Оцінка діяльності практиканта як організатора

навчально-виховного процесу:

- знання фактичного матеріалу;

- методика ведення уроку;

- практичні уміння і навички роботи з аудіовізуальними, наочними посібниками; знання методики їх застосування;

- якість дидактичних матеріалів та вміння ними користуватися;

- спеціальне навчальне приладдя та інструменти, їх використання;

- зовнішній вигляд, мовлення студента-практиканта;

- розподіл уваги між різними видами навчальної роботи (опитування, пояснення і т.д.);

- вміння враховувати індивідуальні пізнавальні можливості школярів, їхні вікові особливості;

- взаєморозуміння з учнями і класоводом;

- опанування методики організації учнівського колективу (початок, кінець уроку, зміна різних видів навчальної роботи);

- формулювання запитань;

- психологічна підготовка дітей до зміни завдань;

- реагування на спонтанні порушення режимних і навчальних вимог (запізнення, невиконання домашнього завдання і т.п.);

- наявність безособистісних, загальних порушень (скажімо, „Закрити підручники!”, „Не підказувати!” та ін.);

- вміння триматися в класі (доцільно пересуватися, стояти біля дошки, звертатися до учнів тощо).

Критерії оцінювання уроків студентів-практикантів

1. Оцінка „відмінно” ставиться при умові повної реалізації навчальної та виховної мети, якщо студент:

а) виявив уміння самостійно і творчо готуватися до уроку;
б) провів урок на високому науковому та методичномурівні, поряд з освітніми завданнями

добре розв’язував виховні завдання, успішно керувався дидактичними

принципами;
в) виготовив зразкові наочні посібники і вдало використав їх на уроці, на

високому педагогічному рівні демонстрував досліди;
г) творчо застосовував різні педагогічні методи і прийоми,

правильно оцінював знання учнів і забезпечив активність учнів під час

перевірки їхніх знань, пояснення нового матеріалу, закріплення чи

повторення, залучаючи учнів до активної розумової та трудової

діяльності, розвивав мислення учнів, навички самостійної роботи;
ґ) уміло поєднував роботу з усім класом з індивідуальним підходом до

окремих учнів;
д) правильно використовував час і домігся того, що учні засвоїли основний

матеріал на уроці;
е) уміло керував увагою учнів, зумів досягти зразкової дисципліни учнів;
є) дотримувався норм культури мовлення.

 

2. Оцінка „добре” ставиться, якщо:

а) студент виявив уміння добре готуватися до уроку, користуючись

незначною допомогою вчителя чи методиста;
б) проведений урок за своїм змістом ідейно та науково витриманий;
в) студент використовував ефективні методи і методичні прийоми не досить

творчо або на уроці мали місце методичні недоліки, які все ж суттєво не

порушили плану роботи;
г) на уроці дисципліна була добра, учні активно працювали, але їхня

активність була нерівномірною або на окремих етапах уроку незначною;
ґ) мети уроку студент досяг.

 

3. Оцінка „задовільно” ставиться якщо:
а) урок за своїм змістом науково витриманий, однак студент допускав у

поясненні неточності або не помічав помилок у відповідях учнів;
б) на уроці студент не зумів організувати активну розумову і трудову

діяльность учнів, погано знав учнів;
в) наочність на уроці використовувалась в основному правильно, але мали

місце окремі недоліки (як несвоєчасність, недостатність осмислення того,

що учні бачать, слабке керівництво процесом сприймання, нечіткі

словесні пояснення);

 

г) під час проведення уроку студент допускав методичні помилки, і це

позначалось негативно на знаннях учнів;
ґ) на уроці мали місце порушення учнями дисципліни, а практикант в ряді

випадків або не реагував на їх, або не зміг наладити дисципліну;
д) все ж загалом досягнуто поставленої освітньої і виховної мети.

 

4. Оцінка „незадовільно” ставиться якщо:

а) урок проведено на низькому методичному рівні, студент допускав грубі

помилки, виявив незнання фактичного матеріалу;
б) проводячи урок, практикант допускав грубі методичні помилки, внаслідок

яких учні не засвоїли навчального матеріалу;
в) мова студента нечітка, має багато недоліків за формою і за змістом;
г) дисципліна на уроці була погана, а студент виявив безпорадність і не зумів

налагодити її;
ґ) студент не досягнув поставленої мети.

 

 

 

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЛІТНЬОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ

ПРАКТИКИ

Зміст

1. Літня практика в системі професійної підготовки вчителя.

2. Особливості дитячо-оздоровчих освітніх закладів.

3. Завдання практики.

4. Програма літньої педагогічної практики.

5. Уміння, якими повинні оволодіти студенти.

6. Вожатий в таборі відпочинку.

7. Сучасні діти в сучасному таборі відпочинку.

8. Логіка, кризис, зміст i методика табірної зміни.

9. Підказки практиканту.

