Прийоми попереднього аналізу небезпек.

 

Першою спробою виявити елементи устаткування, технічної системи та окремої події, що можуть привести до виникнення небезпек, є попередній аналіз небезпек (ПАН). Це аналіз загальних груп небезпек, які присутні у системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. Основною метою ПАН є виявлення в загальних рисах потенційних небезпек у будь-якій системі. Для здійснення ПАН потрібно зробити наступні кроки:

перший – вивчають технічні характеристики об'єкта, системи чи процесу, використаних джерел енергії, робочих середовищ, застосованих матеріалів;

другий – встановлюють їх небезпечні та шкідливі властивості;

третій – визначають закони, стандарти та правила, дія яких поширюється на даний об'єкт, систему чи процес;

четвертий – перевіряють технічну документацію на її відповідність законам, правилам, принципам і нормам безпеки, встановленим для цього об'єкта;

п’ятий – складають перелік ідентифікованих джерел небезпек (системи, підсистеми, компоненти) та чинників, які спричиняють шкоду, можливих потенційно небезпечних ситуацій.

При проведенні ПАН особливу увагу приділяють наявності вибухо- і пожежонебезпечних та токсичних речовин. Після виявленні джерел небезпеки їх розглядають окремо і досліджують більш детально за допомогою інших методів аналізу. Існують базові запитання, на які обов'язково необхідно відповісти під час проведення ПАН. Якщо ці запитання не розглянути, то існує ризик неповного аналізу безпеки системи.

Проведення ПАН може бути спрощено і формалізовано завдяки використанню матриці попередньої небезпеки, спеціальних анкет, списків і таблиць. Детальний аналіз можливих подій здійснюється на другому етапі - при виявленні послідовності небезпечних ситуацій.

Оцінка надзвичайно складних або деталізованих систем проводиться методом аналіза дерева помилок (АДП). Використовують дедуктивний логічний метод (від загального до часткового). Він дуже корисний при дослідженні можливих умов, які можуть призвести до небажаних наслідків або яким-небудь чином вплинути на ці наслідки.

При побудові основного дерева помилок (рис. 6.2) використовують спеціальні символи, які забезпечують фахівця ілюстрованим зображенням події (рис. 6.3) та її взаємодії з іншими подіями на дереві. Спеціальна форма символів дає наочність і полегшує побудову дерева помилок.

Виконання АДП можливе лише після детального вивчення робочих функцій усіх компонентів системи. Враховується вплив на систему людського фактора. Можливі «відмови оператора» також вводять у склад дерева. Оскільки дерево помилок показує статичний характер подій, то для аналізу розвитку подій у часі потрібно побудувати кілька дерев помилок.

 

 

Найбільш розповсюджений тип подій, на який накладені додаткові характеристики (головна або сприятлива подія)

 

Основна (вихідна) подія, забезпечена достатніми даними

 

Рис. 6.3. Позначення базисних (основних) подій

 

В Україні для оцінки ризику та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки була розроблена «Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки». Вона включає аналіз небезпеки та умов виникнення аварій, оцінку ризику виникнення аварій, аналіз умов і оцінку ймовірності розвитку аварій, оцінку ймовірності наслідків аварій.

В даній методиці пропонується застосування окремих методів, таких як:

– дерево «відмов»;

– аналіз видів і наслідків відмов;

– обробка статистичних даних про аварійність технологічної системи, що відповідають специфіці об’єктів підвищеної небезпеки чи виду діяльності;

– «що буде, якщо»?;

– «перевірочний лист»;

– аналіз експлуатаційної небезпеки (HAZOP-аналіз Hazard and Operability Study);

– експертні оцінки імовірності виникнення події.

На підставі аналізу можливих відхилень виявляють небезпечні події, які ініціюють виникнення та розвиток аварій. Для оцінки ризику (імовірності) виникнення аварій кожної події виконується оцінка імовірності реалізації її протягом одного року. Якщо імовірність виникнення аварії є неприйнятною величиною, то відшукуються рішення щодо її зниження.

 

Теми рефератів

1. Проблеми безпеки складних систем.

2. Ризиковий баланс та оцінка ризику.

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення ризику та видам класифікацій ризику.

2. Як визначають ризик при управлінні?

3. Дайте характеристику методам визначення ризику.

4. Які існують критерії оцінки рівня ризику.

5. Концепція прийнятного (допустимого) ризику.

6. Охарактеризуйте прийоми попереднього аналізу небезпек.

 

Література: 3, 9, 14, 26.