Управління безпекою життєдіяльності.

 

Центральним органом виконавчої влади управління безпекою та захистом у надзвичайних ситуаціях (НС), державного пожежного нагляду за станом пожежної безпеки та цивільного захисту в Україні є Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Вона забезпечує реалізацію державної політики у сферах: цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності. відповідно до закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексу цивільного захисту та інших законодавчих актів. ДСНС видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері цивільного захистуу межах своїх повноважень здійснюють:

- Рада національної безпеки і оборони України;

- Кабінет Міністрів України.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- міністерство соціальної політики України;

- міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

- місцева державна адміністрація, місцеві органи самоврядування.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- затверджує національну програму по поліпшенню стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;

- визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

- встановлює порядок створення і використання державного, галузевого і регіональних фондів охорони праці.

При Кабінеті Міністрів для забезпечення державного управління охороною праці створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Міністерство соціальної політики України:

- здійснює державну експертизу умов праці;

- визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць;

- бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади. Особисту відповідальність за неї несе Президент України. При реалізації цієї політики Кабінет Міністрів України:

- організовує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм;

- створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров'я;

- забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я тощо.

Міністерство охорони здоров'я України єспеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Державна політика з питань санітарно-епідеміологічного благополуччя населення покладена на державну санітарно-епідеміологічної службу. Основні напрямки її діяльності:

- здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

- визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища;

- вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини;

- встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення;

- підготовка пропозицій по забезпеченню санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;

- контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;

- державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;

- видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

- встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює державний санітарний лікар України – перший заступник міністра охорони здоровя, який призначається на посаду і звільняється з неї Кабінетом Міністрів України.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють: Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів, ради народних депутатів та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені державні органи з питань охорони довкілля і використання природних ресурсів в Україні.

Міністерство екології та природних ресурсів:

- здійснює координацію всіх природоохоронних робіт в Україні;

- готує для Кабінету Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціонального використання водних ресурсів,

- розробляє пропозиції по вдосконаленню господарського механізму управління процесом природокористування, екологічні нормативи, правила та стандарти;

- готує довгострокові державні цільові програми з охорони довкілля;

- здійснює екологічну експертизу планів розвитку і розміщення продуктивних сил, контроль за дотриманням екологічних норм під час розроблення нової техніки, технології та матеріалів, екологічну експертизу проектів усіх новобудов і діючих промислових об'єктів.

Міністерство має право заборонити будівництво, реконструкцію або розширення об'єктів промислового чи іншого призначення, проведення робіт з експлуатації природних ресурсів, якщо вони порушують природоохоронне законодавство, а також притягти до відповідальності як організації, так і окремих громадян у разі порушення природоохоронного законодавства. Міністерство працює в тісному зв'язку з Міністерством охорони здоров'я та підпорядкованими йому санітарно-епідеміологічними службами, міністерством аграрного комплексу, Державним комітетом по водному господарству, державним комітетом по земельним ресурсам, Міністерством транспорту України.

Державтоінспекція МВС України є спеціально уповноваженим державним органом, що здійснює управління у сфері автомобільного дорожнього руху.

 

Нагляд за безпекою життєдіяльності

 

Контроль за дотриманням законодавства з безпеки життєдіяльності в Україні здійснюють різні державні та громадські організації. Компетенції державних органів різних рівнів:

- загальна - Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерства, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації;

- спеціальна -контролюють діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охорони праці, охорони здоров'я, охорони навколишнього природнього середовища тощо;

- галузева -контролюють діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охорони праці, охорони здоров'я, охорони навколишнього природнього середовища у кожній з галузей народного господарства.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, у тому числі з безпеки життєдіяльності, здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

 

Теми рефератів

1. Останні зміни у системі управління безпекою та захистом у НС в харчовій галузі.

 

Питання для самоконтролю

1. Правове регулювання безпеки життєдіяльності.

2. Перелічте органи управління безпекою та захистом у надзвичайних ситуаціях в Україні.

3. Дайте характеристику компетенцій державних органів нагляду за дотриманням і застосуванням законів з безпеки життєдіяльності.

4. Показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в НС підприємства.

 

Література: 2, 14, 27, 28.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція України. – К.:Юрінком, 1996.

2. «Кодекс цивільного захисту України» від 2 жовтня 2012 р. № 5403-VI http://www.zakon.rada.gov.ua

3. «Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки» затверджено наказом № 637 від 4 грудня 2002 р. Міністерства праці та соціальної політики України.

4. «Методика ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів» наказ № 98 від 23.02.2006 р. Міністерства України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи.

5. «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій». Указ Президента України № 20/2013 від 16 січня 2013 р.

6. «Положення про моніторинг потенційно-небезпечних обєктів» від 6 листопада 2003 р. № 425 міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від насілідків Чорнобильської катастрофи

7. «Регламент моніторингу потенційно небезпечних об’єктів». Наказ № 110 від 2004 р. міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від насілідків Чорнобильської катастрофи.

8. Безпека життєдіяльності: підручник / [О.І. Запорожець, Б.Д. Халмурадов, В.І. Применко та ін.] - К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 448 с.

9. Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.: Факт, 2005. – 384 с.

10. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник для студ. вищих навч. закладів. За ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.

11. ГОСТ 12.003–74*ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.

12. ГОСТ 12.1.005–88*.ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

13. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001.

14. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібн./ За ред. Є.П. Желібо, 6-е вид. - К.: Каравела, 2011. – 344 с.

15. Желібо Є.П., Заверуха Н.М. Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник /За ред. Є.П.Желібо, 6-е вид.- К.:Каравела, 2008.- 344 с.

16. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003р. зі змінами і доповненнями від 18.04.2013р. //www. zakon.rada.gov.ua

17. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6.04.2000 р.

18. Купчик М.П., Гандзюк М.П, Степанець І Ф, Вендичанський В.Н., Литвиненко А.М., Іваненко. О. В. Основи охорони праці. - К.: Основа, 2000. - 416 с.

19. Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навчальній посібник. – Миколаїв: УДМТУ, 2002.- ч.3: Цивільна оборона. - 155 с.

20. Наказ МНС України від 12.12.2012 р. № 1400 «Про затвердження класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій».

21. НАПБ А.01.001-2004 (ДНАОП 0.01–1.01–95). Правила пожежної безпеки в Україні.

22. НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень будинків і зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

23. Національний стандарт України. Безпека у надзвичайних ситуаціях / ДСТУ 5058: 2008, - Київ: Держспоживстандарт України, 2009. – С.17.

24. Постанова Кабінету Міністрів України №1198 від 03.08.1998 р. «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру». http://www.zakon.rada.gov.ua

25. Правила устройства электроустановок. Электрооборудование специальных установок: ДНАОП 0.00-1.32-01: утв. приказом Укрархстройминформ України 21.06.2001 г. № 272. – К., 2001. - 121 с.

26. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001р. №1557 «Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня».

27. Безпека життєдіяльності: Підручник /В.Г.Цапко, Д.І Мазоренко, Ю.С.Скобло, Л.М.Тіщенко; За ред. В.Г.Цапка. – К.: Знання, 2008. – 397 с.

28. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. – 304 с.

29. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 320 с.

 

ЗМІСТ