Перебудова Горбачова, способи виходу із кризи

Першим кроком до кардинальних змін у радянській економіці можна вважати квітневий (1985) пленум ЦК КПРС, на якому нове керівництво країни, очолюване М. Горбачовим, проголосило курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни, що мав базуватися на прискоренні науково-технічного прогресу, технічній реконструкції народного господарства на базі новітніх досягнень науки та техніки, модернізації машинобудування, а на цій основі — й усього народного господарства, а також активізації «людського фактору». Проголошений курс не означав руйнування командно-адміністративної системи, а лише її «вдосконалення», виправлення певних «деформацій»; розвиток економіки, як і раніше, орієнтувався на витратний шлях, тож принести кардинальних позитивних змін був неспроможний. Проте вжиті на цьому етапі заходи (наведення елементарного порядку, зміцнення трудової й технологічної дисципліни, широка заміна керівників тощо) дали певний позитивний ефект: дещо зросла продуктивність праці, збільшилися капіталовкладення в соціальну сферу. На цьому тлі було розв'язано антиалкогольну кампанію, яка завдала колосального удару по державних фінансах (за деякими даними, збитки сягали 10 млрд крб щорічно).

Поступово у керівництва країни формувалося розуміння щодо необхідності серйозних перетворень, власне, зміни наявної в СРСР економічної моделі, які були підготовлені багаторічними економічними дискусіями, зокрема малопомітним у 1970-х роках напрямом удосконалення господарського механізму, що орієнтувався на перехід до ринкової економіки, із конкуренцією та вільним ціноутворенням за відсутності централізованого управління економікою та мінімальним втручанням держави в економічні процеси. Власне, у другій половині 1980-х років цей підхід ще не став підґрунтям реформування радянської економіки, але перші кроки на цьому шляху — прийняття законів «Про індивідуальну трудову діяльність» (1986 р.) та «Про кооперацію» (1988 р.), які з численними застереженнями легалізували дрібне приватне під-приємництво, означали відхід від традиційного тлумачення соціалістичної економіки.Певні перетворення відбуваються й в аграрному секторі, але вони зводилися до перебудови системи управління в сільському господарстві (створено Держагропром).. Створення Держагропрому, який об'єднав практично всі міністерства та відомства галузі, не дало істотного ефекту в розв'язанні сільськогосподарських проблем: послабити гост-роту продовольчої проблеми й забезпечити реальну самостійність колгоспів та радгоспів.Кризові явища в економіці поглиблювалися, а реформи не давали жодних позитивних зрушень.

В 1990 р. уряд СРСР розробив програму переходу до ринкових відносин під жорстким державним контролем, але вона не дістала підтримки Верховної Ради СРСР. Не була підтримана й більш радикальна програма групи Шаталіпа («500 днів»). Зрештою, Верховна Рада СРСР затвердила «Основні напрямки стабілізації народного господарства та переходу до ринкової економіки», втім ця програма не мала під собою твердого грунту й не могла дати позитивних результатів. Унаслідок цього всього криза радянської економіки поглиблюється. Непослідовна, безсистемна перебудова призвела до невідворотного розвалу радянської економіки та розпаду СРСР.

 

