Тема 1. Концепція організаційної поведінки

Питання на залік з ОП

Тема 1. Концепція організаційної поведінки

1.1. Поняття організації та середовища її функціонування

Визначення та суть терміну «організація». Охарактеризуйте два його позначення

Термін «організація» походить з грецької мови та означає поєднання, побудову, об’єднання чогось або когось у єдине ціле, приведення до жорсткої системи. Звідси під «організацією» необхідно розуміти складне виробниче утворення, сформоване із виробничо-самостійних систем, але об'єднаних спільним керівництвом підприємств. У більш широкому розумінні організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей.

Виділяють формальні й неформальні організації.

Формальні групи

Формальні групи створюються за потребою керівника у результаті вертикального та горизонтального поділів праці з метою виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей. Виділяють 3 типи формальних груп:

· групи керівників (командні групи): президент компанії і віце-президенти, начальник цеху та його заступники тощо.

· цільові виробничі (господарські) групи: групи технологів, дизайнерів, конструкторів, фінансистів, економістів тощо.

· комітети, які у свою чергу поділяються на спеціальні (комітет з усунення браку на виробництві, комітет зі скорочення працівників, ліквідаційна комісія) та постійні (ревізійна комісія, науково — технічна рада, рада директорів та ін.).

Неформальні групи

Неформальні групи створюються спонтанно на засадах соціальної взаємодії. Працівники вступають у неформальні групи для задоволення почуття причетності, взаємодопомоги, взаємо захисту, тісного спілкування. У неформальних групах є також певна структура, неформальний лідер, вони використовують у своїй діяльності неписані правила (норми), але управляти ними значно складніше, ніж формальними групами.

Вимоги та елементи, яким відповідає організація як група людей

Характеристика навколишнього середовища організації

На організацію впливають багато факторів. Керівники повинні враховувати тільки ті з них, від яких вирішальним чином залежить успіх організації. Щоб визначити навколишнє середовище і полегшити облік її впливу на організацію, зовнішні чинники поділяються на дві основні групи: прямого впливу і непрямого впливу.

Фактори прямого впливу безпосередньо впливають на діяльність організації і зазнають па собі прямий вплив результатів її діяльності. Фактори непрямого впливу можуть не надавати прямого негайного дії на діяльність організації, але тим не менше позначаються на них. Фактори непрямого впливу зазвичай складніше, ніж фактори прямого впливу, так як важко одержати повну і достовірну інформацію, прогнозувати можливі наслідки дії цих факторів на організацію.

До основних факторів зовнішнього середовища прямого впливу відносяться постачальники, закони і державні органи, споживачі, конкуренти.

1. Постачальники відносяться до середовища прямого впливу, оскільки саме вони забезпечують введення в організацію матеріалів, устаткування, енергії, капіталу і робочої сили, які потім організація з точки зору системного підходу перетворює в виходи.

2. Закони і державні органи. На діяльність організації впливають різні закони, особливо регулюють се організаційно-правовий статус, а також законодавство в сфері оподаткування, митного регулювання, містобудування та землекористування, зовнішньоекономічної діяльності, сертифікації та ліцензування в сфері трудових відносин і т. д. При цьому слід враховувати, що законодавство в цій сфері досить складна і часто мінливий.

Організації зобов'язані дотримувати не тільки федеральні і регіональні закони та місцеві нормативні правові акти, і вимоги органів державного регулювання, які забезпечують примусове виконання законів у відповідних сферах своєї компетенції, а також вводять власні вимоги. Незважаючи на проведену в останні роки в Росії адміністративну реформу, рівень бар'єрів для ведення підприємницької діяльності все ще залишається достатньо високим.

3. Споживачі. Згідно з точкою зору відомого спеціаліста по управлінню Пітера Ф. Друкера, єдина дійсна мета бізнесу - створювати споживача, так як виживання і виправдання існування організації залежить від її спроможності знаходити споживача результатів її діяльності і задовольняти його запити. Від споживачів залежить, чи зможе організація відшкодувати свої витрати, отримати прибуток і розвиватися далі.

4. Конкуренти. У багатьох випадках не споживачі, а конкуренти визначають, який товар або послугу і за якою ціною можна продати. Так, якщо організація не зможе задовольняти потреби споживачів так же ефективно, як це роблять конкуренти, підприємству не вижити. Організації можуть конкурувати не тільки споживачів, але і за трудові ресурси, матеріали, капітал, право використовувати певні технічні нововведення. Від конкуренцію залежать такі внутрішні фактори, як умови та оплата праці і характер відносин керівників з підлеглими.

