Поняття про кредитну систему

Кредитна система — це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками кредитної системи об’єктивно зумовлений відмінностями в методах і засобах діяльності та різним значенням в процесі відтворення капіталу.

Організаційна структура кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються на три групи, тобто створюють трирівневу структуру:

1) центральний банк;

2) банківський сектор (комерційні банки, інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, земельні банки, поштово-чекові банки, торгові банки);

3) спеціалізовані кредитні установи (небанківські кредитно-фінансові посередники): інвестиційні компанії; страхові компанії; ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки; пенсійні та інші фонди.

Роль окремих ланок у кредитній системі не рівнозначна. Головною її ланкою є банківські установи (вони традиційно посідають перше місце за розмірами ресурсів), серед яких роль лідера відводиться комерційним банкам, які здійснюють переважно кредитування промисловості і торгівлі. Наприклад, у США на комерційні банки припадає близько 40% активів кредитно-фінансових установ країни. Діяльність комерційних банків доповнюють операції спеціалізованих банківських установ, що здійснюють, як правило, кредитування на пільгових умовах малоприбуткових та ризикованих галузей економіки (сільського господарства, житлового будівництва, малого бізнесу та зовнішньої торгівлі).

Банківська система — це законодавчо визначена чітко структурована і субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють кредитні та фінансові операції на професійній основі й функціонально взаємопов’язані в самостійну економічну структуру.

Банківська система в ринковій економіці виконує три основні функції: трансформаційну, емісійну і стабілізаційну.

— реалізуючі трансформаційну функцію банки мобілізують вільні грошові кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам кредитних відносин;

— емісійна функція підпорядкована створенню грошей і регулюванню грошового обороту;

— стабілізаційна функція забезпечує стійкість і стабільність банківської діяльності.

Залежно від впорядкованості банків, розрізняють два основних типи побудови банківської системи:

— однорівневу;

— дворівневу.

Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв’язки між банками, універсалізацію їхніх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні, перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури.

Такий принцип побудови банківської системи характерний для країн з командно-адміністративними методами управління і для економічно слаборозвинутих країн.

Дворівнева банківська система характерна для країн з ринковою економікою. Основні принципи (умови) формування дворівневої банківської системи є:

— недопустимість втручання в банківську діяльність третіх осіб;

— можливість вибору обслуговуючого банку клієнтом;

— доступність інформації про діяльність банків;

— рівноправність, свобода в раціональній діяльності;

— розвиток конкуренції в банківській діяльності;

— можливість самостійно налагоджувати і розвивати зовнішньоекономічні зв’язки.

Згідно з положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська система України є дворівневою.

Верхній рівень посідає емісійний (центральний) банк з його організаційною структурою.

Нижній рівень — неемісійні, базові, ділові банки, клієнтами яких є суб’єкти господарювання, організації, установи, населення.

Національний банк — економічно самостійний орган, що здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках — і за рахунок Державного бюджету. Національний банк не відповідає за зобов’язання органів державної влади та інших банків, а органи державної влади та інші банки не відповідають за зобов’язання Національного банку.

Банки другого рівня представлені неемісійними банками: державними, акціонерними, кооперативними, товариствами з обмеженою відповідальністю.

Засновниками та учасниками банків другого рівня можуть виступати юридичні та фізичні особи. В основі функціонування неемісійних банків лежить комерційна діяльність, тому їх називають комерційними банками.

Банки другого рівня також є важливою ланкою в механізмі монетарного регулювання економіки. Нагляд за комерційними банками і регулювання їхньої діяльності здійснює Національний банк України.

Основна мета такої уваги регулятора: забезпечити стійкість і запобігти банкрутству банків, обмежити концентрацію капіталу в руках окремих банків, щоб зменшити монопольний контроль над грошовим ринком.

Для кожного комерційного банку обов’язковими економічними нормативами, які встановлює НБУ, є:

— мінімальний розмір статутного капіталу;

— платоспроможність банку;

— показники ліквідності балансу;

— максимальний розмір ризику на одного позичальника;

— розмір обов’язкових резервів, які розміщуються в НБУ.

Кредитна система включає також небанківські фінансові установи (парабанки), які здійснюють фінансування виробництва і довгострокове кредитування підприємств та держави.

У світовій практиці до парабанків належать:

1. Інвестиційні компанії, фонди (випускають і продають власні цінні папери, в основному дрібним індивідуальним інвесторам, а на отримані кошти купують цінні папери підприємств і банків, забезпечуючи своїм акціонерам дохід у вигляді дивідендів за акціями інвестиційних компаній).

2. Лізингові компанії (купують предмети довготривалого кредитування (машини, обладнання, транспортні засоби тощо) і надають їх у довгострокову оренду (на 5 років і більше) фірмі-орендарю, яка поступового сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна).

3. Факторингові компанії (купують дебіторську заборгованість клієнта, пов’язану з постачанням товарів або наданням послуг).

4. Страхові компанії (утворюються для відшкодування можливих збитків від результатів стихійного лиха, інших несприятливих умов; страхові компанії досі мають значні та стійкі грошові ресурси, які вони вкладають у довгострокові цінні папери з фіксованими строками (в облігації промислових компаній).

5. Пенсійні фонди (недержавні) (утворюються для забезпечення населення коштами в період після виходу на пенсію (виплати пенсій); мають досить значні суми грошових коштів, які вкладають в акції та облігації різних підприємств).

6. Фінансові компанії (спеціалізуються на кредитуванні, продажу споживчих товарів та виплат, а також надають комерційні кредити).

7. Ломбарди (надають кредити під заставу рухомого майна, як правило, короткострокові (до трьох місяців) кредити на споживчі цілі).

