Розрахунок штучного освітлення. Методи розрахунку

 

Існують декілька методів розрахунку штучного освітлення:

1) 1 за методом коефіцієнта використання світлового потоку;

2) розрахунок точковим методом;

3) розрахунок методом питомої потужності. Метод наближений, пов'язує необхідну потужність системи освітлення і площу приміщення (інспекторський). Існують таблиці, де від розряду зорової роботи подається необхідне значення питомої потужності, яку повинна забезпечити система освітлення Вт/м².

1 Розрахунок за методом коефіцієнта використання світлового потоку:

 

’ (4.9)

 

де F_л - необхідний розрахунковий світловий потік однієї лампи для забезпечення освітленості Е_мін, яку вимагає СНиП. Необхідна мінімальна освітленість береться за СНиП. Вона залежить від розряду та підрозряду зорової роботи, виду джерела світла та системи освітлення, лк;

S - площа підлоги, м²;

К_з - коефіцієнт запасу (Кз = 1,5 - 2);

Z - коефіцієнт, що враховує нерівномірність освітлення (відношення середньої освітленості до мінімальної),для ламп розжарювання Z=1,15, для люмінесцентних ламп – Z=1,1;

η- коефіцієнт використання світлового потоку світильника в частках одиниці (від 0, 2 до 0,8), він залежить від:

а) типу світильника;

б) коефіцієнта віддзеркалення стелі, стін і робочої поверхні;

в) індексу приміщення I:

 

, (4.10)

 

де А та В – довжина та ширина приміщення;

h_р – висота підвісу світильників над робочою поверхнею;

N - кількість світильників, допускається округлення - 10% + 20%;

n - кількість ламп у світильнику.

Точковий метод розрахунку

 

, (4.11)

 

де F_л - необхідний розрахунковий світловий потік однієї лампи, лм;

μ - коефіцієнт, що враховує вплив віддалених джерел світла;

ΣЕ - сумарна умовна освітленість від найближчих світильників, визначається за графіками просторових ізолюкс.

Для кожного типу світильника побудовані графіки просторових ізолюкс.

Точковий метод розрахунку передбачає і другий варіант - пов'язує освітленість і силу світла:

 

(4.12)

 

де I_α сила світла в напрямі від джерела на дану точку робочої поверхні, кд;

r - відстань від світильника до розрахункової точки, м;

α - кут між нормаллю до робочої поверхні і напрямом світлового потоку від джерела світла.

Розрахунок освітленості від світлових рядів застосовується при розрахунку освітленості від рядів газорозрядних ламп.

Розрахункова формула має вигляд:

 

, (4.13)

 

де Ф´ - необхідна густина світлового потоку світлового ряду, лм/м;

Е - мінімальна освітленість за СНиП, лк;

К - коефіцієнт запасу;

h_p - висота підвісу світильника над робочою поверхнею;

μ - коефіцієнт, що враховує віддалені джерела світла, можна взяти μ=1,1;

ΣE - сума умовної освітленості від усіх напіврядів світильників, визначається за графіками лінійних ізолюкс.

Розміщення світильників

 

Бажано розмістити їх по сторонах квадрата з довжиною сторони L=(1,4-1,6) h_p.

Рисунок 4.2 – Схема розміщення світильників

Для ліній, що світяться, теж відстань між лініями повинна дорівнювати L.

Відстань від стіни до світильника або до лінії, що світиться, повинна складати l=0,3-0,5 L.

Порядок розрахунку штучного освітлення:

1 Задати або вибрати вихідні дані: розміри приміщення, вид виконуваної роботи, вид джерела світла, система освітлення та ін.

2 Вибрати тип світильника залежно від категорії виробництва з пожежної небезпеки і від метеорологічних умов.

3 Скласти в масштабі план приміщення.

4 Розмістити світильники на плані.

5 Вибрати норму штучної освітленості за СНиП П-4-79.

6 Вибрати метод розрахунку.

7 Розрахувати необхідний світловий потік однієї лампи.

8 Підібрати найближчу стандартну лампу.

9 Перевірити значення фактичної освітленості (відхилення фактичної освітленості від норми допускається –10 +20%).

Особливості розрахунку аварійного освітлення, евакуаційного, місцевого освітлення визначаються їх призначенням і вимогам до них.

 

Тести для самоконтролю

Серед запропонованих варіантів знайдіть та обґрунтуйте правильну відповідь.