10. Пepeлiк документації літньої педагогічної практики.

11. Зразок підпису звіту практиканта.

12. Схема звіту практиканта.

13. Перелік індивідуальних завдань під час літньої педагогічної практики.

Літня практика

Наше завдання - кожною справою здивувати дитину.

В.О. Сухомлинський

Ta6ip повинен стати місцем неляканих дітей,

Ta6ip - суверенна зона дитинства.

Щоб шукати згоду - треба поважати розбіжності.

Головне в роботі з дітьми не заходи, а відношення.

Виховання - це не лише проведения заходів, це не лише різноманітна робота з дітъми, це cпociб

життяповедінка вожатого.

Простір для табірних вигадок безмежний!

С.О. Шмаков

Літня практика в системі професійної підготовки вчителя

Табір – це дитячо-оздоровичий освітній заклад (ДООЗ).

Діяльність вожатого, де б вона не здійснювалась (в школі, де збереглись вожаті, в дитячому об'еднанні, таборі відпочинку), є дуже специфічною в структурі педагогічних спеціальностей. Ця практика перевіряє, наскільки студент правильно вибрав сферу cвoєї професійної діяльності: чи може він в досить тривалій i складній ситуації спілкуватися з дітьми, не відчуваючи роздратування, неприязні з боку дітей; наскільки він відповідальний i чесний в спілкуванні з дітьми, терплячий i добрий до них. I, звичайно, наскільки він володіє методикою педагогічного спілкування в своєрідних умовах табору відпочинку, методикою виховної роботи.

Літня практика, по суті, є самостійною педагогічною роботою з повною відповідальністю за життя, фізичний, психічний i моральний стан дітей i підлітків, їх повноцінний відпочинок i розвиток. Специфічні час i місце цієїроботи. Час – канікули

коли діти зовсім по-іншому сприймають оточуюче середовще i все, що з ним відбувається. Micцe – табір відпочинку, частіше заміський. В умовах відпочинку діти виявляють себе зовсім з несподіваної сторони, у них зовсім інші установки i очікування, ніж в навчальний час. Якщо, тa6ip відпочинку заміський (або зовсім на півдні), то це відірваність від батьків, від дому на досить тривалий період. Частина дітей i підлітків переживають це болісно. Тому вожатому доводиться приласкати, заспокоїти таких дітей, максимально пом'якшити розлуку. Діяльність вожатого в таборі відпочинку багатофункціональна: він i вихователь, i організатор дитячого життя, i фізорг, i вигадник, i няня, i медсестра i таке інше. Заміський оздоровчий дитячий табір - досить замкнута соціальна система, що породжує багато своєрідних проблем i для дітей, i для дорослих.

В умовах табору відпочинкувзаємозв'язки між дітьми i вихователями відрізняються від шкільних: вихователь не приходе на роботу, а живе разом з дітъми 24 години на добу (він весь на виду у дітей). Зазвичай, підлітки намагаються перейти на панібратське відношення навіть з дорослими людьми, а студенти-практиканти, як правило, дуже юні.1 для них утримати дистанцію старший-менший, але не відштовхнути вiд себе дітей - завдання надзвичайно складне.

У школі студент працює з уже сформованим колективом або з колективом, який довготривало формується. В таборі йому доводиться працювати над створенням, розвитком i згуртуванням тимчасового дитячого колективу. За табірну зміну загін малознайомих дітей i підлітків з різним досвідом життя, спілкування i роботи з ними повинен перетворитися в сформовану групу дітей, які мають систему певних цінностей, здатних на спільні дії, з міжособистісними стосунками, які склалися. В школі класи одновікові. В сучасних таборах відпочинквсе частіше стали формувати різновікові загони.

Неформальність табірного оточення, різноманітність форм i видів діяльності дозволяє створити сприятливі умови для самоусвідомлення i самоактуалізації кожному вихованцю.

Розуміння великого виховного потенціалу літнього табору відпочинку - одна з основних педагогічних установок, яку необхідно сформувати у студента, який видїджає на практику в табір.

Дитячий оздоровчий тa6ip відпочинку стає для практиканта не лише місцем педагогічної практики, але й сильним фактором виховання i професійного становления. Тут на перше місце виступають не лише i не стільки професійні знания i вміння, скільки особистість самого вожатого. Часто малопомітний в академічній аудиторії студент розкривається в неформальній роботі з дітьми як особистість,не має велику кількість позитивних якостей i здібностей. На власному досвіді студент-практикант переконується в правильності чи хибності вибраної професії, в необхідності самопізнання, самоосвіти i самовдосконалення.

Студенти стають повноправними членами педагогічного колективу табору, вступають в взаємовідносини з іншими його службами, з адміністрацією i представниками підприємства чи організації, під контролем яких знаходиться тa6ip відпочинку. Вони включені в штатний розклад табору відпочинку, дотримуються трудової дисципліни, отримують заробітну плату, на яких розповсюджується діяльність відповідних законодавчих документів i юридична відповідаальність за життя i здоров'я вихованців.

