Тема 4. Міжнародні банківські гарантії

Зміст та призначення банківських гарантій та міжнародних банківських гарантій.

2. Типи міжнародних банківських гарантій.

Банківські гарантії при міжнародному факторингу.

Зміст та призначення банківських гарантій та міжнародних банківських гарантій.

Банківська гарантія (БГ) - це письмове зобов'язання банку, страхової компанії або іншої юридичної чи фізичної особи виплатити зазначену в ньому грошову суму в зазначений у ній строк або при настанні певної події (у випадку невиконання або порушення контрагентом умов контракту) проти подання особі, яка її видала, письмової платіжної вимоги тримача гарантії встановленої в ній форми з додатком перерахованих в ній документів.

Гарантії повинні містити такі реквізити:

• найменування особи (принципала), на чиє прохання видана гарантія;

• найменування отримувача грошей (бенефіціара);

• найменування особи, яка видала гарантію (гаранта);

• посилання на договір або інше зобов'язання, у зв'язку з виконанням якого видана гарантія;

• підлягаючу виплаті суму та валюту платежу; розмір зобов'язання по гарантії може бути виражений у вигляді відсотка від суми ЗТК, при цьому слід уникати

• строк, на який видана гарантія, або подія, при настанні якої вона втрачає силу,

• умови, на підставі яких здійснюється платіж;

• умови скорочення суми гарантійних зобов'язань.

Гарант, який отримав платіжну вимогу, перевіряє відповідність доданих до неї документів умовам гарантії, але не несе відповідальності за форму та справжність поданих документів, а також за затримки, втрати або викривлення документів, які мали місце не з його вини. Платіжна вимога повинна містити твердження, що принципал порушив свої зобов'язання по ЗТК, із зазначенням конкретних порушень. Гарант повинен задовольнити платіжну вимогу кредитора і без зволікань передати її принципалу з доданими до неї документами.

Банківська гарантія є окремим правовим зобов'язанням юридично незалежним від основного боргу (контракту) або договірних відносин між кредитором та первісним боржником.

Операції з банківськими гарантіями регулюються:

1. Уніфікованими правилами для гарантій на першу вимогу (публікація №458, 1992 р.).

2. Зразком форми з контрактних гарантій, які надаються (№406,1982 р.) Якщо інше не передбачено гарантією, то правом, яке застосовується для

розв'язання можливих розбіжностей, буде право країни, де знаходиться центр ділової активності гаранта.

Якщо контрагенти хочуть використовувати зазначені Уніфіковані правила, то це узгодження повинно знайти відображення у тексті гарантії.

У будь-якому випадку при складанні гарантії рекомендується виходити із принципів, викладених в Уніфікованих правилах, які також містять особливі умови і до контргарантій.

Міжнародні банківські гарантії можуть бути виставлені двома способами: напряму та непрямо. Механізми надання банківської гарантії (прямий і непрямий) наведені на рис. 26.

 

Рис. 26. Механізми надання банківської гаранті ї: прямий та непрямий

 

Якщо гарантія виставляється напряму, то механізм її надання такий:

1 - наказодавець доручає своєму банку виставити від його імені гарантію. Текст гарантії визначається під час обговорення клієнта і представника банку;

2 - банк доручає наказодавцю підписати "компенсаційний лист" або контр гарантію, у якій зазвичай обумовлюється, що у випадку надання контрагентом вимоги по даній гарантії банк має право негайно списати відповідну суму гарантії зі спецрахунка наказодавця;

3 - банк складає текст гарантії І потім за схваленням наказодавця висилає її бенефіціару або в оригіналі поштою, або ключовим текстом (якщо гарантія виставляється напряму).

Якщо гарантія виставляється непрямо, то механізм її надання змінюється таким чином:

З — банк наказодавця інструктує банк-кореспондент виставити гарантію на користь бенефіціара, який знаходиться на території його країни; 4 - банк-кореспондент виставляє гарантію бенефіціару.

Банківські гарантії можуть бути:

■ відкличними, які можуть бути відкликані або змінені без попередньої згоди бенефіціара;

■ безвідкличними, які не можуть бути відкликані або змінені без відповідної згоди бенефіціара.

У світовій банківський практиці з метою страхування ризиків у ЗТК використовують три категорії міжнародних банківських гарантій:

на вимогу/на першу вимогу—для фактичного використання яких достатньо лише вимоги бенефіціара, яка потім не може бути оскаржена; якщо наказодавець знає про нсобгру нтованість виставлення вимог бенефіціаром, безумовний характер цих гарантій не дозволяє йому перешкоджати виконанню банком-гарантом своїх зобов'язань. Гарантії на вимогу надзвичайно надійні, і тому вони найчастіше використовуються;

умовні (з документарним доказом) - забезпечують наказодавцю максимальний захист, оскільки вимога по гарантії повинна бути завжди документально обгрунтована. Як обгрунтування можуть використовуватись такі зовнішньоторгові документи: копії рахунка-фактури, коносамента, сертифіката якості або виписка із рішення незалежного арбітра. Для бенефіціарів ця форма менш вигідна та менш зручна;

умовні (без доказу) гарантії невиконання (default bond) - при використанні даних гарантій умовою отримання гарантованої суми є невиконання умов ЗТК стороною, яка є відповідальною за його реалізацію у першу чергу. У тексті гарантії обумовлюється, що гарантія підлягає використанню у випадку невиконання або неналежного виконання відповідальною стороною своїх зобов'язань по ЗТК, без конкретизації цих умов. Оскільки реалізація таких гарантій викликає обгрунтовані сумніви та суперечки, при отриманні таких гарантій банки не мають іншого вибору, як заплатити по гарантіях на першу вимогу бенефіціара.