Види міжнародних комерційних угод

 

Міжнародні комерційні угоди можна поділити на угоди купівлі-продажу і товарообмінні угоди. Така класифікація ґрунтується на тому, що при угодах купівлі-продажу продавець (що називається в зовнішньоторговельних угодах експортером) зобов'язується передати товар, що є об'єктом угоди у власність безпосередньому учаснику угоди – покупцю (що в зовнішньоторговельних угодах називається імпортером) за умови, що останній зобов'язується сплатити за товар деяку грошову суму, тоді як при товарообмінних угодах один товар обмінюється на інший з додержанням деяких умов, що залежать від типу угоди. Природно, що при угодах купівлі-продажу і при товарообмінних угодах мають місце вивіз товарів за кордон (експорт) і ввіз товару із-за кордону (імпорт).
Але при угодах купівлі-продажу ми маємо діло, умовно кажучи, з експортом і імпортом у чистому вигляді; в таких угодах один контрагент (торговельний партнер) виступає в кожному контракті тільки як продавець-експортер або тільки як покупець-імпортер, тоді як при товарообмінних операціях, що називаються також угодами зустрічної торгівлі (countertrade), один і той же контрагент може виступати імпортером одних товарів і експортером інших, або, будучи експортером, бере на себе зобов'язання закупити якийсь товар (тобто виступити імпортером) у інших підприємців країни покупця.
Існує декілька типів зустрічної торгівлі, опис яких викладений нижче.

Ø Бартерна операція (barter transaction) – це операція по обміну певної кількості товару одного або різних видів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару або товарів.
Таким чином, бартерна операція не припускає жодних грошових розрахунків між контрагентами. В бартерній угоді встановлюються або кількість товарів, що постачаються взаємно, або визначається сума, на яку сторони зобов’язуються поставити товар. Перевага даної операції перед операцією купівлі-продажу в тому, що для її здійснення не потрібна валюта, і сторони не вдаються до посередництва банків.
Сторони при погодженні обсягу поставок оперують цінами і ведуть по них переговори, вказівка цін у самому тексті контракту потрібна тільки для того, щоб митні органи могли визначити розміри митних зборів і для статистики зовнішньої торгівлі.

Зустрічні закупівлі означають зобов'язання експортера закупити на певну суму товар у країні імпортера. Техніка здійснення таких операції полягає в наступному. Припустимо, імпортер з Білорусі закуповує в Італії якесь обладнання або інші товари на значну суму, тоді в процесі переговорів після погодження ціни товару імпортер ставить обов'язковою умовою контракту закупівлю експортером товару в його країні на певну суму. При цьому товари можуть бути будь-які, не обов'язково стосовні до предмета даної угоди. Більш того, в період переговорів сторони можуть і не знати, які конкретно товари імпортер може запропонувати і що експортер може закупити. Для імпортера важливо записати цю обставину в контракт з тим, щоб шляхом зустрічної закупівлі зберегти частину валюти у своїй країні. Експортер, будучи зацікавлений в реалізації своєї продукції, звичайно погоджується з таким записом у контракті.
Предметом переговорів, і звичайно дуже завзятих, є визначення обсягу таких закупівель, що фіксується в контракті «від його загальної суми». Добре, якщо цей обсяг складе 40%, але навіть якщо він буде усього 10%, то при більших обсягах поставок по імпорту економія валюти для Бєларусі буде значною. Визначивши обсяг зустрічних закупівлі, сторони записують в умовах контракту, що експортер на протязі, наприклад, 12 місяців з дати підписання контракту підпише імпортні контракти з контрагентами в Бєларусі на закупівлю товарів (не, вказуючи яких) на певну суму. Після підписання контракту білоруський імпортер, попередньо з'ясувавши зацікавленість італійської фірми-експортера в тих або інших товарах, починає пошук цих товарів в своїй країні й організує вислання пропозицій контрагенту в Італію. Пропозиції можуть висилатися будь-якими фірмами в Бєларусі, рівно як і контракти на поставку товарів по них в Італію можуть підписувати будь-які італійські фірми, яких зможуть привернути італійський експортер і зацікавити білоруський товар. Ряд країн південно-східної Азії законодавчим шляхом встановили обов'язковість зустрічних закупівель при імпорті в ці країни. Розповсюдження зустрічних закупівель зараз набирає все більшу чинність, особливо в країнах, що розвиваються.