До основних факторів зовнішнього середовища непрямого впливу відносяться технологія; економічні умови; соціокультурні, політичні та міжнародні фактори.

1. Технологія є одночасно внутрішньої змінної та зовнішнім фактором. Технологічні нововведення впливають на ефективність, з якою продукти можна виготовляти і продавати, на швидкість старіння продукту, на те як можна збирати, зберігати і розподіляти інформацію, а також на те, якого роду послуги і нові продукти очікують споживачі від організації. Щоб зберегти конкурентоспроможність, кожна організація повинна використовувати досягнення науково-технічного прогресу, хоча б ті розробки, від яких залежить ефективність її діяльності.

2. Економічні умови впливають на вартість товарів і попит на товари і послуги. В умовах інфляції організації зацікавлені у збільшенні запасів поставляються організації ресурсів і заморожування заробітної плати з метою утримання зростання витрат в близькому майбутньому; отриманні позикових коштів, оскільки при наступі термінів платежів гроші будуть коштувати дешевше і тим самим будуть частково скомпенсовані втрати від виплати відсотків. 3. Соціокультурні фактори, що впливають на організацію, - це установки, життєві цінності і традиції. Вони впливають на формування попиту населення, трудові відносини, рівень заробітної плати і умови праці. До цих факторів відноситься також демографічна ситуація в суспільстві. Важливими є й стосунки організації з місцевим співтовариством, у зв'язку з чим тема соціальної відповідальності бізнесу стає особливо актуальною.

4. Політичні фактори. Політичні цілі і завдання, що перебуває при владі уряду роблять вплив на рішення, що приймаються в сфері регулювання економіки. Зокрема, це стосується системи оподаткування, встановлення податкових пільг або пільгових митних зборів, законодавства щодо захисту споживачів, стандартів на безпеку і чистоту навколишнього середовища, контролю цін і заробітної плати, сприяння розвитку малого та середнього бізнесу. Крім того, на прийняття рішень в інтересах окремих секторів економіки справляють вплив групи особливих інтересів і лобісти. Велике значення для компаній, провідних операції або мають ринки збуту в інших країнах, має фактор політичної стабільності. Встановлення дипломатичних відносин може відкрити шлях на нові ринки.

5. Міжнародні фактори впливають на організації, що діють на міжнародному рівні, і включають в себе унікальну сукупність факторів, що характеризують кожну країну: економіка, культура, кількість і якість трудових і матеріальних ресурсів, закони, державні заснування, політична стабільність, рівень технологічного розвитку.

1.2. Поняття організаційної поведінки

Теорія «Х»

- Людина спочатку не любить працювати і буде уникати роботи.

- Оскільки людина не любить працювати, його слід примушувати, контролювати, погрожувати покаранням, щоб змусити працювати для досягнення цілей організації.
- Середня людина воліє, щоб ним керували, він вважає за краще уникати відповідальності, у нього мало честолюбства, йому потрібна безпека.

Теорія «У»

- Робота для людини так само природна, як гра.
- Зовнішній контроль - не єдиний засіб об'єднання зусиль для досягнення цілей організації. Людина може здійснити самоврядування і самоконтроль, служачи цілям, яким він прихильний; прихильність формується як результат нагород, пов'язаних з досягненням цілей.
- Середня людина прагне до відповідальності, його бажання уникнути відповідальності, як правило, результат минулого розчарування і викликано поганим керівництвом зверху. Середній людина наділена високим рівнем уяви і винахідливості, які рідко використовуються в сучасному житті, що веде до розчарування людини і перетворює на супротивника організації.
Таким чином, теорія «Х» утілює чисто авторитарний стиль управління, теорія «У» є демократичним стилем управління і припускає делегування повноважень, поліпшення взаємовідносин у колективі.

1.5. Класифікація моделей організаційної поведінки

Специфіка командної праці

Охарактеризуйте види влади

1. Влада примусу. Сила примусу визначається очікуванням керованого об'єкта застосування влади (назвемо його В) у тій мірі, в якій керуючий суб'єкт влади (А) здатний покарати В за небажану по­ведінку шляхом фізичного впливу, обмеження свободи пересування або дій у певному соціальному просторі, а також шляхом блокування задоволення тієї або іншої потреби. У даному випадку важливу роль відіграє очікування того, наскільки А здатний зробити так, щоб засто­сування санкцій залежало від міри відхилення поведінки В від норма­тивної. В організаціях така влада здійснюється у вигляді угоди між керівниками і підлеглими, порушення якої з боку підлеглих загрожує їм штрафами, доганами, звільненнями тощо.

