Твой вклад на данном шаге диалога должен быть таким, какого требует совместно принятая цель (направление) этого диалога.

Принцип Кооперации объединяет некоторое множество постулатов (или максим) как своеобразных предписаний или рекомендаций коммуникантам.

 

ПОСТУЛАТ КОЛИЧЕСТВА

 

• Твоё высказывание должно содержать не меньше информации, чем требуется (для выполнения текущих целей диалога).

• Твоё высказывание не должно содержать больше информации, чем требуется.

ПОСТУЛАТ КАЧЕСТВА

 

• Не говори того, что ты считаешь ложным.

• Не говори того, для чего у тебя нет достаточных оснований.

ПОСТУЛАТ ОТНОШЕНИЯ / РЕЛЕВАНТНОСТИ

• Не отклоняйся от темы.

 

ПОСТУЛАТ СПОСОБА

• Избегай непонятных выражений.

• Избегай неоднозначности.

• Будь краток (избегай ненужного многословия).

• Будь организован.

Принцип Кооперации П. Грайс понимает как своего рода договор, аналогичный нормам не только речевого, но и внеречевого поведения. У участников совместной деятельности любого типа есть общая ближайшая цель. Предполагается согласованность, взаимозависимость вкладов участников. В каждом взаимодействии на некоторое время устанавливается некое (иногда имплицитное) соглашение.

 

Г.П. Грайс не настаивает на строгом соблюдении всеми говорящими во всех случаях языкового взаимодействия всех сформулированных им максим. Постулаты Принципа Кооперации могут либо соблюдаться, либо же намеренно и открыто нарушаться.

 

В диалогическом дискурсе говорящий может:

 

а) соблюдать данный постулат;

б) обойти его каким-то образом;

б) сознательно нарушить постулат, эксплуатировать его, порождая разговорную импликатуру.

 

Деловой диалогический дискурс, который трактуется нами как социально обусловленное речевое событие, функционирующее в институционально-производственной сфере, где участники общения имеют необходимые полномочия для установления и развития деловых контактов, отмечен определенной упорядоченностью и организацией и, прежде всего, характеризуется высокой степенью фиксированности темы.

Тематическую когерентность обеспечивает соблюдение максимы релевантности, согласно которой пропозициональное содержание высказывания или реплики должно соответствовать глобальной теме дискурса. На языковом уровне это реализуется в повторении ключевых лексем или эфферентной (що виносить) номинации. Нарушение данного постулата может привести к сбоям в коммуникации и даже разрыву отношений.

Продуктивная организация речи в деловом дискурсе выходит на первый план, выдвигая чёткие требования к лексико-грамматическому построению разговора: точность и ясность речи, её доступность, умение отразить мысль полностью, исключив её различное понимание, лаконичность и экономность. Все эти требования отражают максиму способа действия.

Соблюдение максимы количества вызывает определённые трудности, поскольку требования к степени информационного наполнения высказывания могут варьироваться в зависимости от уровня энциклопедических знаний коммуникантов, их социальных статусов, эмоционального состояния. В рамках делового диалогического дискурса сообщения довольно часто характеризуются недостатком информации, особенно когда участник общения намеренно пытается скрыть факты.

 

Это нарушение в какой-то мере затрагивает и максиму качества. Хотя требование к соблюдению этой максимы является обязательным для деловых партнёров, в реальном общении мы наблюдаем то, что в психологии называется конфликтом между должным и сущим. С одной стороны, человек стремится вести себя должным образом, с другой — ему необходимо удовлетворить свои потребности, реализация которых часто связана с нарушением нравственных норм. Особенно напряжённо этот конфликт проявляется в деловом общении, которое служит для достижения определённых целей, прежде всего, в условиях рыночных отношений — получение максимальной прибыли.

Если участник делового разговора заинтересован в общении, оно ему может быть выгодно и полезно при условии, что Принцип Кооперации и его постулаты соблюдаются. Собеседники исходят из презумпции (предположения), что ПК соблюдается ими всеми. Баланс между нарушением и выполнением постулатов речевого взаимодействия регулируется коммуникативными стратегиями и тактиками интерактантов, направленными на достижение конкретной цели.

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бацевич Ф.С. Філософія мови: Історія лінгвофілософських учень: Підручник. – К., 2008.

 

Гах Й.М. Етика ділового спілкування. Навч. посібник. – К., 2005.

 

Грайс Г.Ф. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1985. – Вып.16. – С.217–237.

 

Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. Навч. посібник. – К., 1997.

