Тема 6. Представництво в суді.

Лекція (2 години)

Поняття та ознаки представництва в суді. Види представництва (законне, договірне). Повноваження представника в суді (обсяг і оформлення).

 

Практичне заняття (2 години).

1. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ.

 

1. Поняття судового представництва.

2. Підстави і види судового представництва.

3. Обсяг і оформлення повноважень представника в суді.

4. Особи, які можуть бути і які не можуть бути представниками в суді.

5. Відмінності загально-цивільного представництва від представництва в цивільному процесі.

 

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за темою:

1. Значення судового (процесуального) представництва.

2. Завдання для самостійної роботи.

ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.

Методичні вказівки до вивчення питань теми

Конституція України закріплює право фізичних та юридичних осіб на правову допомогу при реалізації ними конституційного права на судовий захист (ст.59). Конституційне положення щодо права кожної особи на отримання правової допомоги та вільного вибору захисника своїх прав знайшло закріплення у ст. 12 ЦПК України. У відповідності з цією нормою кожна особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається в порядку, встановленому законом адвокатами або іншими фахівцями в галузі права. У цивільному судочинстві правова допомога при здійсненні захисту прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб може бути надана, зокрема, у формі процесуального представництва.

Процесуальне представництво – це правовідношення, на підставі якого одна особа сприяє захисту прав, свобод та інтересів іншої особи та (або) здійснює від її імені процесуальні дії в межах наданих повноважень. Представник має самостійний процесуальний статус, відповідно до якого наділяється певним обсягом процесуальних прав та обов’язків.

Процесуальне представництво за правовими ознаками відрізняється від представництва в цивільному праві. Так, метою цивільного представництва є здійснення представником від імені доверителя правочинів, які створюють, змініють або припиняють цивільні права та обов’язки останнього (ст. 237 ЦК). Метою процесуального представництва на відміну від цивільного, є сприяння реалізації права на судовий захист та (або) здійснення від імені осіб, які беруть участь у справі, їх процесуальних повноважень (процесуальних прав та процесуальних обов’язків).

У цивільних правовідносинах суб’єктивні права й обов’язки реалізуються суб’єктами особисто або замість них діє представник, який повністю заміщає такого суб’єкта. Представник у цивільному процесі може діяти як замість особи, так і брати участь разом з нею. Так, відповідно до ч.2 ст. 38 ЦПК особиста участь у справі фізичної особи чи органу управління юридичної особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Наступною відмінністю від цивільного представництва є те, що вчинення представником процесуальних дій у цивільному судочинстві з перевищенням повноважень неприпустиме. Представник має діяти в судовому процесу виключно в межах наданих йому повноважень. Контроль за дотриманням цієї вимоги здійснює суд (суддя), який зобов’язаний встановити, чи діє представник у межах наданих йому повноважень, чи не суперечать його дії закону, чи не порушують вони будь-чиї права і законні інтереси. У цивільних правовідносинах правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, може створювати, змінювати та припиняти цивільні права та обов’язки особу, яку він представляє, у разу наступного схвалення правочину цією особою.

В процесуальній літературі класифікація процесуального представництва на види провадиться за різними критеріями.

Перш за все слід звернутися до ст. 38 ЦПК, яка закріплює легітимну класифікацію представництва за суб’єктним критерієм. На підставі цієї норми з урахуванням певних ознак осіб, в інтересах яких здійснюється представництво в суді, можна виділити:

- представництво фізичних осіб;

- представництво юридичних осіб;

- представництво держави.

За ступеням необхідності участі представника у процесі можна виокремити:

- обов’язкове представництво, коли участь представника є необхідною за об’єктивними обставинами (наприклад, участь законних представників малолітніх осіб та осіб, визнаних недієздатними, тощо);

- необов’язкове (факультативне) представництво, коли участь представника цілком залежить від розсуду та волевиявлення, тобто суб’єктивного ставлення до цього особи, права та інтереси якої потребують захисту в суді (наприклад, участь добровільних представників фізичних та юридичних осіб).

З підстав виникнення представництво в цивільному судочинстві розподіляється на:

- добровільне (договірне);

- законне.

ВИРІШИТЬ ЗАДАЧІ.

Задача 1.

Самохін подав позов про відшкодування шкоди, заподіяної йому наїздом автомашини, що належить Петрову. Адвокат, який був представником Самохіна в даній справі, частково відмовився від позовних вимог, не повідомивши про це Самохіну, що знаходився в цей час у лікарні. Суд позов Самохіна задовольнив.

Чи правильні дії суду?

 

Задача 2.

Беручи участь у справі:

· адвокат, як повноваження, подав суду ордер юридичної консультації;

· голова сільгоспу – довіреність, підписану заступником і головним бухгалтером;

· Григоренко за позовом своєї дружини – свідоцтво про шлюб;

· Самофалов у справі своїх дітей 19 та 12 років – свідоцтва про їх народження;

· Горнобай у справі недієздатної племінниці – довідку домоуправління, що він її дядько;

· Виговський у справі свого батька – своє свідоцтво про народження;

· Перекатов по справі фермерського господарства – довідку сільради, що він старший в сім'ї;

Кого суд має право за цими документами допустити до участі в справі?

