Майнові права на торговельну марку.

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

Зазначені права належать володільцю відповідного свідоцтва; володільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права на торговельну марку, як і на інші об'єкти інтелектуальної власності, мають строковий характер: вони є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку. (зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років.)

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути припинені повністю або частково за ініціативою особи, якій вони належать. Такі активні дії можуть бути вчинені лише за умови, що при цьому не будуть порушені права інших осіб. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності.

 

51. Поняття і види торговельної марки.

Торговельна марка — це знак, який допомагає відрізнити продукт одного підприємства від такого самого продукту іншого підприємства. Продукт у цьому разі вживається у значенні товару, тобто це все, що продається. Цей товар повинен мати розпізнавальний знак,аби покупець міг вибрати потрібний товар серед подібних.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначає, що об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні й інші позначення або їхні комбінації, виконані в будь-якому кольорі та комбінації кольорів. Крім основних вищезгаданих видів іноді зустрічаються ще й колірні, смакові, звукові знаки.

Види:

Найменування фірми, знак фірми, фірмовий слоган, знак для товару, знак для послуги, етикетка товару, упаковка товару, ємність для товару.

 

52. Порядок одержання свідоцтва на торговельну марку. Державний реєстр свідоцтв.

Торговельна марка — це знак, який допомагає відрізнити продукт одного підприємства від такого самого продукту іншого підприємства.

Торговельна марка є одним з найбільш дієвих способів захисту свого бізнесу від недобросовісних конкурентів є реєстрація власної торгової (торговельної) марки.

Захист зареєстрованої торгової (торговельної) марки гарантує держава за допомогою низки заборонних норм та санкцій. Крім того, торгова (торговельна) марка є брендом, символом іміджу компанії, її фірмовим знаком якості

Порядок подання заявки на реєстрацію торгової марки:
+ За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.
+ Заявка повинна стосуватися одного знака.
+ Заявка складається українською мовою і повинна містити:

+ заяву про реєстрацію знака;

+ зображення позначення, що заявляється;

+ перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів та послуг.
+ У заяві про реєстрацію знака слід вказати заявника (заявників) та його адресу.
+ Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, він зобов'язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака (15 зразків розміром 8 x 8 см).

За подання заявки сплачується державний збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів Міжнародної класифікації товарів та послуг. Нині державний збір за подання заявки становить 600 грн за один клас, а також додатково за кожний клас Міжнародної класифікації товарів і послуг, зазначених у переліку товарів і послуг за заявкою – 300 грн + 200 грн за кольоровий логотип (загалом існує 45 класів товарів та послуг).

Видача свідоцтва здійснюється Установою в місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

 

 

53. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Правове регулювання права інтелектуальної власності на географічне зазначення здійснюється ЦК України, Паризькою конвенцією про охорону промислової власності (1883), Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів".

Розрізняють просте і кваліфіковане зазначення походження товару.

Просте зазначення місця походження товару — будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

До кваліфікованого зазначення місця походження товару належать:

• назва місця походження товару — назва географічного місця, яке вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості,

• географічне зазначення походження товару — назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію та інші характеристики,

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Обсяг правової охорони визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, які зафіксовані державною реєстрацією.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів та інші особи, визначені законом. Виробник товару повинен перебувати у тому самому географічному об'єкті та має виробляти товар з тими самими властивостями, які визначено у свідоцтві про реєстрацію.

Для одержання свідоцтва особа має подати відповідну заявку до ДДІВ (Державний департамент інтелектуальної власності) яка проводить експертизу і на підставі якої приймається рішення та вносяться дані про місце походження товару до Державного реєстру.

До прав інтелектуальної власності на географічне зазначення належать:

1) право на визначення позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

2) право на використання географічного зазначення;

3) право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання.

ЦК зазначає, що право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" зазначає про 10-річний строк чинності, з правом його багаторазового продовження.

 

 

54. Поняття географічного зазначення. Умови надання та обсяг правової охорони.

Географічне зазначення – це термін, який відображає зв’язок "місце-товар" і дає змогу виробникам товарів з певного географічного району вимагати права на зазначення того, що певний товар походить із цього регіону.

Вказаний вираз вживається у відношенні до товарів, що вироблені (перероблені та / або виготовлені) у певній географічній зоні. (Приклад: Вироблено в Україні)

Умови надання правової охорони Назви місця походження та Географічне зазначення походження

Назва місця походження товару - це назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості.

Географічне зазначення походження товару - це назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.