 

Дробницкий О.Г. Понятие морали. – М.: Наука, 1974.– 324 с.

 

Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденного спілкування. – К., 2005.

 

Лебедев В.И. Психология и управление. — М., 1990.

 

Липсщ И.В. Не повторить ошибок. Практические советы руководителю. — М., 1988.

 

Ложшн Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология конфликта. — К., 2000.

 

Палеха Ю.І., Водерацьюлй Ю.В. Етика ділових стосунків. — К., 1999.

 

Сусов И.П. Лингвистическая прагматика. – М.: Восток-Запад, 2006. – 300с.

 

Филиппов А.В. Работа с кадрами. — М., 1990.

 

Швабл Ю. М., Данчева О. В. Практична психологія в економіці та бізнесі. — К., 1998.

 

Яшенкова О.В. Основи теорії мовної комунікації. Навч. посібник. –К., 2010.

 

Етика ділового спілкування В. В. МАЛИНА

СЛУЖБОВИЙ ЕТИКЕТ.

МОРАЛЬНІ ПРИНЦИПИ Й ЗАСАДИ

13.1. СУКУПНІСТЬ ПРА­ВИЛ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ НА РОБОТІ.

 

13.1.1. Етикет як феномен культури.

13.1.2. Службовий етикет як мова символів.

 

13.2. ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА. НОРМИ ПРОФЕСІЙ­НИХ ВЗАЄМИН.

 

13.2.1. Службова етика, професійна мораль і кодекс чести.

13.2.2. На чому базується авторитет менеджера?

 

13.3. АВТОРИТЕТ ОСОБИСТОСТИ.

 

13.3.1. Авторитет посади й особистість.

 

13.4. КЕРІВНИК: НОР­МИ ПОВЕДІНКИ.

 

13.4.1. Робоче місце та режим роботи керівника.

13.4.2. Проблема здоров’я менеджера.

13.4.3. Профілактика стресів керівника.

 

13.5. МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА СЛУЖБОВЦЯ.

 

13.5.1. Мовленнєва практика як показник культури суспільства.

13.5.2. Аспекти культури мовлення.

13.5.3. Ознаки культури мови.

13.5.4. Виразність і багатство індивідуальної мови.

13.5.5. Естетика мовлення українця та її складові.

 

13.6. МОВНИЙ ЕТИКЕТ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ.

 

13.6.1. Структура мовного етикету в науковому стилі.

13.6.2. Мовні формули науковця.

Запитання й завдання для самоконтролю

 

Завдання 1. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ.

 

1. Чим визначається моральність людини?

2. Що називається професійною етикою?

3. Які вимоги висуває сучасність до керівника?

4. Що можна віднести до сенсу життя людини?

Завдання 2. ДОПИШІТЬ РЕЧЕННЯ.

 

1. Авторитет — це....

2. Є дві сторони авторитету:....

3. Авторитет проявляється....

4. Особливість роботи керівника полягає....

5. Керівник працює в умовах....

6. Ознаками духовного здоров'я є:....

7. Стрес викликають....

 

Завдання 3. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ.

 

1. Яке співвідношення понять «авторитет особистости» та «ав­торитет посади»?

2. Яке здоров'я називається фізичним? Психічним? Ду­ховним?

3. Які підходи лежать в основі профілактики стресу?

 

Завдання 4. ВИПИШІТЬ із 11-томного «Словника україн­ської мови» значення слів: ввічливий, вихований, галантний, ґречний, делікатний, звичайний, коректний, об­хідливий, поштивий, почтивий, привітний, люб'язний, тактовний, шанобливий, шляхетний, чемний.

 

Завдання 5. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ:

 

# Чому вчить народна педагогіка?

# Які ви знаєте правила вітання і прощання?

# У чому полягає особливість українського мовленнєвого етикету?

# Як ви ставитеся до людей, що використовують у своєму мовленні нецензурні слова, сленг, жаргонну лексику?

# Про що свідчить те, що слова «пан», «пані» — давні атри­бути нашого мовленнєвого етикету?

 

Завдання 6. ПРОЧИТАЙТЕ І ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!!!

 

• Вітаючись, жінка може не знімати рукавичок. Чоловік, віта­ючись із жінкою в рукавичках, подає руку без рукавички.

• Чоловік може не знімати рукавичку, вітаючись зі своїм другом.

• Під відкритим небом руки жінкам не цілують.

• Не дозволяється цілувати руку під час їжі.

• Збираючись поцілувати руку жінці, нахиліться самі (а не піднімайте руку до своїх губів), поцілуйте і повільно опустіть.