2. Влада зв^,язків, або комунікативна влада, заснована на зв'язках суб'єкта А, який застосовує владу, з впливовою (або такою, що володіє великим ресурсом влади) особою С, через котру суб'єкт А може вплинути на поведінку об'єкта застосування влади В. І хоча зміни поведінки в бажаний для себе бік добивається суб'єкт А, об'єкт влади

орієнтований не на нього, а на третю особу С, котра прямо не задіяна у ситуації застосування влади.

3. Влада експерта, або експертна влада. Ресурсом влади, що дозволяє суб'єкту А змінювати в потрібний йому бік поведінку об'єкта влади В, є сукупність знань, навичок, вмінь, котрі об'єкт влади В при­писує суб'єкту влади А. Об'єкт влади В вважає суб'єкта застосування влади А експертом у певній галузі і внаслідок цього підкоряється йому тільки в межах даної галузі, з якою пов'язані його потреби, що вимагають компетентності суб'єкта влади А. У даному випадку влада обмежена певною ситуацією, тобто галуззю компетентності суб'єкта влади А.

4. Референтна, або харизматична влада. Тут сила влади за­лежить від бажання об'єкта влади В бути схожим або вчинити так само, як суб'єкт застосування влади А - носій харизми влади, що побудована на силі особистісних рис і здібностей керівника (лідера). Чим більшою мірою керівник організації є для своїх підлеглих ідеалом, тим більшою мірою підлеглі виявляють повагу до такого керівника. Керівникові організації, якого поважають, часто достатньо лише влади прикладу.

5. Нормативна, або законна влада безпосередньо викорис­товує механізм впливу нормативних культурних зв'язків на поведінку членів організації. У даному випадку влада заснована на інтерналізованих нормах об'єкта влади В, відповідно до яких суб'єкт влади А має право контролювати дотримання встановлених правил поведінки, а в разі необхідності наполягати на їх виконанні. Іншими словами, суб'єкт влади А створює нові або використовує старі, вигідні йому соціальні норми (правила). Нормативна основа влади є найбільш переважною для керівників організації, оскільки не потребує витрат на додаткові управлінські ресурси для контролю за дотриманням нормативних ви­мог. Однак негативним моментом тут слід вважати низьку сприйнят­ливість підлеглих до соціальних змін внаслідок суттєвої сталості інтерналізованих нормативних зразків.

6. Інформаційна влада заснована на тому, що суб'єкт влади А володіє такою інформацією, яка є досить цінною для об'єкта владного впливу В, а оскільки В має потребу в цій інформації, то за її надання суб'єкт влади А може вимагати певної поведінки від об'єкта влади В.

7. Влада винагороди зводиться до впливу через очікування об'єкта влади В того, якою мірою суб'єкт застосування влади А спро­можний задовольнити одну із його (В) потреб і наскільки А поставить задоволення цієї потреби у залежність від бажаної для нього (тобто А) поведінки об'єкта влади В. Використання цього ресурсу влади пов'я­зане з двома суттєвими моментами. По-перше, суб'єкт застосування влади А повинен мати відповідні ресурси для задоволення якоїсь по­треби об'єкта влади В, а також знати силу впливу на цю потребу (чи мотив) з метою її задоволення. А по-друге, суб'єкт застосування влади А повинен змусити об'єкт влади В діяти певним чином, граючи на мож­ливості задоволення певної потреби (чи мотиву).

8. Влада через участь, або залучення підлеглих до процесів управління організацією. У цьому випадку суб'єкт влади А не нав'язує свою волю об'єкту владного впливу В, а просто пропонує В взяти участь у формуванні цілей організації, а потім у їх реалізації. При цьому дані цілі мають бути вигідні суб'єкту застосування влади А. У подальшому об'єкт влади В починає слідувати даним цілям, оскільки вважає їх пев­ною мірою своїми власними, а також відчуває себе зобов'язаним по від­ношенню до тих, з ким він спільно розробляв дані цілі. Цей ресурс влади може досить ефективно застосовуватися керівниками організацій лише за умови достатньо високого рівня культури та освіченості підлеглих.

Опишіть функції комунікації

Питання на залік з ОП

Тема 1. Концепція організаційної поведінки

1.1. Поняття організації та середовища її функціонування