Превентивне правове регулювання

Превентивне (від лат. — запобіжний) правове регулювання — це сукупність інструментів правового характеру, за допомогою яких здійснюється вплив на напрями, умови, обся­ги зовнішньої торгівлі до початку виконання експортно-імпортної угоди.

До них належать:

а). Міжнародні торговельні договори та угоди — вид міжна­родних договорів та угод, що регулюють торговельно-економічні відносини між країнами.

 б). Застереження в угодах — спеціально зазначені в договорах умови, згідно з якими регулюватимуться відносини сторін в разі настання непередбаченої раніше, але цілком вірогідної події:

• Валютне застереження — умова, що включається в угоду для страхування кредитора та експортера від ризику падіння кур­су валюти платежу з моменту укладання контракту до моменту його оплати.

• Інфляційне застереження — умова, що передбачає зміну рів­ня оплати, вартості у зв'язку з інфляційним підвищенням цін.

• Податкове застереження — умова, згідно з якою кожна сторона зобов'язується за свій рахунок сплатити всі податки та збори відносно цієї угоди на території своєї країни; регулює відносини між експортерами та імпортерами стосовно сплати податків.

• Патентне застереження — умова експортного контракту відповідно до якого експортер зобов'язується поставляти патентно чистий товар (на момент укладання контракту), а імпортер повинен не пізніше відповідного терміну, в разі надходження інформації, повідомити експортера про права та домагання третіх осіб.

• Ескалаторне застереження — умова контракту, що дозволяє врахувати зростання витрат на виробництво (реалізацію) при розрахунках за товари/послуги.

 

2. Торговельні режими – це умови торговельно-економічних відносин між державами що визначаються відсутністю або наявністю між ними відповідних торговельних угод.

а). Звичайний режим існує між державами в разі відсутності міжнародної торговельної угоди і не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торгівлі. Такі країни застосовують до товарів, що ввозяться, максимальні ставки мита (за умови використання складного митного тарифу).

б). Режим найбільшого сприяння – держави на взаємній основі надають одна одній переваги та пільги стосовно ставок мита і митних зборів, податків тощо, якими користується будь-яка третя держава. Режим най­більшого сприяння є головним у діяльності ГАТТ. Він передба­чає надання на багатосторонній основі митних пільг, а також преференцій стосовно внутрішніх податків і зборів, якими обкла­дається виробництво, обробка та обіг імпортованих товарів По­ширення режиму найбільшого сприяння веде до створення рів­них умов для конкуренції в зовнішній торгівлі.

в). Преференційний режим – особливий пільговий режим здійснення торговельно-економічних зв'язків, що надається од­нією державою іншій без поширення на треті країни. Найчасті­ше застосовуються такі інструменти преференційного режиму, як мінімізація або повне скасування мита, пільгове кредитуван­ня та страхування експортно-імпортних операцій, спеціальний валютний режим тощо. Преференції надаються на підставі укладених двосторонніх і багатосторонніх угод, участі в регіо­нальних інтеграційних угрупованнях, наднаціональних міжна­родних організаціях.

г). Дискримінаційний режим як сукупність дискримінацій­них заходів різного характеру (митно-тарифних і нетарифних) за­стосовується однією країною стосовно іншої, як правило, в разі виникнення між ними напружених відносин або конфронтації. Заходи дискримінації в торгівлі можуть застосовуватися і на ко­лективній основі (ембарго, економічна блокада, бойкот).

3. Митне регулювання – комплекс заходів та інструментів впливу на міжнародну торгівлю, що реалізуються через митну систему.

Митне регулювання здійснюється за допомогою нижченаведених складових:

• митний тариф;

• митні платежі;

• митні процедури.

а). Митний тариф – систематизований перелік товарів і відповідних ставок мита, які застосовуються для розрахунку вві­зного або вивізного мита на зазначені товари. В митному тарифі товари об'єднані в групи за походжен­ням (промислові, рослинні, мінерали тощо) та ступенем їх оброб­ки (сировина, напівфабрикати, готові вироби). По кожному това­ру зазначається ставка мита, якою він обкладається.

Структура тарифу – кількість колонок (ставок мита стосов­но кожної товарної позиції), що застосовуються в тарифі. Прос­тий (одноколонковий) митний тариф передбачає одну ставку мита для кожного товару, незалежно від країни його походження. Складний (багатоколонковий) митний тариф встановлює по ко­жному з товарів кілька ставок мита, залежно від країни похо­дження товару (торговельного режиму).

У складному тарифі найвища ставка мита, як правило, є автономною, тобто встановленою державою. Вона максимальна і застосовується до товарів тих країн, з якими не укладено торговельних дого­ворів та угод. За нею слідує нижча, в більшості випадків кон­венційна ставка, що застосовується до товарів з країн, яким надано режим найбільшого сприяння в торгівлі та укладені відповідні торговельні угоди. Складні тарифи передбачають також особливо низькі, пільгові або преференційні ставки ми­та. Іноді вони взагалі відсутні, тобто товар може ввозитися без сплати мита. Крім того, в складному тарифі передбачено мож­ливість введення додаткових, особливо високих антидемпінго­вих і компенсаційних ставок мита.

Ставки мита. Мито – це державний грошовий збір (пода­ток), що стягується через митні установи із суб'єктів зовнішньо­торговельної діяльності за перетин через кордон держави товарів цінностей і майна. Мито стягується за товари, що ввозяться, ви­возяться, а також транзитні товари.

Мито виконує три основні функції:

– фіскальну – забезпечує поповнення дохідної частини державного бюджету та поліпшує стан платіжного балансу;

– протекціоністську – захищає національних виробників від іноземної конкуренції;

– балансуючу – запобігає небажаному експорту товарів, внутрішні ціни яких нижчі від світових.

Розмір мита визначається за допомогою ставок мита, які є час­тиною митного тарифу та класифікуються за різноманітними ознаками.

За об'єктом регулювання (напрямом товарного потоку) ставки мита діляться на:

• Імпортні ставки мита. Об'єктом регулювання є імпортні потоки, стосовно яких встановлюються повні, пільгові та преференційні ставки мита, тобто застосовується складний тариф.

• Експортні ставки мита регулюють національний експорт. При цьому застосовується простий тариф — кожній товарній позиції відповідає одна (вивізна) ставка мита.

• Транзитні ставки мита встановлюються за товари інших держав, що перетинають митну територію даної країни. В сучасній практиці митно-тарифного регулювання цей вид ставок застосовується дуже рідко.

За методом розрахунку розміру мита ставки поділяються на чотири види.

• Адвалорна – це ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді відсотка від ціни товару. Мито, розраховане помножен­ням цього відсотка на ціну товару (партії), теж називатиметься адвалорним.

• Специфічна – це ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді певної грошової суми з одиниці товару, ваги, обсягу, по­тужності тощо.

• Змішана (комбінована) — це ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді як відсотка від ціни товару, так і певної суми із зазначеної одиниці виміру товару. Змішане мито розрахо­вується як сума підрахунку мита за адвалорною та специфічною ставками.

• Альтернативна – це ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді як відсотка від ціни товару, так і певної суми із за­значеної одиниці виміру товару. Альтернативне мито розраховується окремо як адвалорне і як специфічне, але стягуватися буде найбільша сума.

Залежно від країни походження товару ставки мита поділя­ються на:

•   максимальні, які встановлюються для країн, з якими не укладені торговельні договори;

•   мінімальні, які надаються країнам, що користуються режи­мом найбільшого сприяння;

•   преференційні, діючі стосовно окремих країн або груп країн (членів інтеграційних угруповань).

За характером похо­дження:

  • автономна ставка мита визначається відповідними державними органами та затверджує­ться країною самостійно, а не на підставі двосторонніх або бага­тосторонніх угод. Вона може цілеспрямовано встановлюватися країнами на високому рівні з метою початку дво- або багатосто­ронніх переговорів щодо їх зниження в обмін на бажані для краї­ни поступки.

