Основні термобаричні утворення. Їх вплив на здоров’я населення



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні термобаричні утворення. Їх вплив на здоров’я населення



Види Біологічної дії УФР

А) Загальностимулююча (еритемна) – л(довжина хвилі)=250-320, max при 250 і 297, min 280 км. Ця дія проявл. в фотолізі білків шкіри при проникн. променів в шкіру на глибину 3-4км з утв-ям прод. фотолізу гістаміну, холіну, аденозину, піримідинових сполук, інші, які всмокт.в кров, обмін реч. в організмі.

Б) Д-вітаміноутворююча (антирахітна) – властива для діапазону 280-297 км. Дія полягає у розщепленні кальцеферолів із ергостерину (7,8-дегідрохолестерину) в шкір.салі (в сальних залозах) під впливом УФР завдяки розщепленню бензольного кільця утв-ся віт.Д2àД3, а з провітаміну 2,L-дегідроергостерину віт.Д4.

В) Пігментоутворююча – для діапазону абс. А, В обл. і л=280-340 км. З max при 320-330 км та 240-260 км. Вона обумовлена перетворенням активного тирозину, діоксифенілаланіну, прод.розпаду адреналіну під впливом УФР і тирозиназа (фермент) у пігменті меланін (захист від УФР).

Абіогенна дія УФР

а)Бактерицидна (абіотична) – в обл. С і В та охоплює діапазон від 300-180 км з max 254км. Під впливом УФР спочатку виникає подразнення бактерій, тобто активізація їх життєдіяльності ,втрачається здатність до багаторазового відновлення, формування колоній внаслідок порушення обміну НК (бактеріостатична дія) і, нарешті, коагуляція білків, що призводить до загибелі бактерій.

Б) Фотоофтальмологічна УФР (запалення слиз.об.очей) – проявляється високо в горах, та як профілактика індивідуальна у електрозварюванні,фізіотерапії, які працюють зі штучним джерелом УФВ.

В) Канцерогенна дія УФР – проявляється в умовах жаркого тропічного клімату та на виробництві з підвищенним рівнем і тривалою дією технічних джерел УФР.

13. Еритемна доза – визначення за доп. біодозиметра Горбачова. Біодоза – найменший термін УФО не засмаглої шкіри у хвилинах, після якого через 15-20 год.з’являється почервоніння шкіри ( еритема).

Фізіологічна доза (оптимальна) – 1/2-1/4 від еритемної дози.

Профілактична доза – 1/8 від еритемної. Найменша доза УФВ, яка забезпечує профілактику порушень фосфорно-кальцієвого обміну, гіповітамінозу Д та ін.симптомів світлового голодування.

14. Штучні джерела УФВ : пряма ртутно-кварцева (ПРК), дугова ртутно-кварцева (ДРК), еритемні увіолеві ЕУВ-30, ЛЕ-30, лампи бактерицидні БУВ-30, ЛБ-30.

Використовують з лікувальною метою – при ревматизмі, невралгічних болях, шкірному ТБ і особливо в хір.практиці з метою прискорення загоювання хір., травмат., бойових, гнійних ран та ін.їх ускладнень. Дія УФР на рани складається з її бактерицидних властивостей, здатності до прискорення відторгнення гнійних виділень, стимуляції кератопластичних ф-цій шкіри, заг.знеболюючої дії. А тому з цією метою викор. штуч.дж.УФРширокого діапазону – типу ПРК ламп.

При дії УФВ на поверхню рани і одночасному опроміненні здор.зони навколо рани, з якої виходять регенеративні процеси, прискорюється гідратація рани, скорочується період рубцювання та епітелізації, тобто прискорюється загоєння рани.

ЛЕ – викор. для профілактики світлового голодування. УФО підлягає шкіра на животі та спині. Здійснювати його слід у добре провітреній кімнаті, щоб легко виводився озон, що утв-ся при цьому. Особи, які знах.у приміщенні під час опромінення, мають захищати очі темними окулярами

15. Заходи профілактики недост.УФВ : а) Раціон. Планування; б) Використання у вікнах увіолевого скла; в) Застос.штуч.джерела УФВ.

Заходи профілактики надлишкового УФР: а) Світлий одяг з натур.тканин; б) Раціон.режим праці і відпочинку (з 10-14 год); в)на виробництві – нормування УФВ; г) захисні екрани для тіла та обличчя; д) одяг, рукавиці, окуляри; е)ефективна вентиляція.