Стабілізація світ ек та її протиріччя

Китай та індія – нові ек центри світу. Шанхайська орг. Співробітництва

Шанхайська організація співробітництва - субрегіональна міжурядова міжнародна організація, утворена 15 червня 2001 року в місті Шанхаї (КНР). До ШОС входять 6 країн-членів - Китайська Народна Республіка, Російська Федерація, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Таджикистан і Республіка Узбекистан. Штаб-квартира організації знаходиться в Пекіні. Офіційні робочі мови - російська та китайська. Першим виконавчим секретарем ШОС у травні 2003 року призначено колишнього Надзвичайного і Повноважного Посла КНР у РФ Чжан Дегуана.
Загальна площа держав-членів ШОС дорівнює 30 млн. 189 тис. км², що становить 3/5 площі Євразії, а населення - 1,481 млрд. осіб, що складає чверть усього населення земної кулі. Що стосується економічного потенціалу, то він містить у собі найбільш могутню і динамічну після США китайську економіку.
Символіка ШОС включає білий прапор із зображенням у центрі емблеми організації. На емблемі в центрі - символічне зображення Східної півкулі Землі з обрисами земної суші, що займає "шістка", обабіч якого два лаврові вінки, зверху і знизу - напис китайською і російською мовами: "Шанхайська організація співробітництва". Емблема виконана в синьому і зеленому кольорах, що символізує основну мету ШОС - мир, дружбу, прогрес і розвиток.
Попередницею ШОС була так звана "Шанхайська п'ятірка" (Росія, Казахстан, Киргизія, Китай і Таджикистан), що утворилася в результаті підписання "Угоди про зміцнення довіри у військовій області в районі кордону" (1996) й "Угоди про взаємне скорочення збройних сил у районі кордону" (1997). Зближення цих країн диктувалося в першу чергу загрозою безпеки їхнім прикордонним територіям з боку головного вогнища нестабільності в Середній Азії - Афганістану, де йшла громадянська війна між військами Північної коаліції і руху Талібан. Першу з цих двох угод було підписано в Шанхаї, що дало підставу для появи терміну "Шанхайська п'ятірка". Спільна робота на саммітах в Алмати (1998), Бішкеку (1999), Душанбе (2000) дозволили створити атмосферу того, що стало іменуватися "шанхайським духом" - виробити атмосферу взаємної довіри, через перший досвід взаємних консультацій прийти до механізму досягнення консенсусу і добровільної згоді виконувати положення досягнутих домовленостей. Поступово коло питань розширилося до сфер зовнішньої політики, економіки, охорони навколишнього середовища, включаючи використання водних ресурсів, культури тощо. Усе це призвело до необхідності оформлення системи самітів і консультацій у нове регіональне об'єднання.

Ек незал У в 90 рр ХХ ст.

Кінець 1991 — перша половина 1994 рр. — це період поглиблення структурного розбалансування економіки України. Світовий досвід переконливо свідчить, що для ефективного господарювання необхідно, щоб у структурі промислового виробництва частка базових галузей (паливно-енергетичний та металургійний комплекси) становила від 19 до 23 %. В Україні 1992 року вона становила 44,9 %, 1993 — 37,6 %, а 1994 року — 45,4 %. За цими цифрами криється збереження великої рссурсоємності суспільного виробництва. Водночас випереджувальними темпами зростають ціни на продукцію базових галузей ціни: на продукцію вугільної промисловості у першому кварталі 1992 р. зросли у 90 разів, більш як у 40 разів зросли ціни на продукцію металургійної та нафтопереробної промисловості, ціни на продукцію легкої промисловості зросли у 12 разів, а сільського господарства— вшестеро, що свідчило про істотне погіршення галузевої структури національного виробництва. Спроба поліпшити ситуацію за рахунок емісійних кредитів лише стимулювала подальше зростання бюджетного дефіциту.

На цьому тлі суттєво посилився податковий тягар па товаровиробників, давалися взнаки фіскальні ознаки податкової системи, що вкрай негативно позначалося на економічній ситуації, З метою скорочення емісії не забезпечених товарною масою грошей уряд вдається до збільшення податків, встановлює найвищу в світі ставку прибуткового податку з громадян — 90 %. Але в підсумку лише збільшуються так звані бартерні операції (натуральний обмін), ще більше посилюється «тінізацїя» економіки, обороти якої у 1994 р. досягли 40 % валового внутрішнього продукту, катастрофічно зростають неплатежі за продані товари й надані послуги, відбувається подальше згортання виробничої та комерційної діяльності. Зростає заборгованість з виплати заробітної плати та інших виплат (пенсій, стипендій тощо). Усе це було результатом непродуманої дефляційиої політики монетаристсь-кими методами без обмежень видатків державного бюджету, які й надалі зростали. Тільки за першу половину 1993 р. обсяги кредитування дефіциту державного бюджету Національним банком збільшилися вдвічі.