 

1 Яку частину інформації про зовнішній світ людина отримує через очі:

· 90%;

· 50%;

· 70%;

· 80%?

2 Чому сприяє забезпечення гігієнічно раціональних умов освітлення у виробничих приміщеннях:

· поліпшенню якості продукції, що випускається;

· росту продуктивності праці;

· збільшенню кількості споживаної електричної енергії;

· росту кількості робочих місць?

3 Що таке світловий потік:

· потік променистої енергії, оцінюваний по зоровому відчуттю;

· величина, що характеризує потужність світла;

· величина, що характеризує силу світла;

· кількість світла, що попадає на робоче місце?

4 Назвіть одиницю виміру світлового потоку:

· люмен;

· люкс;

· свіча.

5 Що таке сила світла:

· просторова щільність світлового потоку;

· сила, з яким світло діє на навколишні об'єкти;

· об'ємна щільність світлового потоку;

· величина, що характеризує найменший об'єкт розрізнення при зоровій роботі?

6 Що таке освітленість:

· поверхнева щільність світлового потоку;

· відношення відбитого тілом світлового потоку до падаючого;

· просторова щільність світлового потоку;

· поверхнева щільність сили світла?

7 Назвіть одиницю виміру освітленості:

· люкс;

· нит;

· люмен;

· кандела.

8 За якими з названих ознак може класифікуватися виробниче освітлення:

· за видом джерела світла, за конструкцією, за призначенням;

· за конструкцією, за призначенням, за раціональністю?

· за видом джерела світла, за улаштуванням, за застосуванням;

· за призначенням, за способом живлення, за застосуванням?

9 Якою величиною характеризується природне освітлення робочого місця:

· коефіцієнтом природної освітленості;

· відстанню до конфронтуючого будинку;

· кількістю і розміром вікон у приміщенні;

· габаритами приміщення?

10 Від яких величин залежить нормоване значення природного освітлення:

· від виду природного освітлення;

· від характеристики зорової роботи;

· від географічного положення будинку;

· від орієнтації вікон приміщення по сторонах обрію?

11 Скільки є основних методів розрахунку природного освітлення:

· три;

· чотири.

· два;

· один?

12 Без якої з названих характеристик приміщення не можна розрахувати природне освітлення:

· розмірів приміщення;

· розмірів вікон;

· виду і кількості використаних освітлювальних приладів;

· кількості працівників у приміщенні?

13 Що таке глибина приміщення:

· відстань від вікна до протилежного боку приміщення;

· відстань від вікна до робочого місця;

· висота приміщення;

· відстань від вікна до найбільш віддаленого від нього робочого місця?

14 Який розмір робочого приміщення береться за його довжину:

· розмір стіни, на якій розміщені вікна;

· найдальше місце від вікна до робочого місця;

· найбільший розмір габаритів приміщення в плані;

· розмір приміщення за більшою діагоналлю?

15 Які з названих характеристик є перевагами газорозрядних ламп:

· довговічність;

· ефект старіння;

· маленька світловіддача;

· стробоскопічний ефект?

16 Переваги ламп розжарювання:

· стробоскопічний ефект;

· спектральний склад;

· світловіддача;

· довговічність.

17 Яким приладом здійснюється вимірювання освітленості:

· люксметром;

· актинометром;

· фотоекспонометром;

· фотоелементом?

18 Від яких показань залежать нормовані значення штучної освітленості:

· від виду виконуваних робіт, системи освітлення, виду джерела світла;

· від системи освітлення, виду джерела світла, розміру приміщення;

· від значення приміщень, виду джерел світла;

· від розміру приміщення, його колірної обробки, системи освітлення?

19 Скільки існує основних методів розрахунків штучного освітлення:

· три;

· два;

· один;

· чотири?

20 У якому з названих методів розрахунку штучного освітлення використовується поняття "сила світла":

· у точковому;

· коефіцієнта використання світлового потоку;

· у графічному;

· питомої потужності?

Лекція 5

ЗАХИСТ ВІД ШУМУ, ІНФРАЗВУКУ, УЛЬТРАЗВУКУ

 

Питання:

 

1 Характеристика шуму.

2 Дія шуму на організм людини.

3 Нормування шуму.

4 Захисні заходи від впливу шуму.

5 Ультразвук.

6 Інфразвук.

 

Основні нормативні документи:

ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.

