Торгівля через лізингові компанії

Методом міжнародної торгівлі є також лізинг, який застосову­ється в основному на ринку машинно-технічної продукції. При прямому лізингу постачальник (продавець, виробник предмета лізингу) одночасно є і лізингодавцем, тобто фірмою, що передає в користування майно за договором лізингу. Найбільш відомими виробниками та лізингодавцями на світовому ринку є такі ком­панії, як «Белл Атлантік», «Ксерокс», «Дженерал Електрік», «Форд», ІВМ.

Однак найпоширенішим у світовій практиці е непрямий лі­зинг. У класичній лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти:

• постачальник (продавець, виробник предмета лізингу);

• лізингоодержувач (споживач, тобто суб'єкт, що користуєть­ся предметом лізингу);

• лізингодавець (власник предмета лізингу).

Лізингодавець при непрямому лізингу виконує посередницькі функції між постачальником і лізингоодержувачем. Лізингодав­цями можуть бути будь-які суб'єкти підприємницької діяльності:

• спеціалізовані лізингові компанії;

• банки та їх філії, фінансові компанії, кредитні установи, в установчих документах яких передбачено цей вид діяльності;

• торгові і виробничі фірми, для яких лізингова діяльність пе­редбачена установчими документами;

• брокерські лізингові фірми;

• страхові та пенсійні фонди (за наявності цього виду діяль­ності в установчих документах).

Домінуюча частка лізингових угод здійснюється через лізин­гові компанії – спеціалізовані установи, функцією яких є посе­редницька діяльність з надання оренди майна на певних умовах, тобто лізингу. Як лізингові компанії, зазвичай, діють дочірні фі­рми великих банків. Такі лізингові компанії прийнято називати фінансовими, тобто такими, що спеціалізуються тільки на фінан­суванні угоди (оплаті майна). Універсальні лізингові компанії на­дають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які безпосередньо пов'язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслу­говування, навчання персоналу, консультації тощо). Конкурент­ними перевагами універсальних лізингових компаній є оператив­ність та мобільність, хороше знання кон'юнктури товарного ринку та бізнес-середовища в різних країнах.

У сфері міжнародних лізингових операцій умови конкурент­ної боротьби жорсткіші, ніж на звичайних товарних ринках. Це зумовлено тим, що на умови укладання лізингової угоди впливає не тільки кон'юнктура товарних ринків і ринків капіталів, а й такі чинники, як податкові режими, особливості правового регулю­вання орендних угод. Неоднорідність фірмової структури лізин­гової компанії складається з ряду елементів, головними з яких є цінова конкурентоспроможність та якість послуг.

Цінова конкурентоспроможність лізингової компанії формує­ться під впливом таких основних чинників:

• ціна обладнання, що здається в оренду, яка є ключовим па­раметром, що формує комерційні умови лізингової угоди;

• розмір відсотка, що нараховується орендодавцем на суму осно­вного боргу орендатора та від якого залежить розмір орендної став­ки. Різниця в ставках банківського відсотка може суттєво вплинути на цінову конкурентоспроможність лізингових компаній, оскільки вони фінансують орендні операції за рахунок запозичень;

• податковий режим країни орендодавця (наявність податко­вих пільг або прав на прискорену амортизацію обладнання до­зволяє знижувати орендні ставки);

• можливості комерційної реалізації обладнання після закін­чення терміну оренди (чим вища ціна, за якою буде продано об­ладнання після закінчення терміну угоди, тим меншу орендну ставку може встановити орендодавець);

• співвідношення курсів національних валют (зміни курсів си­льніше впливають на комерційні результати лізингової угоди, ніж при експортних поставках та розрахунках, оскільки виплата орендних платежів здійснюється протягом кількох років).

Іншою складовою конкурентоспроможності лізингової компа­нії є якість послуг, яка формується з таких основних складових: якість обладнання, що надається в оренду; спектр допоміжних послуг (пуск, профілактичний огляд, поточний ремонт тощо);спеціальний сервіс (страхування та реєстрація обладнання, отри­мання експортних ліцензій, оформлення фінансових документів тощо); можливість мобілізації фінансових ресурсів для проведен­ня лізингових операцій; розуміння специфіки ринку, наявність досвіду проведення лізингових операцій та лізингового ноу-хау.

Для лізингової операції, яка здійснюється через лізингову компанію, найтиповішою є така схема:

1. Лізингоодержувач у письмовій формі направляє лізингодавцю замовлення (пропозицію) про розгляд можливості надання у лізинг певного обладнання (згідно зі специфікацією).

2. Сторони визначають порядок фінансування операції.

3. Лізингова компанія укладає угоду з інвестором для цільово­го інвестування коштів на придбання обладнання для лізингоо-держувача.

4. Лізингодавець укладає угоду фінансового лізингу з лізинго-одержувачем, згідно з якою він зобов'язується на замовлення останнього надати йому в платне користування об'єкт лізингу.

5. Лізингодавець укладає контракт купівлі-продажу обладнан­ня з постачальником, що узгоджений з лізингоодержувачем.

6. Інвестор перераховує лізинговій компанії грошові кошти, які необхідні для закупівлі обладнання.

7. Лізингова компанія проводить оплату вартості обладнання постачальнику в передбачений контрактом купівлі-продажу термін.

8. Постачальник згідно з умовами контракту купівлі-продажу здійснює відвантаження лізинговій компанії, яка проводить його розмитнення.

9. Лізингова компанія на підставі угоди фінансового лізингу передає обладнання лізингоодержувачу. Підписується акт при­йому-передачі обладнання.

10. Лізингова компанія укладає з інвестором угоду застави з метою надання гарантій повернення інвестованих коштів.

11. Протягом дії угоди фінансового лізингу лізингоодержувач здійснює лізингові платежі на користь лізингової компанії.

12. У міру надходження лізингових платежів лізингова компа­нія повертає інвестору раніше отримані грошові кошти.

13. По закінченні угоди фінансового лізингу та виконання її умов предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача.

14. По закінченні угоди оперативного лізингу та виконання її умов предмет лізингу повертається лізингодавцю.