Режими роботи комп'ютерних ІС

 

Багато років обробка інформації в комп'ютері виконувалася у такий спосіб. Спочатку готувалися дві групи картонних перфокарт: у першій групі пробиванням отворів у потрібних місцях карт записувалася програма виконання робіт; у другу групу карт записувалося завдання.

Наприклад: при розрахунку заробітної плати співробітників установи у першу групу перфокарт записувалася програма розрахунку заробітної плати, у другу - прізвища співробітників, їх заробітна плата, час роботи й т.д. Потім обидві групи карт уводилися на згадку машини, і починалася обробка інформації. По закінченні обробки отримані результати друкувалися на рулонний папір.

Цей процес обробки інформації мав багато недоліків: весь цикл чергової обробки інформації займав 1 добу, а то й більше, перфокарти вимагали великого вкладення праці на їх підготовку і містили багато помилок. Життя поставило тверду вимогу - зробити обробку інформації динамічною, скоротити до мінімуму вартість і час її обробки. Це завдання було вирішено тільки з появою принципово нового програмного забезпечення.

Сучасні інформаційні системи можуть бути розміщені на окремих терміналах і працювати з користувачем у двох основних режимах.

Перший з них є режим виконання завдань, суть якого полягає в тому, що користувач дає машині завдання в якому чітко сформульовано, яку прикладну програму потрібно взяти і як виконати процес обробки вихідних даних (одночасно може виконуватися декілька завдань, однак, тільки у режимі поділу часу – мається на увазі пакетний режим обробки).

Головним режимом у сучасних ІС став діалоговий режим. Його відмінною рисою є динаміка роботи забезпечена схемою: питання – швидка відповідь, що випливає з питання – остаточна відповідь і т.д.

Діалоговий режим спілкування з ІС вимагає наявності діалогової системи, за допомогою якої користувач безпосередньо спілкується з ІС. У процесі роботи користувач має можливість безпосередньо й оперативно контролювати роботу програм, змінювати рішення й різноманітити дії при спілкуванні з ІС.

Типи діалогу з ІС

 

Існують такі основні типи діалогу з ІС:

- меню;

- питання, що вимагають відповіді ТАК/НІ;

- шаблон;

- просте питання;

- команда;

- взаємодія природною мовою.

Розглянемо їх.

Меню - найпоширеніший тип діалогу. При обігу система ініціює діалог. Таким чином, крок діалогу починається з видачі системою вхідного повідомлення. Після видачі користувачем вхідного повідомлення й обробки його системою крок діалогу завершується.

Можливо кілька форм машинної реалізації даного типу діалогу. У всіх випадках як вхідне повідомлення на екрані дисплея висвітлюється перелік функцій системи, реалізація яких можлива у поточному стані діалогу.

Користувач вибирає потрібну функцію: уведенням номера функції, уведенням абревіатури функції, наведенням курсору на відповідну функцію й натисканням клавіші Enter.

Питання, що вимагають відповіді ТАК/НІ, є типом діалогу «меню», коли в кроці діалогу як альтернативи користувачеві пропонуються дві відповіді: ТАК/НІ.

Користувач може відповісти в такий спосіб:

- за допомогою перших букв слів;

- повністю набрати ТАК чи НІ.

Шаблон - це ініційований системою діалог, на кожному кроці якого система сприймає тільки синтаксично обмежене вхідне повідомлення користувача відповідно до заданого формату. Шаблон використовується для уведення даних, значення яких відомі користувачеві (наприклад, дата, значення статті або професійні терміни).

Просте питання є частиною шаблона. Користувачеві надається вводити масив даних по формату, заданому системою. Наприклад, повідомлення на введення даних може повторюватися багаторазово. Після уведення однієї порції даних запит повторюється - уводиться наступна порція й т.д. до вичерпання всіх даних. Уведення завершується після набору певного символу, наприклад «*».

Команда - це ініційований користувачем тип діалогу, при якому виконується одна із припустимих на даному етапі діалогу директив (команд) користувача. Набір припустимих команд, як правило, відсутній на екрані, однак за допомогою спеціальних директив його можна вивести для ознайомлення. У разі задання неприпустимої директиви видається попереджувальне повідомлення, і система залишається на початку поточного кроку діалогу.

Взаємодія природною мовою називається тип діалогу, ініційований користувачем, де поставлене їм завдання приводить до рішення, при цьому спілкування з боку користувача ведеться природною мовою.

Аналіз описаних типів діалогу показує, що застосування тільки одного з них (за винятком останнього) не дозволяє створити досить гнучку й ефективну систему.

Використання декількох типів діалогу підвищує гнучкість системи й знижує її складність.