Предмет макроекономіки. Методологія макроекономічного аналізу. Об’єкт та суб’єкти макроекономіки.

Макроекономіка.

 

Предмет макроекономіки. Методологія макроекономічного аналізу. Об’єкт та суб’єкти макроекономіки.

Основні макроекономічні показники. Методи їх обчислення.

Співвідношення між основними показниками Системи національних рахунків.

Споживання та заощадження як функції доходу. Недоходні фактори впливу на споживання та заощадження.

Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори впливу на сукупний попит.

Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції. Нецінові фактори впливу на сукупну пропозицію.

Сучасні теорії сукупної пропозиції.

Національна економіка, шляхи підвищення рівня національної економіки.

Ринок товарів та послуг, умови його рівноваги.

Ринок грошей та його рівновага.

Процентна ставка, ефект процентної ставки.

Економічний цикл. Циклічні коливання економіки, причини, наслідки.

Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості

Модель економічної рівноваги “витрати-випуск”.

Модель економічної рівноваги “вилучення – ін’єкції

Інфляційний та рецесійний розриви.

Фіскальна політика держави та її вплив на державний бюджет.

Проблеми збалансованості державного бюджету.

Бюджетний дефіцит: причини виникнення та наслідки.

Державний борг та його наслідки.

Автоматична фіскальна політика, її інструменти.

Стимулююча та стримуюча фіскальна політика.

Дискреційна фіскальна політика, її інструменти.

Вплив державних закупок та чистих податків на реальний ВВП.

Структура сучасної грошово-кредитної системи.

Інструменти монетарної політики, їх вплив на пропозицію грошей в країні.

Операції Національного банку, його функції.

Облікова ставка як інструмент монетарної політики

Операції на відкритому ринку

Основні функції комерційних банків. Механізм створення грошей комерційними банками.

Пропозиція грошей, грошовий та депозитний мультиплікатори.

Гроші, функції грошей види грошей.

Механізм функціонування грошового ринку

Попит на гроші для угод та попит на гроші як активи.

Ефект відсоткової ставки

Валюта та валютний курс. Види валютних курсів.

Процентна ставка та попит на інвестиції.

Суть причини, види, типи та методи вимірювання інфляції.

Дефіцити державних бюджетів. Джерела покриття дефіциту державного бюджету.

Інфляція. Наслідки інфляції.

Помилкова грошова політика уряду., наслідки.

Соціально - економічні наслідки інфляції та антиінфляційна політика уряду.

Ринок робочої сили. Умови рівноваги на ринку робочої сили.

Проблема зайнятості, її причини. Структура зайнятості.

Безробіття: його сутність та структура. Економічні та соціальні наслідки.

Основні макроекономічні показники. Методи їх обчислення.

СНР національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним із них є валовий випуск. Валовий випуск (ВВ) – це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому, під базовими цінами, розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки (акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін.).

Відповідно до прийнятої в СНР (1993 р.) трактування меж виробничої діяльності, ВВ включає:

1 – усі товари, незалежно від місця їх використання; 2 – послуги, що надаються іншим інституційним одиницям, та ін.

Розрізняють два типи валового випуску: ринковий та неринковий.

Ринковий ВВ включає:

1 Товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;

2. Товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в натуральній формі;

3.Товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві.

4. Готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового використання.

Неринковий ВВ включає:

1. Товари і послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного кінцевого споживання і нагромадження.

2. Товари і послуги, що надаються безкоштовно іншим інституційним одиницям і суспільству в цілому;

3. Продукцію і незавершене виробництво, що призначені для неринкового використання і надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у виробника.

ВВ = РП + З1 – З2,

де РП – вартість реалізованої продукції, З1 – вартість продукції, що спрямована у запаси, за цінами на момент її спрямування, З2 – вартість продукції, що була використана із запасів, за цінами на момент її використання.

Валовий випуск неринкових послуг, що надаються секторам органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, визначається як сума витрат на виробництво. Такі розрахунки здійснюються за формулою:

ВВ = МВ+ОП+А+(П-С),

де МВ – витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання, ОП – оплата праці працівників, А – споживання основного капіталу (амортизація), (П-С) – чисті інші податки на виробництво, тобто інші валові податки за мінусом субсидій.

ВВ організацій банківської системи від їхньої посередницької діяльності визначається за формулою:

ВВ=В1-В2,

де В1 - %, отримані банками від розміщення залучених ресурсів; В2 - %, сплачені банками за залучені вільні фінансові ресурси.

ВВ страхових компаній:

ВВ=СП-СВ+В-ТСР,

де СП – страхові премії, що надійшли до страхових компаній, СВ – страхові відшкодування, що сплачені страховим компаніям, В - %, отримані страховими компаніями від інвестованих страхових технічних резервів і цінні папері або інші ліквідні фінансові інструменти; ТСР – приріст технічних страхових резервів.

Головним показником при розробці СНР, основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП ). ВВП – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.

Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін “валовий” означає включення до складу його споживання основного капіталу (амортизації).

