Відмінності системи менеджменту та адміністративного управління: рівні формування , обсяг повноважень та функц ії

       Менеджер та адміністратор є термінами, які дуже часто замінюються один одним. Існує очевидна відмінність між менеджерами та адміністраторами, однак для широкого загалу людей, ці два терміни є взаємозамінними. В багатьох компаніях особливо малих особа, яка є адміністратором, найчастіше, є тією ж хто виконує обов’язки менеджера. Однак у великих організаціях це є дві різні посади, що передбачають різні права та обов’язки.

       Адміністрування передбачає насамперед забезпечення стабільної діяльності організації шляхом підтримання дисципліни та порядку. Водночас менеджмент або управління, які є словами синонімами, направлені на здобуття, насамперед, позитивних фінансових результатів та підвищення ефективності діяльності підприємства. Саме тому працівників органів влади та публічних інституцій називають адміністраторами. Адміністративний менеджмент є функціональним підвидом управління, так само як і фінансовий менеджмент, ризик-менеджмент, управління персоналом тощо, який увібрав у себе певні специфічні риси управлінської діяльності, відмінні від інших видів управління (рис. 2.2). Тому можна стверджувати, що усі адміністратори підприємства є менеджерами, однак не усі менеджери є адміністратори.

      

Рис. 2.2. Взаємозв’язок між адміністративним та іншими видами менеджменту підприємства

       Адміністратор на підприємстві встановлює правила гри, стандарти, норми, формує політику, тобто фактично є законодавчою владою підприємства та організації, а менеджер здійснює виконавчі функції в управлінні. Тому адміністратор приймає стратегічні управлінські рішення в організації, коли менеджер приймає рішення в межах рішень та норм встановлених адміністраторами.

Більшість науковців сходяться на тому, що адміністратор виконує функції планування, організування, а менеджер – мотивування та контролювання, регулювання. Інші переконують, що у діяльності адміністратора домінують функції – організування та мотивування, а інші три у діяльності менеджера (планування, контролювання та регулювання). Відповідно адміністратор повинен володіти вміннями та знаннями адміністратора, рідше аніж технічними, натомість, менеджер особливо нижчих рівнів управління повинен володіти насамперед вміннями комунікування та технічними знаннями та навичками.

       Відмінності між адміністраторами та менеджерами залежить від рівня управління підприємством. Однак менеджери, які посідають вищі рівні управління змушені більше часу відводити своїй роботі для виконання адміністративних функцій (планування та організування), і навпаки на нижчих рівнях управління керівники виконують більше поточні управлінські функції (мотивування та контролювання, регулювання). Тому адміністратори посідають посади вищого рівня управління, а менеджери в основному займають посади середнього та нижчого рівня управління (рис. 2.3). Адміністратори можуть бути і на нижчому рівні управління, однак їхнє число є незначним, а функції, насамперед, спрямовані на виконання рутинних завдань і забезпечення виконання встановлених норм на підприємстві.

 

 

Рис. 2.3. Розподіл адміністраторів та менеджерів за рівнями управління на підприємстві

       Зважаючи на те, що адміністратори займають, як правило, вищі рівні управління в організації, то й відповідно обсяг їхніх повноважень та влади є вищим, аніж у менеджерів підприємства.

       Адміністратори, як правило, працюють в державних організаціях, державних підприємствах, силових структурах, релігійних організаціях, університетах та навчальних організаціях та інших комерційних організаціях, які працюють у сфері обслуговування та надання послуг (заклади громадського харчування, туристичні оператори та агентства, провайдери) тощо. Менеджери, як правило, працюють в бізнес-структурах та підприємницькій діяльності у сфері виробництва.

       Відмінними є умови прийняття управлінських рішень адміністраторами та менеджерами. На прийняття рішень адміністраторами впливають громадська думка, урядова політика та політика державних органів влади, соціально-культурні та релігійні норми. На процес прийняття рішень менеджерами найбільше впливають думки менеджерів, їхня кваліфікація, сповідувані цінності тощо. Менеджери частіше змушені приймати оперативні управлінські рішення.

        

       2.3. Адміністративний менеджмент в бізнес-організаціях, державних органах влади та громадських організаціях

Функції управління: планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання – це види діяльності, спільні для всіх аспектів управління, вони репрезентують суттєві елементи управління безвідносно до будь-якого культурного чи якогось іншого середовища.

Однак між державним та приватним управлінням існують значні відмінності. В державному управлінні великий масштаб і різноманітність урядової діяльності та програм, які охоплюють все — від збирання сміття до національної оборони. Приватне управління навіть великими господарськими організаціями й корпораціями не змогло б функціонувати в таких різних сферах діяльності. Державне управління діє в жорсткому політичному середовищі.

Робота (діяльність) у державних управліннях – це державна служба. Вона відрізняється від менеджменту в приватних фірмах за деякими особливостями, які можна визначити за такими критеріями:

– мета діяльності: виконання суспільних завдань;

– суб’єкти діяльності (хто визначає завдання і надає повноваження): демократичні структурні одиниці (парламент та інші виборні представництва уряду);

– форма дії (методи дії): підготування, реалізація і контроль політичних рішень і тих дій, що випливають із цих рішень;

– форма організації: державні установи за бюрократичною моделлю;

– виконавці: державні працівники (чиновники).

Порівняємо роботу (діяльність) працівників у державних установах і в приватних фірмах (табл. 2.2).

 

Таблиця 2.2