Основними задачами ДООЗ є:

• Створення умов для зміцнення здоров'я дітей;

• Засвоєння i застосування ними навичок гігієнічних і фізичної культури;

• Реалізація медико-профілактичних, спортивних,освітніх, культурно-дозвільних програм i послуг, які забезпечують відновлення сил, професійне самоутвердження, творчу самореалізацію, моральне, громадське, патріотичне, екологічне виховання i розвиток дітей.

 

Діяльність закладів грунтується на таких принципах:

- безпечність життя i здоров'я дітей, захист їx прав i гідності;

- пріоритет індивідуальних інтepeciв, особистісного розвитку i самореалізація дитини разом з виконанням соціальних норм i правил закладу;

- гуманний характер вiднoшeнь i оздоровчо-ocвітніх програм;

- конфіденційність в розширенні особистих проблем i конфліктів дітей;

- єдиноначальність в співвідношеннні з дитячим i педагогічним самоуправлінням;

- вapiaтивність програм, їх реалізація.

Taбip відпочинку створюється при наявності необхідних екологічних, матеріально-технічних, соціально-побутових, санітарно-гігієнічних, кадрових i інших умов. Його діяльність регламентується загальнодержавними вимогами до території й приміщень, споруд, обладнань, санітарно-епідеміологічних, протипожежних, будівельно-технічних правил i нормам організації життєдіяльності дитячого оздоровчого закладу. За колективом табору відпочинку закріплюється право на самостійне визначення програми своєї діяльності.

Завдання ДООЗ:

збагачення досвіду добровільного співіснування в природі i соціумі у дітей i підлітків, розвиток умінь i навичок безпечної життєдіяльності як засобу особистого захисту; розкриття здібностей дітей i підлітків, створення умов для проявлення їx ініціативи i активності.

Види ДООЗ:

міські шкільні; заміські табори: оздоровчі, санітарні, профільні, табори праці i відпочинку, табори для дітей i батьків, школи-табори, табори-центри (як "Артек"). Серед них є великі табори, маленькі. Є табори з профільними змінами. Є багаті, добре облаштовані табори, на зразок Діснейленда (iгрові кімнати, майданчики i містечка; басейни i солярії, автодроми i іподроми, комп'ютерні центри i середньовікові замки, відеотеки i індійські вігвами); є бідні i убогщодо матеріальної бази. В деяких місцях назва "табір" замінили на "дозвільний комплекс", "центр", "дача", "містечко". Hoвi тенденції, які найбільш яскраво виявляються сьогодні, виразились в створенні регіональних, соціально-педагогічних програм літнього відпочинку таких, як програми підтримки обдарованих дітей i підлітків "Талант", активного відпочинку дітий з девіантною поведінкою (оборонно-спортивні табори), патріотичного виховання; сімейні табори, плавучі табори, інспекторів дорожнього руху, хореографів, табори суспілъних дитячих організацій, (скаутів, піонерів), літні майстер - школи, профілактичні літні табори i зміни, табори з денним перебуванням, дитячі майданчики, літні центри дитячих суспілъних організацій, історичні табори, табори фольклорних ремесел.

Bci ці особливості обумовлюють специфіку завдань змісту, організації літньої педагогічної практики, підготовку до неї студентів.

 

Студенти, які не досягли до моменту практики 18 - річного віку, виконують функції помічника вихователя, вожатого, інструктора з фізичноїкультури, музичного керівника чи керівника гуртка.

 

В процесі даного виду практики вирішується такі завдання:

♦ Набуття вмінь i навичок самостійної роботи з дитячим i юнацьким колективом в умовах літніх канікул;

♦ Оволодіння змістом i різними формами i методами оздоровчої i виховної роботи в літній період; охорона життя i здоров'я дітей;

♦ Розвиток відповідального i творчого відношення до проведення виховної роботи з дітьми i підлітками.

Літня практика передбачає такі види діяльності:

> організаційно-педагогічна робота (знайомство з умовами праці, правилами внутрішнього розпорядку, традиціями табору, зі складом загону, перевірка рівня готовності дітей до виїзду в (ДООЗ) бесіда з батьками, складання плану роботи загону, формування органів самоврядування та роботи з ними);

> вивчення специфіки прояву вікових та індивідуальних особливостей вихованців, стану їx здоров'я, умов життя та виховання;

> організація колективно-творчої діяльності за всіма напрямами виховання (в області розвитку пізнавальних інтepeciв дітей та підлітків, морального, естетичного, трудового виховання, спортивно-оздоровчої роботи...);

> організація режиму, активного відпочинку дітей, проведення санітарно-гігієнічної роботи i роботи з самообслуговування;

> проведення iндивiдyaльнoї виховної роботи з дітьми та підлітками