Система конституційного права України



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Система конституційного права України




їі

р


4.1 Поняття та складові елементи систем конституційного права України

4.1 Поняття та складові елементи системи конституційного права України

Поняття системи конституційного права сформувалося історично під впливом здобутків загальної теорії права в процесі дослідження проблем права та його системи. Але кожній історичній формації було властиве власне розуміння системи права.

Зокрема, ще давньогрецькі філософи і римські юристи висловлю-валися за поділ права на галузі, виходячи із властивостей самого права (Аристотель), або з суспільних інтересів (Д. Ульпіан). Так, Аристотель називав правом справедливість і уявляв це право у двох значеннях: 1) у широкому — як підпорядкування життя людей закону; 2) у вузькому — як дотримання рівності громадянами при користуванні благами.

У Давньому Римі право поділялося на приватне і публічне залежно від того, якою мірою і чиї інтереси воно репрезентувало. Так, римський юрист Д. Ульпіан висловлював думку про те, що публічним правом слід вважати те право, що має відношення до державного інтересу, а приват-ним — лише те право, що має відношення лише до інтересів (користі) приватних осіб. Утім у Давньому Римі юридична думка віддавала пере­вагу дослідженню закономірностей саме приватного права як припи-сам природного права, права народів і цивільного квірітського права. Публічні галузі права у цей період ще остаточно не сформувалися.

У середньовічній Європі поділ права на приватне і публічне, обгрунтований Д. Ульпіаном, майже не використовувався, натомість актуальності набув поділ права на світське та церковне (канонічне). У наступні століття існували різні погляди щодо сутності й змісту права та його системи, які визначалися рядом чинників, а саме: рівнем роз-витку суспільно-економічних відносин, рівнем становлення і розвит-ку суспільного пізнання, потребами у регулюванні тих чи інших суспільних відносин правовим інструментарієм, складом кола суб'єктів правотворення та правозастосування, правонаступництвом, національними традиціями тощо.


Розділ IV. Система конституційного права України

Так, під час буржуазно-демократичних перетворень кінця XVII —-початку XVIII ст.ст. у Європі та Північній Америці правознавці повер-нулися до системи права, що класично поділяється на приватне та публічне, але у подальшому пізнання «приватно-публічної» системи права позначилося не лише її численними модифікаціями, а й чис-ленними дискусіями щодо розмежування права на приватне і публічне. Дискусії щодо поділу права на публічне і приватне були надзвичайно актуальними і у XIX ст. Учені-правознавці (Берлінг, Ю. С. Гамбаров, О. фон Гірке, Зом, Р. фон Ієрінг, К. Д. Кавелін, Майєр, Умов та ін.) намагалися пояснити поділ системи права на приватне і публічне право, виходячи з теоретичних поглядів на право, що були властиві юридичним школам, які представляли ці вчені.

3 початку XX ст., з появою системного підходу в дослідженні пра­ва проблеми детермінації правової категорії «система права» набува-ють особливої актуальності у зв'язку з поширенням у світі ма-теріалістичних підходів до пізнання правових явищ. Зокрема, класо-вий підхід марксизму до сутності та змісту права в цілому нівелював здобутки дискусій про приватні та публічні інтереси у праві, проголо­сивши, що право є загальним інтересом індивідів панівного класу.

Позиція марксизму щодо спростування об'єктивних передумов поділу системи права на приватне і публічне на користь «права за-гального інтересу» позначилася на розвиткові положень вчення про систему радянського права, що існувала в колишньому СРСР і грунтувалася на висновку, що система права визначається системою суспільних відносин і формується з єдиних за своєю класовою сутніс-тю норм соціалістичного права, об'єднаних за галузями права.

Але формування радянської доктрини системи права відбувалася за складних умов і породжувало серйозні наукові дискусії. Період не-пу в радянській юридичній науці характеризувався плюралізмом пра­вових шкіл, представники яких намагалися створити різні концепції системи радянського права, намагаючись адаптувати поділ права на приватне і публічне до радянської правової доктрини. При цьому ак­тивно розвивалася насамперед приватно-правова наука, тоді як публічні галузі права, в тому числі й державне (конституційне) право, не знайшли надежного науково-методологічного забезпеченя1.

