Відкриття та ведення валютних рахунків юридичних та фізичних осіб.

Порядок відкриття порядок та ведення валютних рахунків В Україні  визначає Національний банк України. Банки можуть відкривати рахунки зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку: юридичним особам; фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності; філіям; представництвам; відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, що виокремлені в процесі приватизації;представництвам юридичних осіб — нерезидентів; іноземним інвесторам; фізичним особам на умовах, викладених у договорі між установою банку та власником рахунку. Порядок проведення операцій на рахунках в іноземній  валюті регулюється чинним законодавством України, Інструкцією правління НБУ від12.11.2003 N 492 „ Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах ”.

У разі відкриття (закриття) підприємству-резиденту або його відокремленому підрозділу та фізичній особі — суб’єкту підприємницької діяльності, а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів та іноземним інвесторам усіх видів рахунків та у разі зміни номерів відкритих рахунків установа банку зобов’язана повідомити про це податкові органи за місцем реєстрації власника рахунку та НБУ протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку. Копії повідомлень з документальним підтвердженням про його відправлення залишаються у справі про відкриття рахунку.

Операції за рахунками здійснюються після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

Місцезнаходженням власника рахунку вважається адреса, вказана у картці із зразками підписів та відбитком печатки, причому вона має відповідати адресі, вказаній у статуті.

Документальне забезпечення відкриття поточних рахунків в іноземній валюті зведено до табл.7.1.

Таблиця 7.1

Документальне забезпечення відкриття  поточних рахунків в іноземній валюті

Документи	Суб’єкти
	підприємство- резидент	фізичні особи			представництва		іноземний інвестор
		резидент		нерезидент	юросіб-нерезидентів	іноземних держав
		займається підприємництвом	не займається
Заява про відкриття рахунку	´	´	´	´	´	´	´
Копія свідоцтва про державну реєстрацію	´	´			´
Копія зареєстровано­го статуту	´				´		´
Копія документа про взяття підприємства на податковий облік	´
Картки із зразками підписів і відбитком печатки	´	´	´	´	´	´	´
Копія документа про реєстрацію в органах Пенсійного фон­ду України	´
Подання уповноваже­ного банку		´	´	´
Паспорт (документ, що засвідчує особу)		´	´	´
Договір		´	´	´
Копія легалізованого дозволу центрального банку іноземної країни на відкриття рахунку				´
Копія легалізованого витягу торговельного, банківського чи судового реєстру про реєстрацію						´	´
Копія легалізованої довіреності офіційному представнику на ведення справ						´
Копія посвідчення МЗС України про акредитацію						´

 

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є розрахунки: між юридичними особами-резидентами та юридичними особами-нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями; між юридичними особами-резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України; між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів-посеред­ників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України; інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України; операції на міжбанківському валютному ринку України; оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним та юридичним особам (резидентам і нерезидентам) на підставі укладеного депозитного дого­вору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк.

Згідно з чинним законодавством усі міжнародні розрахунки, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами (юри­дичними особами, зареєстрованими як підприємці) лише через уповноважені банки.

При розрахунках за експортними операціями виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки у термін виплати заборгованостей, зазначений у контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Перевищення зазначеного терміну можливе лише за індивідуальним дозволом обласного управління НБУ за місцем реєстрації резидента. При зарахуванні валюти відповідальна особа підприємства подає Генеральну (єдину) довіреність.

Схема надходження коштів на валютний рахунок подано на рис.7.1.

 

 

 

Рис. 7.1. Схема надходження коштів на валютний рахунок

           

При розрахунках за імпортними операціями перерахування платежів за кордон за дорученням суб’єктів господарської діяльності проводиться уповноваженими банками через систему відкритих ними кореспондентських рахунків у закордонних банках.

       Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочки поставок (якщо відстрочка перевищує 90 днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя), потребують індивідуального дозволу регіонального управління Нацбанку. Моментом здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь іноземного партнера вважається дата списання коштів з валютного рахунку резидента або дата виписки векселя.

