Предмет, метод та функції макроекономіки.

Предмет, метод та функції макроекономіки.

Макроекономіка-фундаментальна наука, яка досліджує механізми функціонування та розвитку національної економіки як єдиної цілісної системи.

Предмет макроекономіки - великомасштабні економічні процеси і явища. Макроекономіка спирається на сукупність макроекономічних явищ.

Макроекономічний погляд на економіку країни передбачає необхідність розрізняти насамперед те, що характеризує її секторний склад та виконує роль макроекономічних суб’єктів: домашні господарства, підприємства, державу, решта світу. Об’єднання перших двох секторів формує приватну закриту економіку, а об’єднання приватної економіки і державних установ породжує ширший агрегат-змішану закриту економіку. Якщо до змішаної закритої економіки додати сектор «решта світу», то отримаємо відкриту економіку.

Мета макроекономіки-дослідження взаємозв’язків між макроекономічними агрегатами.

Основне завдання макроекономіки - аналіз конкретних макроекономічних агрегатів, параметрів та показників.

Функції макроекономіки:

1) Теоретико-пізнавальна2) Прикладна або практична3)Світоглядна.4)Прогностична.5)Виховна

6)Методологічна

Позитивна макроекономіка вивчає факти й уникає суб’єктивних оцінок. ЇЇ роль полягає в тому, щоб сформулювати наукові уявлення про фактичну поведінку економіки. Макроекономіку, що виконує прикладну функцію, називають нормативною.

Позитивна макроекономіка вивчає те, що в дійсності існує, тоді як нормативна макроекономіка виражає суб’єктивні уявлення про те, що має бути і як цього досягти.

Світоглядна функція - формування сучасного макроекономічного мислення і культури.

Виховну - виховання макроекономічного мислення.

Прогностичну - прогнозування розвитку економічної системи.

Методологічна - макроекономіка як складова економічної теорії є теоретичним фундаментом для цілого ряду економічних наук і навчальних дисциплін.

Методи

1.Загальононаукові – поєднання історичного і логічного методів, наукова абстракція, аналіз та синтез, дедукція

2.Спецефічні

А)агрегування – це вираження ек. Процесі через складні поняття та показники, наприклад, ВВП, сукупний попит

Б)Макромоделювання – вираження ек. Процесів у спрощеному абстрактному вигляді, у вигляді графіків, формул, схем, таблиць.

 

Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання.

Метод макроекономіки – це сукупність методів, які використовує дана наука.

Методи

1.Загальононаукові – поєднання історичного і логічного методів, наукова абстракція, аналіз та синтез, дедукція

2.Спецефічні

А)агрегування – це вираження ек. Процесі через складні поняття та показники, наприклад, ВВП, сукупний попит

Б)Макромоделювання – вираження ек. Процесів у спрощеному абстрактному вигляді, у вигляді графіків, формул, схем, таблиць.

Особливе місце аналізу займає економічне моделювання.

Макроекономічні категорії – усі логічні поняття, які в теоретичній абстрактній формі виражають реально існуючі економічні відносини на рівні національної економіки.

Модель – це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ. Застосовуються моделі різних типів: графічні, математичні, схематичні. У процесі моделювання головним є не тип моделі, а її здатність адекватно відобразити взаємозв’язки в реальній економіці.

Макроекономічна модель – це певна абстрактна система, цілісна сукупність найсуттєвіших ознак і властивостей макроекономічних процесів і явищ; це імітування певного реально існуючого макроекономічного об’єкта на спеціально побудованому аналогові у вигляді математичних рівнянь або графіку.

У макроекономіці найбільше застосовуються математичні та графічні моделі. Крива може мати додатний або відємний нахил. Якщо нахил є додатним, то це свідчить про пряму залежність між змінними моделями, якщо відємним – про обернену залежність між ними. У першому випадку крива набуває вигляду висхідної лінії, у другому спадної.

Умови вирогідності макроекономічної моделі:

- відображення або аналогія – модель повинна відображати основні, найсуттєвіші ознаки та риси оригіналу.

-репрезентативність – модель повинна бути абстрактним замінником об’єкта- оригінала.

-екстраполяція- вивчення моделі повинно давати повну інформацію, нові знання про об’єкт-оригінал.