1 Федоренко В. Л. Вплив поділу права на приватне і публічне на розвиток системи конституційного права України (історико-правові аспекти) // Держава і право: 36. наук, праць. Юридичні і політологічні науки. Вип. 7. — К.: Інт держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Спілка юристів України, 2000. — С. 198-210.


4.1 Поняття та окладов! елементи систем конституційного права України

Ситуація змінилася після того, як в основу радянської правової доктрини була покладена цитата В. I. Леніна в листі до колишнього наркома юстиції РРФСР Д. I. Курського: «Ми нічого «приватного» не визнаємо, для нас усе в галузі господарства є публічно-правовим, а не приватним»1, що стала фатальною для вчених, погляди яких вщрізнялися вщ офіційної правової доктрини. 3 цього часу дискусії про поділ радянського державного права на приватне і публічне при-пинилися, а система радянського права розглядалася лише в одній, публічній площині. У подальшому українські вчені розвивали вчення В. I. Леніна2, а питання про систему радянського права та його га-лузевих систем тривалий час перестали бути предметом наукових досліджень.

Після прийняття 5 грудня 1936 р. Конституції СРСР, у зв'язку з по­требою кодифікації постало завдання наукового обгрунтування сис-теми радянського права. Це завдання покладалося на провідні юри-дичні науково-дослідні установи - Інститут права АН СРСР, Всесо-юзний інститут юридичних наук та юридичні факультети ви'щих за-кладів освіти. На першій Всесоюзній нараді працівників науки ра­дянського права в 1938 р. академік А. Я. Вишинський поставив пи­тання про «побудову системи радянського соціалістичного права на основі принципів радянської Конституції» та обгрунтування правової природи галузей права3. Втім сам А. Я. Вишинський у підручнику з радянського державного права, дотримуючись думки про побудову системи радянського державного права відповідно до структури ра­дянської Конституції, охарактеризованій Г. С. Гурвичем як «пошире-ний постатейний коментар» до Конституції СРСР 1936 р.4, не приділив цій проблемі жодної уваги.

Через рік А. Я. Вишинський визнав роботу вчених незадовільною і запропонував власну систематику, а вірніше - номенклатуру галузей радянського права, чільне місце серед яких посідало державне право

1 Ленин В. И. Поли. собр. соч. — Т. 44. — С. 398.

2 Мазуренко Ю. Система права переходного периода (опьіт систематизації). — X.,
1925.— С. 21-25.

3 Вьішинский А. Основньіе задачи науки советского социалистического права //
Советское государство. — 1938. — № 4. — С. 29-30.

' Гурвич Г. С. Некоторьіе вопроси советского государственного права // Советское государство и право. — 1957. — № 12. — С. 104-105.


Розділ IV. Система конституційного права України

а також закликав правознавців науково обгрунтувати особливості кожної окремої галузі радянського права1. Виступи А. Я. Вишинсько-го поклали початок першої дискусії про систему радянського права (1938-1940 рр.).

Перша дискусія сприяла активізації наукових досліджень системи радянського державного права. 3 огляду на те, що основним джере-лом державного права була Конституція СРСР 1936 р., на державне право покладалося не лише регулювання певного виду суспільних відносин, а й ідеологічна функція забезпечення класового характеру всього радянського права. Академік I. П. Трайнін визначав державне право як «сукупність юридичних правил (норм), що виражають і закріплюють суспільний і державний устрій СРСР, форми, функш'ї і принципи діяльності радянської держави, що виходять з суверенних прав трудящих, основні права і обов'язки громадян СРСР»2. При цьо-му сфера конституційно-правового регулювання, на думку вченого, визначалася не предметом і методом регулювання, а віднесенням то­го чи іншого питання до Конститущї СРСР та інших джерел держав­ного права.

Такі теоретичні погляди були об'єктивно відображені у визначенні місця державного права в системі радянського права. Державне пра­во розумілося у вузькому розумінні як галузь права, що регулює відносини державного володарювання, а в широкому — як загальна частина адміністративного, судового, кримінального, фінансового, військового та службового права3. Але «тотальність» державного пра­ва як галузі лише поглибила проблему розмежування галузей ра­дянського права.

