Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Сутність та е тапи мариналістичної революціїСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Мажиналізм (від франц. marginal - граничний) - економічна теорія, що досліджує закономірності економічних процесів на основі використання граничних величин. Відповідно всі основні категорії в маржинальній теорії засновані на застосуванні кількісного аналізу, при якому провідна роль приділяється використанню поняття меж. Це такі категорії, як гранична продуктивність, граничні витрати, гранична корисність та ін. До маржиналістичної школи в політекономії відносяться економісти австрійської школи К.Менгер, Ф. Везер, Є. Бем-Баверк, які використовували категорію граничної корисності для визначення величини вартості товару. Представники неокласичної теорії У. Джевонс, Л. Варес, В.Парето у своїй теорії ринкової рівноваги використовували граничні величини при аналізі залежності між попитом та пропозицією й цінами при побудові кривих попиту та пропозиції. Дж. Б Кларк об'єднав маржиналістичні концепції, створивши теорію граничної продуктивності. Маржиналістична теорія дозволила застосувати до дослідження економічних процесів кількісні методи, ефективно використовувати в економічній науці математичний апарат; дозволила створити економічні моделі; проаналізувати еластичність попиту й поставити проблему оптимуму. Маржиналізм та його основні ідеї Протягом останніх 30 років XIX в., класичну політичну економію змінила маржиналістична економічна теорія. У значній мірі ця зміна стала наслідком величезного прогресу в науці, особливо її природніх і гуманітарних галузях, і економіка, яка усе більш знаходила ознаки монополістичного типу господарювання. Основна ідея маржиналізму - дослідження граничних економічних величин як взаємозалежних явищ економічної системи в масштабі фірми, галузі (макроекономіка), а також у масштабі всього народного господарства (макроекономіка). У даному контексті сучасний маржиналізм містить у собі неокласичну та кейнсіанську економічні концепції, а економіка вперше стала наукою, яка вивчає взаємозв'язок між даними цілями й даними обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості використання. Слід мати на увазі, що альтернативна можливість припускає використання ресурсів і витрат часу тільки для досягнення якої-небудь мети. Виходячи із цієї ідеї, що лежить в основі маржиналізму, Л. Роббінс затверджує наступне: «Якщо ми щось вибираємо, ми змушено відмовлятися від інших речей, від яких в інших обставинах ми б не відмовилися. Рідкість засобів, призначених для задоволення цілей різної значимості, - це майже універсальна властивість середовища, у якім відбувається людська діяльність. Економічна наука - це наука, що вивчає людську поведінку з погляду співвідношення між цілями й обмеженими засобами, які можуть мати різне вживання». Переоцінку витриманих майже за двохсотлітню історію цінностей «класичної школи», що відбувся в останній третині XIX сторіччя, в економічній літературі нерідко характеризують як якусь «маржинальну революцію». Пояснюючи суть «революції», потрібно відзначити, що маржиналізм базується дійсно на принципово нових методах економічного аналізу, що дозволяють визначати граничні величини для характеристики змін, що відбуваються, у явищах. У цьому одне з його важливих відмінностей від класичної політичної економії, автори якої задовольняли, як правило, лише характеристикою сутності економічного явища (категорії), вираженої в середній або сумарній величині. Так, наприклад, по класичній концепції в основі визначення ціни лежить витратний принцип, що погоджує її величину з витратами праці (по іншім трактуванню - витратами виробництва). За концепцією маржиналістів, формування ціни (через теорію граничної корисності) погоджується зі споживанням продукту, тобто обліком того, наскільки зміниться потреба в оцінюваному продукті при додаванні одиниці цього продукту. Ще одна «революційна» відмінність методології маржиналізму полягає в тому, що якщо класики підрозділяли економічні явища тенденційно, вважаючи, зокрема сферу виробництва первинної стосовно сфери обігу, а вартість - вихідною категорією всього економічного аналізу, то маржиналістами економіка розглядається як система взаємозалежних господарюючих суб'єктів, що розпоряджаються господарськими благами, тобто матеріальними, фінансовими й трудовими ресурсами. Тому саме завдяки маржинальній теорії проблеми рівноваги й стійкого стану економіки стали предметом аналізу результатів взаємодії з навколишнім середовищем як підприємств і фірм так і народного господарства в цілому. Далі, у порівнянні із класичною, маржинальная теорія широко застосовує математичні методи, у тому числі диференціальні рівняння. Причому математика для маржиналістів необхідна не тільки для аналізу граничних економічних показників, але й для обґрунтування прийняття оптимальних розв'язків при виборі найкращого варіанта з можливого числа станів і гіпотез. Зокрема, про останні, тобто про гіпотези, М. Фрідмен писав, що їх змістовність через фактичні дані може «пояснити» і навіть «показати, чи є вона «правильною» або «помилковою», або, краще сказати, чи буде вона «прийнята» як обґрунтована або «відкинута». тому що «єдиним конкретним тестом, що дозволяють судити про обґрунтованість гіпотези, може бути порівняння її пророкувань із реальністю». Про цю же специфіку маржинальної теорії М. Блауг стверджує наступне: «Математичний апарат, що застосовувався економістами того часу, не йшов далі диференціального вирахування. Економічні функції незмінно передбачалися диференційованими й безперервними. Однак основний принцип максимізації рівною мірою прикладемо і як розривним функціям. Але розривність представляє лише формальну, а не змістовну складність в аналізі. У цьому змісті граничний аналіз як такий переходить на другий план, а те, що висувається на перший план, - це принцип, що економічна поведінка є максимізована поведінка при наявності обмежень». Концепція к.менгера Основоположники маржиналізму на першому етапі «маржинальної революції» - К. Менгер та його учні Ф. Візер і О. Бем-Баверк. Австрійці повернули теорію у бік вивчення інтересів і мотивів дій споживачів. Тим самим вони сприяли створенню теорії споживацької поведінки, формування галузі знань, яка отримала назву економічної психології. Класики проблемами особистого споживання практично не цікавились не включали їх предмет політичної економії. Вони вважали, що звички і пристрасті споживачів непередбачувані. А.Менгер, на відміну від них, твердив, що «що людина зі своїми потребами» і своєю владою над засобами задоволення останніх висхідний і кінцевий пункт усякого людського господарювання.Граничні величини – один із відправних параметрів сучасної теорії ціни, аналізу взаємозв’язку між попитом і пропозицією. Зрівноважу вальна функція ціни складається із взаємодії кінцевих величин. Аналіз конкуренції, ринкових ефектів і парадоксів опирається на вивчення потреб людини і законів їх задоволення. Підходи австрійців знайшли своє застосування не лише у сфері споживання та обміну. По суті, вся господарська діяльність будується на поєднанні граничних величин – мінімізації і максимізації; на порівнянні витрат і результатів ґрунтується оцінка ефективності. Австрійська школа політичної економії стала висхідною для розвитку маржиналізму, який є одним із математичних напрямів у економічній праці. Основним елементом у методологічному інструментарії К. Менгера є макроекономічний аналіз або індивідуалізм. Що дозволяє з одного, протиставити вчення класиків про економічні відносини між класами суспільства аналіз економічних відносин і показників на рівні окремого господарського об’єкта, а з іншого – захопитись упередженим положенням про те, що нібито виявити і вирішити економічні проблеми можна, розглядаючи їх лише на рівні індивіда, на мікрорівні з урахування феномена власності і зумовленого відносною рідкістю благ людського егоїзму.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 240; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.171.136 (0.007 с.) |