Результати макроекономічного моделювання значною мірою залежать від того, який період часу охоплює модель. В макроекономіці розрізняють два періоди: короткостроковий(період часу, протягом якого трудові угоди, сподівання, ціни не можуть повністю пристосуватися до змін у національній економіці), довгостроковий (достатньо тривалий період часу, впродовж якого виробники продукту можуть змінити кількість усіх використовуваних ними ресурсів).

Моделі: AD-AS, IS-LM, Манделла-Флемінга, економічного зростання Харрода-Доммара, економічного зростання Р.Солоу.

Система національних рахунків (СНР). Співвідношення основних показників СНР.

У країнах з ринковою економікою обчислення макроекономічних показників ґрунтується на Системі національних рахунків.

СНР- комплекс статистичних показників, які використовуються для виміру агрегованих результатів національного виробництва.

У СНР економічна діяльність – сукупність операцій з продуктами, доходами та фінансовими інструментами шляхом взаємодії між інституційними одиницями (секторами) або в рамках самих одиниць.

Основою обліку СНР є інституційна одиниця. Національна економіка в цілому визначається як сукупність усіх інституційних одиниць – резидентів, що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік). До них також включають територіальні активи (посольства, наукові організації, військові бази в інших країнах) і виключаються екстериторіальні анклави (посольства, консульства інших країн, представництва міжнародних організацій).

Розрізняють:

Зведені національні рахунки-встановлюються вцілому по національній економіці, за видами економічної діяльності.

Національні рахунки за секторами – встановлюються окремо для інституційних одиниць, домашніх господарств, не фінансових корпорацій та ін.

Основними методологічними принципами побудови СНР є:

1. Основним показником в СНР є ВВП.

2. ВВП і ВДВ (валова додана вартість) створюються в усіх сферах і галузях економіки, немає поділу економіки на виробничу і невиробничу сферу.

3. В основі виділення секторів економіки лежить КВЕТИ (класифікація видів економічної діяльності)

4. СНР відображає реальний механізм функціонування економіки, починається з процесу виробництва-розподіл-перерозподіл-використання результатів виробництва.

Сукупна пропозиція у короткостроковому та довгостроковому періоді. Крива AS.

Сукупна пропозиція – це загальна кількість кінцевих товарів та послуг, яка вироблена в економіці (у вартісному вираженні).

Класична теорія розглядає функціонування економіки у короткостроковому періоді. Цей відрізок відбиває ситуацію спаду в економіці і значна частка виробничих можливостей та робочої сили не використовується. Ціни досить повільно реагують на зміни обсягу виробництва, оскільки затрати на виробництво одиниці продукції відчутно не збільшуються.

Висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням цін. Економіка наближається до стану повної зайнятості. Витрати на одиницю продукції збільшуються. Щоб виробництво залишалося прибутковим, фірми встановлюють вищі ціни на свою продукцію. Класичний відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що економіка досягає повної зайнятості, тобто усі виробничі потужності завантажені, рівень безробіття не перевищує природного значення. Зростають ціни ресурсів і витрат і, зрештою, цін продуктів, але реальний обсяг виробництва помітно не змінюється

Види інфляції.

1.За можливістю кількісної оцінки:

- Відкрита – інфляція, яку можна вимірювати, аналізувати, зіставляти різні варіанти її зменшення.

- Прихована – такий стан в економіці, коли зростання рівня цін в економіці не спостерігається, але наявний дефіцит товарів та послуг, має місце штучне обмеження споживчого попиту. Прихована інфляція не може бути виміряна безпосередньо.

2. Залежно від темпів інфляції:

- Помірна - темп зростання цін до 10 % на рік. Підприємці, фінанс. структури ще можуть адекватно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку, уряд може коригувати свою соц-ек політику. Не створює небезпеки для всієї ек. сис-ми.

- Галопуюча – 10 – 100% за рік. Означає кризу ек. сис-ми.

- Гіперінфляція – річне зростання цін від 100%. Означає крах ек. сис-ми, за умов гіперінфляції руйнуються господарські зв’язки, масово банкрутують підприємства, припиняють дія-сть підприємці.

3. За можливістю прогнозування:

- Очікувана – має місце, коли макроек. суб’єкти очікують на підвищення цін і відповідним чином будують свою економічну поведінку.

- Неочікувана - макроек. суб’єкти не очікують на підвищення цін, а отже наступна інфляція стає для них несподіваною.

4. За пропорцією зміни цін:

- Збалансована - співвідношення цін різних товарів залишається незмінним.

