Транспортування забійних тварин і птиці на м’ясопереробні підприємства

 

Мета заняття: Ознайомити студентів з видами та способами транспортування тварин і птиці на м’ясопереробні підприємства.

Завдання:

1. Загальні вимоги до організації транспортування тварин та птиці.

2. Оформлення товаротранспортної документації.

3. Перевезення тварин автомобільним транспортом.

4. Перевезення тварин залізницею.

5. Перевезення тварин водним транспортом.

6. Транспортування тварин гоном.

7. Вплив умов транспортування на якість м’яса і шкур.

8. Розрахувати потребу у транспорті, кормах, воді, підстилці та обслуговуючому персоналі при транспортуванні тварин і птиці.

 

 

Загальні вимоги до організації транспортування тварин та птиці

 

 

Першим етапом у процесі переробки тварин на м’ясо є їх транспортування на м’ясопереробні підприємства. Основне завдання транспортування - забезпечити доставку тварин на м'ясопереробні підприємства в оптимальний термін з мінімальними втратами живої маси та захистити їх в дорозі від захворювання, травматичних зашкоджень шкури та кінцівок.

Для виконання зазначених вимог необхідно чітко дотримуватись організаційних, технологічних та ветеринарно-санітарних правил. Ці правила є обов’язковими як для власників-реалізаторів, так і для робітників-транспортників, супроводжуючих осіб та одержувачів худоби.

У процесі перевезень різко змінюються умови утримання тварин, тому вони сильно збуджені, напружені, відмовляються від корму, агресивні. Оскільки площа їхнього розміщення дуже обмежена, слабкі тварини страждають більше. Практика показує, що значною мірою можна послабити дію всіх цих негативних факторів на тварин, якщо їх попередньо готувати до транспортування.

Успішне виконання перевезень залежить від ряду факторів: підготовки тварин у господарстві, стану їхнього здоров’я, конструкції, вантажності та придатності транспортних засобів, швидкості пересування, умов навантаження і вивантаження, часу перебування у дорозі, умов утримання і годівлі, дотримання ветеринарно-санітарних правил тощо. Призначену для перевезень худобу, птахів сортують на групи з врахуванням статті, віку, живої маси та категорії вгодованості тварин з урахуванням кількості поголів’я, що планується транспортувати, й утримують окремо. Кращим є варіант, коли тварини тривалий час знаходяться в технологічній групі: потім направляють для перевезень з подальшим забоєм худоби на м’ясо.

Практика перевезень сільськогосподарських тварин і птахів свідчить, що ретельна підготовка тварин для перевезень в умовах господарства в значній мірі знижує дію зовнішніх факторів на стан худоби. Кожну групу тварин за 10....12 діб утримують окремо на обмеженій площі в умовах наближених до їх транспортування. Режим утримання та напування, раціон годівлі не менш як за 3....5 доби максимально наближають до умов перевезень. У цей період з’ясовуються ієрархічні стосунки між тваринами, бажано, щоб їх негативна дія була мінімальною. На одну голову великої рогатої худоби повинно приходитися 2,7 м², свиней - 1,5 м² площі підлоги.

Стресова ситуація в знову сформованій для транспортування групі тварин особливо виявляється під час годівлі і поїння. При цьому, якщо в групу відібрані однорідні за статтю, віком і вгодованістю тварини, то ведуть вони себе більш спокійно. Не менш важливу роль грає поводження в групі окремих тварин. Багато занепокоєння проявляють корови, що знаходяться в стадії охоти. Таких тварин не слід включати в групу, призначену для транспортування.

Причин агресивного поводження тварин багато: голод, спрага, охорона зайнятої площі, прагнення „домінувати” тощо. У великої рогатої худоби в умовах недоліку площі знижується засвоюваність корму. У кожній групі з’являються ватажки, що при переміщенні тварин відрізняються більшою рухливістю, вони більш енергійні. За ватажком без коливань рушає все стадо, що особливо помітно в овець.

