Мовні норми - сукупність найбільш традиційних реалізацій мовної системи, повторюваних, відібраних і закріплених у процесі спільної комунікації.

Норми надають мові характеру впорядкованості й загальної обов'язковості. Основними ознаками мовної норми є традиційність, гнучка стабільність, сформована змінами культурно-історичних умов розвитку літературної мови, та варіативності.

Розрізняють такі норми української літературної мови:

Назви норм	Що регулюють норми	Приклади
Орфоепічні	Правильну вимову звуків та звукосполучень	[с/м'ійес':а], не можна [с'м'ійешс'а], [час], а не [ч'ас]
Акцентуаційні	Правильне наголошування слів	ви'падок, не можна випа'док;
Орфографічні	Правила написання слів та їх частин	Динаміка, не можна денаміка, Руссо, а не Русо.
Лексичні	Використання слів відповідно до їх лексичного значення	Рятувальник, не можна рятівник, якщо йдеться про професію); індукційний, не можна індуктивний (якщо йдеться про струм)
Словотвірні	Установлюють закономірності утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями	Гардеробниця, не можна гардеробщиця
Граматичні	Правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень та речень	Найперший, не можна самий перший. Він віддав дівчині цю дивовижну гірську квітку, яку можна бачити лише в Карпатах. Не можна: Він віддав цю дивовижну гірську квітку дівчині, яку можна бачити лише в Карпатах
Пунктуаційні	Уживання розділових знаків	Але. на жаль, у постанові жодним словом не згадано про самотніх людей похилого віку. Не можна: Але на жаль у постанові жодним словом не згадано про самотніх людей похилого віку.
Стилістичні	Доцільність уживання мовних засобів у конкретних стилях мови	У зв'язку з тим, що... не можна бо... в офіційно-діловому стилі. Море глибиною, не можна глибоченне море в науковому стилі.

Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та граматичних форм слів.

Українській мові властива милозвучність(евфонія), яка виявляється в плавності, мелодійності, інтонаційній виразності мовлення.

Акцентуаційні норми визначають правильне наголошування слів.

Система наголосів в українській мові доволі складна. Наголоси сучасної української літературної мови склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам. Кожне самостійне слово має наголос. Службові частини мови, як правило, не мають наголосу. Вони приєднуються до самостійних, утворюючи разом з ними так зване фонетичне слово, наприклад: думай же, ходив би, я і ти.

Багатоскладові слова, а особливо складні, крім основного наголосу можуть мати ще й додатковий (і не один), що характеризується меншою силою. Він також позначається за потреби спеціальним значком, наприклад: військ`овозобов’я´заний, `аерофотозніма´ння.

Деякі складні слова (що пишуться через дефіс) мають два головні наголоси, наприклад: воє´нно-стратегі´чний. В українській мові наголос вільний, різномісцевий і рухомий, тобто він може падати на будь-який склад слова і змінювати своє місце у формах того самого слова: діло, робота, молода, випереджати, перепідготовка, перекваліфікація.

Нормативне наголошування є необхідною ознакою культурного й грамотного мовлення. Перевірити наголошування слів та їхніх форм можна за орфоепічними й орфографічними словниками, а також за спеціальними словниками наголосів.

Орфографічні норми встановлюють одноманітність написання слів відповідно до усталених правил. Вони визначають правила написання слів разом, окремо,через дефіс;уживання великої і малої літери; способи переносу слів з одного рядка в інший; уживання апострофа; правила написання слів іншомовного походження тощо.

Пунктуаційні норми регулюють уживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок тощо.

 

Практичне заняття № 3

Мовні норми, їх типологія. Модульна контрольна робота

План

1. Лексичні норми мови професійного спілкування:

- загальна характеристика лексики української мови;

- слова іншомовного походження у професійному мовленні;

- синоніми, їх види. Особливості вживання синонімів у професійному мовленні;

- антоніми, їх функції у професійному спілкуванні;

- омоніми, їх різновиди;

- пароніми, специфіка їх використання у мовленні фахівців.

2. Словотвірні норми української мови. Основні способи словотворення.

3. Граматичні норми: використання в мовленні фахівців.

4. Стилістичні норми, їх підвиди й специфіка.

5. Модульна контрольна робота.

Питання для самоконтролю

1. Що регулюють лексичні норми української мови?

2. Які слова називають синонімами? На які види й за якими ознаками поділяють синоніми? Як відтворюються синоніми в професійному мовленні?

3. Які слова називають антонімами? Назвіть їх функції в професійному мовленні.

4. У чому полягає відмінність між омонімами й багатозначними словами?

5. Які слова називають паронімами? У чому полягає специфіка їх уживання в професійному мовленні?

6. Що ви знаєте про словотвірні норми української мови? Пригадайте основні способи словотворення.

7. У чому полягають граматичні норми? Наведіть приклади.

8. Що здійснюють за допомогою розділових знаків? Відповідь проілюструйте прикладами.

