Кредитні відносини їх організація - одна з найважливіших складових фінансової структури економіки.

Кредитні відносини і їх організація - одна з найважливіших складових економічної структури суспільства. Сукупність цих відносин і є кредитною системою держави.

Кредитна система - це база, на якій будуються всі економічні відносини в суспільстві (еквівалентні, фінансові, кредитні).

Нині в Україні сформовано лише одну складову кредитної системи -банківську. Банківська система лише передбачає сукупність банківських кредитних установ. Формально усі небанківські кредитні установи(кредитні союзи, асоціації, товариства, ломбарди) до банківської системи не належать. Однак, якщо вони здійснюють свою діяльність на основі кредитних відносин, пов'язаних зі зворотнім рухом позиченої вартості, то вони є по суті кредитними і їх умовно називають складовою банківської системи.

Фінансово-кредитний механізм - це сукупність форм та методів використання державою фінансів та кредиту для реалізації завдань соціально-економічної політики.

Регулюючим елементом товарно-кредитних відносин є Національний банк України, покликаний регулювати грошові потоки шляхом впливу на попит та пропозицію. На нього покладається відповідальність за вирішення

макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. Хоч ці завдання вирішуються за

участю всіх банків, проте успіх може бути досягнутий тільки при координації зусиль кожного з них.

Інструментами монетарної політики НБУ є:

- купівля та продаж цінних паперів на відкритому ринку;

- відсоткова політика НБУ щодо надання кредитів комерційним банкам;

- норми обов'язкового інвестування;

- статутний капітал банку.(рис.2.1)

 

Рис.2.1 Динаміка зростання статутного капіталу

Інвестори залучають кошти у ті сфери підприємницької діяльності, які

дають швидкий ефект (у формі одержання прибутку або доходу). Процес

кредитного регулювання у тому й полягає, що всі зміни у фінансово-кредитних факторах відтворення (обсяги та напрями коштів, податків та відсоткові ставки, норми обов'язкового резервування, частини кредитних ресурсів та ін.) впливають на прийняття господарських рішень тя господарських рішень інвесторами. Держава через кредитний механізм впливає на ділову активність підприємців і тому основними в кредитних відносинах стають не об'єкти, а їх суб'єкти, а також строк, на який видається позика.

Важливого значення набуває облікова ставка, тобто ставка проценту, яку

стягує центробанк при наданні позичок комерційним банкам. Комерційні

банки звертаються до центрального банку за кредитом найчастіше при

наявності тимчасового дефіциту резервів.

Знижуючи процентну ставку, центробанк робить свій кредит ще більш

привабливим для комерційних банків, попит на нього зросте і збільшаться

резерви, активізуються кредитна діяльність, зростуть банківські депозити

і вся маса грошей в обігу. Такого ефекту центробанк зможе досягти

збільшенням ліміту переобліку векселів для комерційних банків.

При наданні кредиту комерційний банк встановлює плату за нього, виходячи з облікової ставки центрального банку як мінімальної процентної ставки.

Зміна облікової ставки може призвести до двоякого результату:

а) з однієї сторони збільшення облікової ставки центрального банку веде

до зростання вартості банківських засобів, тобто облікова ставка для

підприємств, установ та організацій є вимірником економічної ситуації на

певну дату. Така ситуація приведе до зменшення попиту на банківські

кредити, а відповідно і до зменшення попиту на банківські кредити, а

відповідно і до зменшення обігу інвестицій у різні сектори економіки;

б) зменшення рівня облікової ставки приводить до інфляції.

Збільшення процентної ставки приводить до тимчасового дефіциту резервів

і для його покриття потрібні будуть кошти, а тому кредитні установи

намагатимуться достроково повернути інвестовані кошти, або скуповувати

активи. Така поведінка банків викличе зменшення об'єму грошової маси. З

вище наведеного випливає, що збільшення процентних ставок зменшує темпи інфляції.

 

При наданні споживчих кредитів (у тому числі при відкритті кредитних

ліній) для фізичних осіб цільовий характер використання може бути

передбачений у кредитному договорі за згодою сторін відповідно до

постанови Правління НБУ від 05.03.20003р. №79.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні

кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних)

рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки

до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від ти та кошти, одержані від

випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах своїх ресурсів.

При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із

необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і

вкладників та позичальників із врахуванням загальнодержавних інтересів.

Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення і використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових

ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами.

Банки приймають рішення щодо надання кредитів позичальникам відповідно до своїх статутів та внутрішніх положень, які регулюють кредитну діяльність.

При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків

власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про

кожний такий випадок Національному банку.

Банківський кредит надається банками в грошовій формі підприємствам,

населенню і державі. Кредитні відносини між банками і клаєнтами

виникають на тільки при одержанні останніми позички, але й при

розміщенні ними своїх заощаджень у вигляді внесків на поточних і

депозитних рахунках.

Сфера використання банківського кредиту ширша, ніж комерційного кредиту.

Комерційний кредит обслуговує лише обіг товарів, а банківський - і

накопичення капіталу. Банківський і комерційний кредити тісно пов'язані

між собою. Це проявляється в наданні комерційними банками облікового і

акцентного кредитів, які пов'язані з обігом векселів.

Особливою формою кредиту є банківський кредит, при якому позичальником або кредитором виступає держава чи місцеві органи влади, а кредит приймає вигляд випуску позик, які реалізуються в основному через

фінансово-кредитні установи. Держаний кредит використовується для

покриття частки державних видатків, а також для регулювання економіки.

Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які

організовують ці відносини. Кредитними називають ті відносини, які які

складаються з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів підприємств,

установ, організацій, бюджету та населення, а використання цих коштів

відбувається на умовах повернення для задоволення економічних і

соціальних потреб суспільства.

Основним провідником кредитних відносин є банки. Вони діють одночасно в ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів. Купівля і залучення тимчасово вільних коштів визначають пасивні операції банків, а продаж та інвестування - активні операції.

Активні і пасивні операції здійснюються банком у відповідності з визначеними принципами з застосуванням тих чи інших засобів, методів,

форм та іншого інструментарію.