Перша наукова дискусія 1938-1940 рр. про систему радянського права зводилися до пошуку критерію розмежування галузей права. Предмет і метод правового регулювання як критерії диференціації си­стеми права стали наріжним каменем зазначених дискусій. Врешті обидва критерії були визнані важливими і взаємозумовленими, що автоматично знецінювало думку I. П. Трайніна щодо державного пра­ва у «широкому значенні». Втім ця ідея не була відкинута раз і на-

' Вишинский А. XVIII Ст>езд ВКП(б) и задачи науки социалистического права // Советское государство. — 1939. — № 3. — С. 6, 26.

2 Трайнин И. О содержаний и системе государственного права // Советское
государство. — 1939. — № 3. — С. 36.

3 Там же. — С. 40-41.


4.1 Поняття та складові елементи систем конституційного права України

завжди. Деякі науковці повторювали тезу про конституційне право як «загальну частину всіх інших галузей права», що є верхівкою піраміди системи права1.

Перша наукова дискусія сприяла активізації відповідних наукових досліджень, але не змогла вирішити питання про галузеву систему конституційного (державного) права та його складові елементи. Зок-рема, А. I. Денисов і М. Г. Кириченко розуміли під системою права єдність і взаємозв'язок принципів і норм радянського права, згрупо-ваних у певні галузі відповідно до різноманітних галузей суспільного життя, що регулюються цим правом. Виходячи з наведеного визна-чення, вчені вважали, що система радянського державного (консти­туційного) права представлена його основними принципами (суве-ренітет народу; вільний суверенітет народів СРСР і їх рівноправність; виборність всіх радянських представницьких установ знизу до гори на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні; підзвітність органів влади народу і відповідальність ви-борних посадових осіб перед своїми виборцями; демократичний централізм)2. Отже, перша наукова дискусія знаменувалася постановкою проблеми про систему радянського державного права, але розв'язання визначеної проблеми звелося до констатації домінуючої ролі дер­жавного права в системі радянського державного права, визначення предмета правового регулювання як основного і єдиного критерію розмежування державного права з іншими галузями права та виділення як складові елементи системи державного права принципів дер­жавного права і державно-правових норм.

Перегляд теоретичних положень про систему радянського держав­ного права відбувся під час другої наукової дискусії (1956-1958 рр.), яка мала на меті створити належне теоретичне підгрунтя для нової ко-дифікації радянського законодавства. Після 1956 р. було піддано кри-тиці і засуджено підходи А. Я. Вишинського при вирішенні проблеми «побудови» системи радянського права та поставлено завдання ви-роблення критеріїв розмежування галузей радянського права та на­укової розробки системи кожної окремої галузі права. У передовиці журналу «Радянська держава і право» зазначалося, що «правильна по-

1 Чхиквадзе В. М., Ямпольская Ц. А. О системе советского права // Советское
государство и право. — 1967. — № 9. — С.34.

2 Денисов А. И., Кириченко М. Г. Основьі советского государственного права. — М.,
1953. —С. 33-34.


Розділ IV. Система конституційного права України

будова кодексу, що відповідає особливостям конкретної галузі права, порядок розташування правових інститутів в кодексі, відокремлення у ньому загальної частини і визначення її змісту — все це зовсім не технічні питання»1, оскільки структура кодексу має відповідати сис-темі конкретно'! галузі права.

Початок другої дискусії було покладено статтею I. Л. Брауде, який одним із перших піддав ревізії доктрину А. Я. Вишинського і спросту-вав положення про принципи як основні елементи системи права. На думку I. Л. Брауде, система права — це єдність правових норм та інститутів що її формують (сукупність правових норм, які регулюють ту чи іншу галузь суспільних відносин), внутрішньо взаємопов'яза-них, що мають у своїй основі загальні принципи, але ця система є да­леко не сукупністю принципів2. Стаття I. Л. Брауде викликала наукові дискусії щодо проблеми системи радянського державного права.