• Цілувати руку треба в тильну частину пальців, бо поцілунок вище — в долоню чи зап'ясток — сповіщатиме про прагнення до інтимніших стосунків і свідчитиме про невисоку культуру.

 

Завдання 7. ЯК БУТИ? ЯК БИ ВЧИНИЛИ ВИ?

 

Ситуація 1. Ви йдете вулицею, назустріч Вам — людина, з якою з певних причин Вам не хочеться привітатись. Якою буде Ваша поведінка?

Ситуація 2. Ви прощаєтесь із викладачем? Які мовні формули Ви використаєте?

Ситуація 3. Ви йдете по вулиці з товаришем. Відрекомендуй­те його однокурсниці, яку зустріли.

Ситуація 4. Ви прийшли до вузу, зустріли викладача. Яку фор­му вітання оберете?

Ситуація 5. Ви — чоловік. Ідете вулицею, назустріч Вам — жінка. Хто з Вас привітається першим? Як? Від чого залежить Ваша мовна формула вітання?

Ситуація 6. Коли першою вітається жінка? (підказка: якщо вона наздоганяє чоловіка; якщо проходить повз гурт людей чи приєднується до нього; зі своїм керівником вона також вітається першою; студентки перші вітаються з викладачем).

Ситуація 7. Вам потрібно звернутися до колеги в присутності інших людей на роботі. Які формули вітання можливі?

Ситуація 8. Ви вперше прослухали лекцію відомого вченого. Після її закінчення Ви вирішили з'ясувати деякі деталі. Як Ви звернетесь до вченого?

Ситуація 9. Ви хочете влаштуватися на роботу, прийшли на прийом до директора фірми. Вас запросили до кабінету. Зайдіть, привітайтеся, відрекомендуйтесь. Якщо потрібно — підтримайте бесіду.

Ситуація 10. Ви недавно працюєте в установі. Встигли поба­чити багато недоліків, маєте свої міркування щодо їх усунення. Заходите до кабінету начальника... (зробіть пропозиції, як усуну­ти ці недоліки).

Ситуація 11. Ви звертаєтесь до викладача з проханням повто­рити останню фразу. Які мовні формули Ви використовуєте із по­даних нижче:

а) Повторіть ще раз!

б) Що—що?

в) Повторіть, будь ласка, ще раз останню фразу!

Ситуація 12. Як правильно зробити зауваження одногрупникові:

а) Не підштовхуй, будь ласка, я тебе зараз пропущу.

б) Куда прьош?

в) Зачекай, будь ласка, я тебе зараз пропущу.

г) Не лізь на голову.

 

Завдання 8. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ.

 

1. Коли рекомендування є зайвим?

2. Які вирази неприйнятні для рекомендування?

3. Як рекомендують промовця?

4. Як рекомендують гостей на офіційних прийомах (торжест­вах).

5. Які етикетні норми вітань притаманні українцям?

6. Що ви знаєте про те, як слід цілувати руку жінці, вітаючися з нею?

7. Чому не можна поплескувати по плечу при зустрічі?

 

Завдання 9. ЩО НЕЕТИЧНОГО Є у використанні деяких мовних формул знайомства?

Ситуація 1.

— Як Ваше ім 'я?

— Назар.

— А по батькові?

— Сергійович.

— А як Ваше прізвище?

— Григоренко.

— Запишіть, будь ласка, в анкеті своє прізвище, ім 'я, по ба­тькові та інші дані.

 

Ситуація 2. У вашому кабінеті відвідувачка. Ви голосно звер­таєтесь до колеги:

— Пробачте, хто ця красива дівчина?

— Це Оксана.

— Хто вона?

— Інженер фірми «Кармен».

— А хто це поруч неї?

— Це її колега, Василь.

— Він теж із цієї ж фірми?

— Ні, він із іншої.

Завдання 10. ПРОАНАЛІЗУЙТЕ описані ситуації. Що ви­ходить за рамки мовного етикету і етикету взагалі?

 

Ситуація 1.

 

Одного разу у Відні до Берліоза підбіг маленький жвавий чо­ловічок і в захопленні вигукнув:

— Пане Берліоз, я пристрасний прихильник вашого таланту... Прошу Вашої ласки, дозвольте торкнутися руки, що написала «Ромео і Юлію», — з цими словами він вчепився за рукав компо­зитора і блаженно завмер.

— Пане, — торкнув за плече Берліоз, — тримайтесь ліпше за інший рукав: я маю звичку писати правою рукою.

