Екологічна стежина на території дошкільною навчального закладу

Провідною умовою реалізації завдань екологічної освіти і виховання є організація розвивального середо­вища, завданням якого є формування такої особистісної якості як екологічна вихованість. Вона передба­чає.набуття уявлень про унікальність, неповторність і самоцінність кожного компоненту природного довкілля, виявлення гуманних почуттів до живих істот, оволо­діння вмінням відчувати красу і милуватися нею, еко­логічно-доцільну поведінку в довкіллі.

Необхідним елементом екологічного розвивального предметного середовища дошкільного навчального закладу є екологічна стежина, тобто маршрут, який проходить через різноманітні природні об'єкти, що мають естетичну, природоохоронну цінність, на яко­му подорожуючі отримують як усну, так і письмову інформацію (стенди, планшети, плакати) про об'єкти. Створена на території дошкільного навчального закладу екологічна стежина сприятиме оздоровленню дітей, їх пізнавальному, еколого- естетичному вихован­ню, розвитку моральних якостей і грамотної, виваже­ної поведінки в довкіллі, а також: екологічній освіті вихователів і батьків.

Екологічна стежина прокладається безпосередньо на території дошкільного навчального закладу. Це дасть змогу проводити комплексні заняття, екологічні ігри, дослідницьку і природоохоронну діяльність, до­ступну дошкільникам.

Створення екологічної стежини починають із ви­готовлення карти-схеми території і ДНЗ, розробки маршруту, означення можливих тематичних ділянок, а також стендів і покажчиків, їх місце знаходження, упереджувальних знаків.

Доцільно, як свідчить досвід, оформити паспорт на екологічну стежину, в якому визначається місцез­находження екологічної стежини, зазначено провідні завдання і подано короткий опис маршруту. Подаємо орієнтовний варіант паспорту на екологічну стежину.

Місцезнаходження. Вказується район, місто (область), ДНЗ (назва, номер).

Завдання. Виховання у дошкільників основ екологічної культури; екологічна освіта вихователів і батьків.

Додаткові відомості. Особливості природ­ного ландшафту, стан озеленення території.

Опис маршруту. Визначається початок мар­шруту, перераховуються тематичні ділянки, їх зміст. Наприклад, стежина починається з ділянки рослин-ста­рожилів: дуба, тополі, берези, кущів ліщини і калини. Вона проходить по території ДНЗ і складається з те­матичних ділянок. Оформлена планшетами (стендами) з інформацією про об'єкти. Частина території давно озеленена деревами (липами, ясенами, горобинами, ялинами) і кущами (бузку, таволги, спіреї, дерену). Під час створення стежини висаджено горобину, че­ремху, клен, явір, ялинки, плодові дерева, вейгелу, будлею, сніжноягідник, розплановано городні ділянки. Орієнтовний перелік тематичних ді­лянок екологічної стежини:

1) дерева і кущі-старожили;

2) зелена аптека;

3) рідкісні рослини;

4) дослідницька ділянка;

5) город і квітник;

6) галявина для ігор і відпочинку;

7) куточок для художньої праці з природним і покидьковим матеріалом.

На нашу думку, не слід збільшувати кількість ділянок, доцільніше яскраво оформити 4—5 з них; виготовити покажчики з назвами ділянок, стенди (планшети), що містять ілюстрації та інформацію про об'єкти на маршруті. Стежина має бути шириною 40—60 см. Зміст тематичних ділянок, що є харак­терними для даного біоценозу (ліс, луг, степ тощо), має задовольняти пізнавальні інтереси дошкільників.

Ділянка рослин-старожилів. Сосна, ялина, дуб, тополя, клен; кущі ліщини, калини, ожини, чорниці та брусниці.

Дослідницька ділянка. Місце, де проводяться досліди з ґрунтом, водою, насінням рослин. Розміщу­ють годувальний столик і поїлки для птахів.

Галявина для ігор і відпочинку. Знаходиться на сонячному місці, з гарним краєвидом. Обладнується лавами, пеньками. Використовується для організації театралізованих ігор, читання літератури, складання екологічних казок, проведення занять, малювання.

