Ретчальна комушкащя — див.: Надперсональна комужкащя.

Рефлексивне (лат. reflexus — в'щображення) слухання — стиль слухання, що полягае в активному зворотному зв'язку з метою кон­тролю точност1 сприйняття почутого; основними видами рефлексив-них в1дпов1дей е з'ясування, перефразування та резюмування.

Рецептивна (лат. reception — прийняття) комужкативна поведш-ка — розумЫня та штерпретац1я вербальних i невербальних д!й сп1врозмовника, який належить до певно'|'л1нгвокультурно1сп1льноти.

Риторика (грец. rhetohke — мистецтво красномовност')) — теор1я, методика i практичне мистецтво красномовносп.

Риторичне звертання — ф1гура мовлення, яка грунтуеться на вживанж сл1в або сполук, що позначають особу чи персошфикований предмет, явище, до яких звертаеться мовець, привертаючи увагу до повщомлення, iHOfli надаючи предмету звернення оцЫно-емотивно'| характеристики, i здеб1льшого характеризуються граматичною неза-лежн1стю й Ытонафйною та пунктуацшною вщокремленютю, напр.: О мово, ти ще жива (Л. Костенко).

Ритуальна (лат. htualis — обрядовий) комушкафя — комужкац1я, що полягае у дотримэнж норм i звичаТв соц1ально-культурноТ повед1нки.

Р1вень мови — тдсистема мовноТ системи, яка характеризуеться сукупнютю в1дносно однор1дних одиниць i набором правил, що регу-люють Ух використання та групування на pi3Hi класи й пщкласи; основ-Hi MOBHi piBHi: фонемний, морфолог1чний, лексичний, синтаксичний.

Розгорнутий мовленневий акт — тип мовленневого акту, що зд1йснюеться за допомогою дектькох висловлювань, як! утворюють зв'язний текст (сварка, cnip, обговорення).

Розумшня мовлення — когштивна операц1я осмислення та засвоення жформацжного масиву або тексту на тдстав1 сприйняття семантичного змюту висловлювань, Тх мисленневого опрацювання i3 залученням 1мплщитного плану тексту, процедур пам'ятЬ тобто влас-ного тезауруса (словника) та знань норм комунжацм, притаманних певнш культур^

Свщома комунтативна невдача — комужкативна невдача, що здтснюеться навмисно i e складовою стратепчноТ программ мовця.

Семантичний шум (лат. sema — знак, ознака) — комужкативж перешкоди, що виникають внаслщок стлкування р1зними мовами або вар1антами мов, використання адресантом спец1альноТ термшо-логм, яка е невщомою адресатов!.

Семютика (грец. semiotikos — знаковий) — наука про знаки i знаков! системи.

Сенсорика (лат. sensus — вщчуття) — невербальна комужкац1я, що грунтуеться на чуттевому сприйнятт1 и учасниюв: запахи тша та косметики, аромати кухж, поеднання кольор1в, звушв тощо.

Синтез (грец. synthesis — складання, поеднання) — метод науко-вого дослщження явищ дшсност1 в ix едносл та ц1л1сност1, що передба-чае з'еднання частин у цте.

Системний п1дх1д (греч. systema — створений /з частин, упоряд-кований) — сукупнють прийом1в дослщження об'ект1в як систем.

Ситуативна модель — схема, за якою здшснюють описания комужкативно! повед1нки в межах комужкативнихсфер i стандартних комун1кативних ситуацш.

Ситуативний контекст — обставини, за яких вщбуваеться кому-н1кац1я.

Ситуативж норми комунтативноТ поведшки — комунтативш норми, що визначаються конкретною екстралжгвютичною ситуац1ею.

Складений мовленневий акт — тип складного за структурою мовленневого акту, що створюеться з простих мовленневих атчв на основ1 вщношення сприяння, що передбачае поеднання метакомуж-катива з будь-яким жшим мовленневим актом.

Складний мовленневий акт — тип мовленневого акту за структу­рою, що формуеться з простих мовленневих акпв на ocHOBi вщношен-ня субординации координацИ або сприяння.

Складний обмш — тип мовленневого обмшу, що нал1чуе три та бтьше комужкативних xofliB (стимул — реакц1я — реакц1я тощо).

Слухання — рецептивний вид мовленнево! д1яльност1, спрямова-ний на сприйняття мовленневих акустичних сигнал1в та Тх розумжня.

Сощальна психолопя — галузь психологи, що вивчае законом1р-HocTi поведшки i д1яльност1 людей, зумовлеш фактом Ух належност1 до соц1альних груп, а також психолопчш характеристики цих груп.

Сощальний символ1зм (франц. symbole — символ) — сукупнють символ1чних значень, що приписуються лшгвокультурною стльнотою певним д1ям, вчинкам, явищам i предметам.

Сощально зор1ентована комушкащя — стлкування людей як представниюв тих чи шших груп (в1кових, професжних, статуснихтощо).

