Співвідношення між основними показниками Системи національних рахунків.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Співвідношення між основними показниками Системи національних рахунків.



Система національних рахунків (СНР) – це система взаємопов’язаних економічних показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу економічних процесів і явищ на макрорівні.

Система національних рахунків сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки. Її концепції та визначення передбачають, що економіка функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

Вона є своєрідним вимірювачем стану економіки та основою для розробки економічної політики держави. І подібно до того, як за динамікою витрат і прибутків керівники фірм визначають економічне становище фірми, так за показниками національних рахунків уряд визначає становище економіки держави. Тобто СНР містить дані про кількість вироблених у всьому суспільстві товарів і послуг, про сукупний дохід та сукупні витрати всіх економічних суб’єктів .

основними показниками в СНС виступають три показники сукупного продукту: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий національний продукт (ЧНП) і три показники сукупного доходу: національний дохід (НД), особистий дохід (ЛД ), наявний особистий дохід (РЛД)
q Змістовне відміну ВВП (Gross Domestic Product - GNP) від ВНП (Gross National Product - GDP) вже було розглянуто раніше. Величина ВНП відрізняється від величини ВВП на величину чистих факторних доходів (ЧФД):

ВНП = ВВП + ЧФД
Відповідно,
ВВП = ВНП - ЧФД
Величина чистих факторних доходів представляють собою різницю між доходами, отриманими громадянами (резидентами) даної країни на належні їм (національні) фактори виробництва в інших країнах і доходами, отриманими іноземцями (нерезиденти) на належні їм (іноземні) фактори виробництва в даній країні. Ця різниця може бути як позитивною величиною (якщо громадяни цієї країни отримали в інших країнах доходів більше, ніж іноземці в даній країні, і в цьому випадку ВНП більше ВВП), так і негативною величиною (якщо іноземні громадяни отримали в даній країні доходів більше, ніж громадяни цієї країни отримали доходів за кордоном, тоді ВВП більше ВНП).
q Що стосується ЧНП (Net National Product - NNP), то на відміну від ВНП, який характеризує національний обсяг виробництва, цей показник характеризує виробничий потенціал економіки, оскільки він включає в себе тільки чисті інвестиції і не включає відновлювальні інвестиції (амортизацію). Тому, щоб отримати ЧНП, слід з ВНП відняти амортизацію: ЧНП = ВНП - А
ЧНП може бути підрахований і за видатками, і за доходами.
ЧНП за видатками = споживчі витрати (С) + чисті інвестиційні витрати (I net) + державні закупівлі (G) + чистий експорт (X n)
ЧНП за доходами = заробітна плата + орендна плата + процентні платежі + доходи власників + прибуток корпорацій + непрямі податки
q Національний дохід (National Income - NI) - це сукупний дохід, зароблений власниками економічних ресурсів, тобто сума факторних доходів. Його можна отримати: а) або, якщо з ЧНП відняти непрямі податки: НД = ЧНП - непрямі податки, б) або, якщо підсумувати всі факторні доходи:
НД = заробітна плата + орендна плата + процентні платежі + доходи власників + прибуток корпорацій
q Особистий дохід (Personal Income - PI), на відміну від національного доходу, є сукупним доходом, отриманим власниками економічних ресурсів. Щоб розрахувати ЛД, необхідно з НД відняти всі, що не надходить у розпорядження домогосподарств, тобто є частиною колективного, а не особистого доходу, і додати все те, що збільшує їх доходи, але не включається в НД:
ЛД = НД - внески на соціальне страхування - податок на прибуток корпорацій - нерозподілений прибуток корпорацій + трансферти + відсотки за державними облігаціями
Або
ЛД = НД - внески на соціальне страхування - прибуток корпорацій + дивіденди + трансферти + відсотки за державними облігаціями
q Третій вид сукупного доходу - наявний особистий дохід (Disposal Personal Income - DPI) - це дохід, який використовується, тобто що знаходиться в розпорядженні домогосподарств. Він менше особистого доходу на величину індивідуальних податків, які повинні заплатити власники економічних ресурсів у вигляді прямих (в першу чергу, прибуткових) податків:

РЛД = ЛД - індивідуальні податки
Домогосподарства витрачають свій наявний дохід на споживання (consumption - С) і заощадження (saving - S):
РЛД = С + S
Розрізняють такі види заощаджень:
1) особисті заощадження (personal savings) або заощадження домогосподарств, які можуть бути підраховані як різниця між розташовуваним особистим доходом і витратами на особисте споживання:
S personal = РЛД - С;
2) заощадження бізнесу (savings of business), що включають амортизацію та нерозподілений прибуток корпорацій, які служать внутрішніми джерелами фінансування та основою для розширення виробництва;
3) приватні заощадження (private savings), тобто заощадження приватного сектора, що складаються з суми заощаджень домогосподарств і заощаджень фірм, тобто суми особистих заощаджень та заощаджень бізнесу:
S private = S personal + S business;
4) державні заощадження (government savings), які мають місце у разі надлишку (позитивного сальдо) державного бюджету, коли доходи бюджету перевищують видатки.
S government = доходи бюджету - видатки бюджету> 0.
До доходів державного бюджету відносяться всі податкові надходження, прибуток державних підприємств, доходи від приватизації та ін:
Доходи бюджету = індивідуальні податки + податок на прибуток корпорацій + непрямі податки на бізнес + внески на соціальне страхування + прибуток державних підприємств + доходи від приватизації
Витрати бюджету = державні закупівлі товарів і послуг + трансферти + відсотки за державними облігаціями.
Сальдо бюджету = доходи бюджету - видатки бюджету
5) національні заощадження (national savings), які представляють собою суму приватних заощаджень та державних заощаджень:
S national = S private + S government
6) заощадження іноземного сектора (foreign sector savings) мають місце у випадку дефіциту (негативного сальдо) торгового балансу даної країни, коли імпорт перевищує експорт, тобто чистий експорт від'ємний. Це означає, що доходи іноземного сектора від продажу своїх товарів і послуг даній країні (для даної країни це витрати щодо імпорту) перевищують витрати на купівлю товарів і послуг даної країни (для неї - це доходи від експорту):
S foreign = Im - Ex> 0
Сума заощаджень всіх секторів (приватного, державного та іноземного) дорівнює величині сукупних інвестицій

I = S private + S government + S foreign = S + (T - G) + (Im - Ex)
Примітки. Іноді в задачах по СНС потрібно визначити величину вилучень та ін'єкцій. Слід мати на увазі, що до позбавлення відносяться: приватні заощадження, що включають особисті заощадження і заощадження бізнесу; всі види податків, у тому числі внески на соціальне страхування; імпорт; до ін'єкцій відносяться: чисті інвестиційні витрати, державні закупівлі товарів і послуг, дивіденди, трансферти, відсотки за державними облігаціями, експорт.
Показники СНР дають кількісну оцінку сукупного продукту і сукупного доходу, але вони не відбивають якість життя, рівень добробуту, які ростуть повільніше, ніж ВВП та НД, які не враховують негативних наслідків науково-технічної революції та економічного зростання. Для характеристики рівня добробуту, як правило, використовуються такі показники як а) величина ВВП на душу населення (GDP per capita), тобто ВВП / чисельність населення країни; або б) величина національного доходу на душу населення (NI per capita), тобто НД / чисельність населення країни. Для забезпечення міждержавних порівнянь ці показники розраховуються в доларах США.

4. Споживання та заощадження як функції доходу. Недоходні фактори впливу на споживання та заощадження.

Головним компонентом сукупних витрат є споживчі витрати (СВ). Споживчі витрати, або споживання, — це витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб.

Споживання є також найбільш суттєвим компонентом валового внутрішнього продукту (ВВП). У різних країнах частка споживання у ВВП коливається в межах 60—70 %, що зумовлює важливість для економіки прийняття рішень про споживання.

