Теорія соціальної стратифікації, моделі соціальної нерівності.

Сучасне суспільство характеризується наявністю груп, які розпоряджаються значно більшими ресурсами багатства та влади, ніж інші групи. Наявну в суспільстві (спільнотах і групах) нерівність між індивідами й об'єднаннями індивідів, яка виявляється в неоднаковому доступі до соціальних благ і ре­сурсів та володінні ними, називають соціальною стратифікацією.

Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, що існує в певному суспіль­стві в певний історичний період. Вона є стійкою, регулюється та підтримується інституційними механізмами, постійно відтворюється й модифікується. Соціальна стратифікація має такі особливості:

• стратифікація - це рангове розшарування населення, коли вищі верстви перебувають у більш привілейованому стано­вищі порівняно з нижчими; • кількість вищих верств значно менша, аніж нижчих. Стратифікація має такі основні виміри (критерії): • дохід; • освіта; • влада; • престиж. Перші три критерії стратифікації - дохід, освіта, влада - мають об'єктивні одиниці виміру (гроші, роки, люди). Престиж є суб'єктивним показником, який відтворює рівень поваги до якої-небудь професії, посади, до виду діяль­ності в суспільній думці. Пітирим Сорокін вважав, що стратифікація в суспільстві має три основні види: • економічна - за рівнем прибутку, де багатство й бідність - полюси, між якими розташовані та котрими відмежовані одна від одної різні верстви; • політична - означає поділ населення на правлячу меншість і підпорядковану більшість; • професійна - за ієрархічною будовою шкали професій залежно від важливості їхніх функцій у житті суспільства. Це означає, що суспільство потрібно розділяти за критерія­ми прибутку (а також багатства), за критеріями впливу на поведінку членів суспільства та за критеріями, пов'язаними з успішним виконанням соціальних ролей, наявністю знань, навичок, умінь, які оцінює та винагороджує суспільство. Т. Парсонс пов'язує конфігурацію соціаль­ної системи з панівною в суспільстві системою цінностей. Ієрархія соціальних верств визначається сформованими уяв­леннями про значущість кожної з них, виходячи з чинної на певний період ціннісної системи. При цьому розподіл людей на соціальні верстви відбувається за такими критеріями: - якісні характеристики членів суспільства, що визнача­ються генетичними рисами та приписаними статусами (по­ходженням, здібностями та ін.); - рольовий набір, який людина виконує в суспільстві (по­сада, рівень професіоналізму тощо); - володіння матеріальними та духовними цінностями.

Поняття сімї в соціології.

Соціологія сім*ї як галузь соціології. Визначення сім*ї та шлюбу.Соціологія шлюбу й родини – галузь соціології, що вивчає формування, розвиток та функціонування родини та шлюбних, сімейних відносин. Шлюб – це історично зумовлена, усталена, санкціонована форма відносин між чоловіком та жінкою, що встановлює їхні права та обов*язки відносно одне одного та дітей. Сім*я вивчається та розглядається з двох поглядів: 1)як соціальний інститут, що характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій та зразків поведінки; 2)як мала соціальна група, заснована на шлюбі чи кревній спорідненості, члени якої об*єднані спільним побутом, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою.СІМ'Ї СОЦІОЛОГІЯнапрям в соціології, який вивчає сім'ю як соц. ін­ій. На відміну від ін. галузей соціології, С.с. розвивалась в останні роки, як за кордоном, так і в Україні досить успіш­но. Найбільш відомими спеціалістами в галузі соціології сім'ї на Заході є ГКрістснсен, Д.Хансен, І.Рейс, В.Бер, І.Най, Р.Хілл (США), Ф.Мішель, Л.Жи-рар, Л.Русель, М.Бекомбо (Франція), З.Тишка (Польща). Л.Чех-Сомбаті (Угор­щина), Е.Хаавіо-Манніа (Фінляндія), Л.Ґ.Харчев, М.С.Мацковський, Е.В.Бсс-тужев-Лада (Росія) та ін. Укр. соціолога­ми вивчається ряд важливих проблем, пов'язаних Із репродуктивною поведін­кою сім'ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розпо­ділом влади та обов'язків у сім'ї тощо. С.с. вивчає досить широке І різнома­нітне коло питань: типи сой. відносин, ха­рактерних для сім'ї; фактори, що визна- чають чисельність і структуру сімейної спільності; зв'язок сім'ї з ін. соц. спільно­стями та сферами соц. життя; сусп, функції сім'ї, її структура та особливості як соц. ін-ту, псих, групи; мотивацію шлюбів і розлучень, а також соц. та пеи-хол. фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подолан­ню внутрішньоеімейних конфліктів; інтеграцію та дезінтеграцію сім'ї; іетор. типи та форми шлюбно-сімейних відно­син, тенденції та перспективи їх розвит­ку; умови життя сім'ї та ін. Як основні соціол. підходи до дослідження сім'ї вис­тупають соц. ін-т і мала соц. група. Ці підходи з'являються у специфічному ба­ченні предмета дослідження і виборі по­нять. Сім'ю як соц. ін-т аналізують, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відпові­дають тим чи ін. суч. потребам сусп-ва. Модель соц. ін-ту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї. При розгляді сім'ї як соц. ін-ту вив­чаються: сусп. свідомість у сфері шлюб­но-сімейних відносин, узагальнені харак­теристики сімейної поведінки груп насе­лення в різних економ, і культ, умовах, вплив сусп. потреб на характер відносин та спосіб життя сім'ї; причини та наслідки недостатньо високої ефективності функ­ціонування ін-ту сім'ї в тих чи ін. умовах; сон. механізм зміцнення сімейних норм і цінностей; ефективність реалізації ін-том сім'ї основ, функцій в різних ідсол., політ., соц.-економ, і культ, умовах; співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей, а також реальної поведінки членів сім'ї тощо. При аналізі сім'ї як ма­лої сон. групи соціологи виділяють три основні типи характеристик: характерис­тики групи загалом (цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, соц.-демогр. склад сім'ї, групова згурто­ваність, групова діяльність і характер ]2 Соціологія групової взисмодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім'ї тощо); характеристика зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими сусп. системами в межах соц. структури сусп-ва. Тут. насамперед, виділяють функції сім'ї щодо сусп-ва; цілі, завдання і функції стосовно до індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії інди­відів у сім'ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням у сім'ї, її функціональними вимогами та ін.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній соціол. літературі відсутня єдина типоло­гія сім'ї. Залежно від сфер життєдіяль­ності можна виділити такі основні функції суч. сім'ї: репродуктивну, ви­ховну, господарсько-побутову, економ., первісного соп. контролю, духов, спілку­вання, соц. статусну, дозвільну, емоцій­ну, сексуальну. В суч. соціол. дослід­женнях сім'ї переважають дві галузі: 1) дискусія про зв'язок між типами сімейної структури і процесом індустріа­лізації; 2) критика суч. сімейного життя, згідно з якою положення жінки в до­машній оселі пов'язано з її несприятли­вим положенням в сусп-ві загалом, І що ін-т суч. сім'ї, який грунтується на Інтимності і емоційній прив"язаноеті, на­справді маскує систему експлуатації жінок їх чоловіками і дітей їх батьками.