Ділянка рідкісних рослин. Саме тут з насіння, зібраного в лісі (лузі, степу), вирощують трав'янисті рослини, що рідко зустрічаються в довкіллі або по­терпають від людей (проліски, зірочки жовті, пер­воцвіт, фіалки, вероніка та ін.). Загалом 5—6 видів з різним періодом цвітіння.

Ділянка для художньої праці. На ній необхідно розмістити столи і лави під навісом. Можливе про­ведення бесід і розмов з батьками, виставки робіт ді­тей тощо.

Тематичні ділянки формуються поступово, допов­нюються новими елементами. Як у природному дов­кіллі, так і в створеному штучно, рослини мають співіснувати, не заважаючи одна одній.

Вирушаючи маршрутом екологічної стежини, пе­дагог має пам'ятати такі правила, які визначив Ж. Б. Корнелл: менше повчати дітей, а більше ділитися своїми почуттями;

♦ бути чутливим до природного довкілля;

♦ уміти сконцентрувати увагу свою і дітей;

♦ давати дітям можливість спочатку все уважно оглянути, а лише потім розповідати;

♦ зустріч з природним довкіллям наповнювати ра­дістю.

Почати слід з прогулянки за маршрутом еколо­гічної стежини, передбачивши тривалу зупинку на га­лявині відпочинку. Саме відпочинок дасть змогу спо­стережливому педагогові з'ясувати чимало питань для планування подальшої виховної роботи з дітьми. Чи вміють діти поводитися в природному довкіллі? Чи помічають красу? Чи цікавляться явищами природи, об'єктами екологічної стежини? Чи помічають сміття, зламані гілки дерев, кущів? Чи, може, байдужі до навколишньої природи?

Під час прогулянки слід розглянути покажчики, голосно зачитати назви ділянок, розглянути стенди із зображенням об'єктів тієї чи іншої ділянки. Напри­кінці прогулянки запитати, чи було весело, радісно? Чому? Кому було сумно? Чому? Яку б ділянку хоті­ли відвідати наступного разу? Чому? Продумати мо­тивацію наступної прогулянки.

Провідними формами організації дітей на еколо­гічній стежині є цільові прогулянки й екскурсії. Якщо кількість екскурсій обмежена і вони входять в загаль­ну кількість занять за режимом дня в ДНЗ, то кількість цільових прогулянок не обмежена і залежить від виховних завдань, що вирішуватиме педагог у той чи інший сезон. Слід пам'ятати, що природничий зміст цільових прогулянок обмежений. Окрім колективних спостережень, під час прогулянки повинні здійсню­ватись індивідуальні спостереження, природоохоронна діяльність, різноманітні ігри, пошуково-дослідницька діяльність. Цільова прогулянка може бути присвячена вирішенню завдань, естетичного виховання, милуванню красою природи, висловленню захоплення. На такій прогулянці обов'язковим є читання поетичних творів, що відображають побачене дітьми.

Орієнтовна тематика екс­курсій та прогулянок:

1) восени: «У гості до дерев (кущів, квітів)», «Карнавал осіннього листя», «Дарунки осені», «Чи прийшла до нас осінь?», «Що, що на городі росте? Хто, хто врожай збере?»;

2) взимку: «Чи прийшла до нас зима?», «У гості до птахів», «Що під снігом зеленіє?», «Вчимося чу­ти скарги природи», «Про що розповіли сліди?», «Зачарована краса!»;

3) навесні: «Чи прийшла до нас весна?», «У гос­ті до перших квітів весни», «Про що співає весна?», «Пахощі весни дивують і чарують», «Чуємо скарги природи», «У гості до зелених друзів»;

4) влітку: «Хоровод літніх квітів», «У гості до липи», «До зеленої аптеки», «Зріє, зріє, достигає на городі і в садку», «Хто, хто землю розпушив?», «Хто підкаже нам погоду?», «У гості до комах».