- Незбалансована - відбувається постійна зміна співвідношення цін між товарами.

5. За причинами виникнення:

- Інфляція попиту – попит перевищує пропозицію, надмірне збільшення грошової пропозиції.

- Інфляція пропозиції (витрат виробництва) – її викликає збільшення витрат виробництва на одиницю продукції та зменшення сукупної пропозиції.

Методи вимірювання інфляції. Темп інфляції (показує зміну цін в даному періоді порівняно з попереднім): * 100%. Загальний рівень цін отримують за допомогою індексів: (q-обсяг вир-ва; p – ціна).

Пааше: I = ∑q1p1 / ∑q1p0 – характеризує зміни цін поточного періоду порівняно з базовими за товарами, реалізованими в поточному періоді.

Ласпейреса: I = ∑q0p1 / ∑q0p0 –показує на скільки ціни товарів базового періоду змінилися через зміни цін в поточному періоді.

Фішера(нівелює недоліки першого й другого): I =

28.Безробіття,його сутність і види.Закон Оукена Рівень безробіття залежить від рівня заробітн.плати.Для забезпечення рівноваги у праці часто буває необхідне зниження реальної зар.плати.Чинникамищо визначають попит на працю є:зар.плата,загальний стан економіки,НТП.Чинники,що визначають пропозицію праці:зароб.плата,рівень доброботу,соціальний захист,податки на доходи,рівень освіти.Населення країни поділяється на:економ.активне,частина населення,яке потенц.здатне працювати і екон.пасивне.Економ.активне включає:робоча сила країни:зайняті і безробітні.Безробітні – це особи у віці 15-70 р.зареєст та не зареєстров в держ службах праці,які задовольняють 3 умовам:немають роботи,прибуткового зайняття;протягом останніх 4 тижнів шукали роботу або намагалися організувати власну справу;впродовж найбл. 2 тижнів були готові приступити до роботи.Сукупна роб.сила вимірюється =L+U Рівень безробіття U’=U/Рс*100%.

Намалювати кейнс.модель безробіття ст.89 Кейнсіанське пояснення причин безробіття:зменшення сукупного попиту,скорочення реального виробн.При зменшенні сукуп.попиту виникає безробіття,скорочення реального виробництва.Рекомендації щодо подплання безробіття спрямовані на:стмулювання сукупного попиту засобами фіскальної та монетарної політик.Причинами виникнення безробіття за неокласиками є:порушення ринкового механізму функціонування ринку праці.Висока реальна заробіт.плата,зміни реальної зар.плати,що відповідають з граничним продуктом праці,змушують субєктів господарюв збільш або зменш попит на працю,помилки у передбаченнях інфляції,негнучкість цін на товарному ринку. .Якщо зар.плата збільш,то в нас зростає рівень безроб.Рекомендації за неокласиками:дерегуляція ринку праці,обмеження впливу профспілок,зниження рівня соціальної захищеності.Залежно від причин,що -породжують безробіття,виділяють основні види:фрикційне-незайнятість через свободу вибору місця роботи та відповідну плинність кадрів тмчасове,пошук роботи.Структурне – незайнятість через структурні зміни в економіці;структура виробництва не відповідає структурі роб.сили.Циклічне-вивільнення роб.сили внаслідок циклічного скорочення обсягів виробн.Фактичний рівень безробіття-це циклічне,структурне і фрикційне.Природний рівень безробіття-досягнення повної зайнятості,коли ринок праці перебуває у стані рівноваги.Включає фрикційне і структурне.До соц.-екон.наслідків безробіття відносяться: 1.недовиробництво ВВП-зв'язок між втратою ВВП та розривом безробіття формулюється у вигляді Закону Оукена – якщо фактичний рівень безробіття перевищує прроддій рівень на 1%,ВВП-розрив=2,5%.B=2,5-коеф.Оукена.Упр – Уф/Упр=В(U’ф-U’пр).2Зниження якості робочої сили 3.Падіння рівня життя населення 4.Зростання соціальної напруги у суспільстві.Політика зайнятості – активна(стимулювання створення нових робочх місць),пасивна(виплати допомоги по безробіттю).Малюємо криву Філіпса ст.92…Встановлює залежність між темпами інфляції і динамікою безробіття.Поширена в 50-70рр 20 ст.Сутність-існує обернена залежність між інфляцією і безробіттям.При високих темпах інфляції безр знижується.