Ек У на поч. ХХІ ст.

.Соціально-економічне становище України за 2000 рік

За попередніми даними в 2000р. порівняно з 1999р. реальний валовий внутрішній продукт становив 106,0%. В цілому 2000р. характеризувався стійким зростанням реального ВВП. Позитивна тенденція помісячного зростання ВВП, яка розпочалась у вересні 1999р., зберігалась протягом всього 2000р. Пожвавлення виробництва у промисловості, сільському господарстві, торгівлі та громадському харчуванні сприяло приросту валової доданої вартості в провідних галузях економіки [8].

Промисловістю за 2000р. вироблено продукції на 144,4 млрд.грн., або на 12,9% більше, ніж у 1999р. Вперше за останні п’ять років перевищено рівень промислового виробництва 1995р. – приріст становив 10%.Найбільш позитивна динаміка склалася у другому півріччі 2000р.- зростання виробництва порівняно з відповідним періодом 1999р. становило у III кварталі – 12,9%, IV кварталі – 15,8%. Зросло виробництво продукції у промисловості 25 регіонів, крім Одеської і Полтавської областей. Значного приросту виробництва досягнуто в Закарпатській та Волинській (по 44%), Луганській (30%), Херсонській (28%) областях, містах Києві (26%) та Севастополі (38%).

В електроенергетиці обсяг продукції за 2000р. порівняно з 1999р. скоротився на 2,9%. За рік вироблено 169 млрд.кВт.год електроенергії, у тому числі 77 – атомними електростанціями, 81 – тепловими і 11 млрд.кВт.год – гідроелектростанціями. Порівняно з попереднім роком випуск електроенергії збільшено лише на атомних електростанціях (на 7,3%).

У паливній промисловості протягом останніх років динаміка виробництва залишається негативною. В 2000р. спад випуску продукції проти попереднього року становив 4,1%. Така ситуація, в основному, обумовлена значним скороченням обсягів виробництва в нафтопереробній галузі.

На підприємствах чорної металургії річні темпи зростання обсягів продукції спостерігалися протягом останніх п’яти років (крім кризового 1998р.). Найвищий приріст до попереднього року - 20,7% одержано в 2000р.

На підприємствах кольорової металургії у 2000р. перевищено обсяги виробництва попереднього року на 18,8%. Зросло виробництво алюмінієвого, латунного, мідно-нікелевого, титанового прокату у 2-3 рази, свинцю і олова, включаючи вторинне - на 51-71%, латуні і бронзи ливарної – на 40-44%, глинозему, алюмінію первинного і вторинного, електродів графітованих – на 3-13%.

У хімічній та нафтохімічній промисловості у 2000р. отримано приріст виробництва проти попереднього року на 5,0%, тоді як у 1999р. спостерігалось скорочення обсягів на 1,1%. У останні два роки на результати галузі в цілому вплинула негативна робота підприємств нафтохімічної промисловості. У 2000р. в цій галузі обсяги продукції порівняно з попереднім роком скоротились на 10,3%, у 1999р. – на 17,0%.

В машинобудуванні і металообробці протягом 2000р. і особливо в ІІ півріччі спостерігалось нарощування щомісячних обсягів виробництва проти попереднього року, в результаті річний приріст продукції в галузі становив 16,8%. Зріс випуск продукції на підприємствах майже всіх галузей машинобудування, найбільше – в автомобільній (на 61%), авіаційній (52%), суднобудівній (42%) та електротехнічній (на 41%) промисловості.

Для підприємств легкої промисловості у 2000р. були характерними стабільно високі щомісячні темпи приросту продукції до попереднього року. Приріст виробництва за рік становив 39,0% проти 5,7% у 1999р. Більш ніж наполовину зріс випуск продукції в текстильній промисловості, де випуск майже всіх видів тканин зріс на 14-40%. Всього виготовлено 66 млн.кв.м тканин, що на третину більше, ніж в попередньому році.