16. Погода– сукупність фіз..та хім..властивостей приземного шару атмосфери за відносно короткий проміжок часу (години, добу, тижні).

Чинники, що хар.погоду: 1. Геліофізичні а) інтенсивність сон.випром. (сумарна та еритемна УФР; тривалість сон.сяйва) б) сонячна активність ( сон.плями; активні ділянки). 2. Геофізичні а)напруженість геомагнітного поля; б)геомагнітна активність (геомагнітні бурі). 3. Електричний стан. 4. Метеорологічні а) температура повітря; б) вологість повітря; в) атмосферний тиск; г) швидкість та напрямок вітру. 5. Синоптичні а)хмарність; б) опади. 6. Хім.склад приземного шару атмосфери.

17. Формують погоду чинники: 1. Природні (сон.радіація,підстилаючи поверхня, циркуляція повітряних мас, циркуляція океанічних мас); 2. Антропогенні ( забруднення атмосфери, знищення лісів, створення штуч.водойм, меліорація, іригація).

18. Клімат– багаторічний режим погоди, що закономірно повторюється на певній території.

Чинники, що форм.клімат: а) Геогр.широта місцевості; б) Висота над рівнем моря, рельєф; в) Особливість циркуляції повітряних мас; г) Близкість до морів.

19. Чинники, що характеризують клімат: температура повітря; вологість; АТ; кіл-ть опадів; швидкість напрямку вітру; кіл-ть сон.випром.

20. Геліометеотропна реакція – вплив сонця на людину. Більшість здорових людей з добре розвинутими фізіологічними механізмами пристосування не помічають у своєму самопочутті або стані порушень, пов’язаних із зміною погоди. Такі люди як правило здорові, значно рідше хворіють і звуться метеостабільними, метеорезистентними, метеостійкими.

Проте є люди найчастіше хворі, чутливі до змін погоди. Це так звані метеолабільні, або так звані, метеочутливі. Кількість метеолабільних хворих залежить від виду патології, віку, типу психічної діяльності і варіює серед різних контингентів у широких межах. У метеолабільних людей несприятливі зміни погоди спричиняють різні, а інколи небезпечні для життя появи у вигляді геліометеотропних реакцій. Типова метеотропна реакція є так званий фантомний біль у людей з ампутованою стопою, кистю, біль у суглобах, у хворих, що страждають на артрит. Є дані про збільшення через несприятливу погоду числа випадків недоношеності вагітності, вуличного та інших видів травматизму, автокатастроф, вбивств, самогубств.

21. Заходи профілактики геліометеотропних реакцій

-облік метеочутливих хворих, як на лікарській дільниці, так і в стаціонарі,

-виявлення метеочутливост та і її ступені

- 1ступень – суб'єктивні відчуття

- 2 ступінь – об'єктивні ознаки

- 3 ступінь – хронічні захворювання з можливістю загострення

-виділення осіб підвищеного ризику,

-організація медичного прогнозу погоди, повідомлення лікувально-профілактичних закладів про прогноз погоди,

-підвищення неспецифічної стійкості організму,

-щадний режим для хворих, переведення хворих підвищеного ризику в спеціальні палати зі штучним мікрокліматом, покращення мікрокліматичних умов у звичайних палатах, (Мікроклімат – стан повітряного середовища в замкнутому приміщенні або на величезному просторі.)

-перенесення планових операцій чи важких процедур,

-планові 10-15 денні курси лікування при несприятливому місячному прогнозі погоди.

-використання кліматичних факторів для загартування, профілактики і лікування захворювань.

Кліматопрофілактика – використання природно-кліматичних чинників з метою попередження захворювань, зміцнення імунітету, гартування. Кліматопрофілактика використовує: температуру, вологість, тиск, рухливість повітря, хімічні властивості (оксигенація) Види кліматопрофілактики:

- Гемопрофілактіка (загар). Біодоза (эритемная доза) – температура в середині червня в середині дня, протягом якого на шкірі незагорілої людини з'являється еритема.

- Аеропрофілактика (32 години при низькій температурі приводить до підвищення вологості одягу)

- Оксигенація

- Фізичні чинники

- Гідропрофілактика (купання у відкритих водоймищах); море та дія елементів (J, B, Cu), централізація кровотоку.