 

29.Теорії циклічних коливань.Державна антициклічна політика та її інструменти. Макроекономічна нестабільність – відхилення,яке набирає сталого характеру.Форми прояву макроекономічної нестабільності:1)циклічні коливання-істотні зміни обсягів виробництва(збурення виробн. у бік зростання –«перегрів»екон. або зменшення-рецесія).2)інфляція-істотне зниження купівельної спроможності грошов.одиниці і підвищення цін.3)безробіття-незайнятість працездатного населення.Економічний цикл – період часу,від початку однієї економічної кризи,до поч. ін.рух економіки від почат.однієї кризи до поч.іншої.У класичному прояві екон.цикл передбачає дві основні ознаки:повторення певних фаз(спад,нижня точка,пожвавлення,пік);регулярності або чіткої періодичності.Малюємо фази економічного циклу ст.67 Фазам економ.циклу є:спад – зменшення обсягів виробн,рецесія;депресія – нижчий рівень падіння обсягів виробн.;пожвавлення – досягнення передкризового рівня обсягів виробництва;піднесення – перевищення передкризового обсягів виробн.Економічне зростання=пожвавлення+піднесення.З другої половини 20 ст. типовими тенденціями стали: «згладжування» економічних циклів,що ускладнює на практиці виділення фаз;відсутність чіткої періодичності у настанні спадів та піднесень.У макроекономічній науці за тривалістю розрізняють основні види циклів:короткі – 3,4 р.повязані з коливанням циклів;середні-7-11 р,повязані з масовим оновленням основного капіталу;довгі-48-60 р.,або довгі хвилі Кондратєва,повязані з революційнм оновленням технологічного способу виробництва.Короткі цикли досліджували Кітчин,Мітчелл.Матеріальною основою коротких циклів є коливання цін,конюктурні зміни на тов.ринках.Середні цикли – Жугляр,Маркс,матеріальною основою є оновлення основного капіталу.Довгі хвилі Кондратьєвим,матеріальною основою є революційне оновлення технологічного

способу виробн.У макроекономічній науці відсутня єдина інтегральна теорія економічного циклу і макроекономіст різних напрямів концентрують свою увагу на різних причинах

циклічності.1.Неокласичні теорії – економічні коливання є наслідком змін природного рівня виробництва:модель реального економічного циклу Кідленда і Прескота.2.Неокейсіанські теорії – економічні коливання є наслідком негнучкості цін і заробітної плати:модель Калдора – економічні коливання пояснюються невідповідністю заощаджень та інвестцій.Малюємо графік ст.69.3.Інституціональні теорії:модель політичного конюктурного циклу-економічні коливання пояснюються змінами у політичній сфері.Коливання фактичного обсягу випуску навколо потенційного ВВП характерзується показником ВВП-розриву.У-розрив=У*-У=Упр-У.Політика антициклічного регулювання – система заходів держави,спрямованих на регулювання циклічних коливань.Напрями антициклічного регулювання:1.недопущення надмірного перегріву нац.економіки(обмеження економічної актвності на фазі піднесення)2.послаблення впливу і скорочення тривалості кризових процесів і явищ.Засобами антициклічного регулювання є:фіскальна(бюджетні видатки,податкова ставка) і монетарної(операції центрального банку на відкритому ринку,облікова ставка,норма обовязкових банківськх резервів)політики.Кейнсіанське розуміння антициклічного регулювання:основний засіб – вплив на сукупний попит(стимулювання або дистимулювання);ідея Кейнса про ефект.попит.Інструмент антициклічного регулювання – збільшення держ.видатків,включаючи дефіцитне бюджетне фінансування.Щодо неокласичного розуміння антициклічного регулювання:монетарні підходи – ключова роль у системі антициклічного регулювання відводиться заходами у грош.сфері;підходи в рамках економіки пропозції – податкове стимулювання приватної активності,тобто сукупної пропозиції.Види макроекономічних показників:1)проциклічні показники – показники,значення яких у періоді піднесення збільшується,а в період спаду – знижується(ВВП і обсяг промисл виробництва,завантаженість вироб потужностей)2)контрциклічні показники – показники,значення яких під час спаду збільшується,а в період піднесення – зниж(рівень безробіття,обсяг виробн.запасів)3)антициклічні показники – значення,яких не повязані із піднесенням і спадами в економіці(обсяг експорту та імпорту).За критеріями збігу максимальних значень параметрів із досягненням піку коливань розрізняють:впереджаючі показники,показники,що запізнюються,і що збігаються.