Соцюлжгвютика (лат. socio — сусп'шьний i lingua — мова) — галузь лшгвютики, що вивчае вплив соц1альних явищ i процеав на виникнення, розвиток, соц1альну i функцюнальну диференц1ац1ю та функцюнування мов, а також зворотний зв'язок мови i соц1уму.

Соцюлшгвютична компетенщя — здатнють розум1ти та продуку-вати висловлювання, що вщповщають певному соцюлшгвютичному контексту спшкування; складова комунжативноУ компетенцИ'.

Соцюлопчний метод — сукупнють прийом1в конкретних соцюло-пчних дослщжень, спрямованих на збирання i анал1з емтричних даних, ям вщображають реальний стан комуншативних процеЫв у cycnmbCTBi.

Сшлкування — цшеспрямований, соц1ально зумовлений процес обмшу шформац1ею м1ж людьми в р1зних сферах ТхньоТ тзнавально-трудовоТ та творчо! д1яльност1, що реал1зуеться переважно за допомо-гою вербальних засоб1в комун1кацГ|'.

Спостереження — метод дослщження, який полягае у збиранш матер1алу дослщження i контролюванн1 отриманих емп1ричний даних.

Сприйняття мовлення — псих1чний процес утзнання 1нформацИ, що передаеться, зв1рення П з наявними у св1домост1 знаками, подаль­ше опрацювання й розумшня.

Стихшна комун1кац1я — випадковий обмш шформац1ею м1ж людьми (розмова пасажир1в автобуса, випадкова зустр1ч дтових партнер1в у ресторан! та ш.).

Стратепчна компетенц1я — здатнють вмто використовувати вербальн1 та невербальн1 стратеги стлкування для компенсацн пору-шень комунтативного процесу i пщвищення ефективност1 комунЫа-qii; складова комункативноУ компетенцм.

Субкультура (лат. sub — пщ icultura —догляд, осв'па, розвиток) — частина загальноТ культури, система цшностей, традицж, звичаУв, властивих певши rpyni людей, що виокремлюеться за деякою озна-кою: етн1чною, репональною, класовою, вдовою, статевою, профе-айноютощо.

Такесика — див.: Гаптика.

Тема (грец. thema — основа, положения) — компонент актуаль­ного членування речения, вщомий адресатов! та протиставлений peMi — новому змюту висловлювання в живому мовленш, комунтативнш перспектив! речения (див.: Актуальне членування речения).

Тематичне табу — тип комушкативного табу, що забороняе обго-ворювати окрем! теми з представниками певноТ л!нгвокультурно(сп!льноти.

Teopiq комунтацИ — галузь наукових доошджень, яка вивчае уш-версальн! механ!зми та законом!рност1!нформац1йного обм1ну в при-pofli i сусп!льств1.

Teopifl мовленнсвих аклв — лог!ко-л1нгв!стичний напрям дження одиниць вербальноУ комун!кацГ|' (як штенцжно й ситуативно зумовлених, так i граматично й семантично орган!зованих висло-влювань).

Teopifl мовленнево¹! д1яльност1 — д!яльнюна концепц!я мови як едносп сп!лкування та узагальнення, спрямована на дослщження процеав породження та сприйняття мовлення.

Теория mobhoi комунтацм — напрям сучасноУ л!нгвютики, спря-мований на вивчення законом!рностей, складниюв i чиннитв комун!-кативноУ д1яльност1 людини, яка зджснюеться на ochobj природноУ мови.

Teopifl соцюкультурноТ комун1кацГ|' — вчення про процеси взае-модГУ м1ж суб'ектами соц!окультурноУ д!яльност| (тдивщами, трупами, орган!зац!ями) з метою передавання або обмжу!нформац!ею за допомогою прийнятих у певнж культур! знакових систем (мов), прийо-MiB i 3aco6iB Ух використання.

Тональнють стлкування — усвщомлена або неусвщомлена емо-ц!йно-акс!олог1чна i зм1стово-!нформативна орган!зац!я мовного матер!алу в типових комун!кативних ситуац!ях, за допомогою якоУ адресант формуе своУ мовленнев! дИ та здшснюе вплив на адресата, a iHOfli й на ситуац!ю загалом.

Трансакцжна модель — модель, що представляв комужка^ю як процес одночасного надсилання та отримування повщомлень комун!-кантами, взаемод!ю, щотривае.

Трансакцшний анал1з — психотерапевтичний метод дослщження поведжки людини в процес! УУ взаемод!У з шшими людьми.

Трансм1сшна (лат. transmission — перехщ, передача) модель — див.: Лжшна модель.

Тривала комушкац1я — тривалий у 4aci комун!кативний процес (напр., захистдокторськоУдисертац!!', судовий процес, телефонна роз­мова подруг).

Ужверсальний мовленнсвий акт — тип мовленневого акту, що може здшснюватися за допомогою одного або дектькох висловлю-вань, ят угворюють зв'язний текст.

Ун1версальн1 правила спшкування — правила сшлкування, що не залежать вщ конкретно! культури.