У ході дискусій вчені дійшли висновку про об'єктивний характер системи права, про інститути і норми права як основні елементи сис­теми права, про існування закономірних зв'язків між інститутами і нормами права та про предмет і метод правового регулювання як ос-новний і додатковий критерії диференціації галузей права. Вислов-лювалися й інші думки про критерії диференціації системи радянсь­кого права, а саме: домінуючі принципи права (Л. I. Дембо), завдання радянського права і соціалістичної законності (В. С. Тадевосян, В. М. Кудрявцев), логічна структура правової норми і різновиди санкцій (В. Ф. Мешера), наявність інституту правової відповідаль-ності (В. Ф. Мешера), але запропоновані критерії були альтернатив-ними, щодо виявлених — предмету і методу правового регулювання і в подальшому не підтвердилися практикою. Що ж до критеріїв внутрішньогалузевої диференціації, то С. С. Алексеев запропонував покласти в її основу принципи властиві систематиці галузей права у системі права3, але під час другої дискусії це теоретичне положення не здобуло надежного обгрунтування і розвитку.

Важливим здобутком у дослідженні системи державного (консти­туційного) права стала відмова від теоретичних положень А. Я. Ви-

1 За повишение роли правовой науки в кодификації советского законодательства //
Советское государство и право. — 1956. — № 1. — С. 7-8.

2 Брауде И. Л. Некоторьіе вопросьі системьі советского права // Учение записки
ВИЮН. — Вмп. 4. — М., 1955. — С. 5.

3 Алексеев С. С. О теоретических основах классификації отраслей советского права //
Советское государство и право. — 1957. — № 7. — С. 99-107.


4.1 Поняття та складові елементи систем конституцшного права України

шинського про тотожність системи радянського державного права структурі радянської Конституції. Зокрема, Г. С. Гурвич, піддаючи критиці погляди А. Я. Вишинського, наголошував, що Конституція — лише основа державного права, яке незрівнянно ширше неї, багатіше визначеннями, положеннями, нормами, захоплює такі державно-правові галузі, в яких Конституція згадується лише поверхово, або не згадується зовсім. До того ж державне право є більш динамічним, ніж Конституція: швидше відображає життя, гнучкіше сприймає його зміни і реагує на нові його потреби1.

У процесі дискусій учені дійшли висновку, що предметом радянсь­кого державного права є ті суспільні відносини, що виникають у зв'язку з формуванням органів державної влади та здійсненням їх діяльності2, що значно звужувало предмет конституційно-правового регулювання, виводячи за його межі суспільні відносини, які тра-диційно вважаються предметом конституційного права, а саме: відносини, пов'язані з реалізацією народного суверенітету, прав і сво­бод людини і громадянина тощо.

Отже, дослідження системи радянського державного права, що відбулися в ході другої дискусії, сприяли формуванню поняття систе­ми державного права, визначенню інститутів і норм державного пра­ва як основних елементів цієї системи та критеріїв розмежування си­стеми державного права з іншими галузевими системами. Констату-ючи значні здобутки загальної теорії права у дослідженні проблем си­стеми радянського права, необхідно зазначити, що відповідні галузеві розробки підтвердили тезу С. С. Алексеева про те, що питання тіеї чи іншої галузі права включається як складова частина в загальну про­блему про систему радянського права. Зокрема, теоретичні здобутки в дослідженні системи радянського державного права майже повністю дублювали положення загальної теорії права про систему радянського державного права або ж взагалі базувалися на правовій доктрині А. Я. Вишинського.

Так, у підручнику з радянського державного права за редакцією ук-раїнського вченого С. С. Кравчука зазначається, що юридичні норми, які формують у своїй сукупності радянське державне право, поділя-

1 Гурвич Г. С. Некоторьіе вопроси советского государственного права // Советское
государство и право. — 1957. — № 12. — С. 104.

2 Павлов И. В. О системе советского социалистического права // Советское
государство и право. — 1958. — № 11. — С. 14.


Розділ IV. Система конституційного права України

ються на кілька основних груп залежно від їх змісту та суспільних відносин, що ними регулюються. Поділ державно-правових норм на «певні групи» і послідовність цих груп становлять систему радянсько­го державного права, основою якого є Конституция СРСР 1936 р.1. ІДим наведене визначення фактично зводить систему конституційно­го права до змісту Конституції СРСР 1936 р.

