Перевезення тварин залізницею



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Перевезення тварин залізницею



 

 

Залізницею забійних тварин перевозять на відстань до 1500 км, найчастіше - від 300 до 800 км, що забезпечує доставку худоби з мінімальними втрати живої маси. Швидкість транспортування тварин залізницею не перевищує 150....300 км на добу (тільки на центральних магістралях – 300....500 км). Під час транспортування у вагонах змінюються умови утримання тварин, що негативно відбивається на їх стані і приводить до значної втрати живої маси. Тому тварин, призначених для транспортування залізницею, заздалегідь готують. Для цього за 8....10 діб до відправки тварин переводять на режим годівлі і утримання, призначений у дорозі. До транспортування допускаються тільки здорові тварини. Кожна партія худоби повинна мати ветеринарне свідоцтво.

Перевозять тварин і птицю в спеціальних вагонах (рис. 3). Проте при їх відсутності транспортують і в звичайних двовісних і чотиривісних вагонах, додатково обладнаних для тварин. Вагони повинні бути вичищені і вимиті, а в деяких випадках продезинфіковані. Залізниця зобов’язана надати для обладнання вагона двірні грати, фуражні дошки, кільця для прив’язування великої рогатої худоби, ліхтарі і драбинки. Решту обладнання надають відправники. Тепер частіше використовують спеціалізовані вагони, обладнані вентиляцією, годівницями, баками для води, тощо.

 

Рис. 3. Вагон для перевезення тварин

 

При перевезенні худоби в спеціальних вагонах зберігається маса тварини, скорочується число обслуговуючого персоналу, краще використовуються площі і раціонально витрачаються корми. У спеціалізованих вагонах у торцевих стінах є двері і перехідні майданчики, щоб провідник мав можливість під час руху переходити з одного вагона в інший.

Дах вагона подвійний, що запобігає переохолодженню тварин взимку і перегріванню в літній час. Вагони обладнано спеціальними годівницями, які залежно від віку тварини можуть відкидатися від стіни на різну відстань. У стіні вагона збоку годівниць прикріплено скоби з кільцями, що переміщуються, для прив’язування тварин. Вздовж стіни вагона прикріплено 6 баків для води, які сполучаються через шланг.

Для напування тварин у дорозі під годівницями встановлено корита, які наповнюють водою з баків. Уздовж довгих стін вагона встановлено 6 вентиляційних люків, а в стелі - 4 вентилятори, які здійснюють обмін повітря у вагоні під час руху. З протилежного боку годівниць вагона розміщено 6 фуражних полиць для зберігання корму. В торцевих стінах вагона є по одному світлому люку.

При транспортуванні в товарних вагонах тварин краще ставити вздовж вагона в два ряди головами до середини і обов’язково прив’язувати. Таке розміщення дозволяє уникнути травматичних пошкоджень (через різкі поштовхи поїзда), хоча кількість перевезених тварин зменшується на 20 % порівняно з поперечним.

У літній час у вагони вантажать на 10....15 % тварин менше, щоб уникнути перегріву (табл.3).

Таблиця 3. – Норми розміщення тварин та птиці при транспортуванні, голів

Вид тварин Вагони Автотранспорт Судно, баржа
Велика рогата худоба: 4-осні 2-осні спеціальний пристосований площа, м2
доросла 16....24 8....12 12....16 3....4 2....2,5
молодняк 24....28 12....14 18....20 10....12 1....1,5
телята масою до 120 кг 36....40 18....20 30....40 15....20 0,75
Вівці і кози 80....100 40....50 60....80 15....20 05....0,75
Свині масою, кг          
30....60 60....80 30....40 -
60....80 50....60 25....30 -
80....100 44....50 22....25 -
100....150 28....48 14....24 -
більше 150 20....28 10....14 -
Коні робочі -
Коні племінні - - -
Кури 1000....1230 - -
Курчата - -
Гуси та індички 400....600 200....300 - -
Качки 500....720 250....360 - -
Кролі - -