Ø Компенсаційні операції відрізняються від бартерних тим, що відбувається обмін декількома товарами з кожної сторони. З компенсаційними угодами пов'язано поняття «неконвертоване сальдо». Наприклад: різниця між сумами товарів, що поставляються датською фірмою російській, складе 1000 доларів. Ця різниця і називається неконвертованим сальдо, що складає борг російської фірми датському партнеру. Однак перерахувати його в Данію російська фірма не може, бо це не зумовлене контрактом. Датська фірма може використати ці гроші тільки в Росії, тому вони і називаються неконвертованим сальдо. Використовуватися ці гроші можуть на рекламу, представницькі витрати, оплату відряджень і, нарешті, на покупку будь-яких інших товарів у Росії.

Механізм здійснення компенсаційних угод зводиться до наступного:
- Кожний контрагент готує два списку товару: в одному перераховуються товар, що він хотів би продати, а в іншому - що купити;
- Зустрічаючись, контрагенти обговорюють номенклатуру товару, і в результаті уточнюються два списку: в першому вказуються товар, що поставляються датською фірмою, а в другому - що поставляються російської;
- Погодивши перелік товару, сторони-контрагенти переходять до погодження цін по кожній позиції списків;
- Погодивши ціни й інші умови поставки, сторони підписують контракт з двома додатками: один додаток - це перелік товару, що поставляються в Росію, інший - що поставляються в Данію. В додатках вказуються ціни по кожному найменуванню товару, а в тексті контракту - загальні суми взаємних поставок.

В останній час отримали розвиток крупномасштабні операції на компенсаційній основі. Суть таких операцій у тому, що одна країна, використовуючи обладнання і технологію іншої країни, будує на своїй території промисловий об'єкт, продукцією якого і буде розраховуватися за поставлене обладнання і технологію. Від звичайної компенсаційної операції, описаної вище, крупномасштабні операції відрізняються наступним:
- Компенсаційні операції звичайно незначні по сумі, в той час як крупномасштабні операції обчислюються сотнями тисяч, а, то і мільйонами доларів;
- Крупномасштабна операція здійснюється на умовах кредиту, причому довгострокового і на крупні суми, а тому для її здійснення привертаються крупні банки;
- Підписання угоди про крупномасштабну операцію звичайно здійснюється на основі угоди між країнами на урядовому рівні;
- Крупномасштабні операції носять звичайно довгостроковий характер (до 10 років і більше).
Техніка здійснення крупномасштабної операції на компенсаційній основі така:
- відповідні урядові органи двох країн підписують угоду про будівництво в Україні промислового об'єкта на компенсаційній основі;
- замовник з України підписує угоду з постачальником із Франції про здійснення крупномасштабної операції на компенсаційній основі з вказівкою зобов'язань продавця кожної зі сторін і порядку їх виконання;
- сторони підписують контракт на поставку обладнання із Франції в Україну для об'єкту, що будується;
- постачальник здійснює поставку обладнання на Україну;
- сторони підписують контракт на поставку у Францію продукції, що випускається новим побудованим об'єктом, в рахунок погашення кредиту за поставлене обладнання;
- українська сторона поставляє продукцію у Францію.
Складність здійснення крупномасштабної операції полягає в тому, що сторони повинні чітко виконувати свої зобов'язання продавця по умовам, записаним в угоді.
При здійсненні крупномасштабної операції на компенсаційній основі з кожної сторони може бути не по одному, а по декількох учасників.

Операції на давальницькій сировині також відносяться до угод зустрічної торгівлі. Їх сутність в тому, що одна країна, наприклад, Росія, володіє сировиною, скажімо нафтою, але нафтопереробних підприємств у ній недостатньо. Тоді контрагент з Росії підписує контракт з контрагентом з України - нафтопереробним заводом на переробку його нафти й одержання продуктів нафтопереробки. Частина продуктів нафтопереробки Україна залишає собі як оплату за переробку нафти. Ця ж операція може бути уявлена і по іншому: Україна по контракту ввозить з Росії нафту, а розраховується за неї частково нафтопродуктами, а частково грошима. Ще одним варіантом такої операції може бути наступний: Росія не вивозить з України частину продуктів нафтопереробки що належить їй, а продає їх прямо з України в треті країни, при цьому вона може залучати до таких продаж у якості посередника українські підприємства.

Викуп застарілої продукції – ще один вид товарообмінних операцій. Стосується він, передусім, машинно-технічних виробів: автотранспортної техніки, дорожно-будівельної техніки, сільськогосподарських машин, а в останні роки і льотної техніки.