- Зміна кліматичних районів

Кліматичні курортиУкраїни

22.Акліматизація-це складний соціально-біологічний процес активного пристосування до нових кліматичних умов. Розрізняють 3 фази акліматизації: 1)початкову - спостерігаються фізіологічні реакції,які були описані при холодному,жаркому та високогірному кліматі; 2) перебудови динамічного стереотипу,яка може Реалізуватися сприятливо чи несприятливо. 3)стійкої акліматизації. Акліматизація настає тоді, коли нові кліматичні умови не висувають надмірних вимог, які виходять за межі компенсаторних можливостей організму. Чинники: міграція людей, переїзди у інші кліматичні райони, зміна режиму дня, харчування.

-

Гігієнічне значення води

Вода виконує важливу роль у житті людини,людина випиває 2,5 -3 л на добу, при фізичному тривалому навантаженні8-10л, тому гігієнічна оцінка води має неабияке значення. Епідеміогічна та токсикологічна роль води полягає у тому, що вода джерело поширення збудників захворювання, розмноження переносників хвороб, наявністю у воді хімічних речовин, які можуть негативно впливати на здоров’я людини. Вода має бальнеологічне значеня використовується з лікувальною метою, реабілітацією реконвалесцентів, як фактор загартовування. Важлива господарсько-побутова та народногосподарська роль води(засіб приготування їжі, як її складової, засіб підтримання чистоти тіла, зрошування зелених насаджень в межах населених функцій, санітарно-транспортна та знешкоджуюча функція води, гасіння пожеж тощо)

ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ

1.Термометри є: спиртовий, ртутний, електротермометр, максимальний, мінімальний, пристінний.

Для повної хар-ки температурного режиму приміщень заміри Т проводяться в 6 та більше точках. Термометри розміщують на штативах по діагональному перерізі кімнати в 3 точках на висоті 0,2м від підлоги і в 3 точках – 1,5м від підлоги та на відстані 20 см від стіни. Після витримки 10хв знімають показання. t(сер)=(t1+t2+t3+t4+t5+t6)/6. Складаємо гігієнічний висновок.

Оптимальна температура повітря в житлових і учбових приміщеннях, палатах - +18 - +21С. Добові коливання температури визначають за термограмою і нормується в межах 6С.

2+4.Швидкість руху повітря визначають за доп анемометрів:чашкого (при швидкістю 1до 50м/с) і крильчастого (0,5 – 10м/с). Робота вертикально встановленого чашкового анемометра не залежить від напрямку вітру; крильчастий анемометр потрібно чітко орієнтувати віссю на напрям вітру.

Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники циферблатів лічильників, відключивши його від турбінки, виставляють анемометр у місці дослідження. Через 1-2хв холостого обертання вмикають одночасно лічильник обертів і секундомір. Через 10хв лічильник відключають, знімають нові показники циферблатів і розраховують шв обертання крильчастки (к-сть поділок шкали за секунду – А). За значенням «А» поділок/сек на графіку (вони в нас будуть), знаходять шв руху повітря в м/сек.

Сила вітру визн-ся за 12-бальною шкалою Бофорта.

Кататермометр дозволяє визначити дуже слабкий рух повітря в межах від 0,1 до 1,5м/с. Прилад представляє собою спиртовий термометр з циліндричним(циліндричний(Хіллі)) або кульовим (кульовий) резервуаром.

Принцип роботи полягає в тому, що попередньо нагрітий, він втрачає тепло не лише під дією температури повітря та рад температури, але й під дією руху повітря, пропорційно його швидкості. Кататермометр призначений для визначення охолоджуючої здатності повітря, на підставі якої і розраховують шв руху повітря. Формула в нас буде!!!

Хід роботи: кататермометр занурюють в посудину з гарячою водою 65-70С доти, поки зафарбований спирт не заповнить на ½-1/3 об’єм верхнього резервуару. Після цього витираємо його насухо і підвішують на штатив в центрі приміщення, захищають від Сонця. Далі визначаємо час за який стовпчик опустився від Т1 до Т2. Інтервал має бути (Т1+Т2)/2 = 36,5С. Далі все за формулами!!!

3. Длявизначення вологості повітря використовують психрометри Августа та Ассмана. Недоліком Августа є його залежність від швидкості руху повітря, що впливає на правильність показників, у психрометра Ассмана цей недолік ліквідовано за рах вентилятора, який створює постійну швидкість руху повітря – 4м/сек. +його резервуари закриті від радіаційного тепла.