Уперше зд обутки другої наукової дискусії (1956—1958 рр.) щодо на-укового обгрунтування системи радянського державного права були відображені в курсі лекцій з радянського державного права. А. I. Лєпьошкін розумів під системою радянського державного права систематику державно-правових норм за окремими державно-право-вими інститутами у зв'язку зі змістом урегульованих ними суспільних відносин, норм, послідовно розташованих всерєдині цієї галузі права залежно від їх значення у регулюванні тих чи інших видів суспільних відносин, що виникають у сфері організації діяльності політичної влади, здійснення громадянами СРСР і органами держави функцій державної влади2. Наведене визначення є доволі складним, але відоб-ражає основні здобутки наукових дискусій 1956—1958 рр. щодо систе­ми радянського права.

А. I. Лєпьошкіну також вдалося аргументовано дослідити пробле­му співвідношення системи радянського державного права та систе­ми Конституції СРСР 1936 р., сформульовану Г. С. Гурвичем. Автор погоджується, що всі найважливіші інститути державного права ви-ражені й закріплені в конституції, що й пояснює схожість системи державного права і структури конституції. А. I. Лєпьошкін також ви-ступає проти повного ототожнення системи радянського державного права з системою Конституції СРСР 1936 р. Не всі норми радянської конституції за своїм змістом є нормами державного права, тоді як існує безліч інших норм, що не закріплені у конституції, але мають відношення до державного права3. Хоча твердження про існування в тексті конституції неконституційних норм є суперечливим, але теза про те, що система державного права як галузі є ширшою від системи конституції, є справедливою.

1 Советское государственное право / Отв. ред. С. С. Кравчук. — М., 1958. — С. 9. гЛепешкин А. И. Курс советского государственного права в двух томах. — Т. 1. — М., 1961. —С. 71. «Там же. — С. 73.


4.1 Поняття та складові елементи систем конституційного права України

Подальші дослідження системи радянського державного права ви-ражені у третій науковій дискусії, присвяченій системі радянського права і перспективам її розвитку (1982 р.), але було б помилковим вважати, що до цього часу відповідні дослідження не проводилися. В 70-80-х роках дослідження проблем системи радянського права здійснювалися В. М. Чхіквадзе, Ц. А. Ямпольською, С. С. Алексєєвим, С. М. Братусем, А. Ф. Шебановим, В. В. Цвєтко-вим, С. О. Макогоном, А. Ф. Аптом, А. А. Кеноновим, В. В. Лап-тєвим, В. П. Шахматовим, В. С. Основіним, В. С. Якушевим, С. М. Корнєєвим, М. П. Орзіхом, П. М. Рабіновичем та іншими ра-дянськими правознавцями1. Третя наукова дискусія стала своєрідним підсумком наукових розробок проблем системи радянського права. Аналіз згаданих публікацій дає змогу зробити висновок про збере-ження тенденції пріоритетності дослідження проблем системи права у загальній теорії права над відповідними галузевими дослідженнями.

Дискусії про систему радянського державного права спрчинила публікація А. Ф. Шебанова, який визначив систему соціалістичного права як зумовлену економічним ладом суспільства внутрішню струк­туру права соціалістичної держави, що виражає внутрішню узгод-женість і єдність норм, які формують право, і водночас об'єктивно необхідний поділ їх на галузі й інститути відповідно до особливостей врегульованих цими нормами суспільних відносин. А. Ф. Шебанов також ви словив думку про те, що система права є його внутрішньою формою2. Вчений виводив парну правову категорію «внутрішня фор­ма права (система права) — зовнішня форма права (джерела права)»