За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом вільно конвертованої валюти (ВКВ) для оплати продукції, що імпортується в Україну, уповноважений банк здійснює конвертацію наявної іноземної валюти у валюту контракту за курсом купівлі або, за згоди іноземного партнера, оплата може бути здійснена у наявній на рахунку ВКВ, яка перераховується за крос-курсом (на дату здійснення платежу) у валюту контракту. У разі, якщо між партнерами досягнуто згоди на оплату продукції в іншій ВКВ, ніж передбачено контрактом, перерахунок вартості контракту у валюті, в якій буде зроблено платіж, проводиться за крос-курсом на останню дату публікації у «FINANCIAL TIMES» перед здійсненням платежу або за даними системи REUTERS на дату здійснення платежу.

Валютні кошти, придбані у встановленому порядку через уповноважені банки або інші кредитно-фінансові установи на валютній біржі, повинні бути використані резидентом протягом 5 робочих днів з моменту зарахування їх на його балансовий валют­ний рахунок на цілі, вказані у заяві на купівлю валюти. У разі порушення резидентами зазначеного терміну придбана валюта продається уповноваженими банками на шостий робочий день на міжбанківському валютному ринку України.

Уповноважені банки України на підставі аналізу одержаних реєстрів вантажних митних декларацій, які надсилають їм щотижня державні митні органи, встановлюють контроль за своєчасним надходженням резидентам виручки в іноземній валюті за продукцію, роботи, що були експортовані, або продукції у разі її імпорту з-за кордону з моменту здійснення авансового платежу або відкриття акредитива на користь імпортера. Для встановлення контролю за здійсненням розрахунків в іноземній валюті при списанні коштів з рахунку, коли здійснюється авансовий платіж чи попередня оплата за продукцію, яка імпортується в Україну, банк реєструє цю операцію у спеціальному журналі.

Експортні операції резидента фіксуються уповноваженими банками після одержання реєстрів вантажних митних декларацій в аналогічному журналі з одночасною вимогою від резидентів копії контракту та копії товарно-супровідних документів, що підтверджують момент фактичного перетину митного кордону України.

При ненадходженні валютної виручки у встановлені строки або продукції за імпортом в Україну уповноважені банки у тижневий термін подають інформацію про це комісіям при регіональних управліннях НБУ за місцем реєстрації резидента.

 Після закінчення встановлених строків надходження виручки в іноземній валюті або продукції через три тижні, які необхідні для одержання резидентом індивідуального дозволу на перевищення цих термінів, банки нараховують пеню з резидентів

7.2. Сутність кореспондентських відносин між банками. Форми та типи кореспондентських відносин. Рахунки „лоро” та „ностро”.

Кореспондентські міжбанківські відносини — це: різноманітні форми співробітництва між двома банками, які базуються на коректному, чесному та узгодженому виконанні взаємних доручень; договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого (згідно з банківським законодавством України).

Предметом кореспондентських відносин є ділові відносини між двома банками.

Кореспондентські відносини актуальні в тому випадку, коли один банк з метою здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку.

Причини актуальності кореспондентських відносин необхідність знання права і звичаїв торгівлі країн; необхідність знання особливостей іноземних ринків; ведення рахунку і розрахунків в інвалюті; географічна віддаленість; інший часовий пояс; знання іншого ринку.

Державний експортно-імпортний банк України у даний час встановив кореспондентські відносини з 355 банками світу. Розрахунки ведуться через 52 рахунки ностро у ВКВ, а також 5 рахунків у російських і білоруських рублях. Рахунки у ВКВ відкриті в банках 22 країн світу (Європа, Північна Америка, Азія, Ав­стралія).

Рахунки в закордонних банках потребують постійного спостереження за їх станом. Тому в умовах ще недостатньо розвинутої інфраструктури це може принести Державному експортно-імпор­тному банку України додаткові проблеми.

Корвідносини використовуються при здійсненні угод з метою:

звернутися за консультацією про торгові і правові звичаї безпосередньо до партнера у відповідній державі; одержати довідку про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів; рекомендувати партнера як адресата-референта;

рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб;включити банк-кореспондент як посередника у проведення угод по інкасо або акредитиву.

На коррахунках знаходять своє відображення всі операції, які проводяться між клієнтом (банком клієнта) та банком-кореспон­дентом. Вони фіксуються записами у дебіт і кредит рахунку, зняттям сум з рахунку та зарахуванням на рахунок.

