Право на подання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має - автор.

Опис винаходу і корисної моделі викладається у встановленому порядку і має розкривати їх суть настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі.

Він має підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулою винаходу чи корисної моделі. В описі мають бути зазначені індекс рубрики Міжнародної патентної класифікації, галузь техніки, до якої належить винахід чи корисна модель; рівень техніки; суть винаходу чи корисної моделі, перелік фігур, креслень, якщо на них є посилання в описі; відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу чи корисної моделі.

 

 

40. Патентний повірений.

Пат́ентний пов́ірений — зареєстрований відповідно до закону представник у справах інтелектуальної власності, надає фізичним та юридичним особам допомогу і послуги, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси у Державній службі інтелектуальної власності, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами, реалізує права іноземних осіб чи осіб без громадянства, які мають постійне місцезнаходження поза межами України у відносинах з Установою.

Патентний повірений є представником особи, яку він представляє, в усіх державних і судових органах.

Патентний повірений наділений широким колом прав стосовно інформації про справу, яку він веде, у чому б ця інформація не полягала.

Він має право:

1) визначати порядок ознайомлення з інформацією, яка є предметом його професійного, ділового та іншого інтересу, включаючи віднесення її до категорії конфіденційної.

2) вживати необхідних заходів для захисту цієї інформації, якщо інше не обумовлено законодавством та дорученням особи, яку він представляє.
3) займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи.

4) виконувати свої функції за договором найму.

Обоє 'язки патентного повіреного.

1) зобов'язаний сумлінно виконувати свої обов'язки, в межах і на підставі чинного законодавства захищати інтереси особи, яку він представляє.

2) зобов'язаний не розголошувати відомості, що стосуються здійснюваних ним професійних функцій.

3) не має права вести одночасно справи протилежних сторін. Він зобов'язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він уже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.

 

41. Захист патентних прав.

Захист патентних прав здійснюється в юрисдикційній формі, яка передбачає два напрями дій — судовий та адміністративний захист авторських прав.

Більш поширений судовий порядок захисту авторських прав, адміністративний -застосовують тільки у випадках, передбачених законом.

Слід зазначити, що патентні спори розглядаються господарськими і третейськими судами за клопотанням авторів.

У судовому порядку вирішуються такі питання:

+ визнання патенту недійсним;

+ право авторства на винахід, корисну модель чи промисловий зразок і авторство на раціоналізаторську пропозицію;

+ встановлення власника патенту, автора раціоналізаторської пропозиції;

+ порушення прав на використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків і раціоналізаторських пропозицій;

+ укладання та виконання ліцензійних договорів; надання примусової ліцензії; право попереднього користувача; виплату автору винагороди роботодавцем;

+ виплату компенсацій за використання об'єктів інтелектуальної власності.

Розгляд патентних спорів у місцевих та господарських судах здійснюється за загальними правилами судової процедури, які передбачено в Цивільному процесуальному кодексі України та Господарсько-процесуальному кодексі України. Спори, передані за рішенням сторін до третейського суду, вирішуються відповідно до регламенту даного третейського суду.

Автор, який не згоден з рішенням про відмову визнати пропозицію раціоналізаторською або прийняття її до використання, може в місячний строк з дня одержання рішення оскаржити його керівнику підприємства, яке прийняло це рішення.

Керівник разом з автором і представником відповідної ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України повинні розглянути скаргу в місячний строк.

 

 

42. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 ЦК).

Ознаки комерційної таємниці:

1) інформація має комерційну цінність;

2) інформація, що становить комерційну таємницю, не відома іншим особам та відсутній вільний доступ до неї на законних підставах;

3) вжито заходів для охорони конфіденційності інформації.

Правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності має свої особливості.

По-перше, вона відрізняється найбільшою універсальністю, оскільки комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

По-друге, для виникнення прав на комерційну таємницю не вимагається виконання будь-яких формальностей, офіційного визнання її охороноздатності та державної реєстрації.

По-третє, оскільки в її основі лежить фактична монополія певної особи на деякі знання, то строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю чітко не визначений і обмежується строком існування сукупності зазначених ознак комерційної таємниці.

 

 

 

43. Загальна характеристика засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг, їх функції.

До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг за законодавством України належать такі об'єкти права інтелектуальної власності:

+ комерційне (фірмове) найменування;

+ торговельна марка (знак для товарів і послуг);

+ географічне зазначення

Комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об'єктів права інтелектуальної власності, що виступають в цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.).

Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації:

оскільки комерційні найменування, торговельні марки й географічні зазначення не є результатами творчої діяльності, у відносинах, що виникають з приводу цих об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець.

Відповідно щодо таких об'єктів не передбачено особистих немайнових прав. Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права;

оскільки основна функція цих об'єктів полягає в індивідуалізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них.

Право на комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом чи його частиною.