 

Література

Див. позиції 1, 10, 12 (с. 31–32, 165–228), 13 (с. 100–130), 23 (с. 15–21) (список базової рекомендованої літератури).

 

Практична частина

 

1. Утворіть пари словосполучень з паронімами, дібравши зі слів, поданих у дужках, відповідне за змістом. Значення паронімів з’ясуйте за «Словником паронімів української мови» Д.Г. Гринчишина й О.А. Сербенської.

Ознайомити, познайомити (зі станом справ, зі співробітниками), відрізнятися, вирізнятися (зростом, від своїх колег), освоювати, засвоювати (правила, землі), обумовлювати, зумовлювати (тенденції, пунктом договору), оснований, заснований (на вченні, університет), виборний, виборчий (орган, бюлетень), військовий, воєнний (квиток, період), гарантійний, гарантований (кредит, заробіток), громадський, громадянський (орган, обов’язок), інформативний, інформаційний (характер, канал), перекладацька, перекладна (практика, література), професійний, професіональний (футболіст, обов’язок).

 

2. Зредагуйте слова й словосполучення, звертаючи особливу увагу на порушення словотвірних норм.

Акумуляторщик, апаратчик, болільщик, пануючий, верстальщик, виставочний, газовщик, дресировщик, зав’янути, заготовщик, закройщик, заправщик, зборщик, каменщик, котельщик, копіровщик, кружевниця, назначити лікарство, об’яснив, приводити приклади, прикладати зусилля, садік, скрутчик, швея, завідуючий.

 

3. Запишіть подані словосполучення в давальному і кличному відмінках однини.

Юрій Іванович, друг Андрій, добродій Литвин, пан президент, колега Василенко, панна Наталя, Марія Степанівна, добродійка Шевченко, пані Леся, Василь Іванович, добродій слухач.

 

4. Поставте іменники в потрібному відмінку. Назвіть особливості зв’язку числівників з іменниками.

Два (протокол, кущ, тренер, виконавець); три (раз, кілометр, юрист, педагог); чотири (стрибок, метр, дослід, біолог), п’ять (кілограм, менеджер, метр, грузин); одна друга (частина, тонна, гектар); два з половиною (раз, центнер, градус).

 

5. Зредагуйте речення з порушеним порядком слів.

1. Наведені в цьому розділі, типові форми документів використовуватися можуть для укладання науково-технічної продукції. 2. За цим договором несе відповідальність за неналежне використання обов’язків орендар. 3. Через свого представника з числа співавторів ознайомитися з усіма матеріалами мають право автори. 4. Сторони за взаємною згодою достроково мають право розірвати договір. 5. Під час перебування делегації з офіційним візитом неофіційні зустрічі організовують також. 6. За взаємною домовленістю визначається місце і час проведення переговорів.

 

Завдання для самостійної роботи

1. Прочитайте поданий текст. Яка лексика в ньому переважає – корінна чи запозичена? Випишіть 5 слів, засвоєних з інших мов, з’ясуйте їх походження та значення за відповідним словником.

Спілкувальний (комунікативний) етикет у вербальному та невербальному виявах – явище загальнолюдське. Водночас йому завше притаманні етнічні особливості, національна своєрідність. Це спричинено, з одного боку, специфікою природно-кліматичних умов, способами господарювання, контактами з іншими народами, впливом релігії, рівнем культурно-цивілізаційного розвитку тощо, а з іншого – «душею народу», його вдачею, темпераментом, ментальністю, національним характером. Наприклад, українцям, за словами Михайла Грушевського, властивий «високий розвиток своєї гідності, пошанування гідності чужої, любов до певних, установлених зверхніх форм, «законних річей», культурних і громадських вартостей життя». У мовленнєвому етикеті українців відбито такі риси, як побожність, шану до батьків, до жінки, демократизм, емоційність, естетизм, делікатність та ін. (Марія Стахів).

 

За допомогою словника доберіть до слів синоніми. Визначте, чи різняться вони відтінками значень, чи є абсолютними. За допомогою тлумачного словника визначте, які слова належать до багатозначних. Зверніть увагу на те, як у словниках подають тлумачення багатозначних слів.

Авторитет, апеляція, баланс, галузь, горизонт, дефект, інвестор, контракт, оксидація, симптом, стимул.

 

3. Запишіть подані іменники в родовому відмінку однини. Поясніть закінчення.

Ваучер, ринок, вексель, дебет, фініш, документ, папір, термін, експеримент, формуляр, експорт, заголовок, підпис, індекс, заклад, ксерокс, апарат, адресант, бланк, банк, комп’ютер, інститут, адрес, курс, колектив, виробіток, спеціаліст, приріст, студент, відмінок, журнал, стиль.

 

4. До поданих прикметників утворіть (за можливості) просту й складену форми вищого та найвищого ступенів порівняння.

Блискавичний, багатий, високий, тяжкий, традиційний, дотепний, вузький, дорогий, гарний, товстий, щирий, ледачий, уважний.