Орієнтовна схема аналізу уроку

Дата, клас, предмет, вчитель (прізвище та ініціали), який урок за розкладом, мета відвідування.

Тема уроку:

Мета уроку:

Обладнання уроку:

 

1. Тип і структура уроку.

Визначення типу уроку. Відповідність типу уроку дидактичній меті, віку учнів, обсягу складності і новизні виучуваного матеріалу. Місце уроку в системі уроків, передбачених на вивчення теми, розділу.

Структура уроку. Відповідність етапів уроку його типу та меті, взаємозв’язок етапів. Доцільність розподілу часу між окремими етапами уроку. Види роботи в структурі етапів. Чіткість структури уроку. Структура кожного етапу уроку. Оптимальність педагогічного керування всім уроком і динамікою кожного етапу.

 

2. Оцінка змісту навчального матеріалу.

Відповідність матеріалу уроку навчальній програмі та підручнику, віку учнів та їх попередній теоретичній підготовці, сучасним досягненням науки і техніки. Аналіз науковості теоретичних положень, тверджень, понять, фактів, дібраних для ілюстрації теорії. Виховні можливості навчального матеріалу.

Співвідношення матеріалу загальноосвітнього, політехнічного, профорієнтаційного характеру.

Зв'язок з місцевим матеріалом, життєвим досвідом.

Забезпечення внутрітемних, внутріпредметних і між предметних зв'язків.

 

3. Принципи, методи, прийоми і засоби навчання на уроці.

Які принципи навчання найбільш вдало реалізовані на уроці (свідомість, доступність, активність тощо).

Відповідність методичних прийомів особливостям змісту, типу, меті уроку, віку учнів.

Співвідношення методів і прийомів активізації пізнавальної діяльності на уроці.

Наявність проблемних ситуацій, пізнавальних задач навчального, тренувального і пошукового характеру. Види та місце самостійної роботи на різних етапах уроку, їх виховне значення. Керівна роль вчителя у процесі самостійної роботи учнів.

Доцільність використання наочних посібників та технічних засобів навчання на уроці. Співвідношення слова і наочності.

Яке місце на уроці мала актуалізація раніше вивченого матеріалу.

Диференційованість завдань на уроці в залежності від індивідуальних особливостей і можливостей учнів. Рівень творчості на уроці. Об’єктивність оцінювання знань учнів та його виховне значення. Емоційність навчання. Підготовка до виконання домашнього завдання. Доцільність домашнього завдання.

 

Обсяг доступності, міра трудності. Відповідність інструктажу характеру новизни домашнього завдання. Співвідношення теоретичного матеріалу в домашньому завданні. Наявність постановки мети виконання домашнього завдання.

 

4. Методи перевірки знань і вмінь учнів.

Які методи застосовані (усна, письмова, графічна, практична перевірка) та їх доцільність. Які види перевірки мали місце та їх співвідношення (фронтальна, індивідуальна, поточна, тематична, атестаційна). Яку функцію вони виконували: контрольну (контроль учителя, взаємоконтроль, самоконтроль); навчальну (виховну, освітню); розвиваючу чи організуючу.

Як дотримувались при цьому такі вимоги: всебічність, об’єктивність, дійовість(знання, уміння), гласність, індивідуальність.

Який характер носила перевірка: відтворювальний чи творчий. Місце пізнавальних задач, запитань при перевірці. Характер допомоги при перевірці: повністю самостійно, допомоги навідними запитаннями, допомога учням доповненнями.

Характер оцінки знань учнів: оцінка балом, оцінка мотивацією. Місце прийомів заохочення учнів до навчання через оцінку.

 

5. Інші сторони уроку.

Доцільність використання оснащення уроку, чистота, порядок в класі. Чи готові учні до уроку, підготовка наочних посібників, апаратури, дошки тощо. Вміння раціонально використовувати кожну хвилину уроку. Чи точно по дзвінку почався і закінчився урок. Педагогічний такт вчителя, його зовнішній вигляд. Культура мови, увага, дисципліна учнів. Чи виявляли учні інтерес до виучуваного на уроці. Чергування різних видів діяльності учнів (слухання, мовлення, практична діяльність).

 

6. Загальні висновки уроку.

Рівень досягнення мети: дидактична, виховна (досягнута повністю, частково, недосягнута). Виконання плану уроку (повністю, частково).Дотримання запланованого типу уроку. Якість знань (повнота, глибина, осмисленість, дієвість), сформованість умінь і навичок (міцно, свідомо). В чому виявилась розвиваюча роль по уроку: у змісті, у методах, прийомах, у видах роботи.

Виховне значення уроку (в чому воно виявилось). В чому проявлявся творчий підхід вчителя до уроку (зміна типу уроку, добір оригінальних вправ, специфічність прийомів роботи, роздаткового матеріалу тощо). Що заслуговує на увагу і поширення.
Недоліки уроку і помилки вчителя фактичного чи методичного характеру.

