Поняття бюджету. Політичне, економічне, соціальне значення бюджету.

Бюджет - це розпис грошових доходів і витрат держави, підприємства, установи, сім’ї, окремої особи на визначений період.. Бюджет в економічному розумінні є сукупністю грошових відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу формування і використання централізованого фонду коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави в його розподілі ґрунтуються на двох чинниках:
— на виконанні нею суспільних функцій, оскільки централізація ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій;
— держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб'єктів його створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто здійснюючи підприємницьку діяльність.

Згідно з Бюджетним кодексом України, бюджет - це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади на протязі бюджетного періоду.
Функції Державного бюджету України як юридичного акту:
— перерозподіл національного доходу;
— стабілізація процесу суспільного відтворення;
— забезпечення реалізацію державної соціальної політики.
Бюджет як економічна категорія — це сукупність суспільних (економічних) відносин у формуванні, розподілі та використанні централізованого фонду коштів на рівні держави й органів місцевого самоврядування, необхідних державі та місцевому самоврядуванню для виконання ними завдань і функцій. Бюджет як правова категорія — це основний фінансовий план формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду відповідної території, що затверджується відповідним представницьким органом державної або місцевої влади.

Бюджет як політична категорія — дозвіл парламенту уряду на формування та використання державних коштів.

Бюджетна система України — це побудована на економічних відносинах, державному устрої та врегульована правовими нормами сукупність видів бюджетів.

19. ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТУ ЯК ОСНОВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ ДЕРЖАВИ

Як провідна ланка фінансової системи бюджет виконує розпо­дільну і контрольну функції.

За допомогою розподільної функції бюджету досягається планомірний міжгалузевий і міжрегіональний розподіл фінансових ресурсів держави та їх розподіл між виробничою і невиробничою сфера ми суспільства. Особливість міжгалузевого розподілу зумовлюється тим, що платежі до бюджету здійснюють суб´єкти господарювання усіх галузей діяльності, а з бюджету спрямовуються кошти лише галу­зям (підприємствам), визнаним пріоритетними.

Міжрегіональний розподіл відбувається на основі закріплення за певними органами державної влади надходжень до бюджету. Завдяки цьому у кожній адміністративно-територіальній одиниці держави ство­рюється бюджетний фонд, який забезпечує фінансування витрат, перед­бачених планом.

Розподільна функція бюджету характеризується такими особли­востями:

а) можливістю багаторазового проходження однієї і тієї самої ча­стини валового внутрішнього продукту через механізм бюджетного регулювання;

б) значними обсягами фінансових ресурсів, що проходять через бюджетний механізм;

в) високою маневреністю фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів;

г) різноманітністю потоків формування фінансових ресурсів і утворенням цільових фондів;

д) широким колом учасників, що беруть участь у формуванні і використанні фінансових ресурсів бюджету держави.

Контрольна функція бюджету характеризується тим, що з її допо­могою досягається рівномірність у тенденціях розвитку усіх регіонів та економічних районів країни. На основі контрольної функції бюд­жету держави діє система бюджетного контролю. Тому обидві функції бюджету держави реалізуються у єдності і взаємодії.

Належне виконання функцій бюджету зумовлює вирішення пе­редбачених завдань у процесі його формування, зокрема таких, як: визначення реальних обсягів доходів бюджету, встановлення опти­мальної структури видатків бюджету на основі забезпечення макси­мального зростання валового внутрішнього продукту та збалансуван­ня бюджету в усіх ланках бюджетної системи держави.

20. ПРЕДМЕТ БЮДЖЕТНОГО ПРАВА. БЮДЖЕТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Бюджетне право - центральна частина фінансового права, оскільки сфера державних фінансів, які є предметом дослідження останнього, нерозривно пов'язана з відносинами у сфері утворення, розподілу й витрачання бюджетної системи.
Бюджетне право України являє собою сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі формування і виконання державного бюджету.
Предмет бюджетного права — відносини, що виникають та існують у процесі утворення, розподілу та перерозподілу державного та місцевих бюджетів і регламентуються нормами фінансового права

Важливою складовою частиною предмету бюджетного права виступають групи правових відносин, які: регулюють порядок утворення доходів та здійснення видатків бюджетів всіх рівнів; опосередковують бюджетний процес та бюджетний контроль; визначають відповідальність за бюджетні правопорушення. Ці відносини переважають у системі бюджетного права, є його невід'ємним системоутворюючим атрибутом. Вони входять у предмет бюджетного права повністю і максимально ним врегульовані.

