Значення творчості Сковороди для розвитку укр. культури

Григорій Савич Сковорода (1722—1794 pp.) — видатний український філософ, мислитель, гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Він народився у сім'ї малоземельного козака-підпомічника в с. Чорнухи на Лубенщині. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, майже три роки був співаком придворної капели в Петербурзі, потім відвідав низку країн Європи.

У 1751 р. Г.Сковорода повернувся на батьківщину. Тривалий час працював домашнім вчителем, а згодом викладачем Переяславського і Харківського колегіумів. Проте світська і церковна влада переслідувала мислителя за його філософське вчення, розбіжне з офіційними концепціями Православної церкви. Тому він змушений був 1769 р. остаточно залишити педагогічну роботу.

У своєму розумінні світу філософ дотримувався морально-етичних засад одвічної боротьби "добра" і "зла". Під "злом" він розумів прагнення до збагачення, паразитизм, розбещеність. Протилежність "зла" — "добро", що символізує високі духовні інтереси людини. Отже, філософське вчення українського мислителя було об'єктивно спрямоване на утвердження ідей гуманізму, добра, справедливості.

Дотримуючись позицій гуманізму, Г.Сковорода обстоював єдність людини і природи. На думку філософа, шлях до людського щастя прокладається через самопізнання. Пізнати себе, за Сковородою, — пізнати божественне у собі. Теорія самопізнання пов'язувалася з ідеєю суспільно-корисної "сродної" праці, яка полягала в утвердженні прав кожної людини на щастя відповідно до природних здібностей. На думку філософа, головною умовою поліпшення народного життя є поширення освіти, духовне звільнення людини.

Вважав, що найкоротший шлях до Бога – через самопізнання, через обожнення та преображення власного серця. Ось і кордоцентризм – сприйняття світу серцем, філософія серця, прагнення охопити в обмеженому безмежне.

Твори: ЗО байок, об'єднаних у збірку «Басни харьковскія», віршовані твори у збірці «Сад божественних пісень», трактати «Начальная дверь ко христіанскому добронравію», «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни [Разговор дружескій о душевном мирЂ]», «Асхань».

Творчість Г.Сковороди мала великий вплив на нову українську літературу, яку започаткував Іван Котляревський.

Білет 8.

Грецькі колонії Причорномор’я

Античні міста-держави почали створюватися у VII ст. до н.е. в Криму та в Північному Причорномор'ї греками-колоністами. На території сучасної України вони проіснували близько тисячі років і загинули внаслідок Великого Переселення Народів

Серед причин грецької колонізації можна виділити наступні:

1. Демографічний вибух в Елладі;

2. Брак природних ресурсів;

3. Політичні конфлікти;

4. Розвиток торгівлі.

Всю історію існування грецьких поселень в Північному Причорномор’ї можна поділити на два етапи:

1) Грецький – друга половина VII ст. до н. е. – середина I ст. н. е. – поява та розквіт грецької цивілізації Північному Причорномор’ї – грецькі держави були політично незалежними, або входили до складу інших елліністичних держав – наприклад, Понтійське царство на деякий час встановило контроль над Боспорською державою;

2) Римський – середина I – IV ст. н. е. – коли грецькі держави потрапляють у залежність від Римської імперії та гинуть внаслідок Великого Переселення Народів – період варваризації грецької культури та поступового занепаду античної цивілізації.

Політична організація:

- рабовласницька демократія (метрополіі – поліси, які засновують колонії). Грецькі колонії були цілком політично незалежними державами. Державний лад в грецьких полісах був переважно республіканський. Єдиним винятком був монархічний устрій Боспорської держави, але й тут царі Боспору були вимушені зважати на традиційні цінності грецьких полісів, які перебували у складі царства.

- Вся влада належала народним зборам, у яких могли брати участь всі повноправні дорослі чоловіки (без негромадян, жінок та рабів, звісно). На зборах обиралися колегії архонтів, які репрезентували виконавчу владу в полісі та регулювали різні сфери життя населення.

