Стаття 714. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднай} мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживаї (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та паливними ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

1. Правовою формою, яка опосередковує споживання енергетичних та інших ресурсів, є договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. У зв'язку з цим коментована стаття регулює один з різновидів договору купівлі-продажу — договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Для юридичної характеристики договору енергопостачання характерним є те, що зазначений договір є кон-сенсуальним, оплатним, взаємним і відноситься до публічних договорів. Разом з тим, у визначення договору енергопостачання включені ознаки, що дозволяють виділити його в самостійний вид договору купівлі-продажу і тим самим відмежувати від договору поставки та інших видів договору купівлі-продажу. До таких ознак насамперед відноситься спосіб виконання договору — передача енергії енергопостачальною організацією покупцю через приєднану мережу, а також наявність прав і обов'язків сторін не тільки при передачі енергії, але й при її споживанні. Ці ознаки договору обумовлені властивостями енергії як товару, що зводяться до наступного: 1) електроенергію неможливо накопичувати в значних кількостях і зберігати; 2) процес виробництва електроенергії, як правило, безу­пинний і нерозривно пов'язаний як з її транспортуванням, так і зі споживанням; 3) електроенергія при передачі споживається і не може бути повернута; 4) електроенергію можливо передавати тільки через приєднану мережу; 5) для прийому енергії в покупця повинні бути технічні пристрої для підключення до енергомереж енергопостачальної організації. Предметом зазначеного договору є енергетичні та інші ресурси, до яких належать: а) електрична енергія; б) теплова енергія (у вигляді гарячої води або пари). Крім того, ресурсами, які можуть постачатися через приєднану мережу, є природний газ, вода. Сторонами цього договору виступають енергопостачальна організація та абонент. Енергопостачальними визнаються комерційні організації, що здійснюють продаж споживачам зробленої чи купленої електричної або теплової енергії. Абонентами за договором енергопостачання (покупцем енергії) можуть виступати юридичні чи фізичні особи, що одержують енергію для безпосереднього споживання або для перепродажу. Необхідною умовою договору енергопостачання є наявність технічних передумов, тобто наявність у покупця енергетичних мереж, що можуть бути підключені до мереж енергопостачальної організації, а також приладів обліку та іншого устаткування, використовуваних у процесі споживання енергії. Ознаки постачання електроенергією характерні також для подачі споживачам теплової енергії, газу, нафти і нафтопродуктів, води через приєднану мережу. У зв'язку з цим поставка газу в балонах не опосередковується договором про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а використовується договір постачання або роздрібної купівлі-продажу. Для договору енергопостачання характерні такі обов'язки абонента, що не властиві купівлі-продажу: дотримання визначеного режиму споживання енергії, забезпечення безпеки енергетичних мереж і справність використовуваних ним приладів і устаткування, пов'язаних зі споживанням енергії. Особливості енергії (електричної і теплової) визначають ряд прав і обов'язків сторін договору, не характерних для інших видів договору купівлі-продажу. Крім оплати енергії, на покупця покладаються додаткові обов'язки, пов'язані з необхідністю: а) дотримувати передбачений договором режим її споживання; б) забезпечувати правила експлуатації енергетичних мереж, а також справність приладів і устаткування, використовуваних у процесі споживання енергії. Енергопостачальна організація наділена правом контролю за станом технічних засобів і безпекою їхньої експлуатації покупцем, тобто вона вправі контролювати виконання покупцем обов'язків, передбачених договором. Оскільки договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу є різновидом договору купівлі-продажу, за цим договором відбувається відплатна реалізація певного товару однією особою іншій. У зв'язку з цим коментована стаття у частині 2 закріплює, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (§ 1 глави 54 ЦК), якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Зокрема, до зазначеного договору не застосовуються положення щодо комплектності та комплекту, тари і упаковки (статті 682-686 ЦК), прийняття товару покупцем (статті 689, 690 ЦК). Положення про договір поставки (ст. 712 ЦК) також можуть застосовуватися до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Відповідно до частини 3 коментованої статті законом (ст. 4 ЦК) можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Правове регулювання окремих видів договорів постачання енергетичними та іншими ресурсами (крім ЦК та ГК України) здійснюється за допомогою спеціального законодавства з цих питань, основними з яких є: Закони України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р.; «Про енергозбереження» від 01.07.1994 р.; Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання, затверджене постановою КМУ від 31.08.1995 р.; Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р.; Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою КМУ від 26.07.1999 р.; Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затверджене постановою КМУ від 19.07.2000 р.; Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою КМУ від 09.04.2002 р., тощо.

 

7. Договір міни: загальна характеритсика.

Стаття 715. Договір міни

Договір міни (бартеру) - це договір, за яким кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший.

Договір міни (бартеру) належить до договорів, які опосередковують пе­рехід права власності.

Юридична характеристика договору міни:

- двосторонній;

- консенсустьний (договір набуває чинності з моменту досягнення всіх домовленостей між його сторонами);

- відплатний (договором може бути передбачено можливість встанов­лення доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. При цьому відбувається поєднання елементів до­говорів купівлі-продажу та міни).

Суб'єктами договору міни можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Особливістю договору міни є те, що кожна з його сторін є продавцем того товару, котрий вона передає в обмін, і покупцем товару, який юна одер­жує взамін.

Договором міни прийнято іменувати правовідносини, за яких сторони обмінюються лише майном. Якщо ж відбувається речовий обмін на роботи (послуги) чи обмін роботами або послугами, то такі правовідносини імену­ються бартером.

До договору міни (бартеру) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації чи інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не супер­ечить суті зобов'язання. На відміну від купівлі-продажу за договором міни еквівалентом, зазвичай, є не гроші, а інше рівноцінне майно.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Різновидом договору міни є зовнішньоекономічний бартер. Право­ве регулювання бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності здійснюється відповідно до Закону України "Про регулювання товарооб­мінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23 грудня 1998 р. Бартерна операція в галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із мішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натураль­ній формі між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України й іно­земним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формі.

 

8. Поняття, види та форма договору дарування.