 

Ситуація 2.

 

Бородін поїхав якось зі своєю дружиною за кордон. Під час перевірки паспортів на прикордонному пункті урядовець запитав, як звуть дружину. Композитор, думаючи про щось своє, не зрозу­мів одразу запитання. Урядовець підозріло глянув на нього: — Не знаєте, як звуть дружину?

У цю хвилину до купе ввійшла Катерина Сергіївна. Бородін кинувся до неї:

— Катю! Ради Бога, як тебе звати?

 

 

Запам'ятайте формули наукового мовного етикету:

• Вагомі наукові здобутки... Заслугою автора... Слушною є думка...

• Слушно вважати, що… Справедливе твердження...

• Справедливо стверджувати... Без сумніву, Ви маєте рацію...

• Безперечно, ваші міркування... Дякую за увагу!

• Дякую за прихильне ставлення до мене! Дякую за запитання!

• Дякую за слушні доповнення і запитання!

• Складаємо щиру подяку... за цінні зауваження й поради...

• Ми ладні погодитись у цьому радше з... Краще було б...

• На наш погляд..., на нашу думку...

• Ми дотримуємось іншої класифікації...

 

 

Завдання 11. ПРОЧИТАЙТЕ ТЕКСТ. Назвіть етичні вимоги до керівника, який приймає відвідувачів, зустрічається з клієнтами.

 

Є певні етичні вимоги до керівника, який приймає відвідува­чів, зустрічається з клієнтами. Він може варіювати свою поведін­ку, місцезнаходження в кабінеті залежно від рангу та мети візиту відвідувача:

| якщо візит офіційний — господар кабінету, сидячи за робо­чим столом, відповідає на вітання відвідувача і запрошує його сіс­ти перед своїм столом. Час візиту, характер спілкування та його підсумки визначає господар кабінету;

| якщо візит неофіційний — зустрічаючи гостя, господар, від­пові-даючи на його вітання, виходить з-за столу і запрошує його в зону колегіальної роботи, а сам сідає напроти нього. Час зустрічі залежить від взаємної попередньої домовлености;

| якщо візит дружній — господар кабінету зустрічає відвіду­вача, стоячи в центрі приміщення, а після обміну вітаннями за­прошує його сісти в крісло за журнальним столиком. Спілкування характеризується повною відкритістю, готовністю до взаємовигід­них рішень.

 

Має, звичайно, значення й те, в якому приміщенні відбуваєть­ся зустріч, як розташовані меблі, чи дотримано єдиного стилю, в якому облаштовано кабінет. Ще давньокитайські філософи гово­рили про те, що речі, які оточують людину, впливають на її спра­ви. Приймаючи відвідувачів, не можна фамільярно розмовляти з підлеглими та критикувати їх. Якщо своєчасно господар не зміг прийняти відвідувача, треба вийти до нього і перепросити, пам'ятаючи, що час — це гроші. Є ще багато інших етичних ви­мог і особливостей в роботі керівника, і, як правило, він їх набу­ває в процесі своєї ділової діяльності.

Морально-психологічний портрет вітчизняного керівника в Україні ще формується. Риси, які мали так звані номенклатурні керівники за минулих часів, у нових ринкових умовах змінюють­ся. А молоді керівники, які з'явилися після перебудови, працюють методом пошуку та помилок, набуваючи власного досвіду. Уже є перші спроби узагальнення якостей та стандартів їхньої поведін­ки, проте етичний бік їхньої роботи, правила етикету в стосунках з підлеглими поки що опрацьовано недостатньо.

 

Завдання 12. ПРОЧИТАЙТЕ ТЕКСТ.

 

Українська народна педагогіка з допомогою національного мовленнєвого етикету вчить нас формувати щирі й доброзичливі взаємини з людьми. У її арсеналі чимало цінних порад, які втілені в афоризмах: «Що маєш казати, то наперед обміркуй»; «Дав слово — виконай його»; «Слухай тисячу разів, а говори один раз»; «Го­вори мало, слухай багато, а думай ще більше».

 

Народна педагогіка дуже вимоглива до дотримання мовленнє­вого етикету, бо це основа доброго ладу між людьми, ознака ви­сокої духовности й людської краси...

В Україні батьки змалку призвичаюють дітей до мовленнєвого етикету. Дитя щойно зіп'ялося на ноги чи навіть ще сидить у ко­лисці, а його вже привчають при зустрічі слухати вітання «Здо­ров. Рости великий», а при прощанні казати «па-па» й привітно з усмішкою махати ручкою. Увагу дітей до мовленнєвого етикету привертають і народні казки.