 

У чотиривісному вагоні кількість тварин подвоюється. Тварини мусять стояти настільки близько, щоб вони могли підтримувати одне одного під час поштовхів, але разом з тим, і настільки вільно, щоб одна тварина могла лежати. Тоді вони по черзі відпочивають лежачи. Худоба, що перевозиться залізницею, обслуговується бригадою провідників з розрахунку: один провідник на два вагони, завантажених великою рогатою худобою або вівцями, і один провідник на один вагон, завантажений свинями. З числа провідників призначається старший, що є штатним працівником тваринницького господарства. Вся документація на худобу, що перевозиться, знаходиться у старшого провідника. Старший провідник одержує від завідуючого базою ветеринарне свідоцтво з дублікатом, гуртову відомість і шляховий журнал, в якому вказано, на яких станціях є фуражні бази і пункти водопою, а також станції відвалу і зняття загиблих тварин. Перед вантаженням тварин необхідно перевірити санітарний стан вагонів, справність дверних ґрат, годівниць тощо.

Завантаження тварин у вагони здійснюють на станціях, що мають худобозавантажувальні постійні чи тимчасові платформи. У виняткових випадках навантаження можна робити за допомогою пересувних трапів, що надійно з’єднані з вагоном. До місця навантаження тварин доставляють у світлий час доби, не пізніше чим за 2 год. до навантаження. Тварин поміщають у загони і після 2-годинного відпочинку піддають ветеринарному огляду і термометрії. Хворих, підозрілих по захворюванню і худих тварин, а також без транспортної документації до навантаження не допускають.

Придатність вагонів для перевезення і можливість проведення навантаження тварин установлюється представником Державного транспортного ветеринарно-санітарного нагляду, про що робиться оцінка і ветеринарне свідчення. У випадку недопущення тварин до навантаження господарство-відправник зобов’язаний видалити їх з території станції протягом 2 год. Випадків недопущення до перевезення звичайно немає, якщо представники ветеринарно-санітарного нагляду оглядають худобу в господарстві в період його підготовки до транспортування.

При навантаженні тварин не можна бити, колоти гострими предметами і т.ін. Болючі відчуття і переляк викликають у тварин стрес, що характеризується сильним нервовим розладом, відмовленням від корму і води в шляху. Неспокійним, полохливим чи не прирученим тваринам доцільно закрити очі мішком чи попоною. Велику рогату худобу і коней у вагоні розміщають подовжньо, головами до міждверного простору з розрахунку, щоб проміжки між ними були рівні ширині тіла однієї тварини. Таке розміщення створює стійкість при різких поштовхах і гальмуванні, полегшує годівлю, поїння та догляд за тваринами у шляху. Поперечне розміщення незручне для догляду за тваринами, збільшує число травм, тому застосовується рідко і тільки під час перевезення на невеликі відстані. Прив’язувати тварин треба так, щоб вони могли вільно лягати і діставати корм із підлоги вагона. Якщо велику рогату худобу вирощували в умовах безприв’язного утримання, її перевозять без прив’язі, але в кожен вагон завантажують тварин, однорідних за статтю, віком, вгодованістю і живою масою. У цьому випадку у вагонах повинні бути обов’язково дверні ґрати. Транспортування великої рогатої худоби без прив’язі обходиться дешевше, але число випадків травматизму і захворювань зростає, при цьому менш зручно здійснювати годівлю і поїння тварин.

У спеціальних вагонах худобу розміщають тільки поперечним способом. Коней вантажать у розкутому виді, що охороняє підлогу вагона від ушкоджень, знижує число випадків травматизму і забезпечує велику безпеку для супровідного персоналу.