 

 

30)Модель економічного зростання Харрода-Домара - це економічна модель, яка пояснює економічного зростання з позицій кейнсіанської теорії. Передумовами цієї моделі є наступні: на ринку існує надлишкова пропозиція праці, що зумовлює постійний рівень цін, тобто ціни негнучкі; вибуття капіталу відсутнє; гранична продуктивність праці і гранична норма заощаджень – сталі; модель ґрунтується тільки на 2-х суб’єктах: домогосподарствах і фірмах. У цій моделі приріст капіталу у поточному році формується за рахунок інвестицій попереднього року: ∆K_t=I_t-1. Основною умовою рівноважного зростання є рівновага попиту і пропозиції: ∆AD=∆AS. Згідно з формулою мультиплікатора(m=∆Y/∆I=AD_t /∆I_t), приріст попиту – це добуток мультиплікатора на приріст інвестицій: AD_t=m*∆I_t. m*∆I_t= (1/1-с´)* ∆I_t=(1/s´)*∆I_t=∆I_t/s´. тепер розглянемо приріст пропозиції: ∆AS=(∆Y/∆K)* ∆K_t=(∆Y/∆K)*I_t-1. Тепер прирівняємо приріст попиту до приросту пропозиції: ∆I_t/s´=(∆Y/∆K)*I_t-1. Обидві частини рівняння помножаємо на s´ та ділимо на I_t-1.Oтримаємо: ∆I_t/∆I_t-1=(∆Y/∆K)*s´. Оскільки k=∆k/∆Y, то 1/k=∆Y/∆k. підставляємо отримане у формулу і отримуємо: ∆I/∆I_t-1=s´/k. Отже можемо вивести фундаментальне рівняння економ зростання за моделлю Харрода-Домара: t_(y)= s´/k. Тобто за цією моделлю темп економічного зростання прямо пропорційний схильності до заощаджень і обернено пропорційний капіталомісткості виробництва.

31) модель економічного зростання Солоу. Модель було розроблено в 50-60 р. 20ст. передумовами цієї моделі були наступні:існує досконала конкуренція на ринках ресурсів; існує постійна норма вибуття капіталу; спадна гранична продуктивність капіталу. Цільовою функцією моделі є зростання не загального обсягу продукту, ф його в-во на 1-го працюючого, тобто збільшення продуктивності праці. Капіталоозброєність ставиться в залежність від таких факторів: запасу капіталу, приросту населення та технічного прогресу. інвестиції=заощадженням. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності і це можна побачити на перетвореній виробничій функції(рис 1). На рис 2 представлено 3 точки капіталоозброєності праці: точка К^* показує стійкий рівень капіталоозброєності,за якого величина вибутого капіталу = обсягу інвестиційного капіталу. Точка К₁ – обсяг інвестицій на 1-го працюючого перевищує обсяги вибуття капіталу на 1-го працюючого. Це призводить до збільшення запасу капіталу внаслідок чого капіталоозброєність зросте і т. К₁ наблизиться до рівноважної т. К^*. точка К₂ – обсяг інвестицій менший від обсягу вибулого капіталу. За цих умов обсяг запасу капіталу зменшується, тобто чисті інвестиції будуть від’ємними, що зумовить зменшення капіталоозброєності та змістить т. К₂ до рівноважної К^*. згідно із «золотим правилом» Солоу, основним критерієм оптимальності темпів економічного зростання є максимізація рівня споживання на одну особу. Якщо граничний продукт капіталу буде рівний нормі вибуття капіталу, то споживання буде максимальним. Перевагами цієї моделі є те, що в ній описується механізм довгострокового рівноважного економічного зростання за повного використання усіх видів ресурсів. до цієї моделі вводиться важливий чинник – технологічний прогрес. Недоліки: не відповідає на питання короткострокового економ зростання, не враховує такі обмеження економ зростання як екологічні,глобалізацій ні та ін.. незважаючи на деякі недоліки ця модель є базовою для новітніх досконаліших моделей економ зростання.

