Головний осередок отм – лівобережжя

Характерні риси:

- багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилена декоративність, динамізм, вигадливість форм;

- демократичні тенденції: поступовий відхід від засилля церковного впливу, посилення світського початку;

- розширення жанрового діапазону, фольклоризація мистецьких жанрів;

- світлотіньове моделювання, просторова перспектива, динамічна композиція (вплив фламандської школи);

- пафос утвердження козацької держави: героїзм, патріотизм, сюжети військової слави, лицарських чеснот, святої пожертви, перемоги життя над смертю;

- тяжіння до античності та міфологічних образів поєднувалося з традиціями Київської Русі та ренесенсними тенденціями.

 

Жанри:

Іконопис – «парадна форма барокового малярства» (виразні, театрально піднесені жести, урочисті постаті, світлові ефекти, вишукані лінії драпірування, об’ємність форм, яскравість барв, рокайльні впливи).

Приклади:

- розпис на стінах церкви Святого Духа в с. Потеличі (зображення мук Христа);

- Іван Руткович – розписи в церкві Різдва Христового в Жовкві: цикл сцен на тему П’ятдесятниці; ікона Нерукотворного Спаса, Архангел Михаїл, центральна ікона Ісуса Пантократора, «Зняття з хреста», «Явлення Христа Марії Магдаліні» - насичена палітра, теплі кольори з перевагою червоного;

- Йов Кодзелевич – розписи богородчанського іконостаса (1698-1705): ікона Вознесіння Богородиці, «Успіння», «Тайна вечеря»; Спас Вседержитель (с. Городище Луцького району); «Нерукотворний Спас» із іконостаса Загровського монастиря; розписи для церкви Воздвиження Чесного Хреста в Скиті Манявському;

- Микола Петрахнович – Львівська Успенська церква: сцени «Страстей Христових», «Одигітрія»;

- іконостас Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях (побудована С. Ковніром як усипальниця Данила Апостола в 1734): більше ста ікон роботи різних майстрів: «Введення до Храму», «Зішестя до пекла»);

- переважання рослинних мотивів в орнаментах (виноградна лоза і ґроно – євхаристійний «Спас-виноградар»).

Тенденція до секуляризації мистецтва: автори починають ставити на іконах підписи (Руткович і Кондзелевич), зображують на них своїх сучасників (ікони «Мучениць» з м. Конотопа /в церковному зображенні мучениць Анастасії та Іулянії очевидно вгадуються образи гетьманш Насті Скоропадської та Уляни Апостол/; Руткович – портрет міщанки, який є складовою ікони) => поява посади суперінтенданта (наглядача за канонами іконопису).

 

Портрет

- козацько-старшинський: інтимізація портрета: портрет Гната Ґалаґана та його дружини, портрет Василя Гамалії, Прасковії Сулими;

- шляхетсько-магнатський (підкреслення суспільного престижу, виразна станова характеристика, гуманістичні уявлення про гідність людини): портрети короля Стефана Баторія, Костянтина Острозького, Яна Гербурта, Яна Замойського, Анни Гойської; «Ян III Собєський під Віднем», «Королева Марія Казимира (Марисенька) з дітьми» Шимоновича; портрети польської знаті — львівського старости Станіслава Мнішека та підканцлера Томаса Замойського пензля Федора Сеньковича;

- ктиторський (зображення засновників церков або людей, що надавали монастирям фінансову підтримку) – портрети братів Якова та Івана Шиянів;

- домовинно-епітафіальний: поколінний надгробок київського воєводи Адама Кисіля в родовій церкві-усипальниці в с. Низкиничі на Волині; зображення Яна і Станіслава Жолкевських на надгробку в костьолі в Жовкві; портрет Костянтина Корнякта з братської Успенської церкви у Львові;

- паруснний[міщанський] – МиколаПетрахнович: портрет доньки львівського купця Варвари Лангиш; портрети пензля ФедораСеньковича.

 

Графіка (як самостійний жанр виокремилася з другої половини 17 ст., осередок – малярська школа Києво-Печерської лаври); риси – складна символіка, геральдичні знаки, алегоричність, пишність, декоративність.

- книжна гравюра (Сакович, ілюстрації до «Віршів на жалісний потреб... гетьмана Петра Конашевича­Сагайдачного» - зображенняСагайдачного на коні, гравюра «Здобуття Кафи»; майстер Ілія, гравюри до «Требника Петра Могили й «Печерського патерика»; Олександр Тарасевич «Поклоніння волхвів», «Хрещення Христа», «Ян ІІІ Собеський»; Леонтій Тарасевич, ілюстрації до Печерського патерика 1702);

- панегіричні «тези» («конклюзії») – Щирський «Лицар-вершник»; Мігура – панегіричні гравюри на честь Івана Мазепи (гетьман на тлі зведених його коштом соборів і в оточенні символічних зображень чеснот) та Варлаама Ясинського.

 

Народне малярство

- образ козака-бандуриста Мамая;

- ікони народних майстрів (народ безпосередньо сприймав релігійні образи, найбільше шануючи тих святих, що втручалися у безпосередні клопоти людей: Богородицю (ікона «Покрова» з Нікопольського собору, ікона Богородиці з Переяслава, образ Печерської Богоматері із зображенням засновників Києво-Печерської лаври — святих Антонія та Феодосія), Миколая, Юрія, Параскеву. Христові страсті як улюблений христологічний сюжет народних іконописців).

 

- УКРАЇНСЬКА СКУЛЬПТУРА БАРОККО

Київщина: Техніка металопластики (мідь, карбована на смолі) - оздоблення царських врат іконостасів, на яких викарбовували людські постаті. Зразок: царські врата іконостаса Софійського собору в Києві, які створили київські цехові майстри П. Волох, Ф. Таран, І. Завадовський. Сюди ж: статуї на фасадах Київської ратуші й церкви Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Розвиток скульптури в Києві та на Лівобережній Україні у XVIIІ ст. пов'язаний з діяльністю майстрів Івана Равича та Сисоя Шалматова.

 

Сформувався український багатоярусний іконостас, який налічував до дев’яти ярусів. Оформлення іконостасів різьбленням. Іконостаси збільшуються за розміром (яруси виростають вгору і в ширину), в одній будівлі їх буває кілька, змінюється взаємовідношення між конструкцією та оздобою. Посилення декоративності іконостаса - у висуненні на перший план різьблення, якому підпорядковували архітектуру і деякою мірою живопис.

Архітектурний образ іконостасу набуває барокових форм за рахунок фронтонів, волют (спіралеподібні елементи), пишної орнаментики (Богородчанський іконостас з Манявського скиту). Іконостас - динамічна композиція з вигнутими ярусами, глибоким ажурним позолоченим різьбленням (іконостас Преображенської церкви у Великих Сорочинцах). Поряд з традиційним мотивом виноградної лози, в іконостасному різьбленні з’являються тваринні мотиви (лев, дельфін, геральдичний орел), людська фігура у формі т.зв. «Ієсеєвого дерева». В царських вратах барокових іконостасів різьблення домінує над живописом.

В західних областях України в другій половині XVII — XVIIІ ст. зосереджена найбільша кількість скульптури, - для оздоблення католицьких та уніатських храмів.

Наприкінці XVII ст. в Галичині не було своїх майстрів і для виконання скульптурних робіт запрошували митців з закордону. Серед них були Шванер і А. Шлютер. Барокова скульптура, що відчула вплив стилю рококо має видовжені пропорції, в позах та рухах постатей багато динаміки, іноді вони ніби танцюють. Основою їхньої композиції є контрапост, при якому весь тягар тіла переноситься на одну ногу. Обличчя з гострими рисами виявляють вдачу або скороминучі настрої й почуття людини. Якщо скульптура дерев’яна, то скульптор майже ніколи не зберігає природної фактури дерева, а розфарбовує його, що посилює натуралістичність зображення.

Найвищого розквіту галицька скульптура досягає в 60-70-х рр. XVIIІ ст. Цей етап представляють троє митців: Севастьян Фесінгер, Антон Осинський і Пінзель.

Пінзель — скульптури для фасаду собору св. Юра у Львові (1759 — 1761): дві великі статуї святих Афанасія і Лева та фігура св. Юра на коні. Для творів Пінзеля характерне експресивне трактування образів та пластична виразність форми. З творчістю Пінзеля пов’язують також серію кам’яних фігур, що доповнюють архітектуру ратуші в Бучачі (фігури міфологічних та біблійних героїв: Геракла і Нептуна, Давида і Самсона та ін.), скульптурне оздоблення церкви й костелу в Городенці.

 

- Іноземні скульптори. Львівський осередок: Михайло Філевич та Семен Старжевський (скульптурне оздоблення інтер’єру собору Св. Юра); Матвій Полейовський та Іван Оброцький (інтер’єр та вівтар Латинського собору у Львові).

- В Західній Україні в добу бароко поширена також народна скульптура — дерев’яна, поліхромна, іноді позолочена. Окремі твори вражають реалізмом та демократичністю типажу („Апостоли Петро та Павло” з церкви в Підгайцях)

- Той дух пориву, неспокою, що такий характерний для мистецтва барокко, в скульптурі найперше дав себе знати в надгробках, у мавзолеях, поставлених над покійниками по церквах та каплицях. У той час, як ще в добу ренесансу покійників на мавзолеях представляли спокійно лежачими, з головою, обпертою на руку, ніби у сні, тепер, у добі барокко, покійників ніби пробудили зі сну й частіше представляють стоячими або в цілий зріст, або обтятими більш чи менш незручно і вставленими в нішах.

- Ще характерніший для доби барокко надгробок у каплиці Боїмів у Львові, поставлений для Юрія Боїма з дружиною й цілої його родини. В центрі- скульптурна група Піста (мадонна з тілом сина на колінах), а по боках — схилені на коліна постаті Юрія Боїма та його дружини. На самім верху надгробка — ціла стояча постать благословляючого Христа, а нижче в кілька ярусів поставлені навколішки діти та внуки Юрія Боїма. Автором цього монументу був Галуш Пфістер (1573 — 1645).

- Орнаментальна дерев’яна різьба: обрамлення ікон, вівтаря і навіть цілі іконостаси. Якраз у добу барокко іконостаси, що раніше в церквах були невисокі, розвинулися в цілу багатоярусну стінку, що перегороджувала церкву.

- Ліплена скульптура найбільше розвинулася в працях із стукко й пишно оздоблювала як церкви доби козацького барокко, так і світські палати. Мотиви були здебільшого комбіновані з геометричних, рослинних, тваринних візерунків, а іноді й людських голів, а найчастіше ангельських крилатих голівок або й цілих крилатих амурів. Такими скульптурами особливо рясно вкрито церкви Мазепинської забудови як на провінції, так і в Києві, особливо церква Великого Миколи біля Лаври та Братська церква на Подолі. Ті мотиви скульптурної орнаментації, що в добі ренесансу італійські майстри занесли до Львова — як, наприклад, обвивання колон виноградною лозою або гірляндами рослин, підтримуваними янголятами, чи декорація площин аканфовим листом, — все це розійшлося по всій Україні в XVII ст. і стало працею українських майстрів — ще рясніше, ще багатше й ще вибагливіше

- Якщо сюди ж треба класицизм – див. питання про вияви класицизму!!!