Усна комушкафя — тип комун1кац!У, що зд!йснюеться за допомо­гою коду акустичного (звукового) мовлення.

Усно-мовленневий акт — тип мовленневого акту, сферою peafli-зацм якого е лише усне мовлення.

Фамшьярна тональнють — тональнють, притаманна спткуван-ню у ciM'i, дружньому TOBapncTBi; характеризуеться невимушеним тоном, вживаниям розмовних одиниць з емотивними, оцжними, експресивними семами.

Феноменолопчна (грец. phainomenon — той, що з'явився, i logos — вчення) компетенц1я — знания та розумшня притаманноУ конкретн!й л!нгвокультурн!й стльнот1 онтолог!У зовн!шнього i внутр!шнього свггу та cnoco6iB Ух категоризацИ' мовою, якою здшснюе стлкування; скла­дова комушкативно! компетенц!У.

Феноменолопя — напрям фтософських дослщжень, який зво-дить усе суще до феномежв (явищ CBiflOMOCTi) i описуе ix за допомогою штущн.

Ф1зичний шум — зовшшш перешкоди, що вщволжають увагу та не дають змоги комужкантам зосередитися (сторонн1 звуки, погане освгглення, тютюновий дим, переповнена людьми юмната тощо).

Ф'|зюлопчний шум — комун1кативн1 перешкоди, пов'язаж з вада-ми мовлення чи хворобою комушкант1в, що ускладнюють передавання та отримання повщомлення (головний бшь, погана дикц1я, туговухють).

Формули (лат. formula — образ, вид) мовленневого етикету — культурно та ситуативно зумовлен'|, стандартизован! вислови або сте-реотипи мовлення, готов1 формули з певною синтаксичною структу­рою та лексичним наповненням, що вживаються у високочастотних етикетних ситуациях: привггання, прощания, подяки, вибачення, про-хання, запрошення тощо.

Фрейм (англ. frame — каркас, рамка) — структури, що репрезен-тують стереотипш ситуацИ' у свщомост! людини i призначеж для щен-тифтацм нових ситуацш, як1 грунтуються на ситуативному шаблонК

Функци комун1кац'Г| — призначення конкретного комужкативно-го акту та комун1кацп загалом.

Функцюнальний стиль — р'1зновид литературного мовлення; сус-П1льно усв!домлена сукупн1сть прийом1в уживання, вщбору та сполу-чення мовленневих засоб'ю, функцюнально зумовлена социально значущою сферою стлкування (розмовний, оф'щ1йно-д|ловий, науко-вий, публщистичний, художн1й).

Хронемта (грец. chronos — час) — використання часу в процеЫ комункацн: час оч1кування початку сшлкування, тривал1сть сптку-вання, час вагання тощо.

Чистота мовлення — вщсутнють у мовленж чужих для лггератур-но(мови елемент1в або елемент1в, що заперечен1 нормами морал1 (слова-паразити, д1алектизми та простор'нчя, варваризми, жаргон1з-ми, вульгаризми).

Читання — рецептивний вид мовленнево! д1яльност'1, що мае на мет1 розшифрування граф1чних знаюв та розумжня fxHix значень.

Ч1тюсть артикуляцИ (лат. articulo — розб/рливо вимовляю) — точ-н1сть вимовляння звук1в у слов1, що впливае на розб1рливють усного мовлення.

Явна комушкативна невдача — комун!кативна невдача, що легко розп1знаеться адресатом i виявляеться в'щразу п1сля отримання ним повщомлення адресанта.

Явний контекст — див.: Експлщитний контекст.

Ясшсть мовлення — якють, що забезпечуе зрозумшють мовлен­ня для адресата i потребуе найменших зусиль у сприйнятт'| та розум'т-Hi при складност'1 його зм1сту.

 

ЛІТЕРАТУРА

З ПИТАНЬ ЕТИКИ

ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

 

Агапова С. Г. Основы межличностной и межкультурной коммуникации. — Ростов-на-Дону.: Феникс, 2004.— 288 с.

Андреева В. Ю. Стратегии и тактики коммуникативного саботажа: Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Курск, 2009. — 22 с.

Аникин Е. Е. Стратегия сопоставления в российской и американской рекламе: Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Тюмень, 2008. — 22 с.

Апалькова Т. Н. Социосемиотический аспект номинации лица в англоязычном дискурсе: Автореф. дисс. КФН — Сама­ра, 2007. — 21 с.

Бацевич Ф. С. Основи комунікативної девіатології: Моногра­фія. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. — 236 с.

Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. — К.: ВІД «Академія», 2004. — 344 с.

Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи: Монографія. — Львів: ПАЮ, 2005. — 276 с.

Бацевич Ф. С. Словник термінів міжкультурної комунікації. — К.: Довіра, 2007. — 205 с.

Безугла Л. Р. Перлокуція у дискурсі (на матеріалі німецького діа­логічного дискурсу) // Дискурс як когнітивно-комунікативний фено­мен: Монографія. — X.: Константа, 2005. — С. 118—144.

Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации: Монография. — К.: Компьютер норд, 1997. — 300 с.

Бєлова А. Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми система­тики // Мовні і концептуальні картини світу: 36. наук, праць. — К.: Логос, 2004. — Вип. 10, — С. 11—16.

Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. — К.: Рідна мова, 1998. — 475 с.

Богданов В. В. Лингвистическая прагматика и ее прикладные аспекты // Л. В. Бондарко, Л. А. Вербицкая и др. Прикладное языкознание. — СПб.: Изд-во С.-Петербург, ун-та, 1996. — С. 268—275.

Василик М. А. Наука о коммуникации или теория коммуникации? К проблеме теоретической идентификации // Актуальные проблеми теории коммуникации: Сб. науч. трудов. — СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2004. — С. 4—11.

Волков А. А. Курс русской риторики. — М.: Изд-во храма св. муч. Татианы, 2001. — 480 с.

Габідулліна А. Мовленнєві стратегії навчально-педагогічного дис­курсу // Вісник Львівського університету. Сер. «Філологія». — 2006. — Вип. 38. — С. 104—110.

Гойхман О. Я., Надеина Т. М. Основы речевой коммуникации: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2006. — 272 с.

Городецкая Л. А. Лингвокультурная компетентность личности как культурологическая проблема: Автореф. дисс.... докт. филол. наук. — М., 2007. — 48

Гришаева Л. И., Цурикова Л. В. Введение в теорию межкультурной коммуникации: Уч. пособие. — М.: Изд. центр «Академия», 2006. — 336 с.

Грушевицкая Т. Г, Попков В. Д., Садохин А. П. Основи межкуль-турной коммуникации: Учебник. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 352 с.

Гюрджян Н. С. Речевые манифестации когнитивного конфликта в диалоге (на материале английского и русского языков): Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Пятигорск, 2008. — 17 с.

Даньшина Е. В. Стратегии и тактики американского предвыборного дискурса // Вісник СумДУ. Сер. «Філологія». — 2007. — № 1. — Т. 2. — С. 24—28.

Дейк ван Т. А. Когнитивные и речевые стратегии выражения этнических предубеждений // Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. 0. А. Гулыги / Сост. В. В. Петрова; Под ред. В. И. Герасимова. — М.: Прогресс, 1989. — С. 268—304.

Жаркова А. Основи культуры речи: Уч. пособие. — Вильнюс: Изд-во ВПУ, 2000. — 144 с.

Жданова Е. В. Взаимодействие речевых стратегий и психолин-гвистического типажа коммуникантов (на материале русекой и английской литературы конца XIX в. — конца XX в.): Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Краснодар, 2008. — 22 с.

Зернецкий П. В. Единицы речевой деятельности в диалогическом дискурсе // Языковое общение: Единицы и регулятивы: Межвуз. сб. науч. трудов. — Калинин: Изд-во Калиниск. гос. ун-та, 1987. — С. 89—95.

Зернецкий П. В. Лингвистические аспекты речевой деятельно­сти // Языковое общение: Процессы и единицы: Межвуз. сб. науч. трудов. — Калинин: Изд-во Калиниск. гос. ун-та, 1988. — С. 36—41.

Зернецкий П. В. Динамические аспекты семантики и прагматики дискурса // Личностные аспекты языкового общения: Межвуз. сб. науч. трудов / Редкол.: И. П. Сусов и др. — Калинин: Изд-во Калиниск. гос. ун-та, 1989. — С. 75—91.

Зубарева А. А. Формулы русского речевого зтикета: социолин-гвистическое исследование: Автореф. дис.... канд. филол. наук. — Пермь, 2007. — 19 с.

Ільченко О. М. Етикетизація англо-американського наукового дискурсу: Автореф. дис.... д-ра філол. наук. — К., 2002. — 37 с.

Иванова Е. А. Использование норм русского коммуникативного поведения в обучении русекому языку финских учащихся: Автореф. дисс.... канд. пед. наук. — СПб., 2003. — 19 с.

Иванова М. А. Прагмалингвистический статус неуспешного диа-логического дискурса: Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Бар­наул, 2007. —17 с.

Изотова А. С. Англоязычные коммуникации в контексте межкуль-турного и социального взаимодействия: Автореф. дисс.... канд. социолог. наук. — М., 2006. — 25 с.

Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. — М.: Едиториал УРСС, 2003. — 294 с.

Иссерс О. С. Речевое воздействие: Уч. пособие. — М.: Наука, 2009. — 224 с.

Карабан В. И. Сложные речевые единицы. Прагматика асиндети-ческих полипредикативных образований: Монография. — К.: Вища школа, 1989. — 131 с.

Карасик В. И. Дискурсивная персонология // Язык, коммуника­ция и социальная ереда. — Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2007. — Вып 5. — С. 78—86.

Карасик В. И. О типах дискурса // Языковая личность: институ-циональный дискурс: Сб. науч. трудов / ВГПУ. — Волгоград: Перемена,

1999. — С. 5—20.

