тому буде краще всього використовувати саме адсорбер.
Література 1. Безпека життєдіяльності. Підручник. – К., 2001. 2. Загальна гігієна з основами екології. Підручник. – К., 2003. 3. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249. 4. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с. 5. Практикум з промислової екології / С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, А.С. Апостолюк та ін. — К., 2005; 6. Словник-довідник з екології / К.М. Ситник, О.В. Брайон, А.В. Городецький та ін. — К., 1994.; 7. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. — К., 2002 8. Долгілевич М. Й., Мислива Т. М., Основи моніторингу довкілля: Навчальний посібник – Житомир: ЖДТУ, 2006.- 376 с: іл.: 63; табл.: 94; бібліогр.: 68 назв. 9. Батлук В.А. Основи екології: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 519 10. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С., Костіков Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 2000. - 336 с. 11. Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2002. - 284 с. 12. Васюкова Г.Т., Ярошева О.І. Екологія: Підручник. - К.: Конзор, 2009. - 524с. 13. Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології: Підручник / За ред. К. М. Ситника. - К.: Вища шк., 2003. - 358 с. 14. Павлов С. Б. Екологічний ризик для здоров'я населення // Медицинские исследования. - 2001. - Т. 1, вып. 1. - С. 16-19. 15. Джигирей B.C. Екологія -: Навчальний посібник - Житомир: ЖДТУ 16. Законодавство України про екологію /Упорядкувал О. М. Роїна. – 2-е вид. – К.: КНТ, 2005. – 488 с. 17. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки. - К.: Знання-Прес, 2002. - 332 с. 18. Дмитрієв А. І., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 336 с. 19. Федоренко О. І., Бондар О. І., Кудін. Основи екології: Підручник.—К.: Знання, 2006. – 543с. 20. Бойчук Ю. Д. Основи екології та екологічного права. Навчальний посібник для ВНЗ.- Суми., 2004. – 352с 21. Законодавство України про екологію /Упорядкувал О. М. Роїна. – 2-е вид. – К.: КНТ, 2005. – 488 с. 22. Екологічне право - ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО УКРАЇНИ // О.С. БАБ'ЯК 23. Авраменко Ю. С. Международное экологическое право.- Ростов н/Д., 2005.- 192с. 24. М. Т. Бакка, В. В. Дорощенко. Очисні споруди і пристрої: Навчальний посібник - Житомир: ЖДТУ, 2005. -178 с. 25.Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 липня 1997 р. N 201 26. Аксенов И.Я. Транспорт: история, современность, перспективы, проблемы. Отв. Ред. Хачатуров Т.С.- М.: Наука, 1985. 27. Бобровников Н.А. защита окружающей среды от пыли на транспорте.- М.: Транспорт, 1984. 28. Глуховский И.В. и др. Современные методы обезвреживания, утилизации и захоронения токсичных отходов промышленности: Учебное пособие. – К.: ГИПК Минэкобезопасности Украины, 1996. – 100с. 29. Ю.А. Клушин. Тепловые электростанции. Введение в специальность. - Москва: Энергоиздат, 1982. - 145 с. 30. В.Я. Рыжкин. Тепловые электрические станции. - Москва: Энергоатомиздат, 1987. - 327с. 31. З.Ф. Немцев, Г.В. Тарасов. Теплоэнергетические установки и теплоснабжение. - Москва: Энергоиздат, 1982. - 400 с. 32. Энергетика и охрана окружающей среды./ Под ред. Н.Г. Залогина и др. - Москва: Энергия, 1979. - 342 с. 33. Котельные установки и парогенераторы (конструкционные характеристики энергетических котельных агрегатов) /Сост. Е. А. Бойко, Т. И. Охорзина; - Красноярск: КГТУ, 2003. – 223 с. 34. Сидельковский Л. Н. Парогенераторы промышленных предприятий / Л. Н. Сидельковский, В. Н. Юренев. – М.: Энергоатомиздат, 1987. – 336 с. 35. Тепловой расчет котлов (нормативный метод). – Изд. 3-е перераб. и доп. – СПб.: Изд. НПО ЦКТИ, 1998. – 256 с. 36. М. Т. Бакка, В. В. Дорощенко. Техноекологія: Навчальний посібник - Житомир: ЖДТУ, 2007. -219 с. Курсова робота з дисципліни «Охорона атмосфери» на тему: «Хімічна промисловість. Адсорбер»
Виконала: студентка групи ЕО-21, ГЕФ Мікушева В. А.
Перевірила: Давидова І. В.
Житомир Зміст
Вступ Атмосфера є одним з головних середовищ буття людини У житті нашої планети вона грає величезну роль, оскільки вона затримує сонячну теплоту, формуючи погодні і кліматичні умови, що чинять вирішальний вплив на життя людини і перебіг геологічних процесів. Атмосфера (від греч. atmoc - пара й сфера - куля) - газова (повітряна) оболонка Землі, що обертається разом з нею. Життя на Землі можлива, поки існує атмосфера. Всі живі організми використовують повітря атмосфери для подиху, атмосфера захищає від шкідливого впливу космічних променів і згубної для живих організмів температури, холодного «подиху» космосу. Атмосферне повітря - це суміш газів, з яких складається атмосфера Землі. Повітря не має запаху, прозоре, його щільність 1,2928 г/л, розчинність у воді 29,18 см/л, у рідкому стані здобуває блакитнувате фарбування. Основними складовими частинами атмосфери є: азот, кисень, аргон і вуглекислий газ. Крім аргону в малих концентраціях утримуються інші інертні гази. В атмосферному повітрі завжди присутні пари води (приблизно 3 - 4%) і тверді частки – пил (14). Напружена екологічна ситуація у багатьох районах і містах країни свідчить про те, що незважаючи на посилення останнім часом уваги до цих питань і значні витрати на їх вирішення, вжиті заходи не досить ефективні і не зумовлюють змін у тенденції погіршення стану довкілля. Структура промислового виробництва, що склалася в Україні, пов'язана з розвитком енергетичної, гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної та машинобудівної промисловості і характеризується інтенсивним споживанням енергії, сировинних, водних і земельних ресурсів, а також збільшенням навантаження на довкілля (3). З галузей промисловості найбільше забруднюють атмосферу енергетика (32 відсотки), металургія (27 відсотків), вугільна промисловість (23 відсотки). Основні шляхи зниження й повної ліквідації забруднення атмосфери наступні: розробка й впровадження очисних фільтрів, застосування екологічно безпечних джерел енергії, безвідхідної технології виробництва, боротьба з вихлопними газами автомобілів, озеленення. Вирішити проблему охорони атмосфери тільки за допомогою очисних споруджень неможливо. Необхідне застосування комплексу заходів, і насамперед впровадження безвідхідних технологій. Безвідхідна технологія ефективна в тому випадку, якщо вона будується за аналогією із процесами, що відбуваються в біосфері: відходи однієї ланки в екосистемі використовуються іншими ланками. Циклічне безвідхідне виробництво, порівнянне із циклічними процесами в біосфері, - це майбутнє промисловості, ідеальний шлях збереження чистоти навколишнього середовища (29).
Розділ 1. Вплив антропогенної діяльності на стан атмосферного повітря
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 564; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.32.73 (0.013 с.) |