За допомогою піпетки змочують батист вологого термометра аспіраційного психрометра Ассмана, заводять пружину аспіраційного пристрою або вмикають в розетку електропровід, після чого психрометр підвішують на штатив. Через 8-10 хв знімають показники сухого та вологого термометрів.

Вираховуємо Абсолютну вологість за формулою а за нею і відносну.

Також відносну вологість повітря визначають за психрометричними таблицями. Норма – 30-60%.

4. Оцінка швидкості руху повітря. Кататермометр– прилад, що дозволяє визначити дуже слабкий рух повітря в межах 0,1-1,5 м/с. спиртовий термометр з циліндричним або кульовим резервуаром. Шкала градуйована 35°С - 38°С(кульковий 33°С - 40°С).

Принцип роботи полягає в тому, що попередньо нагрітий кататермометр втрачає тепло не тільки під дією температури повітря та радіаційної температури, але й під дією руху повітря, пропорційно його швидкості. Кататермометр призначений для визначення охолоджуючої здатності повітря, на підставі якої і визначається υ руху повітря. F-фактор кататермометра – постійна величина, нанесена на тильній стороні шкали, яка показує кількість тепла, втраченого з 1см² поверхні резервуару приладу за час його проходження з 38°С до 35°С і дорівнює >600мкал/см².

Анемометр – прилад, що дозволяє визначити швидкість руху атмосферного повітря у крильчатого 0,5-10 м/с, у чашкового 1-50 м/с. використовується для визначення швидкості руху повітря у вентиляційних шахтах. Робота вертикально встановленого чашкового анемометра не залежить від напрямку вітру. Крильчатий орієнтують віссю на напрям вітру.

Відсутні питання №№ 8, 72. Не знайшов, не знаю що писати, не можу вигадати можливу відповідь.:) дякую за розуміння.

5.Для визначення радіаційної температури в приміщеннях використовують кульові термометри. Він складається з термометра, розміщеного в порожнистій (вакуумній) кулі з діаметром 10-15см, покритій шаром пористого пінополіуретану – матеріалу, який має схожі зі шкірою людини коефіцієнти адсорбції інфрачерв радіації. Визначення радіаційної температури також проводиться на рівнях 0,2 і 1,5м від підлоги. При комфортних умовах мікроклімату різниця в показаннях кульового термометра на рівнях 0,2; 1,5м не перевищує 3С. Норми в таблицях!!!

6)Мікроклімат – це сукупність фізичних факторів повітряного середовища (температура, радіаційна т-ра, вологість, шв-ть руху повітря), які впливають на процеси терморегуляції і формують теплове відчуття.

Методи оцінки комплексного впливу параметрів мікроклімату:

Субєктивні:

Опитування

Анкетування

Скарги

Еквівалентно-ефективна Т (умовно-числове визначення суб’єктивного теплового відчуття людини при різних співвідношеннях Т, вологості, шв-ті руху повітря)

Радіаційна Т (те саме + радіаційної температури)

Обєктивні:

Факторний

Т(18-21 С)

Швидкість руху повітря (0,1-0,5 м/с)

Рад. Т (±2,5-3 С від середньої Т повітря)

Відносна вологість повітря (30-60 %)

Метод оцінки фізіологічних реакцій (ЧСС, АТ,ЧД, Т шкіри чола, Т кисті в діл-ці табакерки і оцінювання потовиділення)

Метод кататермометрії (визначається охолоджуюча здатність, прирівнювання її до людини)

Фригометрія

Метод розрахунку тепловитрат людини

Оцінка стану здоров’я та захворюваності людей

Роза вітрів

 

Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер і позначають румбами – 4 основними (Пн., Пд., Сх., Зх.) і 4 проміжними (Пн-Зх., Пн-Сх., Пд-Зх., Пд-Сх.).

Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості зображають у графічному вигляді “рози вітрів”(мал. 7.1).

Для побудови “рози вітрів” на графіку румбів відкладають виражену у відсотках частоту вітрів кожного напрямку і з’єднують ламаною лінією. Штиль позначають колом з радіусом відповідно відсотка штильових днів.

