Основні засади ефективності кредитних відносин.

Поняття "ефективності" використовується дуже давно, але чіткого визначення цього поняття немає. Щодо ефективності кредитних відносин, то в цьому тлумаченні ми маємо на увазі прибутковість від реалізації кредитів та мінімізація безнадійних кредитів.

Ефективність може досліджуватись з різних точок зору і в різному обсязі. Так можна виявити ефективність народного господарства в цілому, по окремих галузях, виробництвах. В перерахованих системах можна оцінити ефективність наприклад, - капітальних вкладень, використання ресурсів, певних відносин.

При дослідженні ефективності головними вихідними поняттями є мета, в якій відзеркалюються майбутній результат, а через нього рівень задоволення потреб, які виклакали постановку мети. Реалізація мети виступає основним змістом ефективнсоті, визначення якої має сенс, тільки за умови досягнення мети.

В основному головною метою діяльності виступає прибуток, тому за мету ставимо отримання максимального прибутку. Що стосується кредитних відносин, то кредитні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонарів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів.

Правовою основою кредитних відносин є Закон України "Про банки і банківську діяльність", Цивільний кодекс України, нормативні акти Національного банку України, статути комерційних банків та кредитні договори.

За нинішніх умов господарювання українські банки змушені працювати в надзвичайних обставинах. Вони опинилися у центрі багатьох суперечливих, кризових і важкопрогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці, соціальній сфері. При цьому для діяльності банків як і будь-яких інших підприємницьких структур, властива ризикованість здійснення багатьох активних операцій, що вирішальною мірою може впливати не лише на прибутковість, а й на ліквідність цих фінансово-кредитних установ. Цим пояснюється значення вивчення й прогнозування ризиків, їх виміру й врахування в банківському менеджменті.

У загальному вигляді стратегія банку базується на таких принципах:

залучення кредитних ресурсів на найбільш вигідних (дешевих) умовах;

продаж позичкового капіталу і надання послуг шляхом застосування якомога рентабельніших ставок; зниження ризику втрат, що досягається відбором надійних клієнтів і одержанням гарантій.

Головне завдання банківської стратегії ризику полягає у виборі і розміру ризиків, які, навіть за найсприятливішого збігу обставин, не можуть призвести до втрати банком ліквідності та до його банкрутства. Особливо важливо враховувати потенційні ризики в умовах інфляції й несприятливих для кредитного ринку економічних, соціальних та політичних чинників, характерних для сучасного українського суспільства.

Основними ризиками при проведенні активних операцій є кредитний та процентний ризики.

Кредитна діяльність комерційних банків - це одне з основних джерел їх доходів та збитків, а кредитні ризики - головна проблема комерційних банків. Причини кредитного ризику криються у невизначеності господарської обстановки, яка впливає на виробничу діяльність позичальника. Падіння обсягів виробництва, постійні заборгованості по взаємозалікам, платежам до бюджету, нестійкість нових партнерських зв'язків та багато іншого вкрай негативно відбивається на кредитній роботі банків. Часом події справді важко або неможливо передбачити. Отже, суть кредитного ризику є наступною - це ризик, який виражається у можливості втрати банком основної суми боргу і процентів по ньому через незадовільний стан позичальника.[2, с.719].

У банківській літературі зустрічають також й інші критерії оцінки кредитних ризиків і формування у зв'язку з ними страхових резервів. Наведемо класифікаційну систему, яка може бути використана банківськими службами економічної безпеки для контрольного супроводження процесу використання позичених коштів. Складається вона також із п'яти груп ризиків (Рис.3.1)

 

Рис 3.1 Страхові ризики

Кредитний ризик за конкретною угодою - це ймовірність понесення банком збитків відневиконання позичальником конкретної кредитної угоди. Зважений кредитний ризик - добуток суми позики, зафіксованої в кредитній угоді, помноженої на ймовірність невиконання позичальником цієї кредитної угоди. Кредитний ризик за всім портфелем, який складається з n угод, - це середньо зважена величина ризиків за всіма угодами кредитного портфеля, де вагами виступають питомі ваги сум угод у загальній сумі кредитного портфеля.

Форвард-контракт на кредит — це цінний папір, який засвідчує безумовне право позичальника на отримання кре­диту за раніше обумовленою сумою

вартістю і терміном його надання в майбутньому.

Форвард — це строковий фінансовий інструмент, який випускається банком-емітентом з метою подальшого продажу потенційному позичальнику.

У форвард-контракті зазначаються:

- назва банку-емітента і його реквізити;

- назва позичальника — покупця форварду і його реквізити;

- термін дії та дисконтна ставка форварду;

- сума, вартість (процентна ставка) і термін надання кредиту;

- номер і дата продажу форварду.

Переваги форварду:

а) для позичальника:

жорстка гарантія з боку банку надати кредит у визначений термін, що забезпечує позичальнику виконання певної виробничої операції у технологічний строк;

б) для кредитора:

можливість отримання фінансових ресурсів за кредитами, які надаються зі значною відстрочкою;

обертання отриманої вартості форварду з метою накопичення резервного фонду для відшкодування збитків у разі дефолту;

планування кредитного портфеля та розробка відповідної кредитної політики з метою майже 100-відсоткової диверсифікації ризику дефолту.