Якщо вантажать тварин, неоднорідних за статтю, віком і живою масою, вагон розгороджують перегородками. У жаркий час року при навантаженні свиней їх кількість зменшують на 10....15 %, щоб уникнути перегріву організму чи теплового удару. При температурі повітря вище чи нижче 25°С транспортування тварин у звичайних вагонах забороняється. В один вагон навантаження тварин різних видів, а також самців і самок не допускається. Однак при крайній необхідності дозволяється, але при обов’язковому відділенні тварин друг від друга перегородками, биків і жеребців прив’язують.

Корми і підстилку розміщають на фуражних полках чи в міждверному просторі вагона. На навантаження в один вагон приділяється 1....1,5 год. у залежності від умов і організації її проведення. Після закінчення навантаження старший провідник разом із представником ветеринарно-санітарного нагляду перевіряють розміщення тварин у кожнім вагоні й одержують від провідників розписку в прийомі тварин, кормів і інвентарю. Платформи для завантаження тварин очищають від гною, а при необхідності піддають дезінфекції.

Правильна годівля і поїння, використання повноцінних раціонів - один з вирішальних факторів збереження здоров’я і вгодованості тварин. Нерегулярна годівля і поїння, згодовування недоброякісних кормів, недокорм чи перегодовування майже завжди ведуть до захворювань шлунково-кишкового тракту. Годувати худоба необхідно 3 рази в день. Перед роздачею кормів корм треба змочити водою. Свиням концентровані корми роздають у виді рідких мішанок. Напувають худобу на станціях влітку не менш двох разів у день, а узимку не менш одного разу, краще перед годівлею.

Своєчасне поїння має велике значення: тварини менше стомлюються, краще поїдають і засвоюють корми. При недостатнім поїнні сповільнюються процеси травлення і виділення продуктів обміну, що веде до втрати живої маси, погіршенню вгодованості і нерідко до важких хвороб і падежу. У середньому для разового поїння однієї голови дорослої великої рогатої худоби потрібно 10....15 л води, молодняку – 8....12, свиням, вівцям і козам - 1,5....2 л.

Бажано, щоб температура питної води була 9....15°С. Холодна вода підсилює перистальтику, що часто супроводжується поносами, крім того, використання такої води може викликати простудні захворювання.

Вивантаження худоби з Держсаногляду, але не пізніше чим через 6 год. з моменту подачі вагонів. Спочатку вивантажують здорових тварин, а потім хворих. На вивантаження одного вагона відводиться 30 хв. Залишки кормів здають м’ясопереробному підприємству, а інвентар повертають господарству-постачальнику.

Тварин у вагони вантажать по трапах, у нічний час - при достатньому освітленні. Дрібну рогату худобу і свиней можна перевозити в спеціальних двоярусних вагонах. У кожний ярус вантажать до 100 овець або до 40 свиней. Дрібну рогату худобу залишають у вагонах не прив’язуючи. В двоярусних вагонах підлога верхнього наверху робиться щільною, покривається толем, заливається гудроном і засипається піском, щоб гній і сеча не потрапляли на тварин, розміщених унизу.

Перед навантаженням птицю сортують за віком і вгодованістю. Слабку чи слабкої вгодованості птицю транспортувати на забій не дозволяється. Жива маса, призначених для забою курчат яєчних порід повинна бути 600 г, курчат-бройлерів - 800, індиків - 2000, каченят - 1300 і гусенят - 2000 г. Годують і напувають птицю за 2 год. до завантаження, а зважують перед годівлею.

Безклітковим способом („напуском”) птицю перевозять на далеку відстань. При цьому вагон обладнують настилами в два чи три яруси. Кожен ярус посередині уздовж вагона перегороджують на дві частини, залишаючи прохід шириною в один метр. Настил покривають вологонепроникним матеріалом (толь, плівка і т.ін.), що запобігає забрудненню нижнього ярусу. Між ярусами стелять сітку, а між стійками ставлять двері розміром не менш 70×100 см. Для водоплавної птиці та індичок яруси влаштовують з однієї сторони і розділяють перегородками на вісім частин (перший ярус), і на чотири частини (другий і третій яруси), що збільшує місткість вагона. У кожен вагон призначається провідник, що має навички за доглядом за птицею. Годують птицю 3 рази, а підстилку (обпили чи солому) збирають 2 рази в добу. На випадок появи хворої птиці варто мати окрему клітку, а для складання трупів - шухляда.