Власник рахунк регулярно інформується про стан свого рахун­ку. Щодня, протягом якого по рахунку робилася хоча б одна проводка, складається виписка з поточного рахунку за один день (виписка з рахунку, яка надається клієнтові). Передача виписок може здійснюватися поштою або по системі S.W.I.F.T. З поштовою випискою, яка в обов’язковому порядку передається клієнтові, передається й авізо про здійснення відповідної операції. Авізо, як правило, складається при занесенні сум на рахунок і містить детальну інформацію про наказодавця та бенефіціара, а також відповідні вказівки для отримання платежу з тим, щоб остан­ній міг правильно фіксувати надходження платежу.

При дебетуванні рахунку (записи у дебіт рахунку) авізо, як правило, не надсилається, оскільки власник рахунку в даному випадку сам дав розпорядження.

Поряд з функцією контролю внутрішній кореспондентський рахунок дуже важливий для розпорядження рахунку в іноземній валюті. Така бухгалтерія за принципом дзеркального відображення дозволяє дуже оперативно розпоряджатися своїм рахунком в інвалюті, тобто не допускати перевищення виділених лімітів кредитування та своєчасно «підгодовувати» свої активи. У цьому зв’язку треба зупинитися на понятті «валютування». Факт здійснення запису у певний визначений день зовсім не означає, що зарахована сума знаходиться у розпорядженні власника рахунку з дня внесення запису. Аналогічним чином списана сума також не припиняє перебувати в його розпорядженні з дня внесення запису. Головний момент — валютування, тобто додаткова відмітка про дату валютування поряд з проведеною сумою у виписки з рахунку.

Валютування означає, що:

дебетована сума не знаходиться у розпорядженні власника рахунку з дня валютування;

стосовно зарахованої на рахунок суми власник рахунку має право розпоряджатися негайно, але гроші переходять у його власне розпорядження з нарахуванням відповідних процентів лише з дня валютування. Якщо власник рахунку розпоряджається сумою, яка надійшла, до настання дати валютування, то в даному разі (за відсутності іншого забезпечення рахунку) він іде на перевищення кредиту, за що і зобов’язані платити відповідні проценти кредитору.

Дата валютування — протягом 48 годин сума зараховується на коррахунок в іншому банку за датою валютування поточного дня. Наприклад, німецькі банки зараховують кошти за датою поточного дня, якщо вони були відправлені до 10-00 за франкфуртським часом. Основні записи проводяться тільки по рахунку лоро. Інакше кажучи, ці записи є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу, для виконання, якщо йдеться про записи у кредит рахунку і для нарахування процентів.

       Існують дві основні групи (види) кореспондентських рахунків: рахунки ностро — рахунок банку А у банку Б; рахунок у банку-кореспонденті, який веде кореспондуючий рахунок («наш рахунок у вас»);

рахунок лоро — рахунок банку Б у банку А; рахунок в обслуговуючому банку («ваш рахунок у нас»).

Приклад. Банк А у Дніпропетровську відкрив рахунок у марках у Дойчебанку у Франкфурті, який є, таким чином, обслуговуючим банком, оскільки веде вказаний рахунок, вносить у нього відповідні записи, направляє банку А виписки з рахунку. Цей рахунок у Дойчебанку є рахунком лоро для нього. З точки зору банку А у Дніпропетровську цей рахунок є рахунком ностро, операції по якому відображаються шляхом «дзеркальної» бухгалтерії на внутрішньому кореспондентському рахунку у банку А у Дніпропетровську.

Розглянемо процес створення кореспондентських відносин.

Перший етап. Вибір партнера.

Збирається інформація про можливого партнера за кордоном через: публікації міжнародних фахових журналів; міжнародну пресу; центральні банки відповідних країн; посольства України у відповідних державах, посольства інших держав в Україні; міжнародні організації,  клієнтів та їх ділових партнерів; візити представників іноземних банків; візити іноземних банків; річні звіти банків.Таким чином створюється уявлення про банки тієї чи іншої держави.

Критерії вибору банку-кореспондент:

· мережа філій цього банку всередині країни, що дозволяє швидко і дешево здійснювати розрахунки, користуючись потенціалами банку-кореспондента в усіх частинах його держави.

