Ризики В міжнародному економічному співробітництві : загальна характеристика та основні види

Будь-яке існування — це ймовірність настання несприятливих подій. Тобто несприятлива подія може відбутися, а може й не відбутися. Повністю уникнути цього неможливо, але можна прийняти застережливі заходи і зменшити ризик настання немприємностей. Уміння ризикувати — це вміння проводити межу між виправданим та невиправданим ризиком і виживати.

Як економічне явище ризик є подією, настання якої додатково впливає на економічні процеси і відповідно деформує економічні результати. Якщо така подія, як ризик, відбулася, то відбудеться й економічний результат цього — позитивний, негативний або нульовий.

Залежно від можливого результату ризики можна поділити на чисті та спекулятивні.

Чисті ризики виникають при явній загрозі і ведуть до негативного і в кращому разі до нульового результату.

Спекулятивні ризики відрізняються від чистих ризиків тим, що їх можна уникнути, але на відміну від чистих вони ведуть до отримання як позитивного, так і негативного чи нульового результату.

Залежно від основних причин виникнення, ризики поділяються на багато видів: природничі, екологічні, політичні, транспортні, комерційні.

Ризик є обов’язковим елементом економіки. Поява ризику як невід’ємної частини економічного процесу — об’єктивний економічний закон.

Існує багато класифікацій ризиків у міжнародній діяльності. Залежно від джерел походження, головними ризиками є — кредитний, процентний, валютний та ризик ліквідності.

Кредитний ризик — це ризик, пов’язаний з імовірністю неповернення кредитів та несплати процентів за ними внаслідок невиконання боржником своїх зобов’язань перед банком.

Процентний ризик — ризик, пов’язаний насамперед з невизначеністю часу та напрямку майбутніх змін процентних ставок. Для банків, де позички є головними видами активів, процентний ризик — це ризик падіння ціни активів через зміну норми процента, ризик зменшення процентної маржі банку, ризик зміни вартості активів та пасивів унаслідок зміни процентних ставок, це ймовірність зменшення спреду між процентними доходами та витратами, невизначеність доходу від цінних паперів з фіксованим доходом, що виникає внаслідок раптових коливань вартості активів через зміну процентної ставки.

Ризик ліквідності — виникає тільки тоді, коли ліквідні активи недостатні для покриття короткострокових зобов’язань. При виникненні такої події необхідно покрити свої зобов’язання за рахунок конвертації в грошові кошти своїх неліквідних активів з наступним капітальним збитком.

Валютний ризик — це ризик втрат у зв’язку з несприятливою зміною вартості іноземної валюти відносно валюти держави, де розміщений суб’єкт господарювання. Валютний ризик — це передусім імовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до збитків унаслідок зміни ринкової вартості активів та пасивів.

Сучасний світовий валютний ринок, будучи найбільшим сегментом світового фінансового ринку, характеризується такими особливостями.

Надзвичайно великий обсяг операцій. За цим параметром світовий валютний ринок не має собі рівних. Як показало останнє спільне обстеження центральних банків G-10 (такі обстеження проводяться раз на три роки), середньодобовий обсяг угод (спотових, форвардних, свопових) сьогодні досягає біля 1,5 трлн дол. США. Для порівняння зазначимо, що оборот іншого сегмента світового фінансового ринку — ринку цінних паперів уряду США — становить близько 3,5% від обсягу угод на світовому валютному ринку.

Світовий валютний ринок є єдиним, по-справжньому глобальним ринком. Угоди тут укладаються в будь-якій валюті, в будь-який час дня і ночі, протягом 24 год. на добу. Добова хвиля валютних угод зароджується на Далекому Сході (Токіо, Сінгапур, Гонконг), переміщується в Європу (Лондон) і завершується у США (Нью-Йорк). На ці п’ять фінансових центрів припадає близько 70% обсягу всіх валютних угод у світі. Лідером тут є Лондон (30%), за ним ідуть Нью-Йорк (16%) і Токіо (10%).

Висока концентрація угод, що укладаються. Біля 2/3 усіх угод припадає на банки, 20% — на інші фінансові інституції, 16% — на нефінансові установи (включаючи окремих великих спекулянтів).

Надзвичайно висока ліквідність. Вона обумовлена дуже великою кількістю угод, що укладаються, а також дуже високою вартістю окремих контрактів. Так, середній, за світовими мірками, банк може здійснювати до 3—4 тис. дилерських операцій на добу, причому окремі угоди — на суми до 300—500 млн дол. США є звичайним явищем, що не приводить до зміни котирування валют. Дуже часто міжбанківські платежі перевищують розміри капіталу самого банку.

З викладеного вище зрозуміло, що в умовах інтеграції у світовий фінансовий ринок питання правильної оцінки та правильної побудови системи управління валютним ризиком для комерційного банку є надзвичайно важливим завданням.

Взагалі під валютним ризиком розуміють можливість грошових втрат суб’єктів валютного ринку через коливання валютних курсів. Наприклад, європейські виробники автомобілів, які експортують свою продукцію в США, зазнаватимуть великих втрат через подорожчання національної валюти проти долара США. Сам по собі валютний ризик є різновидом ринкового ризику і залежить від того, наскільки суб’єкт ринку (у даному разі комерційний банк) підготовлений до зміни ситуації на валютному ринку.

Ефективна робота на валютному ринку залежить не лише від валютного ризику, а й від комплексу супутніх ризикових складових, з якими дуже тісно пов’язаний валютний ризик.

Виходячи з особливостей роботи на валютному ринку, валютний ризик можна розкласти на зовнішню і внутрішню складові.

Під зовнішньою складовою слід розуміти небезпеку для фінансового стану, пов’язану зі зміною зовнішнього ринкового середовища, яка знаходить свій прояв у несприятливій зміні валютних курсів. Внутрішня складова — це здатність протистояти цим несприятливим змінам на валютному ринку. Така здатність залежить від того, наскільки ефективно налагоджена робота з управління ризиками.

Валютний ризик є специфічним видом ринкового ризику. Його сутність полягає у можливості фінансових втрат за балансовими та позабалансовими статтями у зв’язку зі зміною ринкових умов і, відповідно, з рухом ринкових валютних курсів. Ці фінансові втрати можливі у разі: а) переоцінювання відкритих валютних позицій (коротких та довгих), б) проведення операцій на строковому ринку — переоцінювання позабалансових статей за похідними фінансовими інструментами, угодами форвард, своп, ф’ючерсами, опціонами).

Цей вид ризику є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами. За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяються на: операційні; трансляційні (бухгалтерські); економічні.

Операційний ризик пов’язаний з торговельними операціями, а також із грошовими угодами з фінансового інвестування та дивідендних платежів або отримання коштів в іноземній валюті в майбутньому.

Трансляційний (бухгалтерський) ризик пов’язаний з переоцінюванням активів, пасивів та прибутків у національну валюту, а також може виникати під час експорту чи імпорту інвестицій. Він впливає на показники балансу, що відображають звіт про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю. Врахувати трансляційний ризик можна під час складання бухгалтерської та фінансової звітності.

Економічний валютний ризик пов’язаний з можливістю втрати доходів за майбутніми контрактами через зміну загального економічного стану як країн-партнерів, так і країн, де розташована компанія. Насамперед він обумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від валютних курсів.На світових валютних ринках, що працюють цілодобово, курс валюти постійно змінюється протягом робочого дня. Значний рух курсу може відбутися навіть протягом кількох хвилин. Час проведення операції може мати прямий вплив на прибуток.