1 Шебанов А. Ф. Система советского социалистического права. — М., 1961;
Корнеев С. М. Вопросьі построення системьі советского права // Правоведение. —
1963. — № 1;Якушев В. С. О понятии правового института // Правоведение. —
1970. — № 6.; Алексеев С. С. Общетеоретические принципьі исследовання структурьі
права // Советское государство и право. — 1971. — № 3; Орзих М. Ф. Обт>ективное,
суб'ьективное и юридическое // Правоведение. — 1972. — № 3.; Рабинович М. П.
Право как явление общественного сознання // Правоведение. — 1972. — № 2;
Основин В. С. Место и роль советского государственного права в системе права //
Правоведение. — 1972. — № 5; Апт А. Ф., Кененов А. А. К вопросу об злементах и
структуре советского права // Вестник МУ. с. Право. — 1973. — № 3; Алексеев С. С.
Структура советского права. — М., 1975; Алексеев С. С. Отрасли советского права:
Проблемьі, исходньіе положення // Советское государство и право. — 1979. — № 9;
Братусь С. Н. Отрасль советского права: Понятие, предмет, метод // Советское
государство и право. — 1979. — № 11.

2 Шебанов А. Ф. Форма советского права. — М., 1961. — С. 23.


Розділ IV. Система конституційного права України

та визначав їх взаємозв'язок, хоча ряд учених вважали думку А. Ф. Шебанова хибною1.

Однією з перших наукових розробок цього періоду стала також на-укова стаття В. М. Чхіквадзе і Ц. А. Ямпольської, присвячена системі радянського права. На відміну від поглядів I. В. Павлова, який не виз-навав можливості утворення комплексних галузей права і стверджу-вав лише про можливість комплексних інститутів, вчені стверджува-ли про утворення нових комплексних галузей права як результату ди-ференційних процесів, що властиві системі права. В. М. Чхіквадзе і Ц. А. Ямпольська, стверджуючи, що структура галузі є «сім'єю» підга-лузей, які пов'язані у єдине ціле певною загальною частиною, відсто-юють положення попередніх дискусій про конституційне право як за-гальну частину інших галузей права2.

Важливим внеском у дослідження проблем системи права стали праці С. С. Алексеева, в яких автор: дає визначення системи права як зумовлену економічним ладом конкретного суспільства (базисом) внутрішню структуру права, що виражає розташування правових інститутів за пов'язаними між собою підрозділами (галузями)3; розрізняє чотири рівні структури права (структура окремого припису; структура правового інституту; структура галузі права; структура пра­ва в цілому)4; розвиває вчення про предмет і метод правового регулю-вання і вводить додатковий критерій диференціації системи права на галузі — юридичний режим галузі права (особлива, цілісна система регулятивного впливу, якій властиві специфічні прийоми регулювання — особливий порядок виникнення і формування змісту прав і обов'язків, їх здійснення, санкції, способи реалізації, а також дія єди-них принципів, загальних положень, що поширюються на цю су-купність норм)5; класифікує галузі радянського права і визначає їх ха­рактерна риси6, а також здійснює ряд інших фундаментальних

1 Керимов Д. А. Философские проблемьі права. — М., 1972. — С. 280-281.

2 Чхиквадзе В. М., Ямпольская Ц. А. О системе советского государственного права //
Советское государство и право. — 1967. — № 9. — С. 33-34.

3 Алексеев С. С. Общие теоретические проблеми системьі советского права. — М.,
1961. —С. 7.

* Алексеев С. С, Структура советского права. — М., 1975. — С. 33.

5 Алексеев С. С. Структура советского права. — М., 1975. — С. 162; Алексеев С. С,
Отрасли советского права: Проблеми, исходньіе положення // Советское государство
и право. — 1979. — № 9. — С. 18.

6 Алексеев С. С. Проблеми теории права. — Свердловск, 1972. — С. 142-144;
Алексеев С. С. Отрасли советского права: Проблеми, исходние положення //
Советское государство и право. — 1979. — № 9. — С. 20-21.


4.1 Поняття та складові елементи систем конституційного права України

досліджень системи радянського державного права. Фактично С. С. Алексееву вдалося протягом 1957—1958 рр. створити цілісну те-орію системи радянського права, яка була покладена в основу відповідних галузевих теорій, у тому числі теорії системи радянського державного права.