Життя і культура:

- Типові грецькі міста були не більше 50-60 га. Житла будувалися з каменю або цегли. Навколо міст розташовувалася сільськогосподарська округа поліса – хора. Відносини греків з місцевим населенням були не завжди мирними. Доволі часто античні поліси зазнавали варварських навал, через що в кожному полісі був акрополь - укріплена фортеця в центрі міста. Після переходу під контроль Римської імперії захистом грецьких міст займалися римські легіони.

- Поширюється грамотність. Значна увага приділялася фізичній підготовці юних громадян. Для занять спортом споруджували спеціальні будинки-гімназії. Про поширення медичних знань свідчать знахідки бронзових і кістяних медичних інструментів. В Ольвії існувала аптека.

- Торгівля: експорт - пшениця, вино («дешеві вина») риба, шкіра, хутро, сіль, будівельний ліс та раби;
імпорт - кераміка, дорогі елітні вина, ювелірні вироби ін. товари з Еллади.

- Грецькі міста-держави справляли дуже значний вплив на місцеве населення України. Рештки грецьких храмів та античної матеріальної культури були знайдені навіть на території Полтавської області. На зламі двох ер зростає вплив місцевого населення на грецьку культуру – починається варваризація останньої, еллінська культура все більше розмивається серед культур місцевих народів, втрачаючи свою унікальність.

Причини занепаду:

- У I ст. до н. е. Єгипет починає конкурувати з колоніями у експорті зерна;

- Постійні війни з кочівниками;

- ослаблення Римської імперії;

- варваризація грецької культури в колоніях;

- навала готів та гунів у IV ст. н. е.

Вияви класицизму в Україні

2-а половина ХІХ ст. – класицизм, протилежність, антипод бароко. За змістом цей мистецький напрямок виражав раціоналістичну традицію західноєвропейського просітництва.

Для класицизму характерно:

1. використання зразків, канонів античного мистецтва;

2. домінування раціональної складової у структурі художнього образу (правильні геометричні форми в архітектурі, математичні розрахунки в музичних творах ¾ноти, ½...);

3. Чітка регламентація тем, сюжетів, зображально-виражальних засобів мистецького твору. Ефект фундаментальності, домінування спокою над рухом, низький р-нь декоративності.

Але в укр. Культурі цей напрямок майже не приживається, оскільки не відповідав потребам національного руху і не виражав емоційну складову. Класицизм розвивається представниками інших культур. В архітектурі: Вінченсо Беретті.

3 великі центри: Санкт-Петербург, Варшава, Відень.

Архітектура: впливиєвроп. Класицизму позначилися на Києві, Лівобережжі та Слобожанщині, на гетьманських резиденціях, палацах як вияви класицизму в укр. культурі (Ганських у с.Верхівня, Станіслава Потоцького в місті Тульчин, палац графа Потоцького в Батурині), театрах (оперні театри у Києві, Львові імені Заньковецької та Одесі), храмах, громадських будівлях, у Києві чудовим зразком класицизму є Червоний корпус Київського університету, збудований у 1837-1843 рр. за проектом В. Беретті.J

Скульптура: пам’ятник Рішельє в Одесі, надгробок гетьмана Розумовського в Батурині,

Живопис: твори Левицького, Саменка, Луки Долинського (автор картини «Пророки» у Соборі св. Юри у Львові,

Музика: Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель. Глухівська музична школа. Опери (Березовського «Демофан»).

Література: трагікомедії «Володимир» Феофана Прокоповича, поезії Івана Некрашевича, шкільних «піїтиках» XVIII ст., травестійна ода «Пісні Гараська» Петра Гулака-Артемовського, оповідання Григорія Квітки-Основ'яненка.

Героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), а в доробку Г. Квітки-Основ'яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза. З «високих» жанрів на зламі XVIII—XIX століть була поширена ода (І. Фальковський, І. Максимович, І. Шатович), яка створювалася з приводу урочистих дат або візитів світських і церковних можновладців.

Український класицизм, незважаючи на свій не вельми різноманітний прояв, знаменує собою перехід до єдиної літературної мови. Вживання народної мови вимагали існуючі в літературі українського класицизму жанри — травестія, байка, комедія, народне оповідання. Такий перехід від білінгвічного бароко (церковнослов'янська й українська мови) стає для України справжнім літературним ренесансом.

Білет 9