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

1. За виробленою продукцією (виробничий метод).

2. За витратами (метод кінцевого використання).

3. За доходами (розподільчий метод).

При розрахунку ВВП виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії:

ВВП=S(ВВ-МВ)+(ПП-С),

де МВ – матеріальні витрати окремих галузей, ПП – продуктові податки (ПДВ, акцизи, мито тощо), С – субсидії, (ПП-С) – чисті продуктові податки.

При розрахунку ВВП методом кінцевого використання ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередині країни і пов’язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг:

ВВП = СВ+ВІ+ДЗ+ЧІ,

де СВ –споживчі витрати домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла); ВІ – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на будівництво будинків і споруд, придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій, амортизацію тощо; ДЗ – державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо; ЧЕ – чистий експорт товарів і послуг за кордон (розраховується як різниця між експортом і імпортом). Відзначимо, що ВІ складаються із двох елементів:

ВІ=ЧІ+А,

де ЧІ – чисті інвестиції, тобто які спрямовуються на приріст капіталу та запасів, А – амортизація, тобто інвестиції, які йдуть на відновлення зношеного капіталу.

Види грошей.

Грошима у сучасному розумінні є монета, паперові гроші, засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні картки), банківські рахунки, міжнародні гроші.

Монети.

В Україні перші монети було викарбувані за часів Володимира Великого наприкінці Х ст. Їх робили з золота і називали злотниками; на монеті було зображено тризубець. Спочатку в обігу були так звані справжні монети - зливки дорогоцінних металів з державним посвідченням їх вартості. У ХХ ст. монети стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних металів, вартість металу, що містить монета, менше ніж зазначена на ній вартість. Монети використовуються для розмінювання паперових грошей.

Паперові гроші.

Ними є банкноти, або банківські білети. Банкнотом у середні віки називали посвідчення, видане банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобов'язується повернути його на вимогу власника. До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювались на золото.

Засоби, що замінюють гроші.

До замінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки.

Чек - наказ власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь пред'явника чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видача пред'явникові чека готівки, або безготівковий перерахунок грошей з одного банківського рахунку на інший.

Вексель - письмове зобов'язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк.

Кредитна картка - розрахунковий засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника, тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично не можна підробити. При розрахунках кредитними картками у торговельних або інших установах картка вставляється у спеціальний апарат, і її номер надходить через комп'ютерну мережу в банк. У банк також надсилають дані про розрахунки за товари та послуги і він робить безготівкові перерахунки грошей на рахунок установ, що продали товари чи надали послуги.

Банківські рахунки.

Відображають і контролюють стан і рух коштів власника грошей, який передав їх у банк. Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Гроші з безстрокового рахунку власник може зняти у будь-який час, зі строкового - через певний час. Банківські рахунки є дуже різноманітними. Їх розрізняють за обсягами (дрібні та великі), за способами одержання грошей (чекові та безчекові), за швидкістю перетворення в готівку. Частка банківських рахунків у грошовій масі дуже велика.

Міжнародні гроші.

Міжнародні гроші - гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між країнами. До них належать: СДР - "спеціальні права запозичення", створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ - міжнародна розрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва. Запитання: що визначає їх суспільну цінність, якщо сучасні гроші не мають золотого забезпечення. По-перше, гроші наділено феноменальною суспільною корисністю - здатність обмінюватись на товари та послуги, бути гарантом економічного кругообігу не лише у поточному періоді, а й у майбутньому. По-друге, гроші мають суспільну корисність тому, що вони визнане державою, тобто держава оголосила їх законним платіжними засобами. По-третє, цінність грошей визначається їх суспільною спроможністю.

Суспільна цінність грошей забезпечується тими функціями, які вони виконують, визнанням їх державою та їх купівельною спроможністю.

 

 

Ефект відсоткової ставки

Ефект відсоткової ставки (ефект Кейнса) полягає у тому, що із зростанням рівня цін скорочуються реальні запаси грошових коштів. За незмінної пропозиції грошей зростає відсоткова ставка. Як наслідок, скорочується обсяг інвестицій в економіку і далі знижується обсяг сукупного попиту: P↑, M/P↓, r↑, I↓, AD↓.Ефект відсоткової ставки – показник, який визначає, як за певного обсягу грошової маси високий рівень цін підвищує попит на гроші і таким чином збільшує відсоткову ставку та зменшує обсяг купівлі споживчих товарів і обладнання. Ефект відсоткової ставки впливає на сукупний попит і за підвищення відсоткової ставки спричиняє скорочення попиту на реальний обсяг національного продукту. Якщо ціни знижуються, то для споживання потребуватиметься меньше грошей. Отже, збільшиться частка використовуваного доходу, яка іде на заощадження. Банки, маючи більше грошей від вкладників, пропонуватимуть більше кредитів. Пропозиція грошей зростатиме порівняно з попитом на них, що вестиме до зниження процентної ставки.

Макроекономіка.

 

Предмет макроекономіки. Методологія макроекономічного аналізу. Об’єкт та суб’єкти макроекономіки.