Карасик В. И. Религиозный дискурс // Языковая личность: про­блемы лингвокультурологии и функциональной семантики: Сб. науч. трудов / ВГПУ. — Волгоград, 1999. — С. 5—19.

Карасик В. И. Ритуальний дискурс // Жанры речи. — Саратов: Колледж, 2002. — Вып. 3.

Карасик В. И. Характеристика педагогического дискурса // Язьї­ковая личность: аспекти лингвистики и лингводидактики: Сб. науч. трудов / ВГПУ. — Волгоград: Перемена, 1999. — С. 3—18.

Карасик В. И. Этнокультурные типи институционального дискур­са //
Этнокультурная специфика речевой деятельности: Сб. обзоров. — М.: ИНИОН РАН, 2000. — С. 37—64.

Кашкин В. Б. Введение в теорию коммуникации: Уч. пособие. — Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. — 92 с.

Кашкин В. Б., Смоленцева Е. М. Этностереотипы и табуированные темы в межкультурной коммуникации // Культурные табу и их влияние на результат коммуникации. — Воронеж: ВГУ, 2005. — С. 246—252.

Клюканов И. 3. Единицы речевой деятельности и единицы языкового общения // Языковое общение: Процессы и единицы: Меж­вуз. сб. науч. трудов. — Калинин: Изд-во Калиниск. гос. ун-та, 1988. — С. 41—47.

Колокольцева Т. Н. Специфические коммуникативные единицы диалогической речи. — Волгоград: Изд-во ВГПУ, 2001. — 260 с.

Колшанский Г. В. Обьективная картина мира в познании и языке. — М.: Наука, 1990. — 108 с.

Коммуникативно-речевойавтопортрет финнов // Русское и финское коммуникативное поведение. — Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. — Вып. 1. — С. 21—24.

Конецкая В. П. Социология коммуникации: Учебник. — М.: МУБиУ, 1997. — 304 с.

Копылова Т. Р. Языковая репрезентация научного концепта «коммуникация» в специализированном научном лингвистическом дискурсе: Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Ижевск, 2007. — 20 с.

Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник. — К.: ВІД «Академія», 1999. — 288 с.

Красных В. В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций. — М.: ИТДК «Гнозис», 2001. — 270 с.

Кузнецов И. Н. Риторика: Уч. пособие. — Минск, 2003. — 560 с.

Кузнецов И. Н. Современная деловая риторика: Уч. пособие. — М.: ГроссМедия, 2007. — 320 с.

Кукушкина О. В. Речевые неудачи как продукт речемыслительной деятельности: Автореф. дисс.... докт. филол. наук. — М., 1998. — 46 с.

Куликова Е. В. Языковая специфика рекламного дискурса // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Филология. Искусствоведение. — 2008. — № 4. — С. 197—205.

Куницына В. Н., Казаринова Н. В., Погольша В. М. Межличностное общение: Учебник. — СПб.: Питер, 2003. — 544 с.

Курьян М. Л. Средства оптимизации процесса межличностной коммуникации в англоязычном пространстве: Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Тюмень, 2008. — 22 с.

Леонтович О. А. Введение в межкультурную коммуникацию: Уч. пособие. — М.: Генезис, 2007. — 368 с.

Леонтович О. А. Теория межкультурной коммуникации в России: состояние и перспективы // Вестник Российской коммуникативной ассоциации. Теория коммуникации и прикладная коммуникация. — 2004. — Вып. 1. — С. 63—67.

Леонтьев А. А. Национальные особенности коммуникации как междисциплинарная проблема. Обьем, задачи и методы этнопсихо-лингвистики // Национально-культурная специфика речевого поведения. — М.: Наука, 1977. — С. 5—14.

Леонтьев А. А. Психология общения: Уч. пособие. — М.: ИЦ «Ака-демия», 2008. — 368 с.

Львов М. Р. Основы теории речи: Уч. пособие. — М.: ИЦАкадемия», 2002. — 248 с.

Макаров М. Л. Основы теории дискурса. — М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. — 280 с.

Матвеева Т. В. Нормы речевого общения как личностные права и обязанности // Юрислингвистика-2. Русский язык в его естественном и юридическом бытии. — Барнаул, 2000. — С. 40—49.

Матьяш О. И. Изучение и преподавание межличностной комму­никации // Теория коммуникации & прикладная коммуникация: Сб.науч. трудов. Вестник Российской коммуникативной ассоциации / Под общ. ред. И. Н. Розиной. — Ростов-на-Дону: ИУБиП, 2004. — Вып. 1. — С. 103—122.

Медведева Л. М. О типах речевых актов // Вестник ХГУ. Человек и речевая деятельность. —1989. — № 339. — С. 42—46.

Мельникова С. В. Деловая риторика (речевая культура делового общения): Уч. пособие. — Ульяновск: УлГТУ, 1999. — 106 с.

Менщикова Ю. Н. Речевая коммуникация: прагматический аспект. — Дисс.... канд. филол. наук. — Омск, 2008. — 27 с.