 

1 Характеристика шуму

 

Людина живе в світі звуків від самого народження протягом всього життя. На лекції про освітлення ми говорили, що до 90% інформації про навколишнє середовище людина одержує від органів зору. З тих, що залишилися 5% - 10% доводиться на органи слуху. В нашій лекції траплятимуться два поняття: звук і шум. Вони, в принципі, рівнозначні, але поняття „звук” більш широке. Це музика, шелестіння листя, шум прибою. Крім того, це жива мова, яка відводить людині особливе місце в природі. Поняття шум трохи вужче. Існує два визначення шуму:

1 Шум – це неритмічне звукоутворення, безладна мішанина звуків.

2 Шум – це будь-який звук, що заважає людині.

Статистика стверджує, що останніми роками шум як в побуті, так і на робочих місцях постійно збільшується десь на 1-3 дБ в рік.

Як приклад збільшення шумності в побуті можна пригадати майже всі побутові пристрої, прилади і пристосування: пральні машини, пилососи, мопеди, електродрилі та інший електроінструмент.

Тому на даний час поряд з терміном „забруднення навколишнього середовища”, де мається на увазі в основному хімічне і механічне забруднення все частіше використовується поняття «шумове забруднення». Ученими ще не доведено, що небезпечніше: дихати повітрям, що містить шкідливі домішки, або цілодобово знаходиться під впливом сильного шуму. Абсолютна тиша – теж зло (космонавти, підводники і т.п.).

 

З історії боротьби з шумом

 

В деяких містах стародавньої Греції з метою боротьби з шумом заборонялося тримати в господарстві півнів. В Англії в XVII столітті був ухвалений закон, який забороняв сваритися з дружинами або чоловіками з 9 годин вечора до 6 ранку, щоб шум не заважав оточуючим.

Шум - це зло. У зв'язку з тим, що тиша на планеті стала дефіцитною, боротьба за тишу стала актуальним завданням.

З фізичної точки зору шум - це механічний коливальний рух частинок пружного (газового, рідкого або твердого) середовища, який має, як правило, хаотичний, випадковий характер і який хвилеподібно розповсюджується.

Частинки середовища, які безпосередньо примикають до джерела коливання залучаються до коливального процесу і зміщуються, приходячи в стан ритмічного згущення та розрідження. Цей процес через пружність середовища послідовно розповсюджується на суміжні частинки у вигляді звукових хвиль.

Джерелами шуму можуть бути:

1 Коливання тіл або їх поверхонь – викликає механічний шум (ефект використовується в театрі, наприклад, для імітації грому за допомогою коливання листа жерсті).

2 Нестаціонарні процеси в рідині або газі, що супроводжуються виникненням звукових хвиль – аерогідродинамічний шум, наприклад, шум несправних водорозбірних кранів у ванних кімнатах або кухнях.

3 Змінні магнітні сили, які приводять до коливань робочі органи електричних машин і апаратів, – електромагнітний шум, наприклад шум, який супроводжує роботу трансформаторів напруги електричного струму.

Основними параметрами, які характеризують шум, є:

1 Амплітуда коливання – максимальне відхилення від початкового положення частинок середовища, що проводить звук, в результаті залучення їх в коливальний процес джерелом коливання (наприклад, ніжками камертона).

2 Звуковий тиск – це змінний тиск, що виникає додатково до атмосферного тиску, в тому середовищі, через яке поширюються звукові хвилі. Він вимірюється в ньютонах на квадратний метр, Н/м², або динах на квадратний сантиметр, дин/см². У фазі стиснення звуковий тиск позитивний, у фазі розрідження – негативний. Позначається буквою р (малою).

3 Швидкість звуку – це відстань, на яку за одну секунду може поширитися хвильовий процес. В повітрі при t = 20 ^оС і нормальному атмосферному тиску вона дорівнює 334 м/с, при підвищенні температури швидкість звуку збільшується приблизно на 0,71 м/с на кожний градус. Для порівняння:

в сталі – 5000 м/с

в гумі – 40-60 м/с.

4 Довжина хвилі – це відстань між двома сусідніми згущеннями або розрідженнями в звуковій хвилі:

=С/f, (5.1)

 

де C – швидкість звуку, м/с;

f – частота, герц.

5 Сила звуку (інтенсивність) – це кількість енергії, що проходить в результаті поширення звуку через площу 1м², розміщену перпендикулярно до напряму поширення звукової хвилі за одиницю часу. Інтенсивність звуку, Вт/м², пов'язана із звуковим тиском залежністю

, (5.2)

 

де p – звуковий тиск, Н/м² ;

ρ – густина середовища, Н/м³;

c – швидкість поширення звуку, м/с.