У вагон при двох’ярусному розміщенні можна помістити 800....1000 курей, 300....350 качок, 300....400 гусей та індичок. При триярусному устаткуванні - 1500, 800 і 600 голів відповідно. Старший провідник одержує кормів на весь шлях. Витрата зернових кормів складає не менш 80 г на 1 кг живої маси птиці. Комбікормів па одну голову курей витрачають 0,2 кг, качок - 0,25 і гусей - 0,35 кг. Курей, індичок і качок годують вологими кормами, причому в перший день транспортування більш рідкими (1 кг комбікорму чи розмеленого зерна на 1,5 л води), а потім більш густими (1 кг корму на 1 л води). Гусаків краще годувати сухим чи замоченим зерном. Птиці рекомендується давати гравій чи великий пісок, а також коренеплоди і мінеральні підкормки. У корита після видалення кормів і промивання наливають чисту воду. При перевезеннях птиці у вагонах двері і люки закривають наглухо, у теплий час року люки з однієї сторони залишають відкритими, але їх огороджують ґратами.

Кролів після сортування в залежності від породи, віку, статі і вгодованості поміщають у міцні дерев’яні чи металеві клітки з вологонепроникним дном, ґратчастими дверима і надійним запором. Клітки обладнують годівницями і поїлками. Дорослих кролів розміщають індивідуально, молодняк по 2....4 голови в клітці. В один вагон при правильному розміщенні ставлять до 210 кліток у 2....4 яруси, що скріплюють стопками, товщиною не менш 7 см. Відстань між верхньою кліткою ярусу і дахом, а також бічною і торцевою стінками повинна бути не менш 0,2 см. Кролів варто забезпечити сухою і чистою підстилкою (торф, мох, обпилювання, деревний лист), що змінюють 2 рази в день. Годують кролів 3 рази в день. Добовий раціон кролика живою масою 2 кг складається з 100 г сіна чи 300 г трави, 100 г коренеплодів чи силосу і 20 г концентрованих кормів. Перед ранковою і вечірньою годівлею кроликів напувають водою, а клітки очищають і змінюють підстилку. При виявленні хворих кроликів їх розміщають в окремих клітках, годують і напувають після здорових. Трупи поміщають у спеціальну шухляду і здають представнику транспортного ветсаногляду, про що складають акт.

Для обслуговування в шляху великої рогатої худоби і коней провідник кожного вагона одержує два відра, лопату, ліхтар, мотузки (2,5....3 м на кожну голову), під час перевезення свиней, крім того, два корита і бочку для води. У кожнім вагоні необхідно мати мітлу, халат, гумові рукавички, рушник, мило, креолін (0,5 л) і хлорне вапно (1 кг).

Провідник, що супроводжує худобу, повинен слідкувати за чистотою у вагоні, прибирати гній декілька разів на добу, згрібаючи в спеціально відведене місце. Збирають гній з вагонів тільки на станціях, де напувають тварин. Викидати гній на малих станціях, роз’їздах, а також з вагонів під час руху поїзда категорично забороняється. Після очистки вагонів необхідно замінити підстилку і почистити тварин.

Під час транспортування необхідно своєчасно провітрювати вагони, для чого відкривають люки або одну з дверей, обернених до сонця. Провітрюють вагони як влітку, так і в зимовий час.

У випадку захворювання тварин або загибелі їх в дорозі провідник повинен повідомити чергового найближчої станції і через нього викликати транспортного лікаря ветеринарної медицини, який складає акт і робить відмітку в шляховому журналі. Транспортування свиней залізницею не дозволяється при температурі вище 25°С.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.211.61 (0.011 с.)