В українському мовленнєвому етикеті є чіткі правила, хто з ким, коли і як повинен вітатися: молодший першим вітається з людиною старшого віку, чоловік — із жінкою (чи юнак з дівчи­ною). А в приміщенні першим вітається той, хто заходить: «Доб­рий день», «Доброго вечора», «Доброго ранку». У селі традиційно вітаються з усіма односельцями і навіть з незнайомими людьми.

 

 

Завдання 13. ПРОЧИТАЙТЕ ТЕКСТ.

 

Абсолютно суперечать українському мовленнєвому етикетові звертання на кшталт: «Боржка», «Ваня», «Вася», «Маня», «Шурка», «папаня», «мамаша», «Сидорівна», «Петрович». Його грубо порушують особи, що вдаються до нецензурних слів. Особливо несприйнятною є матірна лайка — пережиток первісного азіатсь­кого дикунства. Той, хто вдається до цієї грубої лайки, чинить злочинний замах на культуру нашої рідної мови, споганює наш національний мовленнєвий етикет, який формувався впродовж тисячоліть і став взірцем шанобливого ставлення до людей, не­від'ємним компонентом не тільки української національної, а й європейської мовної культури, в якій людина вважається найго­ловнішою цінністю (згадаймо звертання пан, пані, панна, паничу, що походить від грецького слова «все»)...

Слова «пан», «пані» — давні атрибути нашого мовленнєвого етикету, які широко побутують в усній народній творчості, зок­рема в колядках, що належать до найдавніших її жанрів («Добрий вечір тобі, пане господарю...», «Ой підемо, пане-брате, від хати до хати, нашим панам господарям заколядувати»).

 

Завдання 14. ПРОЧИТАЙТЕ УВАЖНО ПОРАДИ.

 

У товаристві, де багато незнайомих людей, варто одразу зро­бити загальний уклін (трохи схилити голову й привітатися).

Вітаються за руку здебільшого чоловіки (якщо один із них си­дить, то неодмінно повинен встати), незалежно від того, хто з ним вітається. Вставання — не лише вияв поваги до того, хто до вас підійшов привітатися, а насамперед — вияв власної гідности.

Жінці, дівчині, якщо вона подасть вам руку, цілують пальці, злегка нахиливши голову. Вітаючись із жінкою, дівчиною, чоло­віки, юнаки повинні встати, незалежно від того, подасть вона вам руку чи ні. Сісти належить лише після того, як сяде жінка. Потис­ку руки цілком достатньо для щоденного вітання. Водночас руко­стискання — це ще й звичка.

Дехто з чоловіків полюбляє при зустрічі поплескувати рукою по плечу співрозмовника. Якщо цей жест можливий для давніх друзів, родичів, то в усіх інших ситуаціях його бажано уникати:

Не треба класти руку на плече. Цей рух доречний, може, тільки в танці. Довіра — звір полоханий, втече. Він любить тиху паморозь дистанцій.

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Білецький А. О. Про мову і мовознавство. — К., 1996.

 

Білоус М. Заговори, щоб я тебе побачив // Антисуржик. — Львів, 1994.

 

Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. — К., 1998.

 

Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — К., 1985.

 

Горбачук В. Барви української мови. — К.,1997.

 

Гриценко П. Ю. Мова як акумулятор культури і одна з форм її вира­ження // Мова і культура. — К., 1986.

Гриценко Т. Б. Українська мова в житті суспільств. — К., 1999.

 

Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред. Н. Д. Бабич. — Чернівці, 1996.

 

Дубровина И. В. Мы живем среди людей. Кодекс поведення. — М., 1989.

 

Кашапов Р. Р. Курс практической психологии, или как научиться работать и добиваться успеха. — Ижевск, 2001.

Кузин Ф. А. Делайте бизнес красиво. — М., 1995.

 

Культура української мови: Довідник. — К., 1990.

 

Мельничайко В. Я., Добрянська І. В. Про культуру нашого мовлення. — Тернопіль, 1991.

 

Одарченко П. Про культуру української мови. — К., 1997.

 

Плющ Н. П. Формули ввічливости в системі українського мовного етикету // Українська мова і сучасність. — К., 1991. — С. 92 — 98.

 

Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет // Урок україн­ської. — 2001. — С. 14—15.

 

Урбанович А. Л. Психология управлення. Учеб. пособие. — Минск, 2003.