Декілька слів про наочність сили звуку:

1 За старих часів була страта «під дзвоном».

2 Літакам забороняється переходити звуковий бар'єр над населеними пунктами. Чому? Можуть бути серйозні руйнування і пошкодження скла вікон.

3 У США велике значення надається рекламі. З цією метою над 10 добровольцями на висоті 10-20м пролетів на надзвуковій швидкості літак. Сила звуку була такою, що 6 чоловік загинули на місці, 4 - померли в шпиталі.

6 Частотний склад шуму - це сукупність частот звуків, що входять до нього. За широтою спектра шуми поділяються на:

а) вузькочастотні - такі, що складаються з обмеженої кількості суміжних частот;

б) широкочастотні- включають майже всі частоти звукового діапазону.

За частотою звуків, що переважають, шум поділяється на:

· низькочастотний – до 400 Гц;

· средньочастотний – від 400 до 1000 Гц;

· високочастотний – понад 1000 Гц.

У процесі еволюції людина звикла до звуків середньої частоти, оскільки ці частоти в природі найпоширеніші (спів птахів, шум лісу і моря). Тому на людину шум такої частоти діє більш сприятливо, ніж такої самої сили, але більш високої частоти. Цю обставину потрібно враховувати при проектуванні нових машин при виборі кількості оборотів або частоти коливань робочих органів (вібросита,, ущільнення формувальних сумішей і т.п.).

За величиною інтервалів між складовими звуками розрізняють:

а) дискретний (лінійний) шум – з інтервалами;

б) суцільний шум – без інтервалів;

в) змішаний шум.

За характером зміни загальної інтенсивності в часі розрізняють:

а) стабільні звуки – енергія звуку в часі змінюється не на багато;

б) переривчасті звуки – швидке періодичне наростання і спад енергії з паузами (ткацькі, швейні цехи).

При вимірюванні виробничих шумів спектр визначається в діапазоні від 22,5 до 11200 Гц.

Цей інтервал розбитий на смуги, які назвали октавами.

Октава – це така смуга звукового спектра, в якій верхня гранична частота відрізняється від нижньої граничної частоти в 2 рази. Тоді весь спектр набуде вигляду:

22,5-45 (31,5), 45-90 (63), 90-180 (125), 180-355 (250), 355-710 (500), 710-1400 (1000), 1400-2800 (2000), 2800-5600 (4000), 5600-11200 (8000).

В дужках зазначені середньогеометричні частоти дев’яти октав, за якими здійснюється нормування шуму.

Поширення звукових хвиль супроводжується появою ряду акустичних явищ.

Накладення звукових хвиль однакової частоти називається інтерференцією.

Процес огинання звуковою хвилею перешкод кінцевих розмірів називається дифракцією.

Виникаючі всередині замкнутих приміщень звукові хвилі, поширюючись від джерела, багато разів відбиваються від будівельних конструкцій, створюють умови для появи відлуння. Цей процес називається реверберацією.

Якщо звукова частота збігається з власною частотою коливання будь якої системи, амплітуда різко зростає. Це явище називається резонансом.

У понятті „шум” в акустиці наявне не тільки фізичне, але і фізіологічне значення.

З фізіологічної точки зору не кожний коливальний рух середовища, що проводить звук, сприймається організмом людини як звукове роздратування. Вухо людини здатне уловлювати механічні коливальні рухи середовища з частотою від 20 до 20000 Гц. Нижче 20 Гц і вище 20 тис. Гц знаходяться відповідно області нечутних людиною інфразвуків і ультразвуків.

У частотному діапазоні, що чує людина (20-20000 Гц), виділяють дві межі звукової енергії, яку сприймає людина як звук.

Мінімальна величина звукової енергії, що сприймає людина як звук, називається слуховим порогом (поріг чутності). Поріг чутності складає I_о = 10^-12 Вт/м². Звуковий тиск, що відповідає цій величині, дорівнює Р_о = 2*10^-5 Н/м².

Звукова енергія, при якій звук викликає вже больові відчуття називається больовим порогом, вона відповідає силі I = 10² Вт/м² і звуковому тиску більше Р = 20 Н/м².

Діапазон великий: за силою (інтенсивності) - 10¹⁴;

за тиском -10⁶.