Характерною ознакою в дослідженні проблем системи радянсько­го права стало запозичення вченими-правознавцями (С. С. Алексеев, В. К. Бабаев, Д. А. Керімов та інші) теоретичних положень про кате-горію «система» з інших наук — філософії, кібернетики, соціології, математики, біології тощо. Виходячи із загальнонаукових положень про категорію «система», Д. А. Керімов визначав систему права як зу-мовлене економічним і політичним ладом суспільства внутрішнє об'єднання правових норм в узгоджене, упорядковане і єдине ціле та водночас їх поділ на відповідні галузі, наділені відносною са-мостійністю, стійкістю й автономним функціонуванням1.

Основні здобутки загальної теорії права були відображені у відповідних галузевих дослідженнях. Зокрема, українські радянські вчені В. В. Цветков і С. О. Макогон погоджувалися з визначенням А. I. Лєпьошкіна, що система радянського державного права — це розміщення державно-правових норм по державно-правових інститутах; їх послідовне розташування всерєдині цієї галузі, але розширили поняття предмета державно-правового регулювання. На думку вчених, це не лише політичні відносини, пов'язані зі здійсненням владарювання, а й всі суспільні відносини, «які визна-чають політичну та соціально-економічну структуру радянського суспільства»2. Українські вчені, вслід за А. I. Лєпьошкіним, вводять у широкий науковий обіг у радянському конституційному праві Ук­раїни правову категорію «державно-правовий інститут», хоча кри-терії диференціації норм за інститутами залишилися поза увагою вчених.

Підтримуючи А. I. Лєпьошкіна, В. В. Цветков і С. О. Макогон по-яснювали збіг системи радянського державного права із системою ра-дянської Конституції зумовлений тим, що суспільні відносини, закріплені в Основному Законі СРСР, становлять основний зміст дер­жавного права. Водночас учені розрізняють «діючу» систему держав-

1 Керимов Д. А. Философские проблемьі права. — М., 1972. — С. 288.

2 Цветков В., Макогон С. Радянське державне право. — К., 1968. — С. 21.


Розділ IV. Система конституційного права України

ного права, в якій інститути державного права відповідають структур! Конституції СРСР, і систему, яка має відповідати законам об'єктив-ного пізнання правової категорії «система конституційного права».

Слід відзначити і конструктивну позицію радянських учених щодо предмета радянського державного права, до якого належать дві групи суспільних відносин: 1) які урегульовані нормами Конституції; 2) які виникають у процесі здійснення державної влади через представ-ницьку систему й пов'язані з нею форми безпосередньої демократії, а також у результаті суверенитету націй у різноманітних формах ра-дянськоїсоціалістичноїдержавності1. Саме ці відносини і визначали, на думку вчених, систему радянського державного права.

У дослідженні системи радянського державного права звертає на себе увагу і публікація В. С. Основніна, який висловився проти по-ширеної думки про конституційне право як «загальну частину» всіх інших галузей радянського права, оскільки в такому разі його норми мали б загальне значення для всіх інших галузей права, чого не відбу-вається2.

Після прийняття Конституції СРСР 1977 р. та конституцій союз-них республік у 1978 р. постала проблема науково-методологічного забезпєчення приведення радянського законодавства у відповідність до нових радянських конституцій та кодифікаційних робіт, у тому числі в галузі радянського державного права.

Значний вплив на формування науково-методологічних основ си­стеми радянського державного права мала третя дискусія (1982 р.), яка відбулася на «кругломі столі в м. Звенигороді» за ініціативою ре-дакції журналу «Радянська держава і право». У роботі «круглого» сто­лу взяли участь провідні радянські правознавці, в тому числі з України (С. Д. Волошко, Л. Г. Знаменський, М. I. Козюбра, М. П. Орзіх, А. А. Пушкін, Я. М. Шевченко та інші). «Круглий» стіл «Система ра­дянського права і перспективи ії розвитку» був присвячений актуаль-ним проблемам системи радянського права, а саме: закономірностям розвитку права в умовах зрілого соціалізму і вимогам до системи ра­дянського державного права; методологічним проблемам дослідження системи права; критеріям поділу права на галузі; тенденціям роз­витку співвідношення різних галузей права; співвідношенню системи

1 Государственное право СССР. — М., 1967. — С. 13.

2 Основин В. С. Место и роль советского государственного права в системе права //
Правоведение. — 1972. — № 5. — С. 12.