Етика ділового спілкування В. В. МАЛИНА

 

ЕТНОСПЕЦИФІКА

МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

14.1. Комунікативна особистість як продукт і носій лінгвокультури

 

14.1.1. Три рівня комунікативної особистости.

14.1.2. Контексти структури комуніканта.

14.1.3. Параметри функціонування мовно-культурної особистости.

14.1.4. Національна культура й етнічна самоідентифіікація особистости.

14.1.5. Лінгвокультура як прояв етнокультури в мові й дискурсі.

14.1.6. Лінгвістичний аспект культурно-національної спільноти.

14.2. Комунікативна поведінка та її різновиди

 

14.2.1. Комунікативна поведінка як компонент національної політики.

14.2.2. Норми комунікативної поведінки.

14.2.3. Комунікативні традиції і мовленнєвий етикет.

14.2.4. Код комунікації і соціальний символізм.

14.2.5. Продуктивна й рецептивна комунікативна поведінка.

 

14.3. Прояви етноспецифіки комунікативної поведінки

 

14.3.1. Форми вияву національної специфіки комунікативної поведінки.

14.3.2. Мовні універсалії як засіб пошуку порозуміння комунікантів.

 

14.4. Моделі опису комунікативної поведінки

 

14.4.1. Модель М. Севіл-Тройк (США).

14.4.2. Модель Ф. Бацевича (Україна).

14.4.3. Модель Й. Стерніна (Росія)

 

14.5. Національні управлінські культури.

Запитання й завдання для самоконтролю.

Завдання 1. ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ

 

1. Розкрийте сутність поняття «комунікативна особистість». Як воно корелює з поняттями «мовна особистість» і «мовно-культурна особистість»?

2. У чому виявляється взаємозв'язок мови, культури та комуніка­ції?

3. Які чинники формують національну специфіку мовленнєвого спілкування?

4. Що означає термін «комунікативне табу»? Які типи комунікативних табу ви знаєте?

5. Які форми прояву національної специфіки комунікативної поведінки можна виявити за допомогою контрастивного аналізу?

 

Завдання 2. ОПИШІТЬ

 

1. Співвідношення понять «комунікативна осо­бистість»; «комунікативна свідомість»; «кому-нікативна поведінка».

2. Види комунікативної поведінки.

3. Основні моделі опису комунікативної поведінки.

 

Завдання 3. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ.

 

1. У яких випадках необхідно обов'язково користуватися по­слугами перекладача?

2. Які особливості американської управлінської культури?

3. Які особливості європейської управлінської культури?

4. Які умови формування радянської управлінської культури?

5. Які стилі проведення переговорів з іноземцями?

 

Завдання 4. ПІДГОТУЙТЕ РЕФЕРАТ на тему «Національні особливості ділового спілкування».

Завдання 5. ДАЙТЕ УСНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ стилів спілку­вання: «на положенні», «на інтересі», «за змістом», «на контексті».

Завдання 4. ОПИШІТЬ ВІДОМІ ВАМ методи вивчення партнерів.

Завдання 5. ДОПИШІТЬ РЕЧЕННЯ.

 

1. Кращого взаєморозуміння з іноземними бізнесменами мож­на досягти....

2. Американська управлінська культура передбачає....

3. Концепція японського менеджменту включає....

4. Європейська управлінська культура займає....

5. Для радянської управлінської культури характерними були....

6. Характерні ознаки української управлінської культури:....

 

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

1. Наведіть не менше п'яти прислів'їв або приказок, що характеризують комунікативну поведінку народу, мову якого ви вивчаєте. Знайдіть їхні еквіваленти в українській мові або зробіть переклад українською мовою. Визначте етноспецифіч­ні та універсальні ознаки спілкування, що ці прислів'я (приказ­ки) віддзеркалюють.

 

2. Наведіть фрагмент іншомовного міжособистісного спіл­кування та перекладіть його українською мовою. Здійсніть його комплексний аналіз за схемою. Визначте ідіоетнічні ознаки комунікативної поведінки співроз­мовників.

 

3. Використовуючи першоджерела, критичну літературу та інтернет-ресурси, підготуйте коротку доповідь на одну із запро­понованих тем:

 

• Етноспецифіка мовленнєвого етикету.

• Національна специфіка невербальної комуніка­тивної поведінки.

• Комунікативні табу в різних лінгвокультурах.

• Прояви соціального символізму в комунікації.

• Британська (іспанська, арабська, японська) комунікативна поведінка порівнянно з українською.