Визначте вид представництва. Які документи підтверджують повноваження представників?

 

Задача 3.

Адвокат Бараненко представляв інтереси позивача в цивільному процесі у справі про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я позивача на виробництві, з шахти № 8.

При розгляді справи було встановлено, що нещасний випадок стався внаслідок того, що на шахті систематично порушувалися правила безпеки – не розроблена технологія транспортування вугілля і видача його головним стовбуром шахти. У зв’язку з цим представник позивача виклав перед судом міркування про необхідність винесення окремої ухвали, якою зобов'язати вжити заходів щодо усунення виявлених недоліків у роботі шахти, на що одержав зауваження від судді, що це є втручання у судову діяльність і порушує принципи незалежності суддів, які знають як необхідно вирішувати такі справи.

Яка ваша думка з цього приводу?

 

Задача 4.

Під час гри в «індіанців» Семенов Володя у віці 15 років вистрілив із лука і влучив у око Грішину Сергію 14 років. Згодом Грішин Сергій знаходився на лікуванні в лікарні, де йому зробили операцію і він мав потребу в поліпшеному харчуванні. На відновлення його здоров'я батьки витратили 3650 грн.

У юридичній консультації, куди вони звернулися за порадою, їм роз'яснили, що заподіювач шкоди зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Вкажіть, хто і до кого повинен пред'явити позов про відшкодування шкоди?

 

Задача 5.

Радгосп «Молодіжний» звернувся в суд з позовом до Корпачевої, що працювала комірником, про стягнення 4 856 грн. у відшкодування збитку, посилаючись на те, що з вини відповідачки утворилася нестача 49 305 кг картоплі, чим радгоспу заподіяна шкода на суму рівну ціні позову. У судовому засіданні представник радгоспу просив справу тимчасово припинити посилаючись на необхідність уточнення деяких даних. Суд виніс ухвалу про припинення справи провадженням через відмову позивача від своїх позовних вимог.

Чи правильно діяв суд?

Що він повинен робити перш ніж прийняти відмову позивача від позову?

 

Джерела, рекомендовані до заняття:

Нормативні акти

1. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.2004 - 2004 р. - № 40, / 40-42 /, Ст. 1530, Ст. 492.

2. Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 03.10.2003 – 2003. - № 40. – Ст. 356.

3. Сімейний кодекс України //Відомості Верховної Ради України вiд 31.05.2002 – 2002. - № 21. – Ст.135.

4. Кодекс законів про працю України //Відомості Верховної Ради УРСР вiд 17.12.1971 - 1971 р.

5. Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.92 р.№ 2887-XII// Відомості Верховної Ради України, 1992.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009р. - № 5.

 

Спеціальна література

 

7. Атамась Т. Функції адвоката в цивільному судочинстві // Право України. – 1997, № 6.

8. Бобренко Л, Скловский К. Вопросы гражданского представительства в судебной практике // Сов. юстиция, 1982, № 9. – С.14.

9.Ватман Д.П., Елизаров В.А. Адвокат в гражданском процессе. – М., 1969.

10. Гражданский процесс: учебник /под ред. М.К. Треушникова. – М.: ООО «Городец», 2000.

11. Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: КНТ, 2008.

11. Ивакин В. О законном представительстве в гражданском процессе // Сов. юстиция. 1980, № 22. – С. 23-24.

12. Калачева С.А., Калачев Е.С. Адвокаты и представители в гражданском процессе. М.: Издательство «ПРИОР», 2001.

13. Калитвин В.В. Адвокат в гражданском судопроизводстве. – Воронеж, 1989.

14..Козлов А.Ф. Судебный представитель как субъект гражданского процессуального права. – Саратов: Изд-во Саратов. Ун-та, 1982. – С. 202.

15. Курс цивільного процесуального права: підручник /В.В. Комаров, В.А. Бігун, В.В. Баранковата ін.; за ред. В.В. Комарова. – Х.: Право, 2011.

16. Осокина Г. Понятие, виды и основания законного представительства // Российская юстиция. – 1988, № 1.

17. Сидоров Р.А. Представительство в гражданском процессе: автореф. дис., канд.юрид. наук. Тверь, 2003. – с. 8, 17.

18. Цивільне право України: підручник /за заг. Ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

19. Фурса С.Я. Адвокат у цивільному процесі /С.Я. Фурса, Є.І. Фурса. – К.:КНТ, 2008.

20.Шерстюк В.М. Судебное представительство по гражданским делам. – М., 1988.

21.Шерстюк В.М. Отличие судебного представительства от других правовых институтов. //Вопросы развития теории гражданского процесуального права. М., 1981. – с. 41.

22.Штефан М.И., Дрижчаная О.Г., Гусев Е.В. Представительство граждан в суде. – К., 1991.

23.Штефан М.И. Представництво адвоката в цивільному процесі Англії / У кн.: Сучасні системи адвокатури. - К., 1993. – С. 124-127.