4.1 Поняття та складові елементи систем конституційного права України

радянського права і системи законодавства; системі права і системі юридичної науки; проблемам комплексних галузей права, законодав­ства і юридичної науки; основним тенденціям у розвиткові системи права в зарубіжних країнах1.

У ході наукових дискусій вчені дійшли висновку про об'єктивний характер системи радянського права. Висловлено думку, що галузі ра­дянського права з точки зору історико-логічного підходу поділяються на первинні (державне, адміністративне, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільне, цивільно-процесуальне право), вторинні (трудове, фінансове, земельне, господарське, сімейне, виправно-тру-дове право та право прокурорського нагляду) і третинні (право соціального захисту, природоохоронне, гірниче, водне, лісне право). При цьому система права як багаторівнева система тяжіє до подаль-шої диференціації й утворення нових галузей права (С. С. Алексеев).

Визнано, що основними критеріями диференціації системи права на галузі є предмет і метод правового регулювання та механізм право­вого регулювання (юридичний режим галузі). Вчені також пропону-вали додаткові критерії, а саме: наявність інституту галузевої відповідальності (В. Г. Беляев), завдання (функції) правового регулю­вання (В. М. Кудрявцев), правові принципи і цілі (М. В. Вітрук), особливості конкретних правових норм (М. Й. Коржанський), але в подальшому ці критерії не знайшли наукового обгрунтування й існу-вали як гіпотези.

Зазначено, що системі права властиві не лише диференційні, а й інтегративні функції, що приводить до формування комплексних га­лузей права. Ця точка зору спростовувалася С. М. Братусем, який вва-жав за доцільне виділяти не комплексні галузі права, а комплексні га­лузі законодавства.

При проведенні третьої наукової дискусії вперше у вітчизняній юридичній науці було розмежовано дві правові категорії «система права» і «правова система» (Л. Р. Сюкіяйнен, М. I. Піскотін), які раніше вживалися як синоніми.

Учені також висловлювались за існування як галузі державного права, так і галузі конституційного права, що охоплює своїм змістом галузь державного права (М. В. Вітрук). М. П. Орзіх критикував точ­ку зору С. С. Алексеева про множинність фундаментальних галузей

1 Система советского права и перспективн ее развития // Советское государство и право. — 1982. — № 6. — С. 80.


Розділ IV. Система конституційного права України

радянського права, вважаючи державне право єдиною фундаменталь­ною галуззю з інтегративними функціями щодо інших галузей права1.

Попри значні здобутки загальної теорії права в дослідженні про­блем системи права, відповідні галузеві розробки не отримали надеж­ного наукового обгрунтування. Нерозробленими залишилися кри-терії внутрішньогалузевої диференціації; проблеми складу системи галузі права; класифікації складових елементів галузевих систем пра­ва; комплексних і міжгалузевих інститутів права; внутрішньогалузе-вих зв'язків між елементами системи галузі права; проблеми співвідношення систем галузі права, галузевого законодавства, галу­зевої юридичної науки і галузевої юридичної навчальної дисципліни.

Передові досягнення третьої дискусії залишилися поза увагою за­гальної теорії галузевої правової науки. Так у підручнику з радянсько­го державного права за загальною редакцією К. I. Козлової система державного права визначається як сукупність об'єднаних за од-норідним предметом регулювання груп норм галузі, що відображають їх єдність і відмінність, взаємозв'язки і місце у галузі2. Запропоноване визначення не відрізняється новизною і фактично відтворює поло­ження загальної теорії права 60-х років.

До розпаду СРСР і відмови від радянської правової доктрини на­ука, радянського державного права, на відміну від науки теорії держа -ви і права залишилася на позиціях констатації системи державного права як сукупності норм державного права, об'єднаних у державно-правові інститути в певній послідовності. Більшість підручників і на-вчальних посібників з радянського державного права обмежувалися вищенаведеним визначенням системи радянського права та пе-реліком інститутів державного права відповідно до розділів Консти-туції СРСР 1978 р. або взагалі не висвітлювали проблему системи ра­дянського державного права.

ГТісля проголошення незалежності України почала формуватися якісно нова система национального п



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.232.99 (0.035 с.)