Другу групу відносин складають відносини дотичні (суміжні) до атрибутивних. Ці відносини детально регулюються іншими підгалузями чи інститутами фінансового права, створюючи таким чином об'єкти спільного правового регулювання. Дотичні правові відносини регулюються нормами бюджетного права і відповідного фінансово-правового інституту двома способами: або одночасно, узгоджено, або за принципом «ланцюгової реакції», коли норми бюджетного права є загальними, установчими для цих відносин, а норми відповідного фінансово-правового інституту – уточнюючими.

Бюджетно-правові норми - складова частина фінансового права. Їххарактеризують ті самі особливості, що й фінансові норми: категоричнийхарактер імперативності, відсутність оперативної самостійності дляучасників бюджетних відносин. Бюджетно-правові норми регулюють відносинипри формуванні бюджетної системи, розподілі доходів і видатків міжокремими ланками бюджетної системи та здійснення міжбюджетнихтрансфертів, а також визначають правову регламентацію бюджетного процесута компетенцію його учасників. Таким чином, бюджетні правовідносини є наслідком правового регулюваннядержавою суспільних (економічних) відносин, що виявляється у наданні цимвідносинам юридичної форми. Бюджетно-правові норми можна класифікувати за змістом на матеріальні тапроцесуальні. Матеріальні норми встановлюють матеріальний зміст бюджету:структуру бюджетної системи, джерела доходів і видатків, їх обсяги,порядок закріплення за різними ланками бюджетної системи, здійсненняміжбюджетних трансфертів тощоПроцесуальні бюджетно-правові норми регулюють бюджетний процес, тобтовідносини з приводу складання, розгляду і затвердження бюджету,здійснення його виконання, а також складання, розгляд і затвердженнязвітності про виконання бюджету. Такі норми об'єднано уфінансово-правовий інститут - бюджетний процес.

21. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СУБЄКТІВ БЮДЖЕТНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ДИНАМІКА БЮДЖЕТНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ІН. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суб'єктом бюджетних правовідносин виступає Україна як суверенна держава в особі Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, місцевих органів самоуправління. Суб'єктами бюджетних правовідносин є також галузеві органи виконавчої влади, особливе місце займають фінансові органи, вони діють від імені держави і вступають у бюджетні відносини з усіма органами держави, які мобілізують або витрачають грошові кошти, беруть участь у всіх стадіях бюджетного процесу.
Кожний суб'єкт цих відносин бере участь у розподілі дохідної і витратної частини Державного бюджету, в складанні, розгляді, затвердженні, виконанні бюджетів і розгляді звітів про їх виконання, а також у контролі за виконанням бюджетів.
До особливих рис, що характеризують бюджетні відносини, слід віднести також звужене, порівняно з фінансовими, коло суб'єктів таких відносин. Зокрема, учасниками бюджетних відносин не можуть виступати фізичні особи, оскільки вони згідно з чинним законодавством не можуть безпосередньо отримувати кошти з бюджетів будь-якого рівня на власне фінансування. Кожний учасник бюджетних відносин бере участь у формуванні, розподілі або використанні коштів, зібраних до бюджету відповідного рівня, на одній чи всіх стадіях бюджетного процесу.
Бюджетно-правові норми можна класифікувати за змістом на матеріальні та процесуальні. Матеріальні норми встановлюють матеріальний зміст бюджету: структуру бюджетної системи, джерела доходів і видатків, їх обсяги, порядок закріплення за різними ланками бюджетної системи, здійснення міжбюджетних трансфертів тощо. Процесуальні бюджетно-правові норми регулюють бюджетний процес, тобто відносини з приводу складання, розгляду і затвердження бюджету, здійснення його виконання, а також складання, розгляд і затвердження звітності про виконання бюджету.

22. ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТНО-ПРАВОВИХ НОРМ: ПОСТІЙНІ, ПЕРІОДИЧНІ; МАТЕРІАЛЬНІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ

Бюджетно-правові норми можливо класифікувати в залежності від наступних критеріїв.В залежності від характеру поведінки суб’єктів бюджетно-правових відносин (активно чи пасивна):Зобов’язуючі;Забороняючі;УповноважуючіУ юридичній літературі бюджетно правові норми прийнято поділяти на:Матеріальні;Процесуальні.Матеріальні встановлюють матеріальний зміст бюджету, тобто структурубюджетної системи, перелік доходів і видатків, їх обсяги, розмежуваннядоходів і видатків між окремими видами бюджетів, розміри резервнихфондів тощо. Процесуальні бюджетно-правові норми складають також окремий інститутрозділу фінансового права – бюджетного права і регулюють відносини, щовиникають при складанні, розгляді проекту бюджету, затвердженні бюджету,складанні, розгляді і затвердженні звіту про виконання бюджету.

Бюджетно-правові норми регулюють відносини при встановленні бюджетної системи, розподілі доходів і видатків між окремими видами бюджетів, у процесі складання, розгляду, затвердження бюджетів, виконання їх та звітності про виконання бюджетів. Суспільні відносини в галузі бюджету, що регулюються бюджетно-правовими нормами, мають назву бюджетно-правових.Регулююча роль бюджетно-правових норм полягає в тому, що вони викликають певні дії державних органів, які, реалізуючи свої права і обов’язки в галузі бюджетної діяльності, втілюють у життя вимоги цих норм.

За часом дії бюджетно-правові норми можна поділити на постійно діючі і періодичні.

Постійно діючі містяться, наприклад, у Бюджетному кодексі України, Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", і перестають діяти з прийняттям нових законів. Постійно діючі бюджетно-правові норми не обмежені у часі, вони існують, поки суб’єкти відносин зберігають свою правомочність.

Періодичні – містяться у, наприклад, в Законі України “Про Державний бюджет України” (на поточний рік), в актах Кабінету Міністрів та відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування про бюджети.

Специфічна особливість регулювання бюджетної діяльності за допомогою правових норм полягає втому, що вони надають економічним (бюджетним) відносинам офіційний характер, державний захист. Економічні (бюджетні) відносини набувають форми відносин (прав і обов’язків), тобто форми правовідносин.

23. АНАЛІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО БЮДЖЕТНУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ». ПОНЯТТЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ, ЇЇ СКЛАД, СТРУКТУРА.

Бюджетна система України – це об’єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять Конституція України, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему України”, інші законодавчі акти.Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Він ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Бюджет України об’єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів.

Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системі України, є зведеним бюджетом України. Він викорис-товується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республік-канський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим

Складовими елементами бюджетної системи є:
• структура;
• принципи побудови;
• організація функціонування

Бюджетний устрій грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації і т.д.
Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.
Принцип достовірності - це формування бюджету на основі реальних показників, науково обгрунтованих нормативів.
Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.
Принцип наочності – це відображення показників бюджетів у взаємозв?язку з загальноекономічними показниками шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів та пропорцій економічного розвитку.
Принцип самостійності бюджетів, що забезпечується наявністю джерел закріплених та власних доходів, надходжень від яких достаньо для здійснення своїх функцій, та правом визначення напрямків їхнього використання відповідно до бюджетного законодавства.

24. ПОНЯТТЯ БЮДЖЕТНОГО УСТРОЮ. ПРИНЦИПИ БЮДЖЕТНОГО УСТРОЮ

Вертикальна структура бюджету характеризується двома поняттями: бюджетний устрій і бюджетна система. Вони тісно взаємозв`язані. Бюджетний устрій характеризує, яким чином побудована бюджетна система, тобто бюджетний устрій - це організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями влади. Бюджетна система відображає складові частини бюджету, тобто це сукупність всіх бюджетів, які формуються в даній країні у відповідності з її бюджетним устроєм. Основи бюджетного устрою досить стабільні і мають в цілому однакові чинники в різних країнах. Бюджетні ж системи різних країн можуть досить відрізнятись, хоча і засновуються на однакових підвалинах.
Основами бюджетного устрою, які характеризують напрямки та форми вертикальної побудови бюджету, виступають:
- встановлення принципів побудови бюджетної системи;
- виділення видів бюджетів;
- розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;
- організація взаємовідносин між різними бюджетами

Бюджетний устрій кожної країни базується на її політичному устрої та на адміністративно-територіальному поділі.