8. Інші (фінансові, трастові, брокерські та інші компанії, кредитні товариства, а також взаємні та інші фонди тощо; виконують допоміжну роль у кредитному механізмі, пов’язуючи різні сектори позикових капіталів у єдину систему).

Кредитна структура різних держав неоднакова і відображає, зокрема, стан економіки країни на тому чи іншому етапі її розвитку. Так, кредитна система промислово розвинутих країн характеризується широкою розгалуженістю, наявністю великих універсальних банків, спеціалізацією дочірніх підрозділів банків на окремих видах операцій.

Незважаючи на значні відмінності побудови кредитних систем у різних країнах, можна виділити спільні їхні риси:

· ядро будь-якої кредитної системи — центральний банк, як головний орган уряду з аналізу фінансового стану, вироблення та організації грошово-кредитної політики держави;

· державні фінансові органи, що разом з центральним банком виконують регулюючі функції в сфері фінансів;

· фінансові посередники різних типів.

Отже, сучасна кредитна система — це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізуються сутність та функції кредиту. Тому кредитна система включає в себе два основних поняття:

1) сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які ґрунтуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов’язані з рухом позикового капіталу у формі різноманітних форм і видів кредиту;

2) сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові кошти і направляють їх господарюючим суб’єктам, населенню, уряду.

Слід враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він являє собою, по-перше, систему зв’язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; по-друге, відносини, пов’язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.

Таким чином, кредитний механізм включає всі аспекти позикової, інвестиційної, засновницької, посередницької діяльності кредитної системи в особі її інститутів.

Сучасна кредитна система характеризується такими важливими процесами:

- концентрацією і мобілізацією банківського капіталу;

- подальшим зростанням конкуренції між різними видами кредитно-фінансових установ;

- продовженням злиття великих кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями;

- інтернаціоналізацією діяльності кредитно-фінансових інститутів і створенням міжнародних банківських об’єднань і груп.

Отже, сучасна кредитна система забезпечує умови для розвитку науково-технічного прогресу, зростання виробництва, нагромадження капіталу, підтримки високої норми народногосподарського накопичення. Кредитна система сприяє вирішенню проблеми реалізації товарів та послуг на ринку, поглибленню соціальної та майнової диференціації між різними верствами населення.

 

Питання для самоконтролю за темою:

 

1. Що є загальноекономічною причиною необхідності кредиту?

2. Які передумови виникнення кредитних відносин?

3. У чому полягає сутність кредиту?

4. Що таке структура кредиту, які її елементи?

5. Назвіть основні закономірності руху кредиту на мікро- і на макрорівнях.

6. Назвіть основні принципи організації кредитних відносин.

7. Які форми кредиту можна виділити і чому?

8. Які види кредиту можна назвати і за якими критеріями вони виділені?

9. У чому полягає різниця між банківським і комерційним кредитом?

10. Які функції виконує кредит?

11. Чому процент є економічною категорією?

12. Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?

 

Тестові питання для самоконтролю за темою:

1. У чому полягає сутність кредиту:

А. це суспільні відносини, пов’язані з передачею вартості від кредитора до позичальника

Б. це суспільні відносини, пов’язані з перерозподілом вартості між галузями економіки та регіонами

В. це суспільні відносини з приводу перерозподілу вартості на засадах зворотності, платності й добровільності

Г. це суспільні відносини між суб’єктами грошового ринку з приводу перерозподілу вартості

Д. це суспільні відносини, що виникають між кредитором і позичальником у зв’язку з передачею в тимчасове користування вільних коштів

 

2. Необхідність в кредиті викликана:

А. наявністю товарно-грошових відносин в економіці.

Б. роботою підприємств на засадах комерційного або господарського розрахунку.

В. наявністю товарно-грошових відносин, роботою підприємств на засадах комерційного та господарського розрахунку, наявністю коливань потреби у коштах та джерелах їх формування.

Г. низькою ефективністю та збитковістю роботи окремих підприємств.

Д. директивним ціноутворенням.

 

3. Споживчий кредит – це:

А. вид кредиту, що надається населенню з метою придбання товарів тривалого користування

Б. банківський кредит

В. кредит продавця покупцю

Г. довгостроковий кредит, що дає банк під заставу нерухомості

Д. довгостроковий кредит, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом в розстрочку

 

4. Іпотечний кредит – це:

А. будь-який кредит взагалі

Б. банківський кредит

В. кредит продавця покупцю

Г. довгостроковий кредит, що дає банк під заставу нерухомості

Д. кредит, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом в розстрочку.

 

5. Функцією кредиту є:

А. інформаційна

Б. ревізійна

В. перерозподільна

Г. стабілізаційна

Д. антиінфляційна

 

6. Вкладник відкрив депозит у розмірі 5000 грн. під 21% річних на 3 роки. Розрахуйте процентний прибуток вкладника, якщо по вкладу нараховуються складні проценти.

А. 3850 грн.

Б. 8850 грн.

В. 150 грн.

Г. 4300 грн.

Д. 9300 грн.

 

7. Вкладник відкрив депозит у розмірі 5000 грн. під 21% річних на 3 роки. Розрахуйте процентний прибуток вкладника, якщо по вкладу нараховуються прості проценти.

А. 3150 грн.

Б. 8150 грн.

В. 150 грн.

Г. 4300 грн.

Д. 9300 грн.

 

8. Банк нараховує щоквартально прості проценти по депозиту, розміром 80 тис. грн. за ставкою 4%, причому виплата відсотків та суми депозиту передбачається наприкінці терміну дії депозитної угоди. Розрахуйте вартість депозиту при його закритті через 3 роки.

А. 148 тис. грн.

Б. 128 тис. грн..

В. 48 тис. грн..

Г. 28 тис. грн..

Д. 68 тис. грн..

 

До змісту