“Розу вітрів” використовують в метеорології, аеро- і гідронавігації, а також у гігієні. В останньому випадку – для раціонального планування, взаєморозміщення об’єктів при запобіжному санітарному нагляді за будівництвом населених місць, промислових підприємств, оздоровчих об’єктів, зон відпочинку.

Напрямок руху атмосферного повітря визначається за допомогою вимпела, (на кораблях), флюгерів різної побудови та тканинного конусу (на аеродромах).

В приміщеннях, де рух повітря надто слабкий, напрямок руху повітря можна досліджувати за допомогою фумігатора (диму, синтезованого тим або іншим засобами) або відхиленням полум’я свічки.

 

№9 Визначення інтенсивності УФР

8.Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер, і позначають румбами – 4-ма основними( Пн, Пд, Сх, Зх) і 4-ма проміжними(Пн-Зх, Пн-Сх, Пд-Зх, Пд-Сх). Річну повторюваність вітрів у тій чи іншій місцевосиі зображують графічно у вигляді»рози вітрів». Для побудови «рози вітрів» на графіку румбів відкладають виражену у відсотках частоту вітрів кожного напрямку і з’єднують ламаною лінією. Штиль позначають колом з радіусом відповідно відсотка штильових днів. В гігієні “розу вітрів» використовують для раціонального планування, взаєсорозміщення об’єктів при запобіжному санітапному нагляді за будівництвом населених місць, промислових підприємств,

Яскравість поверхонь

Розрахунок яскравості робочої поверхні здійснюють за формулою:

 

,

 

де, Я – яскравість, кд/кв. м;

Е – освітленість, лк;

К – коефіцієнт відбиття поверхні

(біла – 0,7; світло-бежева – 0,5; коричнева – 0,4; чорна – 0,1).

 

Допустима яскравість світильників загального освітлення для житлових та громадських приміщень приведена в таблиці 4.

Задачі

Види Біологічної дії УФР

А) Загальностимулююча (еритемна) – л(довжина хвилі)=250-320, max при 250 і 297, min 280 км. Ця дія проявл. в фотолізі білків шкіри при проникн. променів в шкіру на глибину 3-4км з утв-ям прод. фотолізу гістаміну, холіну, аденозину, піримідинових сполук, інші, які всмокт.в кров, обмін реч. в організмі.

Б) Д-вітаміноутворююча (антирахітна) – властива для діапазону 280-297 км. Дія полягає у розщепленні кальцеферолів із ергостерину (7,8-дегідрохолестерину) в шкір.салі (в сальних залозах) під впливом УФР завдяки розщепленню бензольного кільця утв-ся віт.Д2àД3, а з провітаміну 2,L-дегідроергостерину віт.Д4.

В) Пігментоутворююча – для діапазону абс. А, В обл. і л=280-340 км. З max при 320-330 км та 240-260 км. Вона обумовлена перетворенням активного тирозину, діоксифенілаланіну, прод.розпаду адреналіну під впливом УФР і тирозиназа (фермент) у пігменті меланін (захист від УФР).

Абіогенна дія УФР

а)Бактерицидна (абіотична) – в обл. С і В та охоплює діапазон від 300-180 км з max 254км. Під впливом УФР спочатку виникає подразнення бактерій, тобто активізація їх життєдіяльності ,втрачається здатність до багаторазового відновлення, формування колоній внаслідок порушення обміну НК (бактеріостатична дія) і, нарешті, коагуляція білків, що призводить до загибелі бактерій.

Б) Фотоофтальмологічна УФР (запалення слиз.об.очей) – проявляється високо в горах, та як профілактика індивідуальна у електрозварюванні,фізіотерапії, які працюють зі штучним джерелом УФВ.

В) Канцерогенна дія УФР – проявляється в умовах жаркого тропічного клімату та на виробництві з підвищенним рівнем і тривалою дією технічних джерел УФР.

13. Еритемна доза – визначення за доп. біодозиметра Горбачова. Біодоза – найменший термін УФО не засмаглої шкіри у хвилинах, після якого через 15-20 год.з’являється почервоніння шкіри ( еритема).

Фізіологічна доза (оптимальна) – 1/2-1/4 від еритемної дози.

Профілактична доза – 1/8 від еритемної. Найменша доза УФВ, яка забезпечує профілактику порушень фосфорно-кальцієвого обміну, гіповітамінозу Д та ін.симптомів світлового голодування.

