Сучасні теорії сукупної пропозиції. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сучасні теорії сукупної пропозиції.



Серед сучасних теорій сукупної пропозиції виділяються неокласичні і неокейнсіанські. Неокласичні теорії розробляють моделі, в яких заробітна плата і ціни є гнучкими і оперативно реагують на зовнішні потрясіння, забезпечуючи збереження ринкової рівноваги. За своїм змістом до цих теорій примикають моделі невірних уявлень працівників і недосконалої інформації, а також теорія реального економічного циклу.
Теорія реального економічного циклу, прихильники якої виходять з того, що зміни реальних показників (передусім, рівня зайнятості і реального обсягу ВНП) не залежать від зміни номінальних показників (таких, як грошова маса і рівень цін), а залежать від дії передусім таких чинників, як фіскальна політика і технологічний прогрес. Якщо в моделі Хікса допускається жорсткість цін і аналізуються ситуації, пов'язані з нерівновагою на товарних і на грошових ринках, то в моделі реального економічного циклу ситуація на грошових ринках великого значення не має, оскільки ціни вважаються гнучкими (еластичними). Крива сукупної пропозиції в такій моделі має вигляд вертикальної лінії, тоді як крива сукупного попиту виражає залежність сукупного попиту від рівня цін. Отже, в моделі реального економічного циклу ставка відсотка грає роль чинника, що забезпечує рівновагу попиту і пропозиції.
Основний наголос в теорії реального економічного циклу робиться не на номінальних показниках, включаючи рівень цін, а на пропозиції праці, розмір якої зрештою визначає і рівень виробництва і доходу. У класичній моделі пропозиція праці є величина фіксована і незмінна. У цьому значенні теорія реального економічного циклу краще відображає тенденції реальної економіки, в якій зайнятість не постійна, а знаходиться під виливом значних коливань протягом економічного циклу. Відповідно до теорії реального економічного циклу розмір пропозиції праці залежить від мотивації працівників, а вона, в свою чергу, визначається розмірами оплати праці. При зростанні зарплати зацікавленість в праці зростає, при зниженні — падає. При недостатньо високій оплаті працівники вважають взагалі за краще не працювати, чекаючи підвищення заробітної плати. Це явище отримало назву ефекту міжчасового заміщення в пропозиції праці. Крім розміру заробітної плати, на рішення працювати або не працювати впливає розмір ставки відсотка: чим вона вище, тим сильніше прагнення працювати, і навпаки.
Відповідно до цих припущень коливання зайнятості визначаються вибором періодів трудової активності продавцями на ринку праці. Всі чинники, які ведуть до зростання заробітної плати або ставки відсотка, неминуче супроводжуються розширенням пропозиції на ринку праці. Особливу роль відіграють технологічні зсуви. їх вплив зводиться до двох моментів: по-перше, через зростання пропозиції товарів і послуг поліпшуються параметри виробничої функції, а по-друге, поява нових технологій приводить до розширення попиту, наприклад, на обладнання для виробництва нових товарів, що з'являються як результат впровадження технологічних новин.
Неокейнсіанці виходять з того, що рівноважні моделі ринку не можуть пояснити економічних коливань, і дотримуються моделей жорстких цін і жорсткої заробітної плати. Останнім часом зусилля кейнсіанського напрямку зосереджувалися на пошуку додаткової аргументації того, чому в короткостроковій перспективі заробітна плата і ціни є жорсткими. Одна з причин негнучкості цін полягає в тому, що введення в господарську взаємодію нових цін об'єктивно вимагає часу і витрат.
Інший чинник, що зумовлює жорсткість цін і заробітної плати, полягає в тому, що зміни цін і заробітної плати здійснюються не одночасно, а ступінчасто, послідовно як по черговості (як правило, спочатку ціни, а пізніше — заробітна плата), так і з точки зору поширення нових рівнів заробітної плати по окремих секторах економіки.
8. Національна економіка, шляхи підвищення рівня національної економіки.

Економічне життя в кожній країні відбувається у двох органічно пов'язаних площинах — мікро- та макроекономічній.Мікроекономіка — це економіка окремого підприємства чи галузі, динаміка ринкових цін на певні товари.Макроекономіка характеризує розвиток господарства країни в цілому, його темпи, пропорції, ступінь стабільності та врівноваженості.