Микаберидзе И. А. Национально-культурная специфика взаимодействия вербального и невербального компонентов коммуникации (на материале русской и еврейской лингвокультур): Автореф. дисс. канд. филол. наук. — Краснодар, 2008. — 25 с.

Морозова О. І. До проблеми виділення одиниць дискурсу: дискурсема неправди // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен: Монографія. — Харків: Константа, 2005. — С. 65—104.

Недобух А. С. Вербальные сигналы коммуникативных ролей // Языковое общение: Процессы и единицы: Межвуз. сб. науч. трудов. — Калинин: Изд-во Калиниск. гос. ун-та, 1988. — С. 108—117.

Николаева Ж. В. Основы теории коммуникации: Уч.-метод, посо­бие. — Улан-Удз: ВСГТУ, 2004. — 274 с.

НікульшинаТ. Н. Інформаційна стратегія у спонукальному дискур­сі: Автореф. дис.... канд. філол. наук. — К., 1998. — 16 с.

Певнева И. В. Коммуникативные стратегии и тактики в конфликтных ситуациях общения обиходно-бытового и профессионального педагогического дискурсов русской и американской лингвокультур: Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Кемерово, 2008. — 19 с.

Переверзнев В. Н. Металогические аспекти теории коммуника­ции // Теория коммуникации & прикладная коммуникация: Сб. науч. трудов. Вестник Российской коммуникативной ассоциации / Под общ. ред. И. Н. Розиной. — Ростов-на-Дону: ИУБиП, 2002. — Вып 1 — С. 118—128.

Полякова С. Е. Коммуникативные неудачи в англоязычном политическом дискурсе: Автореф. дисс. канд. филол. наук. — СПб., 2009. — 20 с.

Почепцов Г. Г. Теорія комунікацій. — К.: ВЦ «Київський універси­тет», 1999. — 308 с.

Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. — М.: Рефл-бук 2001 — 656 с.

Почепцов О. Г. Основы прагматического описання предложения: Монография. — К.: Выща школа, 1986. — 116 с.

Рождественский Ю. В. Теория риторики. — М.: Добросвет, 1997. — 600 с.

Рубанова О. А. Средства усиления речевого воздействия при виражении значення побуждения: Дисс.... канд. филол. наук. — Ростов-на-Дону, 2006. — 25 с.

Садохин А. П. Межкультурная компетентность: сущность и механиз-мыф формирования: Дисс.... докт. культурологии. — М„ 2008. — 44 с.

Садыкова И. А. Корректирующие высказывания как способ передачи коммуникативного опыта // Русская и сопоставительная филология: Исследования молодих учених. — Казань: Казан, гос. ун-т им. В. И. Ульянова-Ленина, 2004. — С. 117—121.

Салахова А. Г. Речевые стратегии и средства их реализации в современных христианских немецкоязычных проповедях: Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Уфа, 2006. — 23 с.

Сафьянов В. И. Этика общения: Уч. пособие. — М.: Изд-во МГУП «Мир книги», 1998. — 164 с.

Селіванова О. О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналі­тичний огляд). — К.: Вид-во Українського фітосоціологічного центру, 1999. — 148 с.

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. — Полтава, 2008. — 712 с.

Селіванова 0. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопе­дія. — Полтава: Довкілля-К, 2006. — 716 с.

Серль Дж. Р. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лин-гвистике: Пер. с англ. / Сост. и вст. ст. И. М. Кобозевой и Е. 3. Демьянкова; общ. ред. Б. Ю. Городецкого. — М.: Прогресс, 1986. — Вып. 17. Теория речевых актов. — С.151—168.

Серль Дж. Р. Классификация иллокутивных актов // Новое в зарубежной лингвистике: Пер. с англ. / Сост. и вступ, ст. И. М. Кобо­зевой и Е. 3. Демьянкова; общ. ред. Б. Ю. Городецкого. — М.: Про­гресс, 1986. — Вып. 17. Теория речевых актов. — С. 170—194.

Серль Дж. Р., Вандервекен Д. Основные понятия исчисления речевых актов // Новое в зарубежной лингвистике: Пер. с англ. / Сост., общ. ред. и вст. ст. В. В. Петрова. — М.: Прогресс, 1987. — Вып. 18. Логический анализ естественного языка. — С. 242—263.

Сидорова Н. Ю. Коммуникативное поведение неравностатусных субьектов медицинского дискурса (на материале немецкого языка): Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Волгоград, 2008. — 23 с.

Славова Л. Л. Типологія комунікативних невдач (на матеріалі сучасного англійського мовлення): Монографія. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. 1. Франка, 2005. — 107 с.

Солощук Л. В. Взаємодія вербальних і невербальних компонен­тів комунікації у сучасному англомовному дискурсі: Автореф. дис.... докт. філол. наук. — К., 2009. — 37 с.

Сосюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики / Пер. з франц. А. Корній­чук, К. Тищенко. — К.: Основи, 1998. — 324 с.