Оперувати такими цифрами незручно, крім того, вухо людини здатне реагувати на відносні зміни інтенсивності в часі, а не на абсолютне значення параметра.

Для органів слуху важливий не сам параметр звуку, а зміна фактичного параметра звуку відносно попереднього значення, або умовно взятого за граничний відлік. Тому в акустиці введено поняття рівень параметра як відношення фактичного значення параметра до граничного значення.

Міжнародною угодою за граничний відлік прийнятий звуковий тиск Р=2*10^-5 Н/м² (це поріг чутності). Тоді рівень параметра за звуковим тиском (рівень звукового тиску L_p) можна подати у вигляді

 

L_р= lg(р_фак /р_гр), (5.3)

 

де р_фак – фактичне значення звукового тиску;

р_гр – граничне значення звукового тиску;

lg – символ, який введений для того, щоб не оперувати великими числами: lg10¹⁴ = 14.

Логарифм відношення фактичного параметра звуку над прийнятим граничним значенням в акустиці називається белом (Б).

Але користуватися показником «Б» незручно, оскільки діапазон дуже малий, тому користуються величиною в 10 разів меншою – децибел (дБ). Тоді весь діапазон від слухового порогу до больового укладається в 14 Б або 140 дБ.

Декілька цифр для порівняння: вибух атомної бомби
200 дБ – смертельний поріг, хід годинника – 30 дБ, тиха розмова – 30 дБ, для наших навчальних приміщень нормальні умови роботи – 60 дБ, гучна музика – 110 дБ, токарний верстат до 100 дБ.

7 Гучність

Звуки однієї інтенсивності на різних частотах суб'єктивно людина сприймає по-різному (з різною гучністю). Тому вводиться поняття „гучність звуку”, „шуму”. Одиниця гучності - фон.

Тільки на частотах 1000 Гц одиниці у фонах і дБ збігаються.

8 Звукова потужність

Звукова потужність джерела звуку Р – це загальна кількість звукової енергії, що випромінюється джерелом шуму в навколишнє середовище за одиницю часу, Вт:

 

, (5.4)

 

де i_н – нормальна до поверхні інтенсивність звуку, Вт/м²;

S – площа замкнутої поверхні, на яку розповсюджується звук, м².

Рівень звукової потужності, дБ, визначається за формулою

 

’ (5.5)

де P_фак – фактична звукова потужність джерела, Вт;

P_гр – гранична звукова потужність, яка береться такою, що дорівнює 10^-12 Вт.

 

Акустичний розрахунок

 

Його проводять для оцінки очікуваних рівнів звукового тиску, які будуть в розрахункових точках на робочих місцях при проектуванні нових цехів.

До завдань акустичного розрахунку відносять:

1 Визначення рівнів звукового тиску в розрахунковій точці за відомим джерелом шуму і його шумовою характеристикою.

Для кожної машини в технічній документації зазначаються:

а) рівень звукової потужності джерела в октавних смугах частот;

б) характеристика спрямованості шуму, випромінюваного машиною.

2 Визначення необхідного зниження шуму.

3 Розроблення заходів щодо зниження шуму до допустимих величин.

Очікуваний рівень звукового тиску, створюваний в розрахунковій точці джерелом шуму відомої звукової потужності, залежить від того, де розміщена розрахункова точка: на відкритому просторі або в замкнутому приміщенні, рис. 5.1 або рис. 5.2.

Для відкритого простору:

 

Рисунок 5.1 - Схема акустичного розрахунку для джерела, розміщеного на відкритому просторі.

 

Рисунок 5.2 - Схема акустичного розрахунку для джерела, розміщеного в приміщенні.

 

Очікуваний рівень звукового тиску, дБ, можна визначити за формулою

 

L_p = L_Р + 10 lgФ – 10 lgS – ΔL_p, (5.6)

 

де L_P – рівень звукової потужності джерела, дБ;

Ф – фактор спрямованості, визначається за формулою

 

Ф = I_н/I_нн , (5.7)

де I_н – інтенсивність звуку, створювана направленим джерелом у розрахунковій точці;

I_нн – інтенсивність, яку створило б не направлене джерело тієї самої звукової потужності;

S – площа поверхні, на яку поширюється звук (береться S = 2 r² (площа півсфери), м²;

r – відстань між джерелом і розрахунковою точкою, м;

ΔL_p – втрати звукової потужності на шляху розповсюдження шуму від джерела до розрахункової точки. За відсутності перешкод для шуму на невеликих (до 50 м) відстанях ΔL_p = 0. При відстанях більше ніж до 50 м при поширенні звукових хвиль в повітрі спостерігається їх затухання через густину повітря та молекулярне затухання орієнтовно за такою залежністю: при збільшенні відстані від джерела шуму до розрахункової точки в два рази рівень шуму зменшиться на 6 дБ. Тобто, якщо припустити, що при відстані 50м ΔL_p = 0, то при відстані 100м ΔL_p = 6 дБ, при відстані 200м ΔL_p = 12 дБ.