Не можна не брати до уваги взаємини, що складаються між оператором по догляду за тваринами. Останні звикають до нього, у його присутності почувають себе більш спокійно, стають слухняними і можуть рухатись за ним у вагон тощо. При організації перевезення необхідно пам’ятати, що тварини, потрапляючи в нові умови довгий час відмовляються від корму, води і слабшають. При цьому грубе звертання з ними збільшує такий стан, про що треба пам’ятати. У тварин сильно виражений рефлекс самозахисту. Характеризується він тим, що при найменших незручностях, створюваних людиною чи тваринами, виявляється агресивність (укуси, удари тощо).

При перевезеннях залізничним, водяним транспортом, а також при тривалих маршрутах автомобільного транспорту господарство зобов’язане забезпечити тварин доброякісними кормами і підстилковим матеріалом на увесь час перебування в шляху відповідно до встановлених норм (табл.1).

Таблиця 1. - Норми кормів при транспортуванні

Вид тварин, кількість корму	Корми	Вода для поїння, л/гол.	Підстилка, кг/гол.
концентро-вані	сіно	коренеплоди, силос	солома
Велика рогата худоба, кг на 1 ц маси	-	5,5	-	12....15	2,5
Вівці та кози, кг на 1 ц маси	-	5,5	-	1,0....1,5	0,2
Свині, кг на 1 голову	2,5	-	-	1,5....2,0	1,0....1,5
Коні, кг на 1 голову	4,0	8....12	-	8....12	2,0
Кролі, г на 1 голову	30....40			0,1....0,15	-
Домашні птахи, г на 1 кг маси		-	-	0,05....0,20	-

 

Зернові корми повинні бути розмелені, сіно в тюках. Не рекомендується в шляху годувати тварин свіжою травою, що швидко псується і викликає розлад шлунково-кишкового тракту. У зимовий час при температурі зовнішнього повітря мінус 15°С и нижче не можна згодовувати тварині силос, жом і кормову патоку. Як підстилковий матеріал використовують солому, стружки з деревини, волокнистий торф.

Для перевезення худоби і птиці господарство виділяє необхідну кількість провідників, що мають досвід роботи і навички досліду за тваринами. Старшим провідником призначається постійний працівник господарства, що раніше приймав участь у перевезеннях тварин на даному виді транспорту. Керівники і фахівці господарства зобов’язані провести інструктаж провідників і чітко роз’яснити їх обов’язки при навантаженні, вивантаженні і догляді за тваринами в шляху.

 

 

Оформлення товаротранспортної документації

 

 

Транспортування тварин допускається тільки з дозволу і під контролем ветеринарної служби, при наявності необхідної (транспортної) документації: ветеринарного свідоцтва (форма № 1) і товарно-транспортної накладної.

Головний лікар ветеринарної медицини райадміністрації надає право ветеринарним лікарям населених пунктів видавати ветеринарні свідоцтва і довідки, їх прізвища повідомляють транспортним ветеринарно-санітарним ділянкам і м’ясопереробним підприємствам. Зазначені документи дійсні протягом трьох діб з дня видачі.

Товарно-транспортна накладна складається в трьох екземплярах, один з яких залишається в господарстві, два видають супроводжуючому худобу персоналу. При цьому один з них передають м’ясопереробному підприємству в запечатаному конверті. При оформлені документів на велику рогату худобу, коней вказують на кожну тварину живу масу, стать, вік та категорію вгодованості. На свиней, овець і кролів дані живої маси вказують у цілому по групі з урахуванням категорії вгодованостісті, а на птицю - за видами і віковими групами. Молодняк великої рогатої худоби підвищеної маси записують окремо. Зважування тварин здійснюють не раніше ніж через 3 години після останньої годівлі та напування. Документ підписується особою, що прийняла худобу, керівником і бухгалтером господарства і підтверджується печаткою.

Маршрутний журнал видається при транспортуванні тварин по залізниці, на автомашинах, а також при далеких перегонах. У ньому вказують маршрут, кількість виданих кормів, інвентарю, станції водопою, пункти вивантаження гною тощо.

Залежно від відстані до м’ясопереробного підприємства, пори року, специфічності даної місцевості та інших факторів тварин доставляють автотранспортом, залізницею, водним транспортом і гоном.