Стернин И. А. Коммуникативное и когнитивное сознание // С любовью к языку: Сб. науч. трудов. Посвящается Е. С. Кубряковой. — М.: ИЯ РАН, 2002. — С. 44—51.

Стернин И. А. Модель русекого невербального коммуникативного поведения // Русское и финское коммуникативное поведение. — СПб.: Изд-во РГТУ, 2001. — Вып. 2. — С. 14—26.

Стернин И. А. Нормы коммуникативного поведения // Нормы человеческого общения. — Горький: ГГПИИЯ, 1990. — С. 230—231.

Стернин И. А. Понятие коммуникативного поведения // Русское и финское коммуникативное поведение. — Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. — Вып. 1 — С. 4—20.

Стернин И. А. Практическая риторика: Уч. пособие. — М.: Изд. центр «Академия», 2003. — 272 с.

Супрун А. Е. Лекции по лингвистике. — Минск: БГУ, 1980. — 144 с.

Сусов И. П. Лингвистическая прагматика. — Винница: Нова книга, 2009. — 272 с.

Сусов И. П. История языкознания: Уч. пособие. — Тверь: Тверской гос. ун-т, 1999. — 130 с.

Тарасов Е. Ф., Сорокин Ю. А. Национально-культурная специфика речевого и неречевого поведения // Национально-культурная специфика речевого поведения. — М.: Наука, 1977. — С. 14—38.

Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация: Уч. пособие. — М.: Слово, 2000. — 624 с.

Толмачева Т. А. Методический потенциал использования коммуникативных стратегий иноязычного речевого поведения в процессе обучения иностранному языку в языковом вузе // Мир науки, культуры, образования. — 2008. — №4 (11). — С. 95—98.

Толстикова-Маст Дж. Коммуникация о коммуникации: Исследование развития дисциплины «Коммуникация» в России // Теория ком­муникации & прикладная коммуникация: Сб. науч. трудов. Вестник Российской коммуникативной ассоциации. — Вып. 1. — 2002.

Трьетьякова В. С. Конфликт как феномен языка и речи // Известия Уральского государственного университета. — 2003. — №27.

Труфанова И. В. 0 разграничении понятий: речевой акт, речевой жанр, речевая стратегия, речевая тактика // Филологические науки. — 2001. — № 3. — С. 56—65.

Тузлукова В. И., Богуславская В. В. Термины как ередство конструирования предметной области «Теория и практика коммуника­ции» в российской науке // Теория коммуникации & прикладная ком­муникация: Сб. науч. трудов. Вестник Российской коммуникативной ассоциации / Под общ. ред. И. Н. Розиной. — Ростов-на-Дону, 2002. — Вып. 1. — С. 185—192.

Уділова Т. М. Види мовленнєвих стратегій // Наукова спадщина професора Ю. 0. Жлуктенка та сучасне мовознавство: 36. наук, праць. — К.: Логос, 2000. — С. 255—257.

Фадєєва О. В. Стратегії й тактики конфліктного дискурсу (на мате­ріалі сучасної англ. мови): Автореф. дис.канд. філол. наук. — К., 2000. — 18 с.

Федорова Л. Л. Стратегия и тактика речевого общения в диалоге информирующего типа // Культура, общение, текст. — М.: Наука, 1988. — С. 82—93.

Федорова Л. Л. Типология речевого воздействия и его место в структуре общения // Вопросы языкознания. — 1991. — № 6. — С. 46—50.

Философский словарь / Под ред. М. М. Розенталя. — М.: Политиздат, 1975. — 496 с.

Формановская Н. И. Речевой этикет и культура общения. Научно-популярное издание. — М.: Высшая школа, 1989. — 159 с.

Формановская Н. И. Речевое взаимодействие: коммуникация и прагматика. — М.: ИКАР, 2007. — 480 с.

Фролова І. Є. Стратегія конфронтації в англомовному дискурсі: Монографія. — X.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. — 434 с.

Хидешели Е. П. Несколько подходов к понятию коммуникации // Классическое лингвистическое образование в современном мульти-культурном пространстве: Сб. науч. трудов. — Вып. 1. — 2004.

Цапина Е. А. Обозначение речевых тактик в диалоге (лингвопраг-матический анализ): Автореф. дисс. канд. филол. наук. — М., 2008. —17 с.

Чахоян Л. П., Паронян Ш. А. Взаимодействие интенций как фак­тор, определяющий типы межличностного общения // Личностные аспекты языкового общения: Межвуз. сб. науч. трудов / Редкол.: И. П. Сусов и др. — Калинин: Изд-во Калиниск. гос. ун-та, 1989. — С. 67—74.

ІІІаманова М. В. Категория общение как одна из коммуникативных категорий // Классическое лингвистическое образование в современном мультикультурном пространстве: Сб. науч. трудов. — Вып. 1. — 2004.

Шарков Ф. И. Теория коммуникаций: Учебник.—М.: РИП-холдинг, 2005. — 246 с.