Ініціатором таких операцій виступає, звичайно, імпортер. Якщо експортер пропонує імпортеру придбати у нього нові машини, то імпортер ставить обов'язковою умовою викупити у нього застарілу техніку. Йдеться, звичайно, про техніку одного профілю. Якщо пропонуються автомобілі, то і викуповувати слід автомобілі. Але автомобілі, запропоновані на викуп, повинні бути в експлуатаційному стані. При цьому автомобілі, що викуповуються, можуть бути вироблені іншою фірмою, а не тією, що пропонує нові. Переговори про продаж нової техніки і про викуп старої ідуть водночас, водночас погоджаються і ціни на ті і на інші автомобілі; контракти можуть бути підписані окремо на продаж і на викуп, а може бути складений один контракт.

Жорстка конкуренція й бажання реалізувати свою продукцію, особливо якщо ринок перспективний, примушує експортера йти назустріч умовам імпортера і викуповувати у нього застарілу техніку. Імпортеру такі операції дуже вигідні, бо він знижує свої валютні затрати і позбавляється від старої техніки, замінюючи її новою. Експортер нової техніки, що викупив стару техніку, прагне витягти з неї максимальну вигоду. Він, після ретельного огляду застарілої техніки, визначає, яким машинам можна придати товарний вигляд, і, зробивши їм попередній ремонт, пропонує їх для продажу іншим покупцям, найчастіше в країни, що розвиваються, як автомобілі колишні у вживанні, так званий "секонд-хэнд".

Сутність поставок на комплектацію, однієї з різновидів товарообмінних операцій, в наступному: контрагент з Болгарії робить замовлення у українського суднобудівного заводу на виготовлення морського транспортного судна. На переговорах після погодження ціни судна болгарський замовник ставить обов’язковою умовою контракту покупку виробником у замовника частини обладнання й приладів для комплектації судна і передає йому заздалегідь складений список таких деталей. Замовник мотивує цю умову тим, що його вітчизняне обладнання краще для експлуатації, ніж іноземне, хоча насправді це може бути викликане бажанням зекономити валюту.

Предметом контрактів поставок на комплектацію може бути будь-яке складне обладнання і устаткування, а комплектуючі прилади й деталі – це, в основному, стандартні двигуни, насоси, акумулятори, і т. д.
Схематично цю операцію можна уявити так:
- Підписання контракту поставки на комплектацію (судно);
- Підписання контракту на поставку комплектуючих з Болгарії в Україну;
- Поставка комплектуючих з Болгарії в Україну;
- Поставка комплектної поставки з України в Болгарію.

Фірмове комерційне кредитування. Часто оплата поставок товару здійснюється не одразу, а згодом. В такому випадку починає діяти схема комерційного кредитування (рис. 24):

                             Рис. 24. Фірмове (комерційне) кредитування

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте особливості сучасного розвитку міжнародної торгівлі та міжнародного комерційного права.

2. Що являє собою типовий міжнародний контракт?

3. Охарактеризуйте етапи міжнародного тендеру.

4. Які Ви знаєте специфічні риси крупно масштабних комерційних операцій?

Контрольні запитання:

1. Прокоментуйте схему комерційного міжнародного кредитування.

2. Розкрийте основні умови поставок за міжнародними комерційними угодами.

3. Розкрийте основні умови платежів за міжнародними комерційними угодами.

4. Що являють собою поставки на комплектацію?

5. Обгрунтуйте зміст компенсаційних комерційних операцій.

6. Назвіть переваги бартерних комерційних операцій.

Список рекомендованої літератури:

1. Міжнародні комерційні угоди та розрахунки: нормативно-правове регламентування: навч. посіб. / за ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової. – К.: Центр учбової літератури, 2010.

2. Міжнародна мікроекономіка: навч. Посібник. – К.: Знання, 2010.

3. Міжнародна торгівля: Навч. Посіб. / Частина 2-га: Міжнародні контракти. – К., 2009.

4. Міжнародні стратегії економічного розвитку. 2-ге видання / за ред. Ю.Г. Козака – К.: Центр учбової літератури, 2009.

Притика Ю.Д. Міжнародний комерційний арбітраж: Питання теорії та практики: Монографія. – К.: Ін Юре, 2005. – 516 с.

6. Нортон А. Т. Справочник по международным коммерческим конт­рактам: Пер. с англ. — М.: Мир, право, информация, 2001. — 400 с.

7.  International Trade Statistics 2010 WTO, 2010/