Розрахунок проводять в кожній з дев'яти октавних смуг. Результат порівнюють з допустимими значеннями за
ГОСТом 12.1.003.83* і визначають необхідне зниження шуму (дБ).

При роботі джерела шуму в приміщенні звукові хвилі багато разів відбиваються від стін, стелі і різних предметів.

Орієнтовно це збільшує шум в приміщеннях на 10-15 дБ в порівнянні з шумом того самого джерела на відкритому просторі.

Для даного випадку очікуваний рівень звукового тиску в розрахунковій точці обчислюється за формулою

 

L_p = L_Р + 10 lg (Ф/S + 4/B), (5.8)

 

де В – т.зв. стала приміщення:

 

, (5.9)

 

де А – еквівалентна площа звукопоглинання:

 

А = α_сер·S_пов. (5.10)

Тут α_сер – середній коефіцієнт звукопоглинання внутрішніх поверхонь приміщення площею S_пов.

Він визначається як відношення інтенсивності поглиненого і падаючого звуку:

 

. (5.11)

У виробничих приміщеннях α_сер для орієнтовних розрахунків беруть 0,3 – 0,4.

 

Дія шуму на організм людини

 

Дія шуму на організм людини може проявлятися як у вигляді специфічного ураження органів слуху, так і порушень з боку багатьох органів і систем.

Причина хвороби кожного п'ятого пацієнта психіатричних лікарень – надмірний шум.

В Англії кожна третя жінка і кожний четвертий чоловік через шум страждають неврозом.

Терапевт академік М'ясников вважає, що надмірні децибели можуть бути джерелом гіпертонії.

Австрійський вчений Гріффт дійшов висновку, що шум – причина передчасного старіння, він скорочує життя в великих містах на 8-12 років.

Тривала дія інтенсивного шуму може призводити до надмірного подразнення клітин звукового аналізатора, його стомлення, а потім і до стійкого зниження гостроти слуху (туговухість). Встановлено, що стомлювальна дія шуму пропорційна його частоті (висоті). На частоті 4000 Гц шум найбільш не бажаний, може викликати раннє виражене погіршення слуху.

Імпульсний шум діє більш несприятливо, ніж стаціонарний. Шум також діє і на центральну нервову систему (викликає дратівливість, ослаблення пам'яті, зниження чутливості шкіри, розлад сну), змінюється діяльність функцій шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи.

Поєднання професійної туговухості з розладом центральної нервової системи, серцево-судинної системи у працівників в умовах підвищеного шуму може призвести до професійного захворювання – шумової хвороби.

Крім того, впливаючи на кору головного мозку, шум дратує, прискорює процес стомлення, ослаблює увагу і уповільнює психічні реакції. З цих причин шум в умовах виробництва може спричинити виникнення травматизму.

Ці шкідливі дії тим більші, чим сильніший шум і чим довша його дія.

При дії шуму дуже високих рівнів (більше 130 дБ) можливий розрив барабанної перетинки.

 

Нормування шуму

 

При нормуванні шуму використовують два методи:

1 Нормування за граничним спектром шуму.

2 Нормування рівня звуку в дБА.

Для основних цехів

Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Відповідно до ГОСТу 12.1.003–83 нормуються рівні звукового тиску в 9 октавних смугах з середньо геометричними частотами:

 

31,5								8000 Гц
								69 дБ

 

в залежності від виду виконуваної роботи.

Сукупність дев'яти допустимих рівнів звукового тиску в октавних смугах називається граничним спектром (ГС).

Із збільшенням частоти шуму (більш неприємний шум) допустимі рівні зменшуються.

 

Другий метод: нормування загального рівня шуму, за шкалою А* шумоміра, використовується для орієнтовної оцінки постійного і непостійного шуму, в цьому випадку ми не враховуємо частотний спектр шуму.