 

 

Завдання 6. НАПИШІТЬ РЕФЕРАТ на одну із запропонованих тем:

 

Особливості ділового етикету у США.

Діловий етикет у Великій Британії.

Етикет ділових взаємин у Франції.

Діловий етикет Фінляндії.

Німецькі бізнесмени і діловий етикет.

Етикет службових взаємовідносин в Італії.

Діловий етикет японських бізнесменів.

Діловий етикет у Південній Кореї.

Діловий етикет у Туреччині.

Арабські країни і діловий етикет.

 

 

Завдання 7. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ кому­нікативну поведінку всіх учасників і визначте ідіоетнічні

Ознаки їхнього спілкування.

СХЕМА АНАЛІЗУ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОДІЇ:

 

1. Контекст і ситуація спілкування:

• місце та час спілкування;

• учасники спілкування;

• предмет розмови;

• мовленнєвий жанр (тип події);

• канали, медіуми, коди комунікації;

• комунікативний шум;

• зворотний зв'язок.

 

2. Комунікативний паспорт учасників:

• комунікативна ініціатива;

• мета учасників спілкування;

• комунікативні стратегії й тактики;

• складові комунікативного кодексу;

• закони спілкування.

 

3. Мовленнєвий паспорт учасників:

• засоби непрямого спілкування;

• засоби мовленнєвого етикету;

• культура мовлення;

• співвідношення вербальних і невер-

бальних засобів спілкування.

 

4. Невербальна поведінка учасників:

• регістр, тональність, спілкування;

• фізичний контакт при спілкуванні;

• мовчання, усмішка, жести;

• прояви соціального символізму.

 

5. Ефективність комунікації:

• результат комунікації;

• комунікативні невдачі.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

 

Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник, - К., 2004.

 

Бацевич Ф.С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи: Монографія. – Львів, 2005.

 

Демидов Н.В. Деловой протокол и этикет. — М., 1994.

 

Копылова Т.Р. Языковая репрезентация научного концепта «коммуникация» в специализированном лингвистическом дискурсе.: Автореф. дис… канд. филол. наук. – Ижевск, 2007.

 

Леонтович О. А. Введение в межкультурную коммуникацию: Уч. пособие. — М., 2007.

 

Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: Навч. посібник. – К., 2007.

 

Почепцов Г.Г. Теорія комунікацій. – К., 1999.

 

Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.

 

Стернин И. А. Понятие коммуникативного поведения и проблеми его исследования // Русское и финское коммуникативное поведение. — Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. — Вып. 1 — С. 4—20.

 

Стернин И. А. Практическая риторика: Уч. Пособие. – М., 2003.

 

Стернин И. А. О национальном коммуникативном сознании // Лингвистический вестник. — Вып. 4. — Ижевск, 2002. — С. 87—94.

 

Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация: Уч. пособие. — М.: Слово, 2000.

 

Урбанович А.А. Психология управлення: Учеб. пособие. — Минск, 2003.

 

Шарков Ф.И. Теория коммуникаций: Учебник. – М., 2005.

 

Яшенкова О. В. Взаємовідношення комунікації, мови та культури в діловій сфері // Мова і культура. — К., 2002. — Вип. 5. — Том III. — Ч. 2. — С. 263—270.

 

Яшенкова О. В. Комунікативний паспорт американців у сфері послуг// Мовні і концептуальні картини світу. — К., 2004. — Вип. 13. — С. 199—209.

 

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Лшгвокультура (лат. lingua — мова icultura — осв'па, розвиток) — прояв, в1ддзеркалення та ф1ксац1я культури в mobj й дискурса

Лшгвокультурна сгйльнота — група людей, об'еднаних мовою та культурою

Лшшна модель (франц. modeler — формувати) — модель, що представляе комун1кац1ю як одностороннш процес передавання жформацм вщ джерела адресатов!.

Локуц1я (англ. locution — мовний зворот) — складник мовленне-вого акту, що передбачае говоршня як сукупнють фонетичного (вимо-вляння сл1в), фатичного (лексикал1зацм та граматикал1зацн висло-влювання) i ретичного (смислопородження й референтного сгнввщне-сення) компонент.

Манера вимовляння — cnoci6 вимовляння сл1в, властивий кон-кретжй людиж.

Масова комушкафя — передавання жформацм м1ж джерелом та великою аудитор1ею (як правило, вщ 1000 oci6 i бшыие) за допомо-гою певнихтехшчних засоб1в (друкарських, електроннихта 1н.).