Велике складається з малого. Хоча макро- й мікроекономічні процеси і показники, що характеризують їх, розрізняються між собою, їх не слід протиставляти. І ті, й інші є об'єктивними й абсолютно необхідними в економічному житті. Через це, як зауважує американський економіст Пол Самуельсон, не можна вважати, освіченою людину, котра розуміється на одній проблемі й зовсім нічого не знає про іншу. Так само не можна сказати, яка з двох проблем виникла першою і є важливішою. Так, виробничо-комерційна діяльність кожного підприємства залежить не тільки від зусиль його працівників, а й від загальноекономічної кон'юнктури, і навпаки. Тому об'єктивною потребою економічного розвитку стало узгодження й регулювання цих процесів з метою підтримання економічної динаміки та рівноваги. Не випадково саме держава в сучасних умовах покликана забезпечувати макроекономічну стабільність..
Аналіз структури та динаміки розвитку економічної системи здійснюється за допомогою синтетичних узагальнюючих показників, таких як валовий і чистий валовий продукт, національний доход, капітальні вкладення, сукупний попит, сукупна пропозиція тощо.

Національна економіка та її особливості. Народне господарство будь-якої країни є продуктом тривалого історичного розвитку. Воно формується століттями в результаті поглиблення суспільного поділу та кооперації праці, ґрунтується на використанні наявних національних ресурсів і забезпечує реалізацію національних економічних інтересів цієї країни.
Національна економіка характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером суспільного відтворення, специфічним господарським механізмом, рівнем життя населення, зовнішньоекономічними зв'язками.
Народне господарство країни є цілісним організмом. Воно об'єднує взаємопов'язану систем)' галузей, видів виробництв і територіальних комплексів. У цій системі органічно взаємодіють галузі матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок тощо) і галузі нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я, культура). Природно, що співвідношення зазначених сфер і галузей, тобто структура економіки, рівень розвитку, ефективність функціонування мають значні відмінності в різних країнах. Чим розвиненіший науково-технічний потенціал країни, тим досконаліша система господарювання, тим краще використовуються переваги міжнародного поділу праці, тим вищі економічна та соціальна ефективність виробництва та рівень життя населення.
Національну економіку вирізняють серед інших економік такі ознаки: економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами, обумовлені суспільним поділом праці; господарська цілісність; спільне економічне середовище, в якому діють суб'єкти господарювання; спільна система економічного захисту тощо.
Суб'єктами національної економіки є домашні господарства, підприємства і держава. Вони вступають між собою в економічні відносини, що можуть набувати форми вертикальних і горизонтальних зв'язків. Жодну з названих форм економічних зв'язків не слід ідеалізувати. їх треба використовувати в єдності для ефективного функціонування національної економіки.
Будь-який економічний суб'єкт — домогосподарство, підприємство чи держава — є економічно відокремленим, а отже, мас певний економічний інтерес. Діяльність кожного економічного суб'єкта підпорядкована реалізації цього інтересу. Економічні інтереси суб'єктів різні й навіть суперечливі. Досягти єдності економічних інтересів усіх суб'єктів дуже складно, а абсолютної єдності — практично неможливо. Щоправда, ринкова економіка створює певні умови для досягнення єдності інтересів економічних суб'єктів країни.
9. Ринок товарів та послуг, умови його рівноваги.

Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями і покупцями з приводу руху товарів та послуг.

Рівновага на ринку товарів і послуг: пропозиція і попит на виробле­ну економікою продукцію.

Як відомо, в закритій економіці попит на вироблений продукт пред'яв­ляється у вигляді споживання, інвестицій та державних закупок. Спожи­вання (С) залежить від використовуваного доходу (F-7), інвестиції (Г) ви­значаються реальною процентною ставкою (г), а державні закупки і подат­ки є екзогенними змінними бюджетно-податкової політики.

Доповнимо тепер аналіз попиту на товари і послуги розглядом пропо­зиції, прийнявши припущення про те, що обсяг випуску продукції визнача­ється наявними факторами виробництва та виробничою функцією:

Об'єднавши рівняння, які описують попит і пропозицію товарів та по­слуг, отримаємо:

Оскільки рівень державних витрат (G) та розмір податкових надход­жень (7) залежать від економічної політики уряду і є екзогенними змінни­ми, а обсяг виробництва (У) сталий за умов незмінної виробничої функції та незмінних факторів виробництва, то запишемо:

 

тобто пропозиція продукту дорівнює попиту на продукт, а він, у свою чергу, визначається сумою С, І та G.

Тепер стає зрозумілим, чому реальна процентна ставка "г" відіграє ви­значальну роль у зрівноваженні товарного ринку: вона повинна змінюватися таким чином, щоб забезпечувати рівність між попитом на товари та їх пропозицією. Чим вищою е процентна ставка г, тим нижчими будуть інве­стиції І і, відповідно, тим меншим буде попит на товари і послуги C+I+G. Якщо ставка процента надто висока, то дуже низькими будуть інвестиції, і тоді пропозиція товарів перевищуватиме попит на них — товарний ринок прийде у нерівноважний стан.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 937; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.57.87 (0.009 с.)