14. Штучні джерела УФВ : пряма ртутно-кварцева (ПРК), дугова ртутно-кварцева (ДРК), еритемні увіолеві ЕУВ-30, ЛЕ-30, лампи бактерицидні БУВ-30, ЛБ-30.

Використовують з лікувальною метою – при ревматизмі, невралгічних болях, шкірному ТБ і особливо в хір.практиці з метою прискорення загоювання хір., травмат., бойових, гнійних ран та ін.їх ускладнень. Дія УФР на рани складається з її бактерицидних властивостей, здатності до прискорення відторгнення гнійних виділень, стимуляції кератопластичних ф-цій шкіри, заг.знеболюючої дії. А тому з цією метою викор. штуч.дж.УФРширокого діапазону – типу ПРК ламп.

При дії УФВ на поверхню рани і одночасному опроміненні здор.зони навколо рани, з якої виходять регенеративні процеси, прискорюється гідратація рани, скорочується період рубцювання та епітелізації, тобто прискорюється загоєння рани.

ЛЕ – викор. для профілактики світлового голодування. УФО підлягає шкіра на животі та спині. Здійснювати його слід у добре провітреній кімнаті, щоб легко виводився озон, що утв-ся при цьому. Особи, які знах.у приміщенні під час опромінення, мають захищати очі темними окулярами

15. Заходи профілактики недост.УФВ : а) Раціон. Планування; б) Використання у вікнах увіолевого скла; в) Застос.штуч.джерела УФВ.

Заходи профілактики надлишкового УФР: а) Світлий одяг з натур.тканин; б) Раціон.режим праці і відпочинку (з 10-14 год); в)на виробництві – нормування УФВ; г) захисні екрани для тіла та обличчя; д) одяг, рукавиці, окуляри; е)ефективна вентиляція.

16. Погода– сукупність фіз..та хім..властивостей приземного шару атмосфери за відносно короткий проміжок часу (години, добу, тижні).

Чинники, що хар.погоду: 1. Геліофізичні а) інтенсивність сон.випром. (сумарна та еритемна УФР; тривалість сон.сяйва) б) сонячна активність ( сон.плями; активні ділянки). 2. Геофізичні а)напруженість геомагнітного поля; б)геомагнітна активність (геомагнітні бурі). 3. Електричний стан. 4. Метеорологічні а) температура повітря; б) вологість повітря; в) атмосферний тиск; г) швидкість та напрямок вітру. 5. Синоптичні а)хмарність; б) опади. 6. Хім.склад приземного шару атмосфери.

17. Формують погоду чинники: 1. Природні (сон.радіація,підстилаючи поверхня, циркуляція повітряних мас, циркуляція океанічних мас); 2. Антропогенні ( забруднення атмосфери, знищення лісів, створення штуч.водойм, меліорація, іригація).

18. Клімат– багаторічний режим погоди, що закономірно повторюється на певній території.

Чинники, що форм.клімат: а) Геогр.широта місцевості; б) Висота над рівнем моря, рельєф; в) Особливість циркуляції повітряних мас; г) Близкість до морів.

19. Чинники, що характеризують клімат: температура повітря; вологість; АТ; кіл-ть опадів; швидкість напрямку вітру; кіл-ть сон.випром.

20. Геліометеотропна реакція – вплив сонця на людину. Більшість здорових людей з добре розвинутими фізіологічними механізмами пристосування не помічають у своєму самопочутті або стані порушень, пов’язаних із зміною погоди. Такі люди як правило здорові, значно рідше хворіють і звуться метеостабільними, метеорезистентними, метеостійкими.

Проте є люди найчастіше хворі, чутливі до змін погоди. Це так звані метеолабільні, або так звані, метеочутливі. Кількість метеолабільних хворих залежить від виду патології, віку, типу психічної діяльності і варіює серед різних контингентів у широких межах. У метеолабільних людей несприятливі зміни погоди спричиняють різні, а інколи небезпечні для життя появи у вигляді геліометеотропних реакцій. Типова метеотропна реакція є так званий фантомний біль у людей з ампутованою стопою, кистю, біль у суглобах, у хворих, що страждають на артрит. Є дані про збільшення через несприятливу погоду числа випадків недоношеності вагітності, вуличного та інших видів травматизму, автокатастроф, вбивств, самогубств.