Мед1ум (лат. medium — середина, щось пром'жне) — зааб пере­давання повщомлення; специф1чна конф1гурац1я ф1зичних, техжчних та шституцмних характеристик, що становить певну форму комушкацм.

Мета комужкацм — запланований адресантом результат, на який скерована комушкативна д1яльнють.

Метакомушкатив (лат. meta — теля, через I communico — пов/- домляю) — тип мовленневого акту, токутивна мета якого, забезпечи-ти зд!Йснення власне мовленневих акт1в.

Метакомунтативний мовленневий акт — див.: Метакомуж-катив.

Метод (грец. methodos — шлях досл'щження, тзнання) — cnoci6 п1знання, пщхщ до вивчення явищ природи i суспшьного життя; сукуп-н1сть прийом1в, спрямованих на розв'язання певноТ теоретично! або практично! проблеми.

Метод моделювання — конструювання абстрактних, щеал1зова- них схем (моделей), яю вщтворюють основы елементи та функцю-нальн1 характеристики комун1кативних процеав.

Метод соцюметр1'1 (лат. societas — суспмьство i грец. metrio — вим'1рюю) — сукупнють прийом1в вивчення м1жособистюних стосунк1в у малих трупах, як1 грунтуються на вим1рюванш емоц1йних зв'язк1в м1ж членами групп i розкритт1 П неформально! структури за допомо-гою психолопчнихтеспв.

Механ1зми мовлення — структурно-функц1ональна оргажзащя св1домост1, що зумовлюе взаемн1 переходи м1ж сенсорним, перцеп-тивним i мовленнево-мисленневим р1внями та опосередковуе проду-кування, сприйняття i розум1ння мовлення.

Механютичний пщхщ — погляд на комушкацш як на односто-ронжй процес передання 1нформацм вщ джерела адресатов!.

М1жкультурна компетенц1я — володжня комплексом комун1ка-

тивно релевантних знань як про р1дну, так i про mmi культури, що забезпечуе вщеутнють культурного шоку в стлкуванж з представни-ками iHmnx культур, формування вторинно! мовно! особистост1, яка може реал1зувати себе в межах д1алогу культур; складова комунка-тивно! компетенци.

М1жкультурна комун1кац1я — стлкування представнишв р1зних нац1онально-Л1Нгвокультурних ептьнот, носив р1зних ментально-л1н-гвальних комплекс1в (м1жнародна наукова конференц1я, зустр1ч глав краш — член1в 6Ста iH.).

М1жособистюна (штерперсональна, д1адична) комун1кац1я — комужкац1я, що здшенюеться м1ж двома особами.

Мова — система об'ективно юнуючих, соц1ально закртлених знак1в, що стввщносять поняттевий зм1ст i типове звучания; система правил вживання знак1в та!х сполучуваност1.

Мовленнева д1яльн1сть — едшеть епшкування та узагальнення; активна цшеспрямована д1яльн1сть людини, що мае специф1чну орга-н1зац1юта регулюеться певною системою мотив1в.

Мовленнева культура — складова культури народу, що охоплюе мову, форми вттення мовлення, сукупнють загальнозначущих мовленневих твор1в певною мовою, звича! та правила епшкування, сшввщношення вербальних i невербальних компоненте комушкацм, закр1плениху мовн1й картин1 св1ту, способи передавання, збер1гання та оновлення мовних традицж, мовну св1дом1сть народу в побутових i професшних формах, науку про мову.

Мовленнева культура суспшьства — в1дб!р, збирання та 36epi-гання найкращих зразк1в мовленнево! д1яльност1, створення л1тера-турно! класики та дотримання норм лтературно! мови у Bcix сферах його життед1яльност1.

Мовленнева норма — сукупнють найстжшшихтрадицшних реаль зацш мовноУ системи, вщ1браних i закр1плених у npoueci сусптьно! комушкацм.

Мовленнева под1я — див.: Комужкативна под1я.

Мовленнева ситуац1я — обставини, що спонукають людину до мовленнево! дм.

Мовленнева трансакц1я (лат. transactio — звершення) — nocni-довнють дектькох мовленневих o6MiHiB, що з'еднаш тематично та слугують досягненню поставлено! мети стлкування.

Мовленневий акт — цтеспрямована мовленнева д1я, що здШ-снюеться в1дпов1дно до принцип1в i правил мовленнево! поведшки, прийнятих у cycnmbCTBi.

Мовленневий вплив — регуляц1я д1яльност1 одн1е! людини Ышою за допомогою мовлення.

Мовленневи