Шевченко І. С. Історична динаміка прагматичних властивостей англійського питального речення (16—20 ст.): Автореф. дис.... докт. філол. наук. — К., 1999. — 36 с.

Шевченко І. С. Когнітивно-прагматичні дослідження дискурсу // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен: Монографія. — X.: Константа, 2005. — С. 105—117.

Шелестюк Е. В. Способи, типьі, приемьі и инструментьі речевого воздействия // Классическое лингвистическое образование в совре­менном мультикультурном пространстве: Материальї межд. науч. конф. — Пятигорск: ПГЛУ, 2006. — Ч. 2. — С. 153—164.

Шилова С. В. Разработка принципов речевого общения: основные направлення и тенденции. — СПб.: Изд-во С.-Петербург, ун-та, 1997. — 15 с.

Шляхов В. И. Сценарии русского речевого взаимодействия в теории и практике преподавания русского языка иностранцам: Автореф. дисс.... докт. пед. наук. — М., 2009. — 40 с.

Шуберт 3. 3. Дискурсные единицы, уровни, приемы и принципи речевого воздействия в когнитивном аспекте: Автореф. дисс.... канд. филол. наук. — Краснодар, 2006. — 24 с.

Штерн Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. — К.: АртЕк, 1998. — 336 с.

Янко Т. Е. О понятиях коммуникативной структури и коммуника-тивной стратегии // Вопросьі язьїкознания. — 1999. — № 4. — С. 28—53.

Яшенкова О. В. Взаємовідношення комунікації, мови та культури в діловій сфері // Мова і культура. Наукове видання. — К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2002. — Вип. 5. — Том III. — Ч. 2. — С. 263—270.

Яшенкова О. В. Інтеракціональний аспект питальності в англо-американському діловому дискурсі (на матеріалі сучасної амери­канської художньої прози) // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: 36. наук, праць. — К., 2003. — Вип. 7. — С. 22—30.

Яшенкова О. В. Комунікативний паспорт американців у сфері послуг // Мовні і концептуальні картини світу. 36. наук, праць. — К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2004. — Вип. 13. — С. 199—209.

Яшенкова О. В. Комунікативні невдачі в англомовному діловому спілкуванні: лінгвокогнітивний аспект// Мовні і концептуальні карти­ни світу: 36. наук, праць. — К.: Логос, 2004. — Вип. 10. — С. 724—730.

Яшенкова О. В. Навчально-методична розробка до курсу «Основи теорії мовної комунікації» для студентів II курсу спеціальності 6.030500 «Мова та література». — К.: РВЦ «Київський університет», 2007. — 68 с.

Яшенкова О. В. Тактико-стратегічний потенціал мовленнєвих взає­модій підлеглого з начальником, спрямованих на отримання інформа­ції // Вісник Міжнародного Слов'янського університету (м. Харків). Серія «Філологічні науки». — 2003. — Т. 6. — № 3. — С. 28—31.

 

 

Питання до заліку з дисципліни «Культура ділового спілкування»

1. Поняття про культуру (етику) комунікації. Моделі опису комунікативної поведінки.

2. Спілкування як комунікація. Техніка спілкування. Ознаки культури мови.

3. Моделі та стилі спілкування. Виразність і багатство індивідуальної мови.

4. Спілкування і діяльність. Естетика мовлення українця та її складові.

5. Етична сторона спілкування. Форми вияву національної специфіки комунікативної поведінки.

6. Спілкування як оціальний феномен. Прояви етноспецифіки комунікативної поведінки.

7. Природа, структура і типологія людської клмунікації. Продуктивна й рецептивна комунікативна поведінка.

8. Комунікація і спілкування. Механістичний і діяльнісний підходи до визначення комунікації.

9. Комунікація у соціокультурному просторі. Три рівня комунікативної особистості. Модель комунікативної поведінки М. Севіл-Тройк (США).

10. Моделі комунікації. Модель Ф.Бацевича. контексти структури комуніканта.

11. Комунікація як коловий процес (моделі Т., М. Гемблів, Ф.Денса).

12. Основні елементи процесу комунікації. Адресант і адресат як елементи комунікації.

13. Засоби повідомлення різних семіотичних систем.

14. Код комунікації і соціальний символізм. Основні канали мовної комунікації та їх медіуми.

15. Комунікативний шум та його різновиди. Модель комунікативної поведінки Й. Стерніна.

16. Параметри функціонування мовно-культурної особистості. Лінійні виміри ситуативного контексту.

17. Природа, структура і типологія людської комунікації. Комунікативні традиції і мовленнєвий етикет.

18. Мотиви, цілі та функції комунікації. Національна культура й етична самоідентифікація особистості.

19. Мета комунікації. Норми комунікативної поведінки. П’ять рівнів людських потреб.

20. Мотиви й цілі задоволення людських потреб. Модальне та диктальне спілкування.

21. Функції комунікації. Лінгвокультура як прояв етнокультури в мові й дискурсі. Етапи мовленнєвого спілкування.

22. Критерії типології комунікації. Типи кодової системи комунікації.