Структура статей балансу згідно з методикою МВФ.

Платіжний баланс має такі основні розділи:

- Торговельний баланс.

- Баланс послуг та некомерційних платежів.

- Баланс руху капіталів і кредитів

           

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики.

Баланс послуг та некомерційних платежів включає:

- платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

- за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;

- за методикою МВФ показують односторонні перекази: державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації; приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.
    Баланс руху капіталів і кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії: міжнародний рух підприємницького капіталу;міжнародний рух позикового капіталу.

Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:

 

Вивіз капіталу:

Прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.

Придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.

Придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.

 

Приток капіталу:

Прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.

Придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.

Придбання нерезидентами депозитів банків країни.

Міжнародний рух позикового капіталу включає:

Довго- і середньострокові операції – це державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.

Короткострокові операції - включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.

 

Операції з ліквідними валютними активами – заключна стаття платіжного балансу, відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

Запропанована МВФ схема в загальних рисах повторює прийнчяту систему побудови статей платіжних балансів країн з деякими модифікаціями, що робить її універсальною і дає змогу порівняти й аналізувати платіжні баланси.

Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ:

А. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи від інвестицій

Інші послуги та доходи

Приватні односторонні перекази

Офіційні односторонні перекази

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

 

Підсумок А+В відповідає концепції базисного балансу в США

 

С. Короткостроковий капітал

D. Помилки та пропуски

 

Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США

 

Е. Компенсуючі статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.

Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США

 

Н. Підсумкова зміна резервів

СДР (СПЗ), резервна позиція в МВФ, інші вимоги, кредити МВФ.

       Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту – “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації.

Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу: нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція; циклічні коливання економіки; зростання закордонних державних витрат, пов’язаних із мілітаризацією економіки  військовими витратами; посилення міжнародної фінансової взаємозалежності; зміни в міжнародній торгівлі; вплив валютно-фінансових факторів; негативний вплив інфляції; торгівельно-політична дискримінація певних країн; надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

Платіжний баланс будь-якої країни підлягає процесу безперервної правки. Необхідність цієї правки пояснюється впливом різних економічних факторів на платіжний баланс.

Економічні фактори, що впливають на платіжний баланс держави сформовано в табл.2.2.

Таблиця 2.2.

 Характеристика економічних факторів

Економічні фактори	Спосіб впливу
Темп інфляції	В результаті надмірного підвищення цін товари та послуги, що виробляються в середині в країні, стають надмірно дорогими для покупців – нерезидентів. В силу цього підвищення скорочується рівень експорту. Одночасно із-за підвищення рівня цін імпортні товари стають все більш принадливими для покупців в порівнянні з товарами, що виробляються в цій країні. Це сприяє збільшенню обсягу імпортних операцій.
Реальний ріст ВВП	Високі темпи росту ВВП ведуть до збільшення обсягів імпорту товарів та послуг, Ця тенденція пояснюється тим, що високі темпи росту ВВП означають, що підвищується рівень прибутків в середині країни, частина яких може бути використана на імпорт. Низькі темпи росту ВВП, навпаки, приведуть до зниження рівня імпорту товарів та послуг.
Процентні ставки	Рівні процентних ставок впливають на потоки капіталу, що вливаються в ринок облігацій і використовуються для інвестицій в грошовий ринок. Якщо в країні підвищуються процентні ставки, то можна чекати збільшення притоку капіталу для інвестицій в облігації з високою прибутковістю та в інші інструменти грошового ринку. І навпаки, якщо процентні ставки знижуються, то можна чекати відтоку капіталу, тому що фінансові центри інших країн стають більш принадливими для інвесторів.
Валютний курс “спот”	Валютний курс “спот” впливає на: - відносну вартість імпортних товарів в порівнянні з вартістю товарів, що вироблені в середині в країні. - відносну вартість експортних товарів в порівнянні з товарами інших країн (в країнах – імпортерах). Високий курс іноземної валюти перешкоджає проведенню імпортних операцій та сприяє проведенню експортних операцій. І навпаки, низький курс іноземної валюти створює сприятливі умови для імпорту та перешкоджає експорту.

2.3. Стан платіжного балансу України.

       До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни.
Спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 р. на Національний банк України було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу (далі - Концепція) була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця в світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем, а також у зв’язку з покладенням на Національний банк відповідальності за формування платіжного балансу держави.

Дану Концепцію було затверджено Постановою Правління Національного банку України №101 від 20.05.1994 р.

Як зазначено у Концепції, розробка і складання платіжного балансу базуються на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу.

Інформаційну базу платіжного балансу (як і в світовій практиці) становлять такі джерела: дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);  інформація про пересування товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля); статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо).

МВФ отримує платіжний баланс України з 1994 р. З квітня 1996 р. розпочато видання щоквартальника “Платіжний баланс України”, в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан.

Національний банк України складає платіжний баланс, який базується на основі міжнародної операційній системі звітності (ITRS-international transaction reporting system), яка була розроблена у січні 1993 р. Операції звітуються у початковій валюті, накопичуються та кодуються у відповідності з ВРМ5 стандартною класифікацією.

Платіжний баланс України у січні 2011 року характеризувався наступними показниками. У січні 2011 року поточний рахунок був сформований з профіцитом 282 млн. дол. США, майже на рівні січня попереднього року – 321 млн. дол. США. Сальдо поточного рахунку повернулось до додатних значень вперше за останні півроку, чому насамперед сприяли сезонні фактори та нарощення фізичних обсягів експорту за традиційними статтями. За останні 12 місяців сальдо поточного рахунку зберігається від’ємним – на рівні 2.6 млрд. дол. США (1.9% від ВВП за нашими оцінками).

Зростання експорту товарів у січні суттєво прискорилось – до 53.8% (у ІV кварталі 2010 року – 23.3% порівняно з відповідним періодом минулого року). Найбільший внесок у це прискорення був забезпечений нарощенням поставок чорних металів, продукції машинобудування та хімічної промисловості (річні темпи зростання експорту цих товарів прискорились до 59.9%, 61.6% та 2.1 раза відповідно).

Насамперед такі високі темпи зростання можуть бути пояснені ціновим фактором (зокрема, зростання індексу цін на світових товарних ринках CRB сягнуло в січні 2011 року майже 40%). Але прискорення експорту в січні, у т.ч. й за рахунок підвищення фізичних обсягів поставок, вказує на зростання зовнішнього попиту на товари вітчизняного виробництва. Темпи зростання імпорту товарів продовжили залишатись вищими (56.0%) через значні обсяги поставок природного газу. Це було зумовлено збільшенням фізичних обсягів імпорту природного газу – в 2.4 раза, а ціна при цьому навіть зменшилась (на 13.5%)2. У результаті темпи зростання енергетичного імпорту сягнули 64.3%.

У той же час неенергетичний імпорт також зростає достатньо високими темпами – 49.7%. Локомотивом цього зростання виступає імпорт продукції машинобудування (майже 80%), зокрема наземних транспортних засобів (2.2 раза). Це пов’язано, переважно, зі збільшенням фізичних обсягів поставок через відновлення внутрішнього попиту, як інвестиційного, так і споживчого.

Стан і динаміку платіжного балансу України можна подивитися за Інтернет-адресою Національного банку України.