Принципи побудови бюджетної системи є головним і визначальним елементом у бюджетному устрої. Саме вони визначають характерні ознаки і риси бюджетного устрою тієї чи іншої країни. Принципи побудови бюджетної системи розглядаються за двома напрямами. Перший напрямок характеризує структурну побудову бюджету, другий - взаємозв`язок різних ланок.

25. ВИДИ БЮДЖЕТІВ. БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ: ЇЇ ПРАВОВА ПРИРОДА, ЗМІСТ І СТРУКТУРА

Бюджети класифікують за різними ознаками

Залежно від періодичності охоплення вони бувають від одного року (або менше) до десяти і більше років. Багато компаній використовує бюджетування як невід'ємну частину довгострокового планування. У більшості випадків бюджетування складає один рік. Річний бюджет часто розбивається на квартали, а квартальний бюджет — на місяці. Протягом року бюджети коригуються.

Стосовно до вихідних даних розрізняють статичні і гнучкі бюджети. Для статичних бюджетів характерним є те, що початкові суми цих бюджетів є незмінними відносно наступних фактичних результатів. Гнучкі бюджети, на відмінну від статичних, є змінними, тобто піддаються коригуванню на послідуючі періоди, враховуючи наступні зміни у факторах витрат чи доходів. Найбільш важливе значення серед інших видів мають оперативні бюджети. До оперативних відносяться бюджети, які є складовими елементами звіту про фінансові результати (звіту про прибуток), а саме; бюджет реалізації (продажів), бюджет виробництва, бюджет перехідних запасів, бюджет потреби у матеріалах.Зведений (основний) бюджет являє собою всесторонній план, який координує блоки окремих бюджетів. До його складу, крім елементів оперативного бюджетування, включаються ще й бюджети фінансового управління.Серед усіх видів бюджетів, безперечно, вирішальна роль відводиться основному бюджету. Процес його складання е основою для прийняття рішень керівництвом компанії, включаючи ціноутворення, встановлення графіка виробництва, капіталовкладень, досліджень, перспективи розвитку, кадрової поетики.

Охарактеризуємо суть кожного із наведених видів бюджетів. У бюджеті реалізації вказується прогноз збуту за видами продукції в натуральному і вартісному виразі. Цей бюджет являє, собою прогноз майбутніх доходів і є основою для всіх інших бюджетів: у кінцевому випадку витрати залежать від обсягу випуску, а обсяг випуску встановлюється на основі обсягу реалізації.

Бюджет виробництва (виробнича програма) і бюджет перехідних запасів формуються тільки в кількісних показниках і входять до сфери відповідальності керівника виробництва. Метою програми є забезпечення обсягу виробництва, достатнього для задоволення попиту покупців і створення економного рівня запасів.

Бюджетна класифікація — це систематизоване згрупування до­ходів і видатків бюджету за однорідними ознаками відповідно до зако­нодавства України та міжнародних стандартів. На її основі можна порівнювати фактичні і планові показники бюджетів різних рівнів, визначати характер регулюючих дій держави щодо надходжень за дже­релами доходів і напрямками використання одержаних коштів.

Організаційна роль бюджетної класифікації полягає у на­ступному:

а) дає можливість порівнювати показники Державного бюджету та місцевих бюджетів;

б) створює умови для розгляду бюджетів усіх рівнів та їх еко­номічного аналізу;

в) полегшує здійснення контролю за виконанням бюджету, своєчасністю і повнотою надходження коштів та їх використанням за цільовим призначенням;

г) спрощує можливості синтетичного й аналітичного обліку до­ходів і видатків у бюджетних установах.

Роль бюджетної класифікації у юридичному аспекті полягає у наступному:

а) відображає правову основу бюджетного процесу: складання, розгляд, затвердження і виконання бюджетів усіх рівнів;

б) юридично закріплює устрій і компетенцію управлінських ор­ганів влади;

в) ґрунтується на законодавчих актах і актах, що регулюють бюджетний процес.