• конвенційною називається ставка мита, що розраховується, обґрунтовується, погоджується в процесі укладання договору та остаточно фіксується після його підписання сторонами. Конвен­ційні ставки мита можуть бути результатами як двосторонніх, так і багатосторонніх угод.

За реальним впливом на об'єкт регулювання (експорт та імпорт). Номінальна ставка мита – фактичний розмір ставки, зафіксований у митному тарифі, а ефективна – це розмір ставки, який реально та ефективно захищає внутрішній ринок, або регулює експорт і транзит. Усі діючі ставки мита вважаються номінальними. Якщо вони виконують свої функції, то номінальні ставки можуть бути одночасно й ефективними. У разі неефективності існуючої, номінальної ставки мита, розраховується рівень ефективної ставки.

б). Митні платежі – всі види платежів, що стягуються мит­ними органами країни з товарів і транспортних засобів, які перети­наються митний кордон, а також в інших випадках, передбаченими національними законодавствами. До митних платежів належить:

     • мито;

• митні податки;

• митні збори.

Мито – один з видів митних платежів, що стягується митними органами з товарів, цінностей та майна, що перевозяться через кордон країни, передбачених митним тарифом. Розмір мита залежить від країни походження товару (торговельного режиму), розміру або вартості партії поставки і номінальної ставки мита, передбаченої для даної товарної позиції. Митом обкладаються всі товари – імпортовані, експортовані і транзитні.

Митні податки – це обов'язкові платежі, що стягуються ми­тними органами країни з товарів, які імпортуються.

До них нале­жить

• Прикордонний податок у більшості країн є постійним і обов'язковим у системі національного оподаткування. В основі прикордонного податкового режиму таких країн лежить «прин­цип призначення». У даному разі всі товари, що надходять на експорт, звільняються від сплати опосередкованих податків у країні походження, а обкладаються рівним прикордонним подат­ком у країні призначення товару. Метою застосування прикор­донного податку є створення однакового податкового режиму для товарів іноземного та національного виробництва і запобі­гання подвійному оподаткуванню.

• Спеціальні (надзвичайні) імпортні податки за економічним змістом мало чим відрізняються від мита. Вони застосовуються з метою прямого скорочення обсягів ввезення певного товару іно­земного виробництва у разі наявних складнощів або неможливості адекватного і швидкого підвищення ставок мита. Введення надзвичайних податків має тимчасовий характер.

• Плинні імпортні податки, як і мито, безпосередньо впливають на рівень ціни товару, але відрізняються від останнього тим, що їх ставка не є фіксованою; вона змінюється залежно від співвідношення внутрішніх і світових цін на певний товар. Ставка плинних податків підвищується, коли спостерігається падіння світових цін, і знижується при їх зростанні. Розміри плинних податків можуть змінюватися щоденно. Їх застосування дозволяє постійно підтримувати необхідний ступінь захисту внутрішнього ринку.                                                  

• Компенсаційні імпортні податки застосовуються в основному на продукцію сільського господарства з метою компенсації різниці між світовими та внутрішніми цінами, переважно в сезони збору та переробки врожаїв.

Митні збори – платежі, що стягуються митними органами країни (крім мита і митних податків) у відносно невеликих розмірах за виконання певних операцій на кордоні: за митне оформлення, зберігання товарів, митне супроводження, за консультування та інформування. Крім того, можуть існувати такі збори, як ліцензійний або контингентний, статистичний, марочний, бандерольний, штемпельний або гербовий, за зважування і пломбування тощо.

в). Митні процедури – це дії, що здійснюються органами митного контролю держав або інтеграційних угруповань з метою додержання законодавства з митних питань. Митні процедури регулюються митними формальностями, тобто сукупністю передбачених митним законодавством і нормативними актами відпо­відних органів вимог, виконання яких є обов'язковою умовою переміщення товарів через митний кордон. До основних регла­ментованих митних процедур належать:

–  порядок пересування то­варів;

– організація досмотру товарів і вантажів;

– оформлення мит­них документів;

– перевірка правильності заповнення вантажної митної декларації;

–  розрахунок розміру мита, митних податків і митних зборів;

–  передача статистичних даних у відповідні органи.