Звичай, судова практика і доктрина як джерела регулювання зовнішньоекономічних зв’язків

Міжнародно-правові звичаї на відміну від договорів не мають писаної форми. Вони створюються внаслідок практики держав, яка шляхом визнання її як правової норми набуває характеру міжнародно-правового звичаю. Для того, щоб сформувався міжнародно-правовий звичай, потрібно, щоб існував певний акт поведінки держав; цей акт повторювався протягом більш чи менш тривалого часу; такі акти поведінки держав мають суттєве значення і визнані правомірними в практиці міжнародних відносин.

Протягом тривалого часу саме міжнародно-правовий звичай був основним джерелом, на підставі якого в міжнародному праві виконувалися міжнародні зобов’язання. З XX ст.дедалі більшу роль почали відігравати міжнародні договори.

Визначення міжнародно-правового звичаю наводиться у ст.38 Статуту Міжнародного Суду і свідчить про те, що звичай формується у практиці міжнародного спілкування. Для того щоб була визнана наявність звичаю, потрібне дотримання низки умов, які підтверджують існування практики, що визнається як правова норма: відносної тривалості практики, її ідентичності, загального характеру практики, її правомірності. Як приклад можна навести появу міжнародно-правового звичаю про невключення космічного простору до складу державної території. Обліт Землі першим штучним супутником у 1957р. не викликав із боку держав протестів із приводу порушення їхніх державних кордонів. Супутник неодноразово пролетів над територіями держав, але ця практика не викликала заперечень. Параметри польоту суттєво не змінювались, тобто практика була ідентичною. Практика була достатньо поширеною: супутник пролетів над територіями багатьох держав. Практика була правомірною, бо ніхто не заявив про протилежне. Згодом у Договорі про принципи діяльності держав із дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, в 1967 р. цей звичай знайшов договірне закріплення у ст.ІІ – космічний простір разом з Місяцем та іншими небесними тілами не підлягає національному привласненню.

Загальні принципи права, що визнаються цивілізованими націями. Загальні принципи права – це саме ті первинні правові смисли, на основі яких виникло й існує право, у тому числі й міжнародне. До загальних принципів права можна віднести принцип свідомості, принцип незловживання правом, принцип, який встановлює, що рівний над рівним не може мати влади, принцип, згідно з яким не можна бути суддею у власній справі, та інше. Деякі із загальних принципів права набули із часом значення основних принципів – наприклад принцип дотримання договорів. Загальні принципи не мають зазвичай письмового закріплення, а їхнє застосування пов’язане насамперед з культурою правозастосовувача, коли на основі інших норм прийняти рішення неможливо.

Рішення міжнародних судових органів дають визначення звичаєвим нормам, вони також можуть започаткувати виникнення нового міжнародно-правового звичаю. Характеру прецеденту (рішення у справі, обов’язкового при вирішенні спорів з аналогічними фактичними обставинами) вони, як правило, не мають, хоча, звичайно, можуть бути враховані міжнародним судовим чи арбітражним органом.

Доктрина є факультативним джерелом міжнародного права і дає можливість використовувати праці найбільш авторитетних і кваліфікованих юристів із публічного права. Цілком очевидно, що доктрина може бути використана лише в тих випадках, коли відсутні інші джерела або коли визначеність зобов’язань, що з них випливають, викликає сумніви. Можливе звернення до праць тих юристів, які справили на міжнародне право формуючий вплив чи є авторитетними свідками певних етапів його розвитку. Серед таких юристів слід назвати Г.Гроція, Ф.Суареса, К.Блюнчлі, Л.Оппенгейма, А.Фердросса, Ф.Мартенса, Л.Камаровського та деяких інших.

 

Питання для самоконтролю:

1. Обгрунтуйте основні форми ЗЕЗ.

2. Наведіть теоретико-методологічні розбіжності у визначеннях: ЗЕД, МЕВ, ЗЕЗ, ЗЕО.

3. Охарактеризуйте міжнародну торгівлю як соціально-економічну категорію.

4. В чому полягають динамічні зміни у світовій торгівлі 1990-ті-2010 рр.?

5. Розкрийте сутність теоретичних поглядів і концепцій міжнародної торгівлі.

6. Які періоди прийнято виділяти в розвитку міжнародної торгівлі?

7. Назвіть класифікаційні критерії та охарактеризуйте види міжнародної торгівлі.

8. Якою є частка прямих іноземних інвестицій у ВВП України за 2012-2013 рр.?

9. Які країни є найбільшими експортерами в економіку України?

10. Куди найбільше готової продукції експортує Україна?

11. Назвіть основні конкурентні переваги України. У чому полягає зміст переваги «транзитна держава»?

12. Прокоментуйте статтю 2 Закону України «Про ЗЕД».

Контрольні запитання:

1. У чому полягає сутність основних зовнішньоекономічних операцій?

2. Якими ознаками можна охарактеризувати зовнішньоторговельні операції?

3. Якими специфічними рисами характеризується торгівля послугами порівняно з традиційною міжнародною торгівлею товарами?

4. Проаналізуйте структурні зрушення в напрямах, обсягах, географії сучасного руху товарів і послуг.

5. Розкрийте сучасні тенденції розвитку: міжнародного франчайзингу, міжнародного факторингу, міжнародного лізингу, міжнародного туризму.

6. Обгрунтуйте концепцію Lexmercatoria.

7. Опишіть основну нормативно-правову базу регулювання ЗЕЗ.

8. Які державні органи в Україні здійснюють регулювання ЗЕД?

9. Визначіть ключові особливості одно- та багатосторонніх міжнародних договорів у сфері ЗЕД.

10. Роль юридичних доктрин у регулювання ЗЕЗ.

11. Проаналізуйте дані таблиці 1. Чим пояснюється, на Вашу думку, додатній та від’ємний приріст обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну? Що інвестиційний клімат та інвестиційна привабливість країни?

12. Проаналізуйте галузеву структуру ВВП України за 2010 рік.

13. Оцініть внесок експортних галузей у ВВП України.

Список рекомендованої літератури: