Народознавство в роботі з дошкільниками



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Народознавство в роботі з дошкільниками



Роботу з народознавчим матеріалом передбачено в різних розділах програми «Дитина»: «Зростаємо дужими», «Мова рідна, слово рідне», «Чарівні фар­би і талановиті пальчики», «Прилучаємось до музич­ної скарбниці». її мета — ознайомлення дошкільників з духовними надбаннями народу, долучення їх до культурної спадщини, виховання любові до свого краю, поваги до рідної мови. Цю відповідальну робо­ту необхідно розпочинати з раннього віку, бо серед щедрого багатства духовних скарбів нашого народу не важко віднайти те, що зацікавить і найменшу дити­ну: малі фольклорні форми, елементи народної меди­цини, національної кухні, одягу та інше. Радимо пе­дагогам тісно співпрацювати з родинами вихованців, щоб збагатитися досвідом кожної окремої сім'ї і ма­ти від неї підтримку в своїх починаннях. Завдання вихователя — донести до батьків, особливо молодих, значущість і важливість у формуванні гармонійних стосунків з дитиною колискових пісень, різноманітних забавлянок, закличок, мирилок, казок, легенд, народ­них дитячих ігор, поступово розширити коло обізна­ності батьків через різні форми роботи: папки-пере­сувки, семінари, бесіди, дні відкритих дверей тощо.

Крім того, слід вибірково ставитися до освоєння народознавчого матеріалу, з огляду на те, яких дітей виховуємо — міських чи сільських. Сільські діти, .як правило, більш обізнані з народним побутом, тради­ціями, звичаями. Життя ж у місті накладає свій від­биток на формування світогляду дитини: дещо збідне­не уявлення дошкільників про систему національних цінностей, звужена обізнаність із традиціями, звича­ями, ремеслами, символами, обмежене спілкування сім'ї з іншими представниками роду і т. ін. Тому при доборі педагогічних методів і прийомів, дидактичного матеріалу необхідно враховувати умови, в яких пере­буває дитина.

Необхідно також зважати на те, що населення різних регіонів України має певні відмінності у побуті, календарно-обрядових звичаях, ремеслах тощо. Недаремно в народі говорять: «Що сільце — то слівце, що город — то норов, що край — то звичай». Отже, по­чинати радимо з матеріалу звичного, зрозумілого для дитини. Такий підхід має суттєві переваги:

— родина підготує дитину до сприймання інфор­мації, яка вже відома дорослим;

— засвоєння і застосування інформації буде полег­шене з тієї самої причини;

— батьки можуть стати активними учасниками об­рядових дійств, свят, фольклорних фестивалів, інших народознавчих заходів. Наприклад, на Київщині, в Центральній Україні до Великодня готують крашанки і крапанки, а в західних областях надають перевагу писанкам. Рушники «грайлики» та «росянички» не виготовляли на Київщині, Сході, Півдні, тому ознай­омлення з ними дошкільників викличе певні труднощі. Доцільно розглянути рушники даної місцевості, з'ясу­вати їх особливості. Тому варто не запозичувати тра­диції, обряди чужого краю. Таким чином, дитина має спочатку пізнати і полюбити своє, рідне, звичне, знайоме, відчути себе його часткою. Поступово це коло буде розширюватися, а нове краще сприймати­меться порівняно з уже відомим.

На нашу думку, в межах розділу «Віконечко в природу» можна започаткувати окрему рубрику «На­родна медицина», яка розповідатиме про лікувальні властивості поширених у даній місцевості рослин. Так, дітям буде цікаво дізнатися, що сік буряка застосо­вують при нежиті та хворобах горла, часник — при простудних захворюваннях та для профілактики гри­пу, цибулю (печену) — при наривах, татарське зілля і хрін очищають воду, кульбаба посилює апетит, по­дорожник загоює рани, мати-й-мачуха допомагає при кашлі, кропива використовується для покращення ста­ну волосся, шавлія знімає запалення в горлі та ро­товій порожнині, калина швидко заживляє рани та подряпини, малина допомагає при підвищеній темпе­ратурі й застуді тощо.

У розділах «Мова рідна, слово рідне» та «При­лучаємося до музичної скарбниці» перераховуються традиційні народні свята, з якими варто ознайомити дітей. Ознайомлення може здійснюватися як шляхом безпосередньої участі дошкільників у яскравих теат­ралізованих дійствах, так і через гру, читання ху­дожніх творів, перегляд ілюстрацій, вистав, через бесіду, розповідь.

Звертаючись до питання планування, радимо педа­гогам не виділяти елементи народознавства як окреме заняття, бо це суперечить основним принципам про­грами. Отже, спрямування занять буде відповідати певним розділам, а змістове наповнення може базува­тися на народознавчому матеріалі. Наприклад, у роз­ділі «Чарівні фарби і талановиті пальчики» — «Малю­вання ягід калини (пальчиком)», «Аплікація зірки та масок до Різдва», «Малювання фарбами мальованок до Великодня», «Ліплення персонажів до казки «Ко­лобок»; у розділі «Мова рідна, слово рідне» — «Моя сім'я»; «Походження і значення наших імен та прізвищ», «Екскурсія до світлиці. Ознайомлення із ста­ровинним одягом». Додавати до визначеної кількості занять ще і додаткове з народознавства вважаємо не­доцільним, щоб не порушувати режим дня. З огляду на те, що згадана робота має не стільки пізнавальний, скільки виховний характер, слушно реалізувати програ­мовий матеріал не тільки у формі традиційних фрон­тальних занять, а і в повсякденному житті (прогулян­ка, розваги, бесіди, спостереження тощо).

 

Прилучаємо дітей до музичної скарбниці

Залучення дітей до скарбниці вітчизняного і світового музичного мистецтва в дитячому садочку бажано здійснювати у різноманітних формах ор­ганізації музичної діяльності.

Це, насамперед, найдоступніша кожній дитині са­мостійна музична діяльність дошкільнят і най­більш поширена в дитячому садочку — музика у по­всякденному житті. Музичні заняття є провід­ною формою музичної діяльності дітей. Усталеними формами організації музичного виховання малят ста­ли музичні розваги і музично-театралізовані свята, які дають можливість дітям по-справжньому пережити художньо - естетичну природу музичного і музично-пластичного мистецтва як мистецтва вира­ження емоцій і почуттів, взаємодії виконавців і гля­дачів. Розглянемо їхні особливості.

Спільною умовою гармонійного і різнобічного му­зичного розвитку дошкільників у всіх формах орга­нізації музичного виховання є гуманізація музично-педагогічного процесу: дитина з її особистісними та індивідуальними відмінностями знаходиться в центрі уваги музичного керівника і вихователя. Освітній процес стає процесом їхньої партнерської взаємодії, співробітництва, співтворчості з урахуванням дорос­лими вікових можливостей і зони найближчого роз­витку дітей, інтересів кожної дитини, її особистих му­зичних успіхів, з шанобливим ставленням до творчих проявів дошкільняти тощо.

Вихователям і батькам бажано підтримувати що­найменшу самостійну музичну діяльність дітей, їхню активність, ініціативність: згадування у вільний час знайомих музичних забав, співаночок, танцюваль­них рухів, хороводів, таночків; використання в ігрових ситуаціях музичних іграшок-інструментів; звернення до улюбленого музичного репертуару, варіювання його; гру в музичне заняття, оркестр, театр; влаштовування міні-концертів для ляльок і дітей у групі; прояви ди­тячої творчості — вигадування музично - ігрових образів і танцювальних рухів, виспівування власного ім'я, імпровізування мелодій і музикування на улюбленому дитячому музичному інструменті, музично-пісенно-пластичне обряжання гри, казочки тощо. З боку до­рослих ця діяльність дітей вимагає спостереження за ними і непрямого впливу у вигляді організації спри­ятливих умов для дитячих музичних проявів.

Введення музики у повсякденне життя ма­лят потребує від вихователів, музичного керівника, інструктора з фізичного виховання естетичного смаку, творчої вигадки, ініціативи, своєчасної підтримки ди­тячих пропозицій щодо підбору і застосування музи­ки у різноманітних ситуаціях.

У дошкільній групі бажано створювати атмосфе­ру повсякденного звернення до музики як до життєво необхідних дитині гарних емоційних вражень. Збагачувати досвід дітей у повсякденному житті необхідно красивою музикою у виконанні до­рослих і дітей, за допомогою аудіо- (грамзапис, фо­нограма) та відеозасобів (діафільми, мультфільми, те­лепередачі тощо); слуханням музично ілюстрованих казок, української народної музики і музики інших народів, музичних творів з класичної вітчизняної і світової спадщини, сучасної дитячої музики.

Радимо педагогічно доцільно використовувати му­зику у різних видах дитячої діяльності, насамперед — в ігровій (народна гра з піснею, розігрування дитя­чої пісні, мирилки, драматизація казки тощо), а та­кож у художніх діяльностях (малювання, ліплення народної іграшки, витинанки), в процесі сприймання дітьми літературних творів, при ознайомленні з при­родними явищами, під час бесід з дітьми і на за­няттях з розвитку мовлення у ранковій і ритмічній гімнастиці, у побутових ситуаціях і в години дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

На музичних заняттях бажано створювати ат­мосферу поваги до кожної особистості, її інтересів, до думки дитини про музику, заохочувати щонайменшу індивідуальну виразність виконавства, підтримувати творчі прояви, успішність дітей. Разом із універсаль­ним схваленням «молодець» — мотиваційна оцінка музично - естетичної успішності дітей чи окремого дошкільняти. Порівняння особистих успіхів дитини здійснювати з її власними, а не іншого малюка. Все це — важливі ознаки гуманного ставлення до дити­ни. Особистісному зростанню малюків у процесі му­зичної діяльності сприятиме створення проблемних ситуацій морального вибору. Наприклад, всі праг­нуть побратися парами, включаючи вихователя, одна дитина — зайва. Вихователь не біжить на допомогу. Нехай діти самі звернуть на це увагу і знайдуть рі­шення: хтось утворить трійку замість пари, або зай­вий здогадається взяти музичний інструмент і приєд­натися до музичного керівника, акомпануючи тощо.

Збагаченню естетичного сприймання дошкільників, емоційному переживанню музики, усвідомленню ними виконавського характеру музичного і музично-плас­тичного мистецтв сприятиме творча організація музич­ного сприймання дітей, гнучке використання традиційних і нових методичних прийомів. Так, класичну музику не розтлумачувати до примітивного рівня, але давати загальну естетичну установку і право індивіду­ального осмислення твору. Сприйманню фольклорної спадщини сучасною дитиною допомагати наближенням атмосфери музичного заняття до народного побуту­вання і виконавства, поєднанням у свідомості дітей культурного минулого із теперішнім її досвідом. Су­часні музичні твори асоціювати із життєвими пере­живаннями сьогодення.

Вихователь у процесі музичного заняття всіляко використовує позицію «разом з дітьми», показуючи особистий приклад вслуховування в музику, вислов­лювання власного ставлення до музичного явища. Він має проявляти зацікавленість у музично-дидактичних іграх, активність у музично-рухових діях (разом за­хоплюємось грою, розігруємо хоровод, розважаємось в рухливій забаві тощо), у співах, у грі на музичних інструментах.

Доцільно запрошувати дітей як на групові занят­тя, так і на заняття підгрупами, індивідуальні. Із старшими дошкільниками це можуть бути заняття по оволодінню українськими танцювальними рухами ок­ремо з підгрупою хлопчиків чи дівчаток. У різнові­ковій групі деякі пісні доречно розучувати тільки з підгрупою молодших або старших дітей. Індивідуаль­но запросити для слухання музики і музично-рухового її відтворення треба дитину, яка тривалий час не відвідувала садочок; окремо зайнятися музикуванням з особливо здібною дитиною тощо.

Бажано відповідно до рівня музично-естетичного розвитку дітей на даний час, поставленої навчально-виховної мети, до актуальних художньо - естетичних завдань роботи з групою планувати доречний тип за­няття: традиційне, тематичне, домінантне, ком­плексне. У кожному з них можуть бути використані нетрадиційні підходи, методи, прийоми. Але це понят­тя деякою мірою відносне. Адже для одних педагогів, наприклад, створення атмосфери народного побуту­вання українського хороводу в занятті або сюжетність заняття чи деякі ігрові прийоми є ще нетрадиційни­ми, а для інших — досить усталеними. Традиційне музичне заняття повною мірою відповідає як віковим особливостям дітей дошкільно­го віку, так і специфіці музичного мистецтва. По­єднання в занятті таких, пропонованих програмою видів дитячої музичної діяльності, як слухання музи­ки, співи, пісенна творчість (у старших групах), музично-рухова діяльність, творчість у рухах і плас­тиці (починаючи з середнього віку), гра на дитячих музичних інструментах, музично - дидактичні ігри дає можливість переключати увагу дітей з одного виду діяльності на інший і водночас зосереджувати її саме на музичних діях. Таке поєднання діяльностей запобі­гає появі втомлюваності дітей, зберігає їх працездат­ність, дає переваги у більш-менш рівномірному фор­муванні у дітей вмінь і навичок з кожного виду му­зичної діяльності, а значить — сприяє гармонійному розвитку музикальності дітей. У сукупності всі види дитячої музичної діяльності в традиційному занятті ре­презентують для дошкільників основні види музичної практики людини (музична творчість, музичне вико­навство, музичне сприймання) та музичного мистецтва (інструментальне, вокально-хорове, музично-хорео­графічне) і, таким чином, формують у дитини почат­кові уявлення про цілісність і різноманіття мистецтва. Отже, традиційне заняття бажано розуміти не як застаріле, а як таке, що відповідає особливостям роз­витку дошкільників і музичного мистецтва в цілому, як традиційно усталене в основних рисах, випробува­не дошкільною практикою.

Упродовж року музично-освітній зміст занять ін­тегрується (за Д. Б. Кабалевським) у трьох провідних темах: які емоції і почуття передає і викликає музика ? про що розповідає музика ? як розповідає музика? У дошкільній музичній освіті ці теми визна­чають послідовність опанування музичним твором у цілому, отже, властиві методиці будь-якого заняття.

Проте виховний зміст тематичних музичних занять із дошкільниками може бути виражений па­літрою життєвих тем, близьких і зрозумілих, достат­ньо або мало відомих дітям, але актуальних для їх особистісного виховання в цілому і для музичного розвитку зокрема. Якщо в молодшому і середньому дошкільному віці переважає тематика іграшкового світу — В гостях у лялечки. Бал новорічних іграшок, природних явищ — Сонечко і дощик, пір року — Як зима і весна зустрічаються, то в старшому дошкільному віці ра­зом з тим характерною стає тематика соціального і су­то музичного спрямування — Різдвяні музичні поба­жання, Пісенність поезій Лесі Українки, Великодня гаївка, Дивовижний світ музичних звуків, Три кити музики, Танцювальні жанри музики, Пісні улюбле­ного композитора, Прародичі фортепіано тощо.

У контексті різноманітних життєвих тем діти пе­реживають емоції, визвані музикою, з'ясовують по­чуття, які передає і викликає у них музика. Вони визначають зміст музичних п'єс та музичні засоби вираження людських почуттів, думок, конкретного змісту в музичному творі, тобто з'ясовують, про що і як розповідає музика. Таким чином, зміст музич­ної діяльності пов'язується для дітей з широкою куль­турною інформацією і спеціальною музичною (види, жанри музичного мистецтва, творчість поетів і ком­позиторів, специфічна термінологія, засоби музичної виразності тощо).

Домінантні музичні заняття дають можли­вість начебто зануритись із дітьми у конкретну діяль­ність, створити атмосферу відповідного музичного мис­тецтва — інструментального, музично-хореографічного, вокально-хорового, збагатити уявлення дітей про особ­ливості цього мистецтва, удосконалювати у дітей ви­конавські музичні навички, розвивати творчі вміння, опановувати музичний репертуар до очікуваних свят.

Маємо зауважити, що в домінантному занятті ба­жано варіювати дитяче музичне сприймання, колек­тивне та індивідуальне виконання пісень чи рухів дітьми, творчі завдання для малюків, почергове виконавство дітей і дорослих, щоб не перевантажу­вати, не втомлювати дітей. Методи і прийоми в та­кому занятті мають бути особливо зваженими і різно­манітними.

У комплексних музичних заняттяхінтегруються декілька видів діяльності, переважно художніх. Це дає можливість, наприклад, успішніше спрямовувати розви­ток дитячої творчості. На такому занятті одна дитина краще виявить власні переживання музики у творчому імпровізованому таночку, друга — у музикуванні, дех­то з дітей, вражений почутою музикою, проявить не­абияку вигадку у словотворчості. Інші діти власні життєві уявлення яскраво втілять в аплікації чи малю­ванні, у витинанці або ліпленні, можливо, всіх дітей захопить вигадування рухів у народній грі.

Отже, кожна дитина індивідуально виявить власну творчість хоча б в одному або декількох видах мис­тецької діяльності. Пік творчості у дітей на таких за­няттях досить високий, тому що мистецька пошукова атмосфера комплексного заняття створює сприятливі умови для творчого вираження. Таке заняття може бути водночас тематичним, що підсилить його худож­ньо - естетичну і життєву спрямованість для дітей.

Своєрідність кожного типу музичних занять дає можливість більш успішно здійснювати музично-педа­гогічну роботу з дітьми.

В оновленій програмі особливо важливими орі­єнтирами для педагогів є показники розвитку дітей по кожній віковій групі. Вони акцентують на основних результатах освітньої роботи протягом дошкільного дитинства. Привертаємо увагу музичних керівників і вихователів до деяких з них — як показників мис­тецької активності дітей, важливих складових осо­бистішої культури старшого дошкільника. Дитина:

— виявляє активність у музично-естетичній атмо­сфері розваги і свята;

— вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності;

— співвідносить індивідуальне музичне виконавст­во з виконавством інших;

— радіє особистим і колективним музичним успіхам;

— дістає задоволення від спілкування з приводу музики, засобами музики, від спільного переживання з іншими дітьми і дорослими культурно - мистецьких подій.

Такі якості дитини успішно формуються в усіх видах музичної діяльності, в різних формах організації музичного виховання та особливо в музичних розва­гах і святах.

Музичні розваги є улюбленими для дошкільнят.

У програмі пропонуються різні види музичних роз­ваг і наводяться приклади тематики деяких з них. За­охочення дітей до підготовки і участі в розвагах, вдум­лива організація їх, перспективне планування видів і тематики розваг, отже, систематичність проведення їх, сприятиме музично-естетичному розвитку дошкільників.

У розвагах бажано заохочувати малят в естетичній атмосфері разом з дорослими створювати собі гарний настрій, радіти спільним музичним забавам, співам, власним музичним проявам. Молодших дітей розва­жають, переважно, педагоги і старші діти, залучаючи їх до нескладних музичних дій. Старші діти вчаться весело, музикально переживати разом з дорослими життєві та художні явища, відкривати для себе щось привабливе і нове, отримувати задоволення від вис­тупів однолітків і педагогів. Дуже важливо підтрима­ти творчі прояви дітей, допомогти кожній дитині пережити успіх від участі в музичних діях.

Ми радимо влаштовувати для дітей і разом з ними різні види розваг, тематика яких пропонується, варіюється вихователями і музичним керівником і обирається разом з дітьми. Насамперед, в усіх віко­вих групах організовувати найважливішу для кожної дитини розвагу — день народження.

Бажано розвивати традиції обряжання святкувань днів народження та іменин дітей і дорослих доречни­ми мистецькими ознаками, органічно поєднувати в цій розвазі традиційні життєві й музично-естетичні озна­ки. Ними можуть бути словесні побажання іменинни­ку або вітання у музичному, музично-пластичному, віршованому вигляді; листівки з вітаннями; хоровод Коровай; танець-запрошення, який починає іменин­ник; ігри за бажанням дитини; невеличкий концерт силами самих іменинників з їх улюблених творів то­що. Можливі й бажані менш вживані ознаки та індивідуально спрямовані прийоми: ласкаве виспіву­вання ім'я іменинника, музичне вітання від музично­го керівника, приємні й добрі слова і уклін-вітання хлопчиків чи граційний бальний уклін дівчаток, тан­цювальні імпровізації на замовлену іменинником му­зику, подарунки у вигляді намальованого портрету іме­нинника від кожної бажаючої дитини, концерт на за­мовлення «винуватця» події, «іменинне крісло» тощо.

У вигляді розваги радимо відзначати одне з на­родних свят, яке здавна спрямоване до дітей — свято Миколая. Адже за тиждень у садочку святкуватиметься Новий рік. Бажано, щоб ця святкова розвага перед новим роком стала для кожної дитини так званим підсумком власного. морального зростання: як я змінився (змінилась) на краще протягом року; які добрі справи я зробив (зробила); я лише знаю, як чемно поводитись, чи поводжусь насправді так; які я знаю ввічливі слова і наскільки часто їх використо­вую у спілкуванні з дітьми й дорослими; з якими проханнями я хочу звернутися до Миколая - про цу­керки, горішки і пряники чи ще й з тим, щоб ма­ма і тато помирилися, про бажану ляльку або про те, щоб одужала моя бабуся тощо.

Доречними у такій святковій розвазі стануть не­величкі приклади морального зростання кожної дити­ни, які пригадає та наведе вихователь. Можливо, ось такі. Наталка байдуже ставилася до квітів, дерев. Во­на могла на прогулянці обірвати геть усі листочки з гілочки верби або зламати гілочку й кинути її. Але дівчинка замислилась над своїми вчинками, зрозуміла, як боляче вона робить вербі. Взимку дівчинка під­ходила до квітів і віталася з ними, дбала про них. Наталка наче знайшла з ними спільну мову і роби­ла добро їм. Тарасик восени приходив у садочок і похмуро, насупивши брови, опустивши голову, бурчав нам: «Здрастуйте». А зараз він вітається з нами, по-доброму сяючи очима, з посмішкою, ввічливими словами «доброго ранку». Навіть якщо сонечко на вулиці заховалося, то, здається, лише для того, щоб разом з Тарасиком завітати до нас.

Своєчасним у такій ситуації стане звернення дорос­лого із проханням до всіх дітей пригадати ввічливі сло­ва, які вони не просто знають, а з якими звертаються один до одного чи могли б звертатися. Пригадує ра­зом з дітьми і називає рідко вживані слова й сам вихователь. Музичний керівник пропонує розіграти гру «Котилася торба», яка особливо подобається Тарасику можливістю танцювально імпровізувати і потребує ввічливого поводження: «Спробуйте, діти, привітно, ввічливо, з легким нахилом голови передавати торбу по колу з рук у руки. Тарасик, починай гру».

Музичною основою такої розваги якраз і стають улюблені ігри, пісні, таночки, музичні п'єси дітей, обов'язково — одна-дві пісні, присвячені святому Ми­колаїв. Добре, якщо до цього дня випікатимуться ми­колайчики, готуватимуться невеличкі подаруночки. Але, зауважимо, подаруночки не тому, що ось ця дитина ввічлива, а та — добре дбає про квіти у групі. Пода­рунки від Миколая отримують тому, що він заохочує бажання дітей зростати чуйними, добрими, чемними і, знаючи, як вони полюбляють ласощі й чекають на ще­дрий Новий рік, вітає їх з наступаючим святом.

Надавши такого спрямування змісту розваги, дорослі допоможуть дітям усвідомити, з якими моральними надбаннями кожний з них йде у новий рік. Святкова розвага із особливими побажаннями й проханнями до Миколая, з прикладами добрих вчинків і справ дітей, з улюбленими піснями, іграми, віршами, танцями ма­люків, грою на дитячих музичних інструментах, стане свідченням особистісного зростання дошкільнят.

Обираючи тематику музичних розваг старших дошкільників, бажано спрямовувати її в русло дитя­чої кмітливості, вигадки, імпровізації, творчості в ці­лому: Впізнав музику — танцюй!; Впізнаєш, мело­дію — заспіваєш пісню; Ми — знавці пісень з мультфільмів; Озвучений мною навколишній світ; Танцювальні вигадки хлопчиків і дівчаток тощо.

Позитивними є звернення до улюбленого дитячо­го репертуару і знайомих музичних явищ: Народні музичні ігри — на дідусевому подвір'ї; У коло ста­вайте танцюйте, співайте!: Марші на теми українських народних пісень; Танцювальна музика народів світу — слухаємо, музикуємо, пластично імпровізуємо тощо.

Улюбленими видами розваг у старшому дошкіль­ному віці стають музичні драматизації казок у виконанні самих дітей, вистави різних видів театрів спіль­ними зусиллями дітей і дорослих, за вибором дітей і педагогів.

Традиційним стало пов'язувати тематику музичних розваг із творчістю видатних митців минулого і сього­дення. Важливо в тематиці втілити життєву і музич­ну спрямованість розваги. Ось орієнтовні приклади тематики розваг: Композитори світу про пори року; Музично озвучені вірші Тараса Шевченка; Українська абетка в дитячих піснях /Канни Коло-дуб; Слухаємо пісні сучасного композитора Ірини Кириліної тощо.

Творчій спрямованості програми відповідатиме підготовка з дітьми таких видів розваг: невеличких концертів дитячої творчості, наприклад, Дитячі пісні — про головне; Я і ми — в оркестрі разом; Танцювальний зоопарк або інших; фестивалів ди­тячих талантів, як-от: Ми — вигадливі танцівники; Мої пісні — моїй країні; Ми веселії музики; Хо­чеш - стати зіркою — стань нею; фестивалів ро­динної творчості, наприклад, Тато, мама, я — му­зикальна сім'я тощо.

Концерти дитячої творчості та фестивалі не бажа­но організовувати як показові для сторонніх осіб. Важливим у їхній підготовці є ініціатива кожної ди­тини виконати вже відоме з улюбленого репертуару, вигадати щось нове за власним задумом чи за допо­могою вихователя, імпровізувати в процесі самої роз­ваги під впливом красивої музики і уявних обставин, запропонованих музичним керівником. Номінацій у фестивалі має бути не менше за кількість дітей, а мо­же й більше. Варто відмітити щонайменші успіхи дош­кільняти, прагнення до створення краси (граціозність, вишуканість, гармонійність, виразність), дитячу вигад­ку (оригінальне втілення образу), натхнення -й емоцій­ну захопленість процесом творення, старанність (дос­коналість виконавства на дитячому рівні) тощо.

Позитивними естетичними і моральними пережи­ваннями для дітей можуть стати святкування дня освідчення у приязні й любові (Валентинів день), вечори народного гумору, жартівливих пісень, хороводів і танців, тематичні концерти у виконанні педа­гогів і дітей, систематичне слухання аудіозаписів му­зично ілюстрованих казок, музичних фрагментів з дитячих опер і балетів тощо.