Структура споживчих витрат різна у різних груп населення (харчування, непродовольчі товари, послуги тощо). Тому в економічному аналізі виходять з так званих «якісних моделей поведінки», під якими розуміють усереднені моделі поведінки людей з різними рівнями доходу, які побудовані на основі досліджень сімейних бюджетів. «Якісні моделі поведінки» ще називають «законами Енгеля» на ім'я німецького статистика XIX ст. Ернеста Енгеля, який досліджував зміни у споживчих витратах населення в залежності від зміни доходів.

Пріоритети у споживанні різні, але можливо виділити найбільш спільні групи витрат в залежності від їх бажаності для сім'ї: харчування, одяг, житло, освіта, медичне обслуговування, транспорт. При цьому треба враховувати, що багато залежить від доходів сім'ї, платності або безплатності тих чи інших послуг.

Статистика свідчить, що існують передбачувані закономірності, за якими домашні господарства розподіляють свої доходи за статтями споживання. Так, бідні сім'ї в основному витрачають свої доходи на товари першої необхідності — поточне споживання та житло. Із зростанням доходу збільшуються витрати на більш якісне харчування. Проте існує межа для тих додаткових грошей, що витрачаються на харчування. І з подальшим зростанням доходу питома вага споживчих витрат на харчування зменшується.

Заощадження — це та частка особистого безподатково­го доходу, яка не споживається.

Економічні дослідження показують, що безподатковий дохід є визначальним фактором споживання і заощадження.Споживання та заощадження безпосередньо вплива­ють на рівень національного виробництва, ціни та зайня­тість.

Функція споживання є однією з найважливіших у макроекономіці. Вона показує співвідношення між споживчими витратами і безподатковим доходом як в статиці, так і в динаміці. Функція споживання, яка була запроваджена Кейнсом, грунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний взаємозв'язок між споживанням та доходом. Аналогічно розглядається функція заощадження, яка є дзеркальним відображенням функції споживання.

Функція заощаджень в подальшому пов'язується з функцією інвестицій і застосовується для пояснення рівноваги на ринку інвестицій.

Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження.

Середньою схильністю до споживання (ССС) називають частку безподаткового доходу, що спрямовується на споживання (у відсотках):

ССС = (СВ / БД) * 100%.

Середньою схильністю до заощадження (ССЗ) називають частку безподаткового доходу, що спрямовується на заощадження (у відсотках):

ССЗ = (З / БД) * 100%

Оскільки БД = СВ + З, то ССС+ССЗ = 100%, або 1,0.

Переважно ССС більше ССЗ.

Гранична схильність до споживання (ГСС) показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткове споживання:

ГСС = (DСВ / DБД) * 100%

Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковими заощадженнями та додатковим доходом, який спричинив ці заощадження:

ГСЗ = (DЗ / DБД) * 100%

ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100%.

Залежність споживання та заощадження від доходу називається схильністю до споживання та заощадження. Розрізняють середню та граничну схильність до спожи­вання та заощадження.

До недоходних факторів споживання і заощадження відносять:

Багатство. Як нерухоме майно, так і фінансові засоби, якими володіє населення. Збільшення багатства зміщує графік споживання угору, а графік заощадження – вниз.

Податки. Зниження податків збільшує безподатковий доход і тому збільшує як споживання, так і заощадження.

Рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження і навпаки.

Відрахування на соціальне страхування.Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточних споживання та заощаджень.

Очікування.Можуть бути пов’язані із майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо.

Споживча заборгованість. Якщо в попередньому періоді заборгованість зросла, то в поточному періоді домогосподарсва будуть змушені зменшити споживання і заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість.

Відсоткова ставка. Зміна ставки процента впливає на співвідношення між поточним і майбутнім заощадженням. Коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростає, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями.

Характерним є поняття автономного споживання та заощадження, тобто такого, яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом недоходних факторів.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.33.139 (0.01 с.)