Загальна характеристика договору перевезення вантажу

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, що має право на одер­жання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за пе­ревезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Юридична характеристика договору:

- двосторонній;

- реальний - вважається укладеним із моменту прийняття вантажу пе­ревізником від відправника;

- консенсуапьний - коли договір укладається на умовах надання для перевезення певного повітряного чи морського судна;

- відплатний;

- публічний - коли використовується транспорт загального користу­вання.

Сторонами договору є вантажовідправник і перевізник. Перевізником є транспортна організація, що здійснює функції громадського візника та зобов'язана здійснювати перевезення вантажу за зверненням будь-якої осо­би. Вантажовідправник - будь-який суб'єкт цивільного права. У договорі може брати участь третя особа - вантажоодержувач, який не брав участі в укладанні договору перевезення вантажу, однак у нього виникають певні права (вимагати від перевізника видання вантажу) й обов'язки (отримати вантаж і доплатити провізну плату). Завдяки цьому договір схиляється за ознаками до договорів на користь третьої особи.

Істотною умовою договору перевезення вантажу є предмет договору -транспортні послуги, тобто послуги щодо переміщення (транспортування), зберігання, завантаження, вивантаження вантажу тощо. Предметом переве­зення є конкретний вантаж.

Форма договору - проста письмова. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента чи іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, ч.З ст. 909 ЦК України).

Провізна плата визначається за домовленістю сторін або тарифа­ми, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу транспортом загального користування можуть встановлювати ор­ганізація, підприємство транспорту за власні кошти чи за кошти відповід­ного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу й не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленіс­тю сторін.

Строк у договорі перевезення вантажу - це проміжок часу, протягом якого вантаж повинен бути доправлений до пункту призначення. Згідно з за­конодавством перевізник зобов'язаний доправити вантаж до пункту призна­чення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортним законодавством, а в разі їх відсутності - у розумний строк.

Зміст договору - права та обов'язки сторін.

Перевізник зобов'язаний:

- надати транспортні засоби під завантаження в строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 917 ЦК України);

- своєчасно відправити прийняті до перевезення вантажі;

- вживати заходів до забезпечення збереження вантажу на шляху про­ходження;

- доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений до­говором (ч.1 ст. 919 ЦК України);

- видати вантаж одержувачеві, зазначеному в перевізних документах. Перевізник має право:

- притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпе­чення внесення провізної плати й інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами чи не випливає з суті зобов'язання (ч. 4 ст. 916 ЦК України);

- відмовитися від прийняття вантажу, поданого в тарі та (або) упаковці, що не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності чи неналежного маркування вантажу (ч.З ст. 917 ЦК України).

Вантажовідправник зобов'язаний:

- пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезен­ню, у належній тарі й упаковці, а також замаркуватй його відповідно до встановлених вимог (ч. 2 ст. 917 ЦК України);

- своєчасно вносити провізну плату;

- дотримуватися норм часу на вантажно-розвантажувальні роботи.

Відповідальність за невиконання умов договору

Перевезення вантажу. Підстави звільнення перевізника

Від відповідальності

У разі порушення зобов'язань, які випливають із договору перевезен­ня, сторони несуть відповідальність, встановлену за їхньою домовленістю, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення ванта­жу, а відправник за ненадання вантажу чи невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену до­говором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами). Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу чи невикористання наданого транспортно­го засобу сталося не з їхньої вини, зокрема, в разі припинення (обмеження) перевезення вантажу в певних напрямках, встановленого у випадках і по­рядку, передбачених транспортними кодексами (статутами) (ч. 2 ст. 921 ЦК України).

Крім того, цивільне законодавство передбачає відповідальність пере­візника за такі порушення:

• за прострочення доставки вантажу - перевізник зобов'язаний від­шкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку пере­везення, якщо інші форми відповідальності не встановлено догово­ром, транспортними кодексами (статутами) (ст. 923 ЦК України);

• за втрату, нестачу, псування чи пошкодження вантажу — переві­зник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування чи пошкодження вантажу сталися внаслідок об­ставин, яким перевізник не міг запобігти й усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування чи пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактич­ної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК України).

.Таким чином, транспортні статути та кодекси закріплюють принцип відповідальності за вину. Перевізник несе майнову відповідальність за не-збереження вантажу не тільки в процесі його транспортування, але й в пері­од перебування його у віданні перевізника на станції відправлення.

Відповідно до транспортного законодавства, відповідальність настає, якщо перевізник не доведе, що втрата, нестача, псування чи пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти й усунення яких від нього не залежало, тобто з незалежних від нього причин. Такими обставинами можуть бути:

- вина вантажовідправника чи вантажоодержувача;

- особливі природні властивості перевезеного вантажу;

- нестача тари чи упаковки, що зовні не могли бути помічені при при­йманні вантажу до перевезення;

- застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу чи встанов­леним стандартам, за відсутності слідів ушкодження тари в дорозі;

- здавання вантажу до перевезення без зазначення в накладній його осо­бливих властивостей, що вимагають певних умов і запобіжних заходів для зберігання вантажу під час перевезення чи збереження тощо.

За цими обставинами діє презумпція винуватості перевізника. Відсут­ність вини (тобто наявність однієї з названих обставин) має доводити пере­візник.

Транспортне законодавство передбачає обставини, що звільняють перевізника від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Ці обставини однотипні при перевезеннях усіма видами транспорту. Так, перевізник звільняється від відповідальності за недостачу, пошкодження та псування вантажу, якщо:

- вантаж прибув у справному транспортному засобі з непорушеними пломбами відправника;

- вантаж супроводжував експедитор або представник вантажовід­правника чи вантажоодержувача;

- недостача вантажу не перевищує норм природних витрат;

- недостача вантажу не перевищує допустимого розходження при ви­значенні його маси;

- вологість вантажу перевищувала допустиму норму;

- вантаж зіпсувався, оскільки відправник завантажив вантаж у непід-готовлений, неочищений транспортний засіб, який сам же й розван­тажував;

- вантаж був зданий до перевезення без зазначення його особливос­тей, що зумовлюють особливі вимоги до перевезення;

- швидкопсувний вантаж зіпсувався, але перевізник дотримувався ре­жиму перевезення, а строк перевезення не перевищував допустимо­го тощо.