Запрошення відвідати екологічну стежину діти мо­жуть отримати і від літературних героїв дитячих книжок: хлопчика-чарівника Озивайка, Добрика, Джелі-Джема, Жалійкіна, Травозная та ін. Введення у освітній процес цих героїв сприятиме активізації інте­ресу дошкільників до того, що відбувається в довкіллі, формуванню екологічно доцільної поведінки в природ­ному середовищі, емоційному сприйманню побаче­ного. Літературні персонажі можуть «запропонувати» для обговорювання різні ситуації. Наприклад, як ви будете поводитися, якщо:

а) зустрінете навесні берізку, що «плаче»;

б) побачите на стежині пташенят;

в) натрапите на галявину, де багато красивих квітів;

г) біля купки землі побачите крота;

ґ) ваш менший братик захоче впіймати метелика.

Обговорення подібних ситуацій сприятиме, певною мірою, усвідомленню дітьми необхідності бути уважни­ми в природному довкіллі, виважено ставитися до рос­лин і тварин. Дитина повинна розуміти й особисто опановувати правила співжиття з природним довкіллям, робити висновки про доцільну поведінку у конкретній ситуації. Не можна обмежуватися гаслами і заклика­ми «Не рвіть!», «Не ламайте!», «Бережіть!». Кожний негативний випадок має стати предметом розмови з вихованцями, роздумів про можливі наслідки.

Бажано, щоб під час прогулянок та екскурсій по екологічній стежині діти робили замальовки. А ма­люнки слід розмістити на стенді, встановленому на галявині відпочинку. Саме тут малюки матимуть змо­гу уважно їх роздивитися, обговорити, висловити свої враження.

Екологічні ігри (екоігри) повинні посісти чільне місце під час подорожей дітей по стежині. Насампе­ред, це ігри на збагачення чуттєвого досвіду дош­кільників: «Угадай, хто я», «Впізнай своє дерево», «Звуки природи», «Дивовижні аромати природи» то­що. Під час таких ігор дітям зав'язують очі або про­понують їх закрити. Вихователь спочатку підводить дитину до дерева і пропонує доторкнутися до листя, гілок, вдихнути аромат листя, квітів, плодів тощо. Потім, відвівши дитину назад, знімає пов'язку і дає завдання знайти той об'єкт, який обстежувався. У ході гри «Звуки природи» діти, закривши очі, підніма­ють руки, стиснуті в кулачки, і прислуховуються до навколишніх звуків. З кожним новим почутим звуком розгинають один палець. Коли почують п'ять звуків, відкривають очі і називають почуте. Ускладнений ва­ріант: назвати тільки природні звуки.

На дослідницькій ділянці вихователь організовує пошукову діяльність старших дошкільників. Змістом такої діяльності має бути:

— ознайомлення з ознаками і властивостями піща­ного, глинистого ґрунтів, чорнозему;

— погіршення стану ґрунту внаслідок витоптування;

— зникнення в цих місцях рослин і тварин;

— орієнтування в тому, що. належить природі, а що ні (бляшанки, пляшки, обгортки тощо);

— вирощування дерев із насіння (дуб червоний, каштан, клен гостролистий та ін.);

— ознайомлення із змінами, які відбуваються із сміттям у ґрунті.

На дослідницькій ділянці мають бути грядки з різним ґрунтом; кілька автошин з чорноземом, в яких закопуються рештки рослинного походження, а також папір, скло, жувальні гумки, пластмасові предмети тощо. Тут же обладнують хвилясту доріжку шириною 20 — 30 см, на якій є ділянки, засипані піском, пух­ким ґрунтом, камінцями, глинистим ґрунтом, засіяні травою, викладені гладкими дерев'яними дощечками, її використовують для ходіння босоніж у грі «Ніжки грати люблять». Також тут розташовують ящик для компосту. Відводять місце для закопування різних матеріалів (біологічного і штучного) у ґрунт в кап­роновій шкарпетці на тривалий час (один місяць, шість місяців, рік).

Пошуково-дослідницька робота на екологічній сте­жині сприятиме активізації пізнавальної діяльності дош­кільників, усвідомленню правил природокористування.

Сьогодні екологічна стежина — обов'язковий еле­мент екологічного розвивального предметного середо­вища в ДНЗ. Організація цікавої пізнавальної, ігро­вої, природоохоронної діяльності на стежині сприяти­ме засвоєнню дітьми дошкільного віку основ еко­логічної культури.