Перебудова. Визрівання нових культурних вимірів сучасності

Після смерті Л .Брежнєва в 1982 Загальна криза суспільства загострювалася. Питання змін перетворилося на питання життя чи смерті радянської системи. У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова.

Періодизація перебудови

1. 1985-1986 pp. — пошуки шляхів модернізації соціалістичного суспільства; курс на «прискорення»;

2. 1987-1988 pp. — початок реальних перебудовних процесів, спроби реформ у промисловості, гласність. «Перебудова згори»;

3. 1989-1991 pp. — «перебудова знизу». Падіння авторитету комуністичної партії, кінець її політичної монополії, утворення нових партій.

1.2. критиці існуючого ладу,

відродженні української історії та культури

Із забуття почали повертатися твори М.Грушевського, М. Костомарова, В.Винниченка та інших,

робилися спроби заповнити "білі плями історії" (голодомор 1933 р., сталінські репресії, ОУН-УПА, Центральна Рада...). Відбувалася реабілітація жертв сталінських репресій.

Неформальні організації, що почали виникати в Україні (Товариство Лева, Український культурологічний клуб), вимагали оновлення соціалізму, гарантування прав людини, суверенітету України на основі нового союзного договору.

Упродовж 1988-1989 рр. масово виникають неформальні організації, які очолюють демократичний, національно-визвольний рух: Українська Гельсинська Спілка (сформувалася на базі відомої Вам Української Гельсинської Групи), Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка, екологічна організація "Зелений світ", антисталінське товариство "Меморіал", студентське об'єднання "Громада".

У вересні 1989 р. з ініціативи Спілки письменників України та інституту літератури АН УРСР була створена масова суспільно-політична організація "Народний рух України за перебудову"(Рух) на чолі з І.Драчем, а головною метою оголошено вихід України з СРСР, відновлення української державності, усунення комуністичної партії від влади. Важливими чинниками суспільно-політичного життя стали страйки, демонстрації, мітинги, збори, політичні дискусії.

Розгортався національний церковний рух за відродження Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та легалізацію Української греко-католицької церкви (УТКЦ).

Критично мислячі комуністи у березні 1990 р. з метою демократизації партії утворили Демократичну платформу в КПУ. їхньою вимогою був вихід КПУ зі складу КПРС, проведення політики в інтересах українського народу. Однак керівництво КПУ не пішло шляхом демократизації і продовжувало орієнтуватися на Москву.

Виникнення багатопартійності

У 1990 р. після ліквідації ст.6 Конституції СРСР та прийняття Верховною Радою України Постанови "Про порядок реєстрації громадських об'єднань" починається формування багатопартійної системи. Першою була створена Українська республіканська партія - УРП (на базі Української Гельсинської Спілки). Усього ж у 1990-1991 рр. виникло майже 20 опозиційних партій. Серед них - Демократична партія України, "Партія Зелених" України, партія Демократичного Відродження України

1. Процеси реформування йшли повільніше, гальмувалися В. В. Щербицьким.
2. На здійснення «перебудови» дуже вплинула Чорнобильська катастрофа (аварія на Чорнобильській атомній електростанції у квітні 1986 р.).

3. Процеси «перебудови» в Україні відбувалися без кровопролиття, як це було в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані, Узбеки стані, Таджикистані та інших республіках тодішнього СРСР.

Білет 30

Мазепинське бароко. Стилістична особливість бароко як епохи

Батьківщиною Бароко вважається Італія. Засновником вважається Джовані Лоренцо Берліні.

Барокове мистецтво виникає на хвилі контрреформації і поєднує у собі форму мистецтва Відродження із релігійним змістом.

Бароко(досл. - мушля, щось химерне,дивовижне). Для цього напрямку характерні такі риси:

1. Символічність;

2. Декоративність;

Домінування ірраціонального над раціональним.

Домінування форми над змістом.

Асиметричність.

Бароко розвивається на рівні як професійного, так і народного мистецтва. Народна культура стала виразником козацтва, причому не лише старшини, а й повсякденної культури козаків.

