Валютно-кредитне регулювання

  Валютні обмеження – сукупність нормативних правил, що встановлюються в адміністративному або законодавчому по­рядку, спрямованих на обмеження операцій резидентів і нерези­дентів з іноземною валютою та іншими валютними цінностями (державний контроль над операціями, обмеження переказів ва­люти за кордон, блокування валютної виручки тощо).

При режимі валютних обмежень імпортери повинні отримав дозвіл відповідних органів на здійснення валютних розрахунків

Такий режим, як правило, поширюється на всі види операцій з валютою і валютними цінностями і має на меті скорочення відтоку валюти і валютних цінностей з країни з метою врівноважування платіжного балансу та підтримки курсу національної валюти. Основними причинами використання валютних обмежень урядами є нестача іноземної валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розрегульованість платіжного балансу, падіння курсу національ­ної валюти.

Механізм валютних курсів – зниження (девальвація) та підвищення (ревальвація) курсу національної валюти під впли­вом ринкових чинників та державного регулювання шляхом ва­лютних інтервенцій. Зниження курсу валюти веде до підвищення конкурентоспроможності товарів країни, що провела девальвацію своєї валюти, та одночасно ускладнює реалізацію іноземних то­варів на внутрішньому ринку цієї країни. Девальвація валюти, з одного боку, утворює додатковий імпортний бар'єр на шляху ре­алізації іноземних товарів, а з іншого – призводить до появи своєрідної експортної субсидії на експортні товари та зниження експортних цін. Ревальвація, або підвищення курсу валюти, має протилежний економічний ефект: ускладнюється експорт, а ім­порт спрощується. Підвищення курсу національної валюти може спричинити зниження цін імпортних товарів і, як наслідок, по­слаблення дії національних торговельно-економічних бар'єрів, що зробить ринок відкритішим і зумовить збільшення імпорту іноземних товарів.

Імпортний депозит (від лат.– річ, віддана на зберігання) – своєрідна імпортна застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Ця застава робиться, як правило, в іноземній валюті. Розмір імпортного депозиту встановлюється у вигляді певної частки від вартості імпортної угоди. Внесений у банк імпортний депозит через певний час (кілька місяців) повертається вкладникові, але відсотки при цьому не перераховуються. Протекціоністське значення імпортних депозитів полягає в тому, що вони збільшують витрати на здійснення імпортної операції. Таким чином імпортний депозит є елементом системи — «купуй на місці», тобто механізму підтримки національного товаровиробника. Положенням ГАТТ дозволяється застосування імпортних депозитів тільки за умов існування проблем з платіжним балансом, необхідності усунення його дефіциту.                                 

6. Організаційно-технічне сприяння експорту – допомога яка надається державою в різних формах суб'єктам зовнішньо економічної діяльності з метою активізації та підвищення ефективності національного експорту. В більшості країн ці заходи мають системний характер і здійснюються в рамках державних програм підтримки експортерів, розвитку експортного потенціалу або стимулювання національного експортного виробництва та експорту взагалі. В багатьох випадках заходи із сприяння експортуванню важко відокремити від інших інструментів і методів регулювання зовнішньої торгівлі внаслідок того, що вони можуть надаватися як на безоплатній, так і на платній основі, як приват­ними, так і громадськими установами та організаціями, держав­ними органами.

Серед різноманітних форм організаційно-технічного сприяння національному експорту слід виокремити:

• надання комерційної інформації про кон'юнктуру світових товарних ринків, тенденції їх розвитку, можливості та умови екс­портування;

• сприяння національним фірмам в отриманні крупних замов­лень, участі в міжнародних тендерах;

• підтримка в організації участі національних фірм у діяльнос­ті міжнародних виставок та ярмарків;

• представлення торговельними представництвами (місіями) державних і корпоративних інтересів національних експортерів у країні перебування;

• здійснення зв'язку з міжнародними урядовими та неурядо­вими організаціями з питань міжнародної торгівлі та представ­лення, відстоювання в них інтересів країни, а також окремих уча­сників зовнішньоторговельної діяльності;

• організація навчання і тренінгу експортерів-початківців, по­шук партнерів, допомога у встановленні перших контактів, екс­портне та правове супроводження угод;

• створення адекватної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.