Соціологія села.

СЕЛА СОЦІОЛОГІЯ галузі, со­ціології, яка вивчаг. сутність і законо­мірності розвитку і функціонування села як соц.-територ. спільності, розробляє основні мстодол. принципи його дослід­ження. Об'єктом дослідження С.с. г сільське населення, а предметом - визна­чення ролі села в сусп-ві і в системах розселення населення; основ, чинники, що впливають на його розвиток; сой. ас­пекти міграції сільського населення; соц. і професійна структура населення; спосіб життя сільського населення, особли­вості соц. клімату села; сільська сім'я; особливості сільської культури і роль масової комунікації у зближенні з міською культурою; організація вільного часу і дозвілля на селі; зв'язки з оточую­чим середовищем і т.д. Значну увагу укр. соціологи приділяють вивченню соц. природи урбанізації села, специфіки розвитку села в умовах фермеризації, приватизації землі, переходу до ринкових відносин, особливостям поселень малих розмірів тощо. Дослідження в галузі С.с. ведуться у тісному зв'язку з досліджен­нями ін. галузей соціології - соціології соц.-класових відносин, соціології праці, соціології сім ї, соціології вільного часу, соціології освіти і т.д.

С.с. виникла на поч. XX ст. у США і мала своєю метою пошук шляхів присто­сування селянського господарства до по­треб суч. індустр. сусп-ва. Одними з перших досліджень в галузі сільської соціології були праці П.Сорокіпа, К.Цим-мермана і К.Гелпіна та ін. Важливе зна­чення мала праця амер. соціолога Ч.Гел-ліна "Соціальна анатомія сільського сус­пільства" (1915). Суч. С.с. вивчає окремі процеси, які відбуваються в сільських спільностях (поселеннях): соц. стратифі­кація, соц. наслідки впровадження нових технологій в сільському господарстві (А.Андерсен, С.Брунер та ін.). У Росії базою для розвитку С.с. були дані земської статистики. Швидко розвиватися С.с. почала в 20-і рр. XX ст., коли був прове­дений шерег соціол, досліджень села в різних регіонах колишнього СРСР. В 30-і рр. такі дослідження були припинені. Відродження С.с. почалось в кін. 50-х -на поч. 60-х рр. і супроводжувалось по­явою ряду наук, праць, які характеризу­ються комплексним підходом до явиш, що вивчаються. Проблему відносин "місто-село" активно розробляли П.І.Си-муш і В.І.Старовсров. Питання класифі­кації сільських поселень, міграції насе-лення, соц. структури і трудових ре­сурсів села активно розробляли Т.І.Зас-лавська, Р.В.Ривкіна, Ю.В.Арутюнян. Соціологами-аграріями України також накопичений багатий емпір. матеріал. який вимагає теорст. осмислення на рівні завдань, що випливають з нової соц. ре­альності. Серйозний внесок у становлен-* ня С.с. в Україні зробили В.М.НІконен-ко, О.І.Семків, О.І.ГринІв, В.І.Тарасенко, Б.Кузьмін, О. Москві н, Н.Мараєва, В.Чигрин та ін. В останні роки в центрі уваги С.с. знаходяться проблеми ство­рення фермерських господарств, се­лянських спілок, приватизації землі, соціол. діагностики аграрної реформи, демократизації сільського життя, зміни психології селян під впливом міських стандартів тощо.