Повноваженнями з надання роз´яснень щодо застосування бюд­жетної класифікації наділені два органи:

1.Міністерство фінансів України — надає роз´яснення щодо класифікації доходів бюджету, класифікації фінансування бюджету та класифікації боргу.

2.Державне казначейство України — надає консультації з економічної класифікації видатків бюджету, тобто про конкретне спрямування коштів, їх цільове призначення й інше.

26. ПОНЯТТЯ БЮДЖЕТНОГО УСТРОЮ. ПРИНЦИПИ БЮДЖЕТНОГО УСТРОЮ

Бюджетна діяльність має циклічний і періодичний характер. Бюджетний цикл, на відміну від бюджетного періоду, який дорівнює календарному року, охоплює проміжок часу від початку формування бюджету на плановий рік до затвердження звіту про його виконання. Отже, бюджетний цикл охоплює: 1) період формування бюджету, 2) виконання бюджету, 3) пільгові бюджетні терміни (час дії тогорічних асигнувань на капітальні вкладення), 4) період звітності. Нині бюджетний цикл в Україні становить близько 2,5 року.

Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визначаються змістом і характером діяльності державних органів, завдяки цьому така діяльність набуває нових якостей.

Традиційно у бюджетному процесі виокремлюють п’ять стадій:

1) розроблення та складання проекту бюджету;

2) розгляд проекту бюджету;

3) затвердження проекту бюджету;

4) виконання бюджету;

5) складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Але у ст. 19 Бюджетного кодексу України закріплено чотири стадії бюджетного процесу, а саме:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі за потреби внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Тільки бюджетному процесу властиві такі принципи: 1) принцип розподілу бюджетних повноважень між органами представницької і виконавчої влади. Так, законодавство встановлює такий розподіл повноважень за стадіями бюджетного процесу: формування та виконання бюджету віднесено до компетенції виконавчих органів, а розгляд, затвердження та здійснення контролю за виконанням бюджету - до компетенції представницьких органів;

2) принцип спеціалізації бюджетних показників, що реалізується через бюджетну класифікацію, яка, згідно зі ст. 8 Бюджетного кодексу, закріплюючи вичерпний перелік доходів і видатків бюджетів, полягає в конкретизації доходів за джерелами, а видатків — за цільовими напрямами;

3) принцип щорічності бюджету, тобто обов’язкового прийняття бюджету щороку до початку планового року, що дає змогу виявити тенденції розвитку країни, дослідити зміни темпу зростання виробництва тощо. Дуже важливим є прийняття державного бюджету до настання планового року, оскільки це передбачає і забезпечує своєчасну концентрацію фінансових ресурсів у бюджеті та фінансування потреб держави й суспільства.

Усі стадії бюджетного процесу контролює Рахункова палата, що діє від імені Верховної Ради України. Учасниками бюджетного процесу є органи і посадові особи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, а саме: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, місцеві ради та ін.; розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, органи державного фінансового контролю. Всі ці суб’єкти наділені відповідними бюджетними повноваженнями, що реалізуються на відповідних стадіях бюджетного процесу.

Законодавчі органи влади усіх рівнів — Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради - мають право розгляду і затвердження бюджетів та звітів про їх виконання, здійснювати контроль за виконанням бюджетів. Зокрема, Верховна Рада України наділена такими бюджетними повноваженнями: визначення бюджетної політики держави; прийняття постанови про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; визначення бюджетних повноважень усіх учасників бюджетного процесу, складу і обсягів доходів та видатків Державного бюджету України; затвердження показників соціально-економічного розвитку країни, необхідних для формування бюджетів усіх рівнів; розгляд і прийняття Закону про Державний бюджет на відповідний період та внесення змін до нього; розгляд і прийняття рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України тощо.

Особливе місце в бюджетному процесі посідає Національний банк України, який має такі бюджетні повноваження: визначення основних засад грошово-кредитної політики України; розроблення законопроектів, пов’язаних із формуванням дохідної та видаткової частин бюджетів і підготовкою пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період.