32)модель Манделла-Флемінга. Модель була відкрита на поч 60-х р.20 ст. ця модель є модифікацією моделі IS-LM і пояснює функціонування малої відкритої економіки. Передумовами цієї моделі є наступні:1) аналізується мала відкрита економіка;2) передбачається абсолютна міжнародна мобільність капіталів;3) нац. процентна ставка = світовій: якщо світова більше нац., то відбувається відплив капіталу з країни, курс валюти зменшиться, а експорт зросте; якщо світова менше за нац., відбувається рух капіталу в нац. економіку, курс валюти зросте, а експорт зменшиться;3) переливання капіталів під впливом процентної ставки позначається на курсі валюти: відплив капіталу – знижує вал курс, прилив – збільшує;4) номінальний вал курс = реальному; номінальна процентна ставка = реальній. Оскільки дана модель є модифікацією моделі IS-LM,то в ній присутні додаткові чинники: чистий експорт, екзогенно задана світова процентна ставка та курс нац. валюти. Суть моделі Манделла- Флемінга полягає в тому, що вона відображає рівновагу на 3-х ринках: товарному, грошовому і ринку валют. Вона описується наступною системою рівнянь: (1)Y=C(Y-T)+I(i^*)+G+NE; (2)M/P=L(i,Y);(3) i=i^*. 1-ше рівняння показує умови рівноваги на товарному ринку, зміст якої полягає в тому, що сукупні витрати = обсягу най в-ва і доходу. 2-ге рівняння описує умови рівноваги на грошовому ринку. 3-тє рівняння підкреслює,що у малій відкритій економіці нац. процентна ставка тяжіє до світової. (далі йде графік, але я його не вмію малювати) пояснення до графіка: розташування кривої IS залежить від рівня обмінного курсу: зростання обмінного курсу призведе до зміщення кривої IS ліворуч. Від процентної ставки та курсу валюти залежить тільки крива IS, тому саме вона зміщується на графіку, а крива LM залишається незмінною.

33)Номінальний і реальний валютний курс. Фіксований і плаваючий вал курс та фактори, що визначають вал курс. Результати зовнішньоекономічної діяльності кожної країни значною мірою пов’язані з курсом нац.. валюти. Валютний курс – це ціна національної грошової одиниці, яка виражена в грошових одиницях ін. країн. Валютний курс може встановлюватись у 2-х формах: пряме котирування - передбачає визначення кількості національної валюти, яка потрібна для купівлі одиниці іноземної валюти(1 дол. США= 8,9 грн.) і обернене котирування - оцінює одиницю національної валюти пев­ною кількістю іноземної. (1 грн.=0,1 дол. США). Також розрізняють номінальний та реальний вал курс. Номінальний вал курс – це відносна ціна валют двох країн,за якими здійснюється обмін. Стан вал курсу визначають такі фактори: 1) рівень розвитку нац. економіки(розвинуті країни мають сильну валюту, виключенням є Японія, яка, не дивлячись на свій високий розвиток має слабку валюту);2) спрямованість макроеконом політики, яку проводить держава; 3) попит і пропозиція іноземних валют на внутрішньому ринку;4) соц.-політичні чинники;5) соц.-психологічні чинники. Уміжнародній практиці використовують основні режими вал курсів – фіксовані та плаваючі, а також змішані режими, які є поєднанням фіксованих та плаваючих курсів. Плаваючий вал курс офіційно не фіксується, складається на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції валют. Перевагою цього курсу є те,що він визначається ринком і тому він найефективніше забезпечує розподіл ресурсів. Недоліком є те, що невизначеність валютного курсу в майбутньому ускладнює вибір раціональної поведінки економ суб’єктів. Фіксований вал курс офіційно зафіксований рішенням ЦБ або встановлений на основі міжнародних угод. Його перевагами є те, що він є запорукою раціональної поведінки економ суб’єктів, а недоліком те, що оскільки немає надійнішого способу визначення оптимального курсу валюти, ніж ринковий, то будь-який ЦБ чи уряд не зможе зробити цю справу краще,ніж ринок, до того ж підтримка фіксованого вал курсу вимагає від ЦБ досить великих обсягів резервів. До заходів регулювання вал курсу відносять: ревальвацію(підвищення обмінного курсу) і девальвацію(зниження обмінного курсу). для України характерна девальвація.

 

1. Предмет, метод та функції макроекономіки.

2. Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання.

3. Система національних рахунків (СНР). Співвідношення основних показників СНР.

4. Валовий внутрішній продукт. Методи обчислення ВВП.

5. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор ВВП та індекси цін.

6. Сукупний попит. Фактори, які впливають на сукупний попит. Крива AD.

7. Сукупна пропозиція. Фактори, які впливають на сукупну пропозицію. Крива АS.

8. Сукупна пропозиція у короткостроковому та довгостроковому періоді. Крива АS.

9. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції. Модель AD-AS.

10. Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання.

11. Функція заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження.

12. Сутність мультиплікатора інвестицій. Парадокс ощадливості.

13. Аналіз графіків функції споживання та заощаджень.

14. Кейнсіанський хрест як макроекономічна модель рівноваги.

15. Умови рівноваги на товарному ринку. Крива ІS.

16. Умови рівноваги на ринку грошей. Крива LM.

17. Модель IS-LM. Ліквідна пастка.

18. Крива LM. Структура попиту на гроші.

19. Дискреційна та недискреційна фіскальна політика. Мультиплікатори фіскальної політики.

20. Суть фіскальної політики. Податки та їх функції. Податкова ставка.

21. Бюджетний дефіцит і профіцит. Циклічний та структурний дефіцити бюджету.

22. Класична модель макроекономічної рівноваги.

23. Дискреційна та недискреційна монетарна політика. Мультиплікатори монетарної політики.

24. Роль центрального банку в економіці. Інструменти грошово-кредитної політики.

25. Грошова пропозиція: грошова база і грошова маса. Коефіцієнт монетизації економіки.

26. Попит на гроші та фактори, що його визначають.

27. Сутність, причини та види інфляції. Методи вимірювання інфляції. Індекси Пааше, Ласпейреса і Фішера.

28. Безробіття, його сутність і види. Закон Оукена.

29. Теорії циклічних коливань. Державна антициклічна політика та її інструменти.

30. Модель економічного зростання Харода-Домара

31. Модель економічного зростання Солоу.

32. Модель Мандела-Флемінга.

33. Номінальний і реальний обмінний курс. Фіксований і плаваючий валютний курс. Фактори, які визначають валютний курс.

 

Предмет, метод та функції макроекономіки.

Макроекономіка-фундаментальна наука, яка досліджує механізми функціонування та розвитку національної економіки як єдиної цілісної системи.

Предмет макроекономіки - великомасштабні економічні процеси і явища. Макроекономіка спирається на сукупність макроекономічних явищ.

Макроекономічний погляд на економіку країни передбачає необхідність розрізняти насамперед те, що характеризує її секторний склад та виконує роль макроекономічних суб’єктів: домашні господарства, підприємства, державу, решта світу. Об’єднання перших двох секторів формує приватну закриту економіку, а об’єднання приватної економіки і державних установ породжує ширший агрегат-змішану закриту економіку. Якщо до змішаної закритої економіки додати сектор «решта світу», то отримаємо відкриту економіку.

Мета макроекономіки-дослідження взаємозв’язків між макроекономічними агрегатами.

Основне завдання макроекономіки - аналіз конкретних макроекономічних агрегатів, параметрів та показників.

Функції макроекономіки:

1) Теоретико-пізнавальна2) Прикладна або практична3)Світоглядна.4)Прогностична.5)Виховна

6)Методологічна

Позитивна макроекономіка вивчає факти й уникає суб’єктивних оцінок. ЇЇ роль полягає в тому, щоб сформулювати наукові уявлення про фактичну поведінку економіки. Макроекономіку, що виконує прикладну функцію, називають нормативною.

Позитивна макроекономіка вивчає те, що в дійсності існує, тоді як нормативна макроекономіка виражає суб’єктивні уявлення про те, що має бути і як цього досягти.

Світоглядна функція - формування сучасного макроекономічного мислення і культури.

Виховну - виховання макроекономічного мислення.

Прогностичну - прогнозування розвитку економічної системи.

Методологічна - макроекономіка як складова економічної теорії є теоретичним фундаментом для цілого ряду економічних наук і навчальних дисциплін.

Методи

1.Загальононаукові – поєднання історичного і логічного методів, наукова абстракція, аналіз та синтез, дедукція

2.Спецефічні

А)агрегування – це вираження ек. Процесі через складні поняття та показники, наприклад, ВВП, сукупний попит

Б)Макромоделювання – вираження ек. Процесів у спрощеному абстрактному вигляді, у вигляді графіків, формул, схем, таблиць.