21. Заходи профілактики геліометеотропних реакцій

-облік метеочутливих хворих, як на лікарській дільниці, так і в стаціонарі,

-виявлення метеочутливост та і її ступені

- 1ступень – суб'єктивні відчуття

- 2 ступінь – об'єктивні ознаки

- 3 ступінь – хронічні захворювання з можливістю загострення

-виділення осіб підвищеного ризику,

-організація медичного прогнозу погоди, повідомлення лікувально-профілактичних закладів про прогноз погоди,

-підвищення неспецифічної стійкості організму,

-щадний режим для хворих, переведення хворих підвищеного ризику в спеціальні палати зі штучним мікрокліматом, покращення мікрокліматичних умов у звичайних палатах, (Мікроклімат – стан повітряного середовища в замкнутому приміщенні або на величезному просторі.)

-перенесення планових операцій чи важких процедур,

-планові 10-15 денні курси лікування при несприятливому місячному прогнозі погоди.

-використання кліматичних факторів для загартування, профілактики і лікування захворювань.

Кліматопрофілактика – використання природно-кліматичних чинників з метою попередження захворювань, зміцнення імунітету, гартування. Кліматопрофілактика використовує: температуру, вологість, тиск, рухливість повітря, хімічні властивості (оксигенація) Види кліматопрофілактики:

- Гемопрофілактіка (загар). Біодоза (эритемная доза) – температура в середині червня в середині дня, протягом якого на шкірі незагорілої людини з'являється еритема.

- Аеропрофілактика (32 години при низькій температурі приводить до підвищення вологості одягу)

- Оксигенація

- Фізичні чинники

- Гідропрофілактика (купання у відкритих водоймищах); море та дія елементів (J, B, Cu), централізація кровотоку.

- Зміна кліматичних районів

Кліматичні курортиУкраїни

22.Акліматизація-це складний соціально-біологічний процес активного пристосування до нових кліматичних умов. Розрізняють 3 фази акліматизації: 1)початкову - спостерігаються фізіологічні реакції,які були описані при холодному,жаркому та високогірному кліматі; 2) перебудови динамічного стереотипу,яка може Реалізуватися сприятливо чи несприятливо. 3)стійкої акліматизації. Акліматизація настає тоді, коли нові кліматичні умови не висувають надмірних вимог, які виходять за межі компенсаторних можливостей організму. Чинники: міграція людей, переїзди у інші кліматичні райони, зміна режиму дня, харчування.

-

Основні термобаричні утворення. Їх вплив на здоров’я населення

Атмосферна циркуляція - безперервний і складний рух повітряних мас. Вона є одним з основних факторів погодо- і кліматоутворення, а також вираженим біотропним фактором клімату. У зв'язку з цим типи циркуляційних процесів покладені в основу більшої частини сучасних методів медико-метеорологічного прогнозування. Циркуляцію атмосфери визначає комплекс факторів, з яких головними є енергія Сонця, обертання Землі навколо своєї осі, неоднорідність земної поверхні. Основною формою загальної циркуляції атмосфери у нетропічних широтах є циклонічна діяльність (виникнення, розвиток і переміщення циклонів і антициклонів).

Циклон - атмосферне збудження з пониженим тиском повітря (мінімальний тиск у центрі) і замкнутими ізобарами (лініями рівного атмосферного тиску), з рухом повітря і напрямом вітру проти годинникової стрілки в північній півкулі, за годинниковою стрілкою - в південній. Циклонічні утворення формують звичайно похмуру, вологу, нерідко дощову погоду. Проходження циклонів часто пов'язане з фронтальною діяльністю, яка найбільш несприятлива для організму людини, оскільки супроводжується різкою зміною метеорологічних елементів і значними електромагнітними коливаннями атмосферного походження.

Антициклон - область підвищеного атмосферного тиску із замкнутими ізобарами. Тиск, максимальний в центрі антициклону, до периферії падає. Баричні градієнти в антициклоні менші, ніж в циклоні. Переважають нисхідні рухи повітря, що обумовлює малохмарну погоду зі слабким вітром і добре вираженим добовим ходом метеорологічних елементів. Все це формує переважно сприятливі для організму людини умови погоди. Однак при сонячній антициклональній погоді можуть розвиватися дискомфортні для людини гігротермічні умови (перегрівання, духота), які утворюються внаслідок прогрівання повітряних мас.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.122.9 (0.027 с.)