Сільське господарство.

У 2000р. за попередніми даними виробництво валової сільськогосподарської продукції (в порівнянних цінах) зросло проти 1999р. на 7,6%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності воно скоротилося на 8,8%, а в господарствах населення - зросло на 18,9%. Приріст обсягів валової продукції в рослинництві за 2000р. порівняно з попереднім роком в господарствах усіх категорій становив 18,3%. При цьому в сільськогосподарських підприємствах виробництво рослинницької продукції скоротилося на 2,2%, а в господарствах населення - зросло на 37,8%.

В цілому по країні за 2000р. виробництво м’яса (реалізація на забій худоби та птиці в живій вазі) склало 2,6 млн.т, що на 1,8% менше проти попереднього року, молока - 12,6 млн.т (на 5,6% менше), яєць - 8,7 млрд. штук (на 0,9% менше ніж у 1999р.). В сільськогосподарських підприємствах скоротилися на 9% обсяги реалізації на забій худоби та птиці і виробництво яєць, на 22% - виробництво молока [9].

Транспорт.

За 2000р. перевезено 672,1 млн.т вантажів, вантажооборот досяг 369,2 млрд. тонно-кілометрів і збільшився на 1,3%. Зростання обсягів транспортної роботи відмічено на залізничному, автомобільному та річковому транспорті.

У 2000р. послугами громадського транспорту скористалися понад 3 млрд. пасажирів, обсяг пасажирської роботи дорівнював 83,4 млрд.пас.км, що відповідно на 4,4% та 9% більше попереднього року. Обсяги перевезень пасажирів залізничним транспортом зросли на 2,4%, авіаційним - на 7,6%, морським транспортом - на 21,9%. Помітно підвищилася якість обслуговування населення в більшості міст та селищ країни завдяки обмеженню монополізму на ринку пасажирських автомобільних перевезень та створенню конкурентного середовища, в якому суб‘єкти малого бізнесу – юридичні та фізичні особи зайняли своє місце і виконують чверть маршрутних автоперевезень. В цілому автомобільним транспортом перевезено 2,6 млрд. пасажирів, пасажирооборот досяг 30 млрд. пас-км, що відповідно на 4,8% та 10,3% більше попереднього року [9].

Фінанси.

Доходи Зведеного бюджету за січень-листопад 2000р. становили 42,6 млрд. грн. (27,7% до ВВП), що склало 100,6% від річних призначень. Видатки Зведеного бюджету становили 40,3 млрд. грн. (26,2% до ВВП), або 95,3% від річних призначень. Державний бюджет по доходах виконано у сумі 31,4 млрд. грн. (92,5% річних призначень), або 20,4% до ВВП (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) і на 56,4% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість займає 48,1% (8,5 млрд. грн.).

Доходи населення.

Номінальні грошові доходи населення за січень-листопад 2000р. порівняно з аналогічним періодом 1999р. збільшились на 40,4% і становили 76850 млн.грн., а реальні грошові доходи, визначені за виключенням обов’язкових платежів, добровільних внесків та з урахуванням впливу інфляції, зросли на 6,2%.

Середньомісячний грошовий доход у розрахунку на душу населення за січень-листопад 2000р. становив 141 грн. проти 99,6 грн. за аналогічний період 1999р. Грошові витрати та заощадження населення за січень-листопад 2000р. становили 75215 млн.грн., що на 42,4% більше порівняно з аналогічним періодом 1999р [9].

3. Соціально-економічне становище України за 2001 рік

За статистичними даними у 2001р. порівняно з 2000р. реальний валовий внутрішній продукт становив 109%.

Протягом 2001р. найбільше зростання валової доданої вартості спостерігалось у провідних видах економічної діяльності: обробній промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі, сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві, будівництві.