Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 12. Соціальне партнерство у підприємствіСодержание книги
Поиск на нашем сайте
1. Соціальне партнерствоу підприємстві: сутність і функції. 2. Система регулювання соціально-трудових відносин у підприємстві. 3. Колективний договір як засіб зміцнення соціального партнерства. В процесі вивчення першого питання “Соціальне партнерство у підприємстві: сутність і функції” студент повинен запам’ятати, що соціальне партнерство є специфічною формою соціальних відносин між трьома суб'єктами (тріада) ринкової економіки: державою, найманими працівниками та роботодавцями. Основні положення соціального партнерства відображуються в законодавчих актах, перш за все, в Конституції. Для регулювання умов оплати праці укладаються угоди про мінімальну заробітну плату, тарифні угоди тощо. Трипаратизм – цесистема регулювання відносин між найманими працівниками і роботодавцями за участю держави. У підприємствах здійснення соціального партнерства відбувається на основі колективного договору. Соціальне партнерство - це врегульована нормами права специфічна система дво- або трьохсторонніх суспільних колективних правовідносин між власниками засобів виробництва (роботодавцями), найманими працівниками і державою (з місцевим самоврядуванням) або їхніми представницькими органами в процесі реалізації прав та інтересів сторін з соціально-економічних і трудових питань. Згідно із Законом України «Про соціальне партнерство» визначаються такі форми співробітництва: - консультації, переговори, укладання колективних договорів і угод, спільне розв'язання колективних трудових суперечок; - організація примирних та арбітражних процедур; - участь у роботі органів соціального партнерства; - розглядання та вирішення претензій і розбіжностей; - контроль за виконанням спільних домовленостей. Соціальне партнерство виконує три функції: - захисну - вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника; - організаційну - гласність і чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизація тощо; - миротворчу - на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові вимоги. Соціальне партнерство спрямоване на: - залучення працівників до участі в управлінні підприємством (виробнича демократія); - фінансову участь працівників, тобто участь у власності і доходах (економічна демократія); - укладання угод і колективних договорів; - регулювання соціально-трудових відносин; - проведення переговорів на національному, регіональному та місцевому рівнях. Головними завданнями системи соціального партнерства в Україні слід вважати: - залучення всіх суб'єктів суспільних відносин до управління і подолання на цій основі монополії в розподілі створеного продукту; - посилення мотивації до праці для забезпечення високих результатів роботи як необхідної умови підвищення якості життя; - усунення непорозумінь та суперечностей щодо намірів, які представляють законні інтереси кожної із сторін; - досягнення взаємного прагнення до виконання намічених програм, що сприятимуть утвердженню в суспільстві соціального миру і злагоди. При цьому, в процесі реалізації цієї системи мають бути вирішені такі важливі проблеми: - формування нової мотиваційної поведінки суб'єктів суспільних відносин, яка відповідає вимогам конкурентного ринку; - заснування соціально-трудових відносин, що визначають рівноправність усіх форм власності (на землю, капітал, засоби виробництва і робочу силу) та встановлюють недискримінаційні умови формування їх вартості; - усунення чинників соціальної напруги в суспільстві і зменшення на цій основі негативних економічних наслідків; - створення умов для поступового формування ефективного власника..
При вивченні другого питання “Система регулювання соціально-трудових відносин у підприємстві” студент повинен акцентувати увагу на тому, що соціально-трудові відносини - це система взаємних погоджень, компромісів, угод і договорів між роботодавцями і найманими працівниками за участю держави. Формування соціально-трудових відносин пройшло чотири етапи свого розвитку - від ранньокапіталістичного, при повній незахищеності працівників від роботодавця, до соціального партнерства. Соціально-трудові відносини ґрунтуються на таких принципах, як: - добровільність і рівноправність сторін; - взаємна повага їх позицій. Регулювання соціально-трудових відносин у підприємстві здійснюється: а) на договірній основі: через систему колективних договорів, консультацій, переговорів та індивідуальних трудових угод або контрактів; б) на адміністративній основі: через систему управлінських рішень і методів управління. Соціально-трудові відносини у підприємстві регулюються системою норм і нормативів, які випливають із Конституції України і Кодексу Законів про працю України (додаток К). До сфери нормативно-методичного і статистичного забезпечення соціально-трудових відносин входять: - соціальне і трудове законодавство; - стандарти (нормативи) основних соціальних гарантій; - договірне регулювання соціально-трудових відносин; - правова основа регулювання індивідуальних, колективних трудових спорів і конфліктів; - умови праці (норми безпеки та гігієни праці, граничні рівні важкості праці і шкідливості умов, нічна праця); - стандарти безпеки праці на виробництві; - встановлення гарантій, компенсацій і пільг; - матеріальна відповідальність за надану шкоду роботодавцеві або працівникові;
Вивчення третього питання “Колективний договір як засіб зміцнення соціального партнерства” передбачає засвоєння студентом наступного. Організаційно-нормативним закріпленням соціального партнерства у підприємстві є колективний договір - правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні та професійні відносини між роботодавцями та найманими працівниками підприємств. Його функції полягають не тільки в регулюванні соціально-трудових відносин, а й у пом'якшенні соціальної напруги, вирішенні трудових спорів і протиріч цивілізованим способом. Сторонами, які домовляються, виступають безпосередньо керівник підприємства або його представник і уповноважені від трудового колективу, в тому числі і профспілки. Для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору створюється уповноважена комісія, а при потребі запрошуються арбітри і посередники. Колективний договір формується на основі таких принципів як: - рівноправність сторін; - свобода вибору питань для обговорення; - добровільність прийняття обов'язків; - гарантія реального виконання обов'язків; - проведення систематичного контролю і взаємної відповідальності. Проект договору обов'язково обговорюється працівниками підприємства і удосконалюється з урахуванням зауважень і доповнень, а потім затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу, на яких присутні не менше 2/3 представників трудового колективу, обраних делегатами на конференцію. Якщо збори (конференція) ухвалюють даний договір, він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше, ніж через п'ять днів з моменту його ухвалення. Підписаний колективний договір підлягає реєстрації в місцевих органах виконавчої влади. Реєстрація проводиться у двотижневий термін від дня його подання. Колективний договір вступає в дію з дня його підписання представницькими сторонами, незалежно від терміну реєстрації. В колективних договорах встановлюються взаємні обов'язки сторін відносно регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Ці обов'язки відносяться до: - організації виробництва і праці; - нормування і оплати праці; - встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій); - участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні доходів підприємства, якщо це передбачено Статутом; - режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; - умов і охорони праці; - забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування; - організації оздоровлення і відпочинку працівників; - гарантії діяльності профспілок або інших представницьких організацій працівників. Усі обов'язки поділяються на нормативні та обов'язкові. До нормативних відносяться ті, що встановлені законом про працю, і змінювати їх неможливо. Нормативні положення колективного договору є найбільш важливою його частиною, - це сукупність локальних норм з питань оплати, умов і безпеки праці. До обов'язкових відносять такі питання, які закріплюються колективним договором як конкретні обов'язки, що беруть на себе сторони.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 201; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.226.187.232 (0.008 с.) |