Тому на думку Чижевського Бароко стало виразником світогляду і ментальності українського народу. Саме Бароко відобразила особливості становлення української самонаціональної культури.

АРХІТЕКТУРА Першим напрямом стає трансформація давньоруських храмів. Перебудовується Софіївський собор, Києво-Печерська лавра, Георгійська церква, Троїцький монастир(Чернігів). Барокова архітектура пов’язується з такими відомими архітекторами: Й.Шедель, Б.Растреллі, Б.Меретин, І.Григорович-Барський, І.Равич, С.Шалматов, І.Георгій-Пінзе.

Декілька основні напрямки розвитку архітектури Бароко:

1. Українська барокова архітектура поєднувала європейські традиції із традиціями народної дерев’яної архітектури.

2. Поєднання давньоруських та європейських традицій у формі трансформації, перебудови давньоруських храмів у бароковому стилі. Тобто пам’ятки, які вже існували були лише трансформовані:

- добудова головної дзвіниці та брами, перебудовується купольна система, здійснюється орнаментальне оздоблення фасадів та інтер’єру Софіївського собору (Й.Шедель);

- добудова дзвіниці, житлового комплексу з різноманітними кольорами Києво-Печерської лаври. Оздоблення куполів.

Також трансформації зазнають Троїцький та Ільїнський собори у Чернігові, собор Мґарського монастиря у Лубнах, Покровський собор у Харкові, церква Видубицького монастиря у Києві та інші.

3.Козацький собор, який мав 5-купольну конструкцію з чотирма одинаковими фасадами (щоб створити асиметрію, це давало ілюзію більшого розміру, аніж його реальні показники);

- Миколаївський собор у Ніжині;

- Георгіївський собор у Видубицькому монастирі;

- Миколаївська церква Святогірського монастиря (Донецька обл.);

Козацький собор будувались не лише професійними архітекторами, але й народними майстрами: Стефан Ковнір.

Характерною рисою козацького собору є прагнення до злиття з природою. Це виражається в орнаментальних прикрасах, які імітують рослинний світ, та в кольоровому оздобленні.

3. Проникнення європейського Бароко.

- Андріївська церква (Растреллі), вона завершувала перспективу головної вулиці Києва. Ця споруда має асиметричний характер. Церква невелика за розмірами, але високий підмурівок і система сходів створюють ефект домінування цієї споруди над іншими спорудами в Києві. Автор також здійснює інновацію в кольоровому аспекті: він використовує білий, блакитний, золотистий кольори, які створюють особливо витончений образ (ідея гармонії з небом).

Растреллі створює імператорський палац у Києві (згодом Маріїнський). Характерною рисою оздоблення є використання міфологічної символіки, статуеток-алегорій, рослинного орнаменту.

Собор св.Юра (Бернард Меретин). Тут можна помітити поєднання західноєвропейського стилю з національними особливостями. Оздоблений собор скульптурними композиціями левів, міфологічними персонажами (Іван-Григорій Пінзель).

4. Будівництво міст. Виникає світська барокова архітектура у вигляді ратуш, палаців вельмож, шкіл, ринків. Саме Бароко принципово змінює архітектурний образ Києва,Одеси, Миколаєва, Маріуполя, Львова.

Батурин і Глухів – Розумовського. Маєток графа Завадовського на Чернігівщині.

І.Равич, Пінзель – скульптори.

Розвиток живопису – іконопис,

Ктиторський потрет – зображення історичних осіб у храмах(меценати, гетьмани).

Парсунний портрет – зображення історичних осіб в ідеалізованій формі.

Виникають народні ікони (козацькі Покрови, козак Мамай – символи козацтва);

У жанрі парсунного портрету - усі гетьмани Гетьманщини.

Найвідоміші представники живопису: І.Мартус, М.Петрахнович, В.Боровковський, І.Руткович та інші.

Титорський портрет: зображення 85 історичних діячів від К.Р. до Петра І в Успенському соборі Києва.