· представництва банку в інших важливих центрах міжнародної торгівлі за кордоном дають можливість заощадити час при створенні кореспондентських банківських відносин у разі, якщо обсяг зовнішньої торгівлі невисокий, а також рефінансувати свої операції у валюті третьої держави.

· кількість банків-кореспондентів обраного банку.

· спектр послуг, які банк-кореспондент може запропонувати.

· професіоналізм персоналу.

· творчий потенціал у пошуку рішень.

· надійність.

· швидкість реакції у спільній діяльності.

· аналіз цін на різноманітні банківські послуги.

Другий етап. Встановлення зв’язку з обраним банком

До банку надсилається лист із пропозицією встановити кореспондентські відносини. До листа додаються звіт про діяльність, статут та копія ліцензії Національного банку на проведення банківських операцій.

Третій етап. Укладення кореспондентської угоди. Кореспондентська угода — договір про встановлення кореспондентських відносин і відкриття кореспондентських рахунків лоро та ностро, в якому фіксується термін дії договору, розмір комісійних зборів, порядок відкриття і режим функціонування корес­пондентських рахунків (субрахунків) та інші зобов’язання сторін.

Четвертий етап. Відкриття кореспондентського рахунку. Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку — юридичній особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеної кореспондентської угоди; спеціальний рахунок, що відкривається банківськими установами і тільки банківським установам.

Для відкриття рахунку банк-кореспондент надає такі документи: дозвіл регіонального управління Національного банку на встановлення прямих кореспондентських відносин; заяву на відкриття рахунку; нотаріально завірені копії статуту та банківські ліцензії; картку із зразками підписів та відбитком печатки; баланс та довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну дату.

Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків можуть виконуватися в межах наявних коштів; за взаємною домовленістю можливий овердрафт.

Вид зв’язку для передачі інформації банки-кореспонденти обирають самі; обов’язковим при цьому є кодування інформації з метою забезпечення конфіденційності.

Аналогічно встановленню банківських кореспондентських відносин один з партнерів повинен повідомити іншому про своє бажання відкрити в нього рахунок.

У своїй політиці відкриття рахунків, наприклад Державний експортно-імпортний банк України, дотримується принципу: зазвичай відкривати рахунки в конкретних валютах у банках тих країн, для яких дана валюта є національною. Проте тут існують винятки.

Найчастіше встановлення кореспондентських відносин супроводжується взаємним відкриттям рахунків. Проте це не є правилом. Заяву про відкриття рахунку можна зробити в усній формі, висловивши її у ході переговорів банку або по телефону. Однак банку, що відкриває рахунок, варто надати слідом за цим підтвердження в письмовій формі.

       Трапляються випадки, коли від банків-кореспондентів надходить повідомлення про відкриття вітчизняному банку кореспондентського рахунку. Якщо це не відповідає намірам банку, то він відмовляється від відкриття кореспондентського рахунку і доручає зазначеному банку закрити цей рахунок. У разі, якщо банк-кореспондент відкрив нам рахунок через те, що на ім’я банку надійшов переказ, тоді в дорученні про закриття рахунку необхідно зазначити банк, в який має бути здійснений даний переказ.

П’ятий етап. Обмін контрольними документами. Контрольні документи — документи, надані банками один одному з метою запобігти можливості втрат у результаті зловживання їх ім’ям.  

Перелік контрольних документів: річний звіт/баланс; список підписів уповноважених осіб; угода щодо використання кодового ключа, кодів S.W.I.F.T. (кодів, що гарантують істинність);  список банків-кореспондентів в інших країнах; якщо є, копію ліцензії центрального банку або, принаймні, довідку про те, що вона надана із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави).

    Рекомендований додатковий перелік документів: список філій усередині країни з їх адресами; ієрархічна таблиця, заповнена іменами посадових осіб банку, що рекомендовані для переговорів з окремих питань; додаткові інформаційні публікації про банк по загальних питаннях.  

Шостий етап. Домовленість про контрольні ключі. Досягнення згоди про те, чиї контрольні ключі використовуватимуться при кодуванні важливих повідомлень у майбутньому. При цьому прийнято надсилати письмове підтвердження цілісності отриманих документів, що містять контрольні ключі. З метою нерозголошення даної надзвичайно важливої інформації банк повинен довіряти свої перевірочні коди тільки працівникам, що заслуговують особливої довіри.