 

7. Пропозиції.

Удосконалення дидактичного характеру (звертати увагу на добір типу уроку, на його структуру, на методи, прийоми, засоби навчання). Удосконалення психологічного характеру (дбати про забезпечення розвиваючої ролі уроку, здійснення індивідуального і диференційованого підходу, про опору на рівень сприймання, осмислення, запам’ятання, закріплення, перенос, актуалізацію).
Удосконалення методичного характеру (специфічність методів і прийомів навчання, видів роботи).

Рекомендації з питань самоосвіти вчителя. Пропозиції поділитись своїм досвідом чи познайомитись з досвідом роботи інших вчителів.

 

 

Схема аналізу уроку в початкових класах

1. Визначення в плані уроку теми і мети (їх правильність, відповідність програмним вимогам, взаємозалежність навчально-виховної мети уроку тощо).

2. Загальна відповідність фактичного змісту уроку поставленій меті (обсяг матеріалу, його характер, необхідність залучення вправ, використання підручників, доцільність обладнання).

3. Оцінка структури уроку та якісна характеристика його окремих етапів (відповідність обраної структури уроку його меті, кількість етапів обґрунтованість, їх чергування і логічний взаємозв’язок між ними, відбиття у структурі особливостей предметів, характеру виучуваного матеріалу тощо).

4. Організація навчальної діяльності школярів на уроці (доцільність вибору методів і прийомів роботи з точки зору їх придатності для реалізації завдання уроку, відповідність характеру матеріалу, сприйняття учнями даного класу, засоби стимуляції активної роботи дітей різного рівня підготовленості, забезпечення свідомості й міцності засвоюваного матеріалу).

5. Режим навчальної праці школярів на уроці (розподіл часу, чергування діяльності як за змістом, так і за формою сприймання, засоби попередження втомлюваності учнів, концентрації уваги тощо).

6. Мікроклімат уроку (загальна атмосфера спілкування, спостережливість учителя, увага до внутрішнього стану дитини, засоби заохочення тощо).

7. Найголовніший показник ефективності уроку в початкових класах - це такий результат навчання, коли учні безпосередньо на уроці розібралися і в основному засвоїли матеріал. Така якість навчання є закономірним наслідком професійної майстерності класовода, його відданості дітям, постійної вимогливості до себе і своїх вихованців.

 

(„Шляхи підвищення ефективності уроку

в початкових класах”. Методичний лист,

Київ).

 

Схема аналізу уроку

студента-практиканта

Оцінка вимог щодо структури уроку:

- чи з’ясовано роль і місце уроку в системі з іншими, на яких формуються знання, уміння й навички з програмового розділу „Багатоцифрові числа”;

- як визначена мета (дидактична, розвивальна, виховна): враховано загальні вимоги щодо теми чи обмежились лише локальними завданнями;

- тип уроку (раціональність, відповідність меті);

- чи відповідає його структура обраному типу;

- зв’язки:
а) з попередніми заняттями, на яких, скажімо, вивчалося множення числа на суму (і навпаки), багатоцифрового числа на одноцифрове і двоцифрове, яке закінчується 0;
б) з наступними (множення на трицифрове число);

- методи вивчення нового матеріалу, їх доступністі і поєднання;

- форми контролю знань учнів як раніше сформованих, так і нових;

- чи відповідає система повторення і закріплення вивченого з теми;

- зміст і обсяг домашнього завдання (доцільність, обґрунтованість).

 

 

Оцінка підготовки й організації уроку:

- врахування вікових особливостей учнів;

- дотримання шкільної гігієни (освітлення, санітарний стан учнів і приміщення тощо);

- якість дидактичних засобів, доцільність їх застосування.

 

 

Оцінка змісту уроку й учіння дітей щодо реалізації мети:

- дотримання основних вимог, які випливають з дидактичних принципів навчання: науковість, систематичність викладу матеріалу; системність, міцність знань учнів, врахування індивідуальних їх особливостей, практичного досвіду;

- помилки і шляхи їх виправлення;

- реалізація розвивальних аспектів уроку;

- його виховної мети (світоглядної, морально-етичної і спеціальної, зумовленої змістом матеріалу: чіткість формулювань, логічність, послідовність міркувань тощо).

 

 

Оцінка техніки проведення уроку:

- емоційність (доцільна, достатня);

- вміння зацікавити дітей матеріалом;

- темп, ритм; їх відповідність віковим особливостям дітей;

- контактність з учнями (достатня, уміла);

- педагогічний такт;

- поєднання різних видів діяльності школярів (доцільність);

- дотримання єдиного орфографічного режиму.