В мистецькій атмосфері розваг дорослі спрямо­вують дітей до емоційного й усвідомленого пережи­вання мистецтва і життя, до активного виявлення кожної дитини у виконавстві, до розгортання змісту розваги спільними зусиллями.

Бажано варіативно планувати музичні розваги. Добре, якщо перспективне планування проведення розваг з кожною групою відображуватиме різні види розваги, які пропонуються програмою і, можливо, де­які додаткові. Разом вони розширюватимуть мистецькі уявлення дітей, урізноманітнюватимуть їхні враження, взаємо доповнять одне одного. Уточнення тематики розваг спрямовуватиме дорослих і дітей до головно­го, найсуттєвішого в ній, до обрання доцільних ху­дожніх засобів для втілення змісту розваги.

 

Пропонуємо орієнтовне планування музичних роз­ваг з дітьми старшого дошкільного віку.

 

Місяць проведення Вид розваги Тематика розваги
Вересень Вечір загадок-відга­док Ми — знавці пісень з мультфільмів
    Фестиваль дитячої творчості Танцювальні вигадки хлопчиків і дівчаток
Жовтень Тематичний концерт Композитори світу — про пори року
    День іменинників Вшановуємо Віру, На­дію, Любов і Софію
Листопад Тематичний концерт Українська абетка в ди­тячих піснях Жанни Колодуб
    Слухання музики, пластичні імпровіза­ції, музикування Марші на теми україн­ських народних пісень
Грудень Слухання казки і ба­летної музики «Лускунчик», музика П. Чайковського (фраг­менти)
  Свято Миколая Свято заохочення до­брих вчинків, чемнос­ті, ввічливості дітей
Січень Театр дітей і дорос­лих Розігрування казки «Дванадцять місяців»
    Фестиваль родинної творчості Тато, мама, я — музи­кальна сім'я
Лютий Концерт дитячої твор­чості Я і ми в оркестрі — разом
    Слухання дитячої опе­ри «Зима і весна», музи­ка М.Лисенка (фраг­менти)
Березень Вечір творчості пое­та Музично озвучені вір -ші Тараса Шевченка
    Вечір дитячої творчості Танцювальна музика народів світу: слухає­мо, музикуємо, плас­тично імпровізуємо
Квітень Українська гуморина Жартівливі мовні ігри, казки, пісні, танці
    Слухання музичної казки «Петрик і вовк», сим­фонічна казка С.Прокоф’єва (у скорочено­му викладі)
Травень Пластична інсцені­зація музичної казки «Петрик і вовк»-, му­зика С. Прокоф’єва
    Українські вечорниці Розваги весняно-літ­ньої «вулиці»
Червень Концерт дитячої твор­чості Дитячі пісні — про го­ловне у житті
    Слухання дитячої опери « Мийдодир », музика Ю.Слонова (фрагменти)
Липень Музичні ігри-змаган­ня Козацькі музичні ігри, забави, танці
    День народження Ми вже добре підросли!
Серпень Вечір дитячої творчості У коло ставайте — грай­те, танцюйте, співайте!
    Фестиваль дитячих талантів Мої пісні — моїй краї­ні!

 

Рекомендуємо, всупереч стійкій звичці організації ранків у дитячому садку, влаштовувати з дітьми свя­та. Адже «ранок» здебільшого формальна назва, яка вказує лише на час проведення будь-чого. Натомість свято — це піднесений стан душі як домінуючий настрій, що створюється і зберігається у дитини впро­довж дня. Кульмінацією дня в садочку найчастіше стає музично-театралізоване свято, яке являє со­бою спільне музично-пластично-театралізоване дійство дітей і дорослих та організовується заради них самих і близьких для дитини гостей — своїх рідних.

Ми радимо залучати маленьких дошкільнят до спільних з дітьми, рідними, вихователями, музичним керівником святкових переживань, до вираження радісних почуттів у музично - пісенно - пластичних діях.

Дітям середнього дошкільного віку важливо при­щеплювати бажання радувати один одного й близь­ких власними музично-естетичними виступами. Вже в цьому віці необхідно підтримувати прояви дитячої ініціативи, індивідуальної інтерпретації виконавства.

У старших дошкільнят радимо зберігати індивіду­альність дитячих проявів у виконавстві, підтримувати музично-пластичні та пісенні імпровізації дітей, вихо­вувати у них потребу надавати мистецьким діям емоційного й усвідомленого естетичного характеру.

У випускних групах необхідно заохочувати мис­тецьку активність дітей, їхнє прагнення музично—пла­стично—театралізовано обряжати святкові події, ство­рювати піднесений настрій власними зусиллями для себе та інших, вміння творчо співпрацювати з одно­літками і дорослими, отримувати задоволення від са­мовираження в мистецьких діях. Дорослим бажано всіляко підтримувати індивідуальну виразність та імпровізаційність виконавства дітей, прояви ініціативи в процесі підготовки і проведення свята.

Сприятливою умовою успішного естетичного вияв­лення дітей у розвагах та святах має стати органі­зація їх у вигляді діалогу дітей з вихователями, музичним керівником, батьками, а не у формі звіту дітей перед дорослими. З цим пов'язується й наша позиція відмовитися "від «ведучого» на святі. Адже ведучого потребує концерт в умовах сцени, коли він оголошенням номерів і виконавців сприяє орієнтуван­ню глядача в тому, що відбувається на сцені. Якщо ж на сцені ми бачимо цілісну дію, наприклад, каз­ку в дитячому театрі або балет, то сюжет розви­вається всіма персонажами-виконавцями.

Оскільки свято в дитячому садку — несценічна форма і не є виключно концертом, то й потреба у ведучому відпадає. Дійство розгортається як процес взаємодії персонажів і присутніх, у тому числі вихо­вателів і батьків. Натомість у розвагах-концертах ве­дучий є доречною особою. Ним може бути як до­рослий, так і дитина або дорослий і дитина разом. Якщо ж свято повністю побудовано на казковому сю­жеті, то іноді воно потребує розповідача.

Отже, однією з важливих умов проведення роз­ваг і свят виступає доцільне, зацікавлене, активне і художньо-виразне поводження вихователя і музично­го керівника. Дорослі не тільки беруть на себе ок­ремі ролі персонажів, а й поводяться в різних видах діяльності, як у процесі занять. В усіх вікових гру­пах (не тільки у молодшій!) вони переймаються свят­ковим настроєм разом з дітьми, тобто діють спільно з ними як рівноправні співучасники музично-естетич­ного дійства: разом співають з дітьми, вихователь грає в оркестрі, можливо, на одному із складніших музичних інструментів, бере участь у грі, танцює в масовому сучасному танці тощо.

У святах за народними традиціями вихователю бажано зберігати відчуття імпровізаційності, властивого фольклорній традиції, виявляти себе майстром виконавцем у народному розумінні: натхненним, невимушеним, душевно перевтіленим у художній образ. Такий приклад вихователя легше наслідувати батькам: приєднатися до загальної гри і навіть до виконання п'єси оркестром, співати разом з дітьми приспів пісні, стати у Кривий танок, яким завершується весняне свято тощо.

Хибна думка, що така участь дорослого позбав­ляє дітей самостійності у святах. Краще разом діяти, ніж підказувати. Адже у святі беруть участь і діти, які тривалий час не відвідували садочок, а перед святом батьки привели дитину саме заради участі в ньо­му. Разом з вихователем така дитина відчуває себе більш захищеною, поводиться звично, як на занятті.

У всіх дошкільних групах ми радимо відзначати свята, пов'язані з порами року — Осені, Зими, Вес­ни та Мамин день. Конкретні святкові дні в садоч­ку педагогічний колектив визначає самостійно. Так, на одному із жовтневих тижнів можна спланувати провести осіннє свято у молодшій групі, на наступ­ному — в середній, а в кінці чи на початку листо­пада — із старшою.

У програмі наводиться орієнтовна тематика, яку варто варіювати. Наприклад, можна обрати назвою осіннього свята для малючків — Осінь барвиста, для дітей середньої групи — Свято врожаю, у старшій групі — Осінній ярмарок, а у підготовчій — свято Щедра осінь або Обжинки. Це дасть можливість підтримувати цікавість дітей до свята, педагогам варіативно підходити "до відбору художнього змісту свята, змінюючи його відповідно до особливостей роз­витку дітей кожної вікової групи. Таким чином, ди­тина за час перебування у садочку кожного року свят­куватиме осіннє свято, але рівень узагальнення щоразу змінюватиметься із дорослішанням самих дітей.

Новорічне свято в кожній віковій групі бажано на­звати теж по-різному. Так, у молодшому віці назвою можуть стати слова із пісні: В нас ялинка — он яка! або Мороз-чарівник, засвіти нам ялинку!; в серед­ньому віці — Добрий день, ялинко-диво! або Хто ялинку нам приніс? Дід Мороз Червоний ніс!; у старшій групі — Здрастуй, здрастуй, Новий рік! або Від хати до хати — Новий